Рішення

від 21.11.2023 по справі 911/2409/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2409/23

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО»

про стягнення 153 592, 52 грн

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Налапко Ю.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Дзюбайло О.С.;

від відповідача: Семенко В.Ю.;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» про стягнення 153 592, 52 грн, з яких: 106 070, 17 грн основний борг, 37 516, 23 грн пеня, 7 745, 66 грн інфляційні втрати та 2 260, 46 грн 3 % річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 509, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 175, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.1.2-25-189 від 19.05.2009, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Крім того, щодо шестимісячного строку нарахування пені визначеного статтею 232 Господарського кодексу України, посилається на пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

2.Стислий виклад позицій відповідача

У відзиві відповідач заперечує щодо позову, просить відмовити в його задоволені та зокрема зазначає, що не отримував послуги за договором, оскільки 24.02.2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російських військ на територію України, у зв`язку з чим введено воєнний стан та закрито повітряний простір України, позивач повністю зупинив свою авіаційну діяльність, що призвело до зупинки пасажирських та вантажних авіаперевезень на регулярних рейсах авіакомпанії та фактично зупинило господарську діяльність відповідача. Звертає увагу, що не має можливості користуватися орендованим приміщенням, а тому не отримував комунальних та інших послуг. Посилаючись на п.5.1. договору, вважає, що звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором у наслідок виникнення вказаних вище обставин, які вважає форс-мажорними обставинами.

Також зазначає, що договором не передбаченого електронного листування між сторонами за допомогою програмного забезпечення M.E.Doc, відповідач не зареєстрований у вказаній програмі, а тому не отримував актів і рахунків, які направлялись позивачем у вказаній програмі. Вказує, що акти і рахунки не містять обов`язкових реквізитів первинних документів, а саме: підпису директора з експлантації Чередника О.А. та підпису головного бухгалтера Демиденко Т., враховуючи все викладене вище акти та рахунки, на думку відповідача, є не неналежними доказами в справі. Крім цього зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок пені, оскільки строк нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України обмежений 6-ти місячним сроком, зазначає, що позивачем також завищено розрахунок інфляційних втрат, проте не обґрунтовує вказане.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.08.2023 позовну заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» про стягнення 153 592,52 грн разом із доданими до неї документами було передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання у справі призначено на 04.10.2023.

03.10.2023 від представника відповідача надійшов відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 04.10.2023 матеріали справи № 911/2409/23 за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до ТОВ «ЕІР КИЇВ КАРГО» про стягнення 153 592,52 грн передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.

23.10.2023 матеріали справи №911/2409/23 надійшли до Господарського суду Київської області.

За результатами автоматизованого розподілу від 23.10.2023 матеріали справи № 911/2409/23 за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» про стягнення 153 592, 52 грн передано на розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2023 прийнято справу № 911/2409/23 до свого провадження та судове засідання призначено на 21.11.2023.

06.11.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

13.11.2023 від представника відповідача надійшли заперечення.

У судове засідання 21.11.2023 з`явилися представника сторін, суд протокольною ухвалою продовжив позивачу строк на подання відповіді на відзив та прийняв подану відповідь на відзив до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.11.2023 надав пояснення по суті заперечень на позов.

У судовому засіданні 21.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

11.11.2008 між позивачем Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області (орендодавець) позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди № 720/02.1.2-24-162, відповідно до п.1.1., 1.2. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення на першому поверсі офісної будівлі СПВО площею 22,7 кв.м, яке знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Відповідно до акту приймання-передачі орендованого майна від 02.02.2009 до договору № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008 позивач передав, а орендар прийняв у користування приміщення на 1-му поверсі офісної будівлі СПВО площею 22,7 кв.м.

У подальшому 19.05.2009 між позивачем (аеропорт) та відповідачем (клієнт) укладено договір про надання комунальних послуг для орендованого приміщення № 02.1.2-25-189 (далі договір)

27.06.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, якою викладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.1.2-25-189 від 19.05.2009 в новій редакції.

Відповідно до п.1.1. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) в зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування приміщення № 29, площею 22,70 кв.м, на 1-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу для розміщення офісу для здійснення діяльності щодо оформлення документації та перевезення вантажів авіатранспортом (надалі майно/приміщення).

Орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна. Сума компенсації розраховується пропорційно площі орендованого майна. Сплата відбувається в термін, визначений п.2.2.2. договору (п. 1.1.3. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Згідно із п.1.3. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг у період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

У пункті 1.5. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) сторони погодили, що в разі припинення надання в строкове платне користування майна, нарахування оплати за послуги відбувається до дати повернення майна, що фіксується сторонами в акті передачі-приймання орендованого майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008.

Сторонами в пункті 1.8. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) погоджено, що вартість послуг може змінюватись у разі зміни витрат балансоутримувача, пов`язаних з наданням цих послуг, та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Балансоутримувач зобов`язаний повідомити орендаря в письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням або вручити уповноваженій особі під розписку) не пізніше, ніж за 15 календарних днів до введення їх в дію, а орендар зобов`язаний прийняти їх для розрахунків. Даний лист буде вважатися невід`ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних дій щодо внесення змін в договір. Якщо не пізніше ніж за 5 календарних днів до дня введення нової вартості в дію орендар не повідомить письмово балансоутримувача про відмову прийняття до розрахунку нової вартості послуг, вона вважається прийнятою. Якщо орендар не приймає нову вартість, про це він письмово повинен повідомити балансоутримувача до дня введення в дію нової вартості. В такому разі, балансоутримувач має право розірвати договір в односторонньому порядку з дати введення в дію нової вартості послуг. Балансоутримувач інформує орендаря про розірвання договору листом, який буде вважатися невід`ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних додаткових дій щодо розірвання договору.

Відповідно до п.2.1.6. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок-фактуру (далі-рахунок) за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг (далі-акт), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Згідно п.2.2.1, 2.2.2. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) орендар зобов`язується зокрема: своєчасно здійснювати розрахунки за договором; Щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.3. договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акта орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором (п.4.2. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених договором, на період їх дії, надалі - форс-мажор (п.5.1. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому (п.5.2. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Якщо дія форс-мажору триває більше 30 календарних днів, кожна з сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше, як за 20 календарних днів до розірвання (п.5.3. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Достатнім доказом дії форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом України (п.5.4. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Договір набирає чинності з моменту укладання та діє до 29.07.2019 включно. Датою укладання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами окремо. Відповідно до п.6.2. договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах (п.6.1., 6.2. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018)).

Відповідно до п.6.3.1. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) договір припиняє свою дію: з дати припинення орендних відносин по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008, що підтверджується підписанням відповідного акта передачі-приймання орендованого майна.

Згідно із п.8.7. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2018) всі документи (листи, повідомлення, інша кореспонденція тощо), що будуть відправлені балансоутримувачем на адресу орендаря, вказану в договорі, вважаються такими, що були відправлені належним чином належному отримувачу до тих пір, поки орендар письмово не повідомить балансоутримувача про зміну свого місцезнаходження (із доказами про отримання балансоутримувачем такого повідомлення). Уся кореспонденція, що направляється балансоутримувачем, вважається отриманою орендарем не пізніше 14 календарних днів з моменту її відправки балансоутримувачем на адресу орендаря, зазначену в договорі, якщо інше не передбачено умовами договору.

28.12.2018 сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, якою викладено п.1.1.1. договору в наступній редакції: балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує наступні послуги (надалі-послуги) за такими вартостями:

1)теплова енергія, вартістю 2 800, 00 грн за 1 Гкал, орієнтовний щомісячний обсяг теплової енергії, спожитої для орендованого майна становить 1,589 Гкал;

2)забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за місяць, вартістю 35, 00 грн, кількістю 4 працівника;

3)вода, використана для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно, вартістю 3, 00 грн, площею 22,70 кв.м;

4)прибирання та вивезення твердих побутових відходів вартістю за 1 куб.м 110, 00 грн;

5)прибирання 1 кв.м приміщення загального користування в будівлі бізнес-центру вантажного терміналу площею 12,03 кв.м, вартістю 40, 00 грн;

15.01.2020 сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору, якою викладено підпункт 6 пункту 1.1.1. в наступній редакції:

6)Створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «БОРИСПІЛЬ», щомісячна плата в розмірі 5 000, 00 грн без ПДВ.

Листом за вих. №19-22/1-116 від 04.01.2022 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 15.01.2022, а саме:

-виробництво, транспортування та постачання теплової енергії вартістю, 4 139, 58 грн за 1 Гкал;

-забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вартістю140, 46 грн за місяць;

-вода, використана для прибирання 1-го кв. м приміщення самостійно, вартістю 6, 33 грн за місяць.

Листом за вих. №19-22/1-385 від 12.01.2022 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 01.02.2022, а саме:

-відшкодування витрат вартості послуг з поводження з побутовими відходам, вартістю відповідно до цін і тарифів, встановлених сторонньою організацією, що надає послугу ДП МА «Бориспіль;

-утримання контейнерів для побутових відходів та контроль за вивозом побутових відходів з території ДП МА «Бориспіль»: побутові відходи та великогабаритні відходи, вартістю 22, 00 грн за 1 куб.м.

Листом за вих. №37-22-221 від 29.12.2022 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 01.01.2023, а саме:

-виробництво, транспортування та постачання теплової енергії вартістю, 5 109, 79 грн за 1 Гкал;

-забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вартістю 151, 05 грн за місяць;

-вода, використана для прибирання 1-го кв. м приміщення самостійно, вартістю 6, 46 грн за місяць.

Листом за вих. №25-22/1-77 від 31.03.2023 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 12.04.2023, а саме:

-виробництво, транспортування та постачання теплової енергії вартістю, 4 792, 57 грн за 1 Гкал;

-забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вартістю 149, 07 грн за місяць;

-вода, використана для прибирання 1-го кв. м приміщення самостійно, вартістю 6, 83 грн за місяць.

Внаслідок припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008 між позивачем, відповідачем і Регіанальним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях складено акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 18.05.2023.

Відповідно до п.2. вказаного акта датою припинення договору оренди є 19.04.2023.

На виконання умов договору позивач у період з лютого 2022 року по квітень 2023 року надав відповідачу послуг (враховуючи компенсацію за земельний податок у 2022 та 2023 роках) на загальну суму 106 070, 17 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а. с. 68-109; 114-115; 118-119; 124-125; 130-135).

Зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг були підписані електронним підписом позивача та відправлені ним через програму документообігу M.E.Doc і отримані відповідачем, що підтверджується відповідними відмітками у вказаній програмі.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 35-28/5-30 від 24.02.2023, в якій останній просив сплатити заборгованість у загальному розмірі 75 385, 41 грн, а саме: заборгованість за отримані послуги в період з лютого по грудень 2022 року та компенсацію за земельний податок у 2022 році. Претензія отримана відповідачем 27.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0830106891098.

Також позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих. № 35-28/5-113 від 15.05.2023, в якій просив сплатити заборгованість у загальному розмірі 101 288, 07 грн за отримані послуги за період з лютого 2022 року по березень 2023 року та компенсацію за земельний податок у 2022 році. Вказана претензія отримана відповідачем 09.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0830107149689.

Відповідачем до відзиву долучено копію листів адресованих позивачу, проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення таких листів позивачу.

Позивач зазначає, що відповідачем заборгованість за отримані послуги за договором за період з лютого 2022 року по квітень 2023 не оплачена.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором, у частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 106 070, 17 грн, 37 516, 23 грн пені, 7 745, 66 грн інфляційних втрат та 2 260, 46 грн 3 % річних.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч.1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно п.2.2.2. орендар зобов`язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.3. договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акта орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Із матеріалів справи (акти здачі-приймання робіт (надання послуг)) убачається, що позивачем у період з лютого 2022 року по квітень 2023 року на виконання умов договору було надано, а відповідачем прийнято послуги (враховуючи компенсацію за земельний податок у 2022 та 2023 роках) на загальну суму 106 070, 17 грн (а. с. 68-109; 114-115; 118-119; 124-125; 130-135).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.

У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venirecontrafactumproprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду в справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

Суд зазначає, що враховуючи принцип свободи договору, відповідач самостійно у п.2.2.2. договору погодився одержувати акти та рахунки в позивача.

У порушення встановленого п.2.2.2. договору порядку відповідач самостійно не отримав рахунки та акти в позивача, а тому останнім надіслано вказані акти та рахунки відповідачу за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc» (Му Electronic Document, також Mйdoc, Медок) і отримані відповідачем, що підтверджується відповідними відмітками на них.

Твердження відповідача про те, що він не зареєстрований у вказаній програмі, є необґрунтованими та залишаються судом без уваги, окільне останнім не надано будь-який доказів у порядку ГПК України на підтвердження вказаного, крім того п.2.2.2. договору передбачено обов`язок відповідача самостійно одержувати акти та рахунки в позивача.

Так, у матеріалах справи відсутня вмотивована відмова відповідача від підписання вказаних вище актів.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що вказані акти відповідно до п.2.2.2. договору підписано з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ураховуючи погоджений сторонами в п.2.2.2. договору строк оплати (20 число місяця за звітним), суд приходить до висновку, що строк оплати отриманих послуг у період з лютого 2022 року по квітень 2023 року за вказаними вище актами є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості розмірі 106 070, 17 грн по оплаті отриманих послуг (враховуючи земельний податок за 2022 та 2023 роки), доказів її погашення відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості за договором.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 21.03.2023 по 24.07.2023 в сумі 2 684, 00 грн та 7 745, 66 грн інфляційних втрат за період з березня 2022 року по червень липень 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19 та в постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.

Перевіривши розрахунок про стягнення 3 % річних наданий позивачем у розмірі 2 260, 46 грн за загальний період з 21.03.2023 по 24.07.2023, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не вірно визначено періоди нарахування 3% річних, а саме не враховано, що якщо строк оплати припадає на вихідний день, то він переноситься на перший за ним робочий день, у зв`язку з цим судом здійснено власний розрахунок 3% річних за загальний період з 22.03.2022 по 24.07.2023, обмежуючись сумами на періодами визначеними позивачем, наступним чином:

Період оплатиСума боргу (грн)Період нарахування 3% річних3 % річних (грн)лютий 2022 року0,5922.03.2022 24.07.20230,02березень 2022 року7 392,7621.05.2022 24.07.2023261,28квітень 2022 року7 424,0821.05.2022 24.07.2023262,39травень 2022 року7 424,0821.06.2022 24.07.2023243,47червень 2022 року7 424,0821.07.2022 24.07.2023225,16липень 2022 року7 424,0823.08.2022 24.07.2023205,03серпень 2022 року7 424,0821.09.2022 24.07.2023187,33вересень 2022 року7 424,0821.10.2022 24.07.2023169,02жовтень2022 року7 424,0822.11.2022 24.07.2023149,50листопад 2022 року7 424,0821.12.2022 24.07.2023131,80грудень 2022 року8 596,9021.01.2023 24.07.2023130,72січень 2023 року8 881,2721.02.2023 24.07.2023112,41лютий 2023 року8 721,8221.03.2023 24.07.202390,32березень 2023 року8 299,5721.04. 2023 24.07.202364,80квітень 2023 року4 736,4323.05.2023 24.07.202324,53земельний податок за 2022 рік2,5221.10.2022 24.07.20230,06земельний податок за 2023 рік45,6721.07.2023 24.07.20230,02Всього 2 257,86Так, за розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період з 22.03.2022 по 24.07.2023 складає 2 257, 86 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі визначеному судом.

Також, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 7 745, 66 грн за період з березня 2022 року по липень 2023 року, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано, що якщо заборгованість виникла після 15 числа місяця, то інфляційні втрати за такий місяць не нараховуються, а тому судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за загальний період з квітня 2022 року по липень 2023 року, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:

Період оплатиСума боргу (грн)Період нарахування інфляційних втратІнфляція (грн)лютий 2022 року0,59квітень 2022 року липень 2023 року0,13березень 2022 року7 392,76травень 2022 року липень 2023 року1 150,81квітень 2022 року7 424,08червень 2022 року липень 2023 року1 155,69травень 2022 року7 424,08липень 2022 року липень 2023 року897,71червень 2022 року7 424,08серпень 2022 року липень 2023 року839,71липень 2022 року7 424,08вересень 2022 року липень 2023 року749,95серпень 2022 року7 424,08жовтень 2022 року липень 2023 року597,54вересень 2022 року7 424,08листопад 2022 року липень 2023 року401,89жовтень2022 року7 424,08грудень 2022 року липень 2023 року347,49листопад 2022 року7 424,08січень липень 2023 року293,47грудень 2022 року8 596,90лютий липень 2023 року268,90січень 2023 року8 881,27березень липень 2023 року214,13лютий 2023 року8 721,82квітень липень 2023 року78,28березень 2023 року8 299,57травень липень 2023 року57,78квітень 2023 року4 736,43червень липень 2023 року9,25земельний податок за 2022 рік2,52листопад 2022 року липень 2023 року0,14земельний податок за 2023 рік45,67 Всього 7 063, 03За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з квітня 2022 року по липень 2023 року складає 7 063, 03 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.03.2022 по 24.07.2023 у розмірі 37 516, 23 грн.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.2 ст.232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, шестимісячний строк нарахування пені визначений ч.2 ст.232 Господарського кодексу України продовжений на період дії карантину, а саме до 30.06.2023.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України унормовано, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п.4.2. договору орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Також відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже, договірні санкції можуть застосовуватися тільки в період з моменту виникнення заборгованості до розірвання договору.

Відповідно до п.6.3.1. договору договір припиняє свою дію: з дати припинення орендних відносин по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008, що підтверджується підписанням відповідного акта передачі-приймання орендованого майна.

Так, внаслідок припинення договору оренди № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008 між позивачем, відповідачем і Регіанальним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях складено акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 18.05.2023.

Відповідно до п.2. вказаного акта датою припинення договору оренди є 19.04.2023.

Отже, суд приходить до висновку, що договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.1.2-25-189 від 19.05.2009 припинив свою дію 19.04.2023.

Як зазначено судом вище договір припинений з 19.04.2023, отже нарахування позивачем пені з 21.03.2023 по 24.07.2023 на підставі договору, тобто після припинення його дії, є неправомірним та безпідставним.

Також суд зазначає, що позивачем невірно визначено початок нарахування пені, так останнім не враховано, що якщо строк оплати припадає на вихідний день, то він переноситься на перший за ним робочий день.

Враховуючи викладене вище судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 22.03.2023 по 19.04.2023, обмежуючись сумами та періодами заявленими позивачем, а саме наступним чином:

Період оплатиСума боргу (грн)Період нарахування пеніПеня (грн)лютий 2022 року0,5922.03.2022 19.04.20230,28березень 2022 року7 392,7621.05.2022 19.04.20233 303,45квітень 2022 року7 424,0821.05.2022 19.04.20233 317,45травень 2022 року7 424,0821.06.2022 19.04.20233 081,50червень 2022 року7 424,0821.07.2022 19.04.20232 776,40липень 2022 року7 424,0823.08.2022 19.04.20232 440,79серпень 2022 року7 424,0821.09.2022 19.04.20232 145,86вересень 2022 року7 424,0821.10.2022 19.04.20231 840,77жовтень2022 року7 424,0822.11.2022 19.04.20231 515,33листопад 2022 року7 424,0821.12.2022 19.04.20231 220,40грудень 2022 року8 596,9021.01.2023 19.04.20231 048,12січень 2023 року8 881,2721.02.2023 19.04.2023705,64лютий 2023 року8 721,8221.03.2023 19.04.2023358,43земельний податок за 2022 рік2,5221.10.2022 19.04.20230, 62Всього 23 755, 04За розрахунком суду розмір пені за загальний період з 22.03.2022 по 19.04.2023 23 755, 04 грн, а тому вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, в розмірі визначеному судом.

Щодо посилання відповідача, що вказані вище рахунки та акти не місять обов`язкових реквізитів первинного документа, а саме підпису позивача, а тому є неналежними доказами в справі, то суд зазначає таке.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана (частина 4, 5 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Як убачається з наявних у матеріалах справи актів та рахунків, вони підписані електронним підписом позивача, а тому посилання відповідача, що акти і рахунки не містять підпису позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Також суд критично оцінює посилання відповідача щодо перебування сторонніх осіб у спірному приміщенні та не допуску його до цього приміщення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вказаного та відповідачем у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.

Що стосується посилань відповідача на те, що він звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, через введення воєнного стану в Україні та розміщення військової частина на території орендованого ним майна, що на його думку є форс-мажорними обставинами, суд дійшов висновку про таке.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Суд звертає увагу, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (оплати спожитих послуг), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Відповідач не надав доказів на підтвердження наявності такого причинно-наслідкового зв`язку, зокрема, не підтверджено неможливості виконувати свої зобов`язання за договором у передбачені ним строки саме внаслідок дії воєнного стану, неможливості здійснювати господарську, підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, відсутності такого прибутку тощо.

Суд зауважує, що обставини, введення воєнного стану в Україні, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови здійснення діяльності.

Крім цього, сторонами в пунктах 5.1. та 5.2. договору погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених договором, на період їх дії. Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення (опис вкладення цінного листа та повідомленням про вручення) відповідачем протягом 14 календарних днів позивача про настання форс-мажорних обставин, з дати їх настання та звернення до торгово-промислової палати для посвідчення таких обставин.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідач втратив своє право посилатись на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Отже, суд відхиляє як необґрунтовані і безпідставні посилання відповідача на форс - мажорні обставини.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Разом з тим, суд враховує, що відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 106 070, 17 грн основного боргу, 23 755, 04 грн пені, 7 063, 03 грн інфляційних втрат та 2 257, 86 грн 3 % річних.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» про стягнення 153 592, 52 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» (03036, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 96, Аеропорт «Київ», ідентифікаційний код 24360677) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 106 070 (сто шість тисяч сімдесят) грн 17коп. основного боргу, 23 755 (двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн 04 коп пені, 7 063 (сім тисяч шістдесят три) грн 03 коп. інфляційних втрат, 2 257 (дві тисячі двісті п`ятдесят сім) грн 86 коп. 3 % річних та 2 431 (дві тисячі чотириста тридцять одну) грн 55 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 27.11.2023.

Суддя В.М. Антонова