Постанова

від 25.11.2024 по справі 911/2409/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа№ 911/2409/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко О.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО»

на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 (повне рішення складено та підписано 27.11.2023)

у справі №911/2409/23 (суддя - Антонова В.М.)

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО»

про стягнення 153 592, 52 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» про стягнення 153 592, 52 грн, з яких: 106 070, 17 грн основний борг, 37 516, 23 грн пеня, 7 745, 66 грн інфляційні втрати та 2 260, 46 грн 3 % річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 509, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 175, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.1.2-25-189 від 19.05.2009, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі №911/2409/23 позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» про стягнення 153 592, 52 грн задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 106 070 грн 17 коп. основного боргу, 23 755 грн 04 коп пені, 7 063 грн 03 коп. інфляційних втрат, 2 257 грн 86 коп. 3 % річних та 2 431 грн 55 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу, виходячи з доведеності матеріалами справи його наявність та з огляду на не спростування вказаного відповідачем.

Водночас, судом було здійснено перерахунок заявлених позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на неправильність розрахунків позивача та задоволено частково вказані вимоги.

Також судом відхилено посилання відповідача на форс-мажорні обставини, оскільки у матеріалах справи відсутні докази повідомлення (опис вкладення цінного листа та повідомленням про вручення) відповідачем протягом 14 календарних днів позивача про настання форс-мажорних обставин, з дати їх настання та звернення до торгово-промислової палати для посвідчення таких обставин.

1.3. короткий зміст вимог апеляційних скарг

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі №911/2409/23 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 13761,19 грн. пені; 252,45 грн. витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 13 761,19 грн. пені; 252,45 грн. витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачі позовної заяви.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі №911/2409/23 та ухвалити нове рішення, за яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2409/23 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/2409/23.

27.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2409/23.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №911/2409/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі №911/2409/23, розгляд якої підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 08.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі №911/2409/23передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №911/2409/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі №911/2409/23, розгляд якої підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі №911/2409/23.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.11.2024 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко О.В.

Ухвалою суду від 21.11.2024 прийнято до провадження справу №911/2409/23 за апеляційними скаргами Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі №911/2409/23 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко О.В.

До канцелярії суду від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

2.2. узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

2.2.1. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню частково як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права в частині відмови у стягненні з Відповідача на користь Позивача 13 761,19 грн пені, нарахованої поза межами строку дії Договору, тобто після 19.04.2023.

Позивач посилається на положення статті 631 ЦК України, відповідно до якої закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За доводами позивача, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17; Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 у справі №927/333/17, від 13.06.2018 у справі №910/2153/17, від 13.02.2018 у справі № 910/123/17, закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним, та звільнення від відповідальності за прострочення виконання такого зобов`язання, яке мало місце під час дії договору, помилковим є висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для нарахування Позивачем Відповідачу пені поза межами строку дії Договору (після 19.04.2023) за невиконання зобов`язання з оплати Послуг, яке мало місце під час дії Договору.

2.2.2. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування обставин справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, та з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального законодавства.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» обґрунтована наступними доводами:

- суд безпідставно продовжив позивачу строк подання відповіді на відзив та прийняв подану відповідь на відзив до розгляду (разом з додатками);

- суд проігнорував всі докази, подані відповідачем до суду, зокрема тих, що стосуються розміщення збройних підрозділів в орендованому приміщенні починаючи з 24 лютого 2022 року;

- надані позивачем копії актів та рахунків не можуть бути взяті до уваги, оскільки надсилання їх через програму М.Е.Doc. не передбачено договором;

- надані суду рахунки та акти не містять підписів, відповідальних за здійснення господарської операції.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідача заперечило проти доводів апеляційної скарги, яку просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи наступне:

- твердження Відповідача про допущене місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного Рішення в частині задоволених позовних вимог порушення приписів ст.119 ГПК України є необґрунтованим і спростовується матеріалами справи;

- долучені Відповідачем до матеріалів справи письмові докази не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов`язань Відповідача за договором №02.1.2-25-189 від19.05.2009, а також Відповідачем не надано доказів повідомлення Позивача у строк та в порядку, що встановлені п. 5.2 і п.5.4 Договору, про настання для нього форс-мажорних обставин за Договором, які настали для Відповідача та безпосередньо вплинули на виконання його обов`язків;

- факт направлення Позивачем Рахунків на загальну суму 113 699,57 грн засобами електронного зв`язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc» і отримання їх Відповідачем підтверджено Позивачем належними доказами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористалось.

2.4. інші процесуальні дії у справі: судом апеляційної інстанції не вчинялись.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

11.11.2008 між позивачем Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області (орендодавець) позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди № 720/02.1.2-24-162, відповідно до п.1.1., 1.2. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення на першому поверсі офісної будівлі СПВО площею 22,7 кв.м, яке знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Відповідно до акту приймання-передачі орендованого майна від 02.02.2009 до договору № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008 позивач передав, а орендар прийняв у користування приміщення на 1-му поверсі офісної будівлі СПВО площею 22,7 кв.м.

У подальшому 19.05.2009 між позивачем (аеропорт) та відповідачем (клієнт) укладено договір про надання комунальних послуг для орендованого приміщення № 02.1.2-25-189 (далі договір)

27.06.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, якою викладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.1.2-25-189 від 19.05.2009 в новій редакції.

Відповідно до п.1.1. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) в зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування приміщення № 29, площею 22,70 кв.м, на 1-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу для розміщення офісу для здійснення діяльності щодо оформлення документації та перевезення вантажів авіатранспортом (надалі майно/приміщення).

Орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна. Сума компенсації розраховується пропорційно площі орендованого майна. Сплата відбувається в термін, визначений п.2.2.2. договору (п. 1.1.3. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Згідно із п.1.3. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг у період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

У пункті 1.5. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) сторони погодили, що в разі припинення надання в строкове платне користування майна, нарахування оплати за послуги відбувається до дати повернення майна, що фіксується сторонами в акті передачі-приймання орендованого майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008.

Сторонами в пункті 1.8. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) погоджено, що вартість послуг може змінюватись у разі зміни витрат балансоутримувача, пов`язаних з наданням цих послуг, та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Балансоутримувач зобов`язаний повідомити орендаря в письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням або вручити уповноваженій особі під розписку) не пізніше, ніж за 15 календарних днів до введення їх в дію, а орендар зобов`язаний прийняти їх для розрахунків. Даний лист буде вважатися невід`ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних дій щодо внесення змін в договір. Якщо не пізніше ніж за 5 календарних днів до дня введення нової вартості в дію орендар не повідомить письмово балансоутримувача про відмову прийняття до розрахунку нової вартості послуг, вона вважається прийнятою. Якщо орендар не приймає нову вартість, про це він письмово повинен повідомити балансоутримувача до дня введення в дію нової вартості. В такому разі, балансоутримувач має право розірвати договір в односторонньому порядку з дати введення в дію нової вартості послуг. Балансоутримувач інформує орендаря про розірвання договору листом, який буде вважатися невід`ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних додаткових дій щодо розірвання договору.

Відповідно до п.2.1.6. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок-фактуру (далі-рахунок) за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг (далі-акт), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Згідно п.2.2.1, 2.2.2. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) орендар зобов`язується зокрема: своєчасно здійснювати розрахунки за договором; Щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.3. договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акта орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором (п.4.2. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених договором, на період їх дії, надалі - форс-мажор (п.5.1. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому (п.5.2. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Якщо дія форс-мажору триває більше 30 календарних днів, кожна з сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше, як за 20 календарних днів до розірвання (п.5.3. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Достатнім доказом дії форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом України (п.5.4. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Договір набирає чинності з моменту укладання та діє до 29.07.2019 включно. Датою укладання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами окремо. Відповідно до п.6.2. договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах (п.6.1., 6.2. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Відповідно до п.6.3.1. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) договір припиняє свою дію: з дати припинення орендних відносин по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008, що підтверджується підписанням відповідного акта передачі-приймання орендованого майна.

Згідно із п.8.7. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) всі документи (листи, повідомлення, інша кореспонденція тощо), що будуть відправлені балансоутримувачем на адресу орендаря, вказану в договорі, вважаються такими, що були відправлені належним чином належному отримувачу до тих пір, поки орендар письмово не повідомить балансоутримувача про зміну свого місцезнаходження (із доказами про отримання балансоутримувачем такого повідомлення). Уся кореспонденція, що направляється балансоутримувачем, вважається отриманою орендарем не пізніше 14 календарних днів з моменту її відправки балансоутримувачем на адресу орендаря, зазначену в договорі, якщо інше не передбачено умовами договору.

28.12.2018 сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, якою викладено п.1.1.1. договору в наступній редакції: балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує наступні послуги (надалі-послуги) за такими вартостями:

1)теплова енергія, вартістю 2 800, 00 грн за 1 Гкал, орієнтовний щомісячний обсяг теплової енергії, спожитої для орендованого майна становить 1,589 Гкал;

2)забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за місяць, вартістю 35, 00 грн, кількістю 4 працівника;

3)вода, використана для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно, вартістю 3, 00 грн, площею 22,70 кв.м;

4)прибирання та вивезення твердих побутових відходів вартістю за 1 куб.м 110, 00 грн;

5)прибирання 1 кв.м приміщення загального користування в будівлі бізнес-центру вантажного терміналу площею 12,03 кв.м, вартістю 40, 00 грн;

15.01.2020 сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору, якою викладено підпункт 6 пункту 1.1.1. в наступній редакції:

6)Створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «БОРИСПІЛЬ», щомісячна плата в розмірі 5 000, 00 грн без ПДВ.

Листом за вих. №19-22/1-116 від 04.01.2022 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 15.01.2022, а саме:

-виробництво, транспортування та постачання теплової енергії вартістю, 4 139, 58 грн за 1 Гкал;

-забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вартістю140, 46 грн за місяць;

-вода, використана для прибирання 1-го кв. м приміщення самостійно, вартістю 6, 33 грн за місяць.

Листом за вих. №19-22/1-385 від 12.01.2022 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 01.02.2022, а саме:

-відшкодування витрат вартості послуг з поводження з побутовими відходам, вартістю відповідно до цін і тарифів, встановлених сторонньою організацією, що надає послугу ДП МА «Бориспіль;

-утримання контейнерів для побутових відходів та контроль за вивозом побутових відходів з території ДП МА «Бориспіль»: побутові відходи та великогабаритні відходи, вартістю 22, 00 грн за 1 куб.м.

Листом за вих. №37-22-221 від 29.12.2022 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 01.01.2023, а саме:

-виробництво, транспортування та постачання теплової енергії вартістю, 5 109, 79 грн за 1 Гкал;

-забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вартістю 151, 05 грн за місяць;

-вода, використана для прибирання 1-го кв. м приміщення самостійно, вартістю 6, 46 грн за місяць.

Листом за вих. №25-22/1-77 від 31.03.2023 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 12.04.2023, а саме:

-виробництво, транспортування та постачання теплової енергії вартістю, 4 792, 57 грн за 1 Гкал;

-забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вартістю 149, 07 грн за місяць;

-вода, використана для прибирання 1-го кв. м приміщення самостійно, вартістю 6, 83 грн за місяць.

Внаслідок припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008 між позивачем, відповідачем і Регіанальним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях складено акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 18.05.2023.

Відповідно до п.2. вказаного акта датою припинення договору оренди є 19.04.2023.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

На виконання умов договору позивач у період з лютого 2022 року по квітень 2023 року надав відповідачу послуг (враховуючи компенсацію за земельний податок у 2022 та 2023 роках) на загальну суму 106 070, 17 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а. с. 68-109; 114-115; 118-119; 124-125; 130-135).

Зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг були підписані електронним підписом позивача та відправлені ним через програму документообігу M.E.Doc і отримані відповідачем, що підтверджується відповідними відмітками у вказаній програмі.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 35-28/5-30 від 24.02.2023, в якій останній просив сплатити заборгованість у загальному розмірі 75 385, 41 грн, а саме: заборгованість за отримані послуги в період з лютого по грудень 2022 року та компенсацію за земельний податок у 2022 році. Претензія отримана відповідачем 27.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0830106891098.

Також позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих. № 35-28/5-113 від 15.05.2023, в якій просив сплатити заборгованість у загальному розмірі 101 288, 07 грн за отримані послуги за період з лютого 2022 року по березень 2023 року та компенсацію за земельний податок у 2022 році. Вказана претензія отримана відповідачем 09.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0830107149689.

Відповідачем до відзиву долучено копію листів адресованих позивачу, проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення таких листів позивачу.

Позивач зазначає, що відповідачем заборгованість за отримані послуги за договором за період з лютого 2022 року по квітень 2023 не оплачена.

Відтак, спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором, у частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 106 070, 17 грн, 37 516, 23 грн пені, 7 745, 66 грн інфляційних втрат та 2 260, 46 грн 3 % річних.

Судом першої інстанції задоволено частково позовні вимоги, при цьому здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, судова колегія зазначає наступне.

Щодо стягнення основного боргу.

Укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно п.2.2.2. орендар зобов`язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.3. договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акта орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Із матеріалів справи (акти здачі-приймання робіт (надання послуг)) убачається, що позивачем у період з лютого 2022 року по квітень 2023 року на виконання умов договору було надано, а відповідачем прийнято послуги (враховуючи компенсацію за земельний податок у 2022 та 2023 роках) на загальну суму 106 070, 17 грн (а. с. 68-109; 114-115; 118-119; 124-125; 130-135).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд наголошує, що враховуючи принцип свободи договору, відповідач самостійно у п.2.2.2. договору погодився одержувати акти та рахунки в позивача.

У порушення встановленого п.2.2.2. договору порядку відповідач самостійно не отримав рахунки та акти в позивача, а тому останнім надіслано вказані акти та рахунки відповідачу за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc» (Му Electronic Document, також Mйdoc, Медок) і отримані відповідачем, що підтверджується відповідними відмітками на них.

Аргументи відповідача про те, що він не зареєстрований у вказаній програмі судовою колегією визнаються необґрунтованими, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження вказаних тверджень, крім того як п.2.2.2. договору передбачено обов`язок відповідача самостійно одержувати акти та рахунки в позивача.

Згідно з інформацією, що міститься на сайті https://medoc.ua/, M.E.Doc є програмним забезпеченням для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді. На час впровадження Реєстру електронних документів створення первинних документів (актів, рахунків тощо) також можливо виконувати у Реєстрі податкових документів. Ці документи доступні як у Реєстрі електронних документів, так і у Реєстрі податкових документів.

Отже, направлені позивачем первинні документи за спірним договором є доступними як у Реєстрі електронних документів, так і у Реєстрі податкових документів.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. До первинних документів належать такі документи, як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші. Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.

Наведеним спростовуються доводи відповідача стосовно неналежності як доказу наданих позивачем актів та рахунків з огляду на відсутність на них підпису.

Більше того, у матеріалах справи відсутня вмотивована відмова відповідача від підписання вказаних вище актів.

Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що вказані акти відповідно до п.2.2.2. договору підписано з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відтак, з огляду на погоджений сторонами в п.2.2.2. договору строк оплати (20 число місяця за звітним), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що строк оплати отриманих послуг у період з лютого 2022 року по квітень 2023 року за вказаними вище актами є таким, що настав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості розмірі 106 070, 17 грн по оплаті отриманих послуг (враховуючи земельний податок за 2022 та 2023 роки), а доказів її погашення відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості за договором.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 21.03.2023 по 24.07.2023 в сумі 2 684, 00 грн та 7 745, 66 грн інфляційних втрат за період з березня 2022 року по червень липень 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19 та в постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.

Перевіривши розрахунок про стягнення 3 % річних наданий позивачем у розмірі 2 260, 46 грн за загальний період з 21.03.2023 по 24.07.2023, суд першої інстанції встановив, що він виконаний неправильно, оскільки позивачем неправильно визначено періоди нарахування 3% річних, а саме не враховано, що якщо строк оплати припадає на вихідний день, то він переноситься на перший за ним робочий день, у зв`язку з цим судом здійснено власний розрахунок 3% річних за загальний період з 22.03.2022 по 24.07.2023, обмежуючись сумами на періодами визначеними позивачем, наступним чином:

період оплати: лютий 2022 року; сума боргу (грн): 0,59; період нарахування 3% річних: 22.03.2022- 24.07.2023; 3 % річних (грн): 0,02 грн;

період оплати: березень 2022 року; сума боргу (грн): 7 392,76; період нарахування 3% річних: 21.05.2022 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 261,28;

період оплати: квітень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування 3% річних: 21.05.2022 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 262,39;

період оплати: травень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування 3% річних: 21.06.2022 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 243,47;

період оплати: червень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування 3% річних: 21.07.2022 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 225,16;

період оплати: липень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування 3% річних: 23.08.2022 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 205,03;

період оплати: серпень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування 3% річних: 21.09.2022 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 187,33;

період оплати: вересень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування 3% річних: 21.10.2022 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 169,02;

період оплати: жовтень2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування 3% річних: 22.11.2022 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 149,50;

період оплати: листопад 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування 3% річних: 21.12.2022 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 131,80;

період оплати: грудень 2022 року; сума боргу (грн): 8 596,90; період нарахування 3% річних: 21.01.2023 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 130,72;

період оплати: січень 2023 року; сума боргу (грн): 8 881,27; період нарахування 3% річних: 21.02.2023 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 112,41;

період оплати: лютий 2023 року; сума боргу (грн): 8 721,82; період нарахування 3% річних: 21.03.2023 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 90,32;

період оплати: березень 2023 року; сума боргу (грн): 8 299,57; період нарахування 3% річних: 21.04. 2023 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 64,80;

період оплати: квітень 2023 року; сума боргу (грн): 4 736,43; період нарахування 3% річних: 23.05.2023 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 24,53;

період оплати: земельний податок за 2022 рік; сума боргу (грн): 2,52; період нарахування 3% річних: 21.10.2022 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 0,06;

період оплати: земельний податок за 2023 рік; сума боргу (грн): 45,67; період нарахування 3% річних: 21.07.2023 - 24.07.2023; 3 % річних (грн): 0,02;

Всього - 2 257,86 грн.

Отже, за розрахунком суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, розмір 3 % річних за загальний період з 22.03.2022 по 24.07.2023 складає 2 257, 86 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі визначеному судом.

Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 7 745, 66 грн за період з березня 2022 року по липень 2023 року, суд встановив, що він виконаний неправильно, оскільки позивачем не враховано, що якщо заборгованість виникла після 15 числа місяця, то інфляційні втрати за такий місяць не нараховуються, а тому судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за загальний період з квітня 2022 року по липень 2023 року, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:

період оплати: лютий 2022 року; сума боргу (грн): 0,59; період нарахування інфляційних втрат: квітень 2022 року - липень 2023 року; інфляція (грн): 0,13;

період оплати: березень 2022 року; сума боргу (грн): 7 392,76; період нарахування інфляційних втрат: травень 2022 року - липень 2023 року; інфляція (грн): 1 150,81;

період оплати: квітень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування інфляційних втрат: червень 2022 року - липень 2023 року; інфляція (грн): 1 155,69;

період оплати: травень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування інфляційних втрат: липень 2022 року - липень 2023 року; інфляція (грн): 897,71;

період оплати: червень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування інфляційних втрат: серпень 2022 року - липень 2023 року; інфляція (грн): 839,71;

період оплати: липень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування інфляційних втрат: вересень 2022 року - липень 2023 року; інфляція (грн): 749,95;

період оплати: серпень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування інфляційних втрат: жовтень 2022 року - липень 2023 року; інфляція (грн): 597,54;

період оплати: вересень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування інфляційних втрат: листопад 2022 року - липень 2023 року; інфляція (грн): 401,89;

період оплати: жовтень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування інфляційних втрат: грудень 2022 року - липень 2023 року; інфляція (грн): 347,49;

період оплати: листопад 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування інфляційних втрат: січень - липень 2023 року; інфляція (грн): 293,47;

період оплати: грудень 2022 року; сума боргу (грн): 8 596,90; період нарахування інфляційних втрат: лютий - липень 2023 року; інфляція (грн): 268,90;

період оплати: січень 2023 року; сума боргу (грн): 8 881,27; період нарахування інфляційних втрат: березень - липень 2023 року; інфляція (грн): 214,13;

період оплати: лютий 2023 року; сума боргу (грн): 8 721,82; період нарахування інфляційних втрат: квітень - липень 2023 року; інфляція (грн): 78,28;

період оплати: березень 2023 року; сума боргу (грн): 8 299,57; період нарахування інфляційних втрат: травень - липень 2023 року; інфляція (грн): 57,78;

період оплати: квітень 2023 року; сума боргу (грн): 4 736,43; період нарахування інфляційних втрат: червень - липень 2023 року; інфляція (грн): 9,25;

період оплати: земельний податок за 2022 рік; сума боргу (грн): 2,52; період нарахування інфляційних втрат: листопад 2022 року - липень 2023 року; інфляція (грн): 0,14;

період оплати: земельний податок за 2023 рік; сума боргу (грн): 45,67.

Всього 7 063, 03 грн.

Отже, за розрахунком суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, розмір інфляційних втрат за загальний період з квітня 2022 року по липень 2023 року складає 7 063, 03 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення пені судом судовою колегією встановлено наступне.

За порушення виконання грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.03.2022 по 24.07.2023 у розмірі 37 516, 23 грн.

Так, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.2 ст.232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Суд першої інстанції зазначив, що шестимісячний строк нарахування пені визначений ч.2 ст.232 Господарського кодексу України продовжений на період дії карантину, а саме до 30.06.2023.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Приписами ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України унормовано, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п.4.2. договору орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Відповідно до п.6.3.1. договору договір припиняє свою дію: з дати припинення орендних відносин по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008, що підтверджується підписанням відповідного акта передачі-приймання орендованого майна.

Так, внаслідок припинення договору оренди № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008 між позивачем, відповідачем і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях складено акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 18.05.2023.

Відповідно до п.2. вказаного акта датою припинення договору оренди є 19.04.2023.

Тобто, договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.1.2-25-189 від 19.05.2009 припинив свою дію 19.04.2023.

З наведеного суд першої інстанції зробив висновок про те, що оскільки договір припинений з 19.04.2023, отже нарахування позивачем пені з 21.03.2023 по 24.07.2023 на підставі договору, тобто після припинення його дії, є неправомірним та безпідставним.

Натомість, колегія суддів не вбачає за можливе погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним, зокрема, в частині поставки товару, та звільнення від відповідальності за прострочення виконання такого зобов`язання, яке мало місце під час дії договору, помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування позивачем пені поза межами строку дії Договору за невиконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії Договору.

Крім того, висновки суду першої інстанції щодо неправомірності стягнення пені, нарахованої поза строком дії договору, також суперечать приписам частини 6 статті 232 ГК, згідно якої нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і зазначений строк (6 місяців) жодною нормою ЦК та ГК не обмежується строком дії договору.

Вказана правова позиція узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 26.06.18 № 910/9072/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.18 у справі № 927/333/17, від 13.06.18 у справі № 910/2153/17, від 13.02.18 у справі № 910/123/17.

З огляду на наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування положень ст. ст. 526, 599, 631 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 232 Господарського кодексу України дійшов неправильного висновку про відмову в позові в частині стягнення пені, нарахованої поза межами строку дії Договору.

Як було зазначено вище, позивачем здійснено розрахунок пені за загальний період з 21.03.2022 по 24.07.2023, всього заявлено до стягнення 37 516,23 грн.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок пені за загальний період з 22.03.2022 по 19.04.2023 (по дату припинення дії договору) та встановлено загальний розмір пені 23 755,04 грн, який присуджено до стягнення з відповідача.

Перевіряючи розрахунок пені, зроблений позивачем, судова колегія звертає увагу, що позивачем неправильно визначено початок нарахування пені, оскільки останнім не враховано, що якщо строк оплати припадає на вихідний день, то він переноситься на перший за ним робочий день, а також не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України при визначенні періодів нарахувань.

Виходячи з викладеного, судом апеляційної інстанції здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 22.03.2023 по 24.07.2024, обмежуючись сумами та періодами заявленими позивачем, а також з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, наступним чином:

період оплати: лютий 2022 року; сума боргу (грн): 0,59; період нарахування пені: 22.03.2022 - 22.09.2022; пеня (грн): 0,11;

період оплати: березень 2022 року; сума боргу (грн): 7 392,76; період нарахування пені: 21.05.2022 - 21.11.2022; пеня (грн): 1 794,52;

період оплати: квітень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування пені: 21.05.2022-21.11.2022; пеня (грн): 1 802,12;

період оплати: травень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування пені: 21.06.2022 - 21.12.2022; пеня (грн): 1 871,27;

період оплати: червень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування пені: 21.07.2022 - 21.01.2023; пеня (грн): 1 881,44 ;

період оплати: липень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування пені: 21.08.2022 - 21.02.2023; пеня (грн): 1 881,44;

період оплати: серпень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування пені: 21.09.2022-21.03.2023; пеня (грн): 1 850,94;

період оплати: компенсація земельного податку за 2022 рік; сума боргу (грн): 2,52; період нарахування пені: 21.10.2022 - 21.04.2023; пеня (грн): 0,63;

період оплати: вересень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування пені: 21.10.2022 - 21.04.2023; пеня (грн): 1 861,10;

період оплати: жовтень 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування пені: 21.11.2022 - 21.05.2023; пеня (грн): 1 850,94;

період оплати: листопад 2022 року; сума боргу (грн): 7 424,08; період нарахування пені: 21.12.2022 - 21.06.2023; пеня (грн): 1 861,10;

період оплати: грудень 2022 року; сума боргу (грн): 8 596,90; період нарахування пені: 21.01.2023 - 21.07.2023; пеня (грн): 2 143,34;

період оплати: січень 2023 року; сума боргу (грн): 8 881,24; період нарахування пені: 21.02.2023 - 24.07.2023; пеня (грн): 1 873,58;

період оплати: лютий 2023 року; сума боргу (грн): 8 721,82; період нарахування пені: 21.03.2023 - 24.07.2023; пеня (грн): 1 505,41;

період оплати: березень 2023 року; сума боргу (грн): 8 299,57; період нарахування пені: 21.04.2023 - 24.07.2023; пеня (грн): 1 080,08;

період оплати: квітень 2023 (01.04.2023 - 19.04.2023); сума боргу (грн): 4 736,43; період нарахування пені: 21.05.2023 - 24.07.2023; пеня (грн): 421,74;

період оплати: компенсація земельного податку за 2023 рік; сума боргу (грн): 45,67; період нарахування пені: 21.07.2023 - 24.07.2023; пеня (грн): 0,25.

Всього за розрахунком суду апеляційної інстанції пеня, яка підлягає стягненню - 23 680, 01 грн.

Як було зазначено вище, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні з Відповідача на користь Позивача 13 761,19 грн пені, нарахованої поза межами строку дії Договору, тобто після 19.04.2023.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції враховує принцип заборони повороту до гіршого разом із іншим правилом - quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Враховуючи викладене, принцип заборони повороту до гіршого, відсутність заперечень у поданій до суду апеляційній скарзі відповідача щодо розрахунків пені, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для залишення рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/2409/23 без змін.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та відповідно про наявність підстав для їх часткового задоволення з мотивів, викладених у пункті 3.2. мотивувальної частини даної постанови.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч.1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Незгода позивача з висновками суду про відмову в позові в частині стягнення пені, нарахованої поза межами строку дії Договору, знайшла своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскільки закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним, зокрема, в частині поставки товару, та звільнення від відповідальності за прострочення виконання такого зобов`язання, яке мало місце під час дії договору.

Водночас, колегія суддів, спираючись на норми матеріального права та практику Верховного Суду, встановила, що позивачем у здійсненому ним розрахунку пені не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України при визначенні періодів нарахувань, у зв`язку з чим було здійснено перерахунок заявленої суми пені, розмір якої є меншим аніж присуджений судом до стягнення.

У зв`язку з вказаним, колегія суддів з огляду на принцип заборони повороту до гіршого, відсутність заперечень у поданій до суду апеляційній скарзі відповідача щодо розрахунків пені, дійшла висновку про наявність підстав для залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені без змін.

Щодо доводів відповідача, зокрема стосовно тверджень про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства, про неповне з`ясування обставин справи, - судова колегія зазначає, що вони не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки факт наявності у відповідача заборгованості належним чином підтверджений та ним не спростований, як і не надано доказів її погашення, а також не доведено неможливість їх виконання через на форс - мажорні обставини, відтак колегія суддів вважає позицію відповідача недоведеною, а доводи, наведені ним в заперечення позовних вимог - необґрунтованими.

Усі інші доводи та міркування скаржників, окрім зазначених вище, судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/2409/23 підлягає залишенню без змін.

Апеляційні скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/2409/23 задоволенню не підлягають.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржників.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/2409/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/2409/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.П. Коробенко

О.В. Тищенко