Ухвала

від 04.10.2023 по справі 911/2409/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

04.10.2023Справа № 911/2409/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код: 20572069)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» (03036, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 96, Аеропорт «Київ» (Жуляни), ідентифікаційний код: 24360677)

про стягнення 153 592,52 грн.

за участі представників сторін:

від позивача: Дзюбайло О.О.

від відповідача: Семко В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» про стягнення 153 592,52 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.08.2023 (з урахування Ухвали Господарського суду Київської області від 05.09.2023) позовну заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» про стягнення 153 592,52 грн разом із доданими до неї документами було передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

07.09.2023 вказана позовна заява та додані до неї документи надійшла до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу від 07.09.2023 позовну заяву № 911/2409/23 за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» про стягнення 153 592,52 грн було передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо сплати на користь позивача вартості отриманих у період лютий-грудень 2022 року, січень-квітень 2023 року послуг, компенсації земельного податку за 2022 та 2023 на підставі укладеного між сторонами Договору № 02.1.2-25-189 від 19.05.2009 у суму 106 070,17 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 37 516,23 грн пені, 2 260,46 грн 3% річних та 7 745,66 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 04.10.2023.

03.10.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов із додатковими документами до нього та доказами направлення позивачу.

У судове засідання, призначене на 04.10.2023, з`явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача підтримав викладену у відзиві позицію, щодо направлення справи за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області, представник позивача не заперечував проти такого направлення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши надані представниками сторін пояснення, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Разом із тим, ст. 30 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок розгляду справ за виключною підсудністю.

Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Отже, виходячи із комплексного аналізу положень ст.ст. 30, 31 Господарського процесуального кодексу України, суди не можуть допускати випадків будь-яких спорів щодо підсудності, оскільки Господарським процесуальним кодексом України чітко визначено категорії спорів, які повинні розглядатися тільки за виключною підсудністю.

Згідно ч.3 ст.30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 по справі №911/2390/18 надала висновок щодо застосування приписів ч.3 ст.30 Господарського процесуального кодексу України спори, зокрема, зазначила таке.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 та у постанові Великої Палати від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

В контексті вказаних висновків судом враховано, що за приписами ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вказувалось вище, предметом спору визначено стягнення за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо сплати на користь позивача вартості отриманих у період лютий-грудень 2022 року, січень-квітень 2023 року послуг, компенсації земельного податку за 2022 та 2023 роки на підставі укладеного між сторонами Договору № 02.1.2-25-189 від 19.05.2009 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладеного на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008 року.

Зі змісту п.1.2 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008 року, вбачається, що майно знаходиться на балансі Балансоутримувача (позивача) та розміщене за адресою: 08307, Київська область, м.Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Оскільки, правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості за надані послуги з утримання орендованого нерухомого майна, розташованого у місті Бориспіль Київської області, то спір у цій справі, повинен бути переданий на розгляд до Господарського суду Київської області за виключною підсудністю незалежно від адреси місця реєстрації відповідача.

Пунктом 1 ч.1 ст.31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, з огляду на те, що спір у справі належить до територіальної підсудності Господарського суду Київської області, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для передання справи № 911/2409/23 за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» про стягнення 153 592,52 грн на розгляд вказаного суду.

Керуючись ст.27, 30, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Матеріали справи № 911/2409/23 позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» про стягнення 153 592,52 грн передати за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області (вулиця Симона Петлюри, 16, Київ, 01000).

Ухвала набирає законної сили 04.10.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л. Г. Пукшин