Ухвала

від 04.10.2023 по справі 32/77т

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.10.2023Справа № 32/77т

За скаргоюМіністерства оборони України на дії Державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича у виконавчому провадженні №71306773у справі№32/77тза позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України 2. Державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління»до1. Закритого акціонерного товариства «Персенківка» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник», 3. Приватного акціонерного товариства «Ірокс» 4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороніпозивачів1. Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівельне управління 14» 3. Автогаражного кооперативу №15 Галицького району міста Львовапровизнання права власності на нерухоме майно та його витребуванняГоловуючий суддя Босий В.П.

Судді Паламар П.І.

Балац С.В.

Представники учасників справи: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №32/77т за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління» до Закритого акціонерного товариства «Персенківка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник», Приватного акціонерного товариства «Ірокс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: позивачів - Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»; відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівельне управління 14» та Автогаражного кооперативу №15 Галицького району міста Львова про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2016, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва про виправлення описок від 27.03.2023, позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління» було задоволено в повному обсязі. Визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на будівлі і споруди військового містечка у місті Львові по вул. Авіаційній, 7, а саме на: адміністративний будинок (А-2), будівлю побутового призначення (Е-1), будівлю ГСМ (Ж-1), склад (з-І), навіс (И-1), насосну (1-1), склад (1-1), пожежний пост (И-1), гараж (М-1) склад (Е-1), навіс (К-1), акумуляторну (Л-1), адміністративний будинок (Н-1), котельну (0-1), гаражі та їдальню (П-1), склади (С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, 4-1, А-1, В-1, Ш-1), будівлю побутового призначення (Щ-2), колибу (Ш-1), навіси (Б-1, Ю-1), цех ізоляції (Я-1), огорожу та асфальтобетонне покриття загальною площею 5750 кв. м., витребувано майно - будівлі і споруди військового містечка у місті Львові по вул. Авіаційній, 7, а саме: адміністративний будинок (А-2), будівлю побутового призначення (Е-1), будівлю ГСМ (Ж-1), склад (з-І), навіс (И-1), насосну (1-1), склад (1-1), пожежний пост (И-1), гараж (М-1) склад (Е-1), навіс (К-1), акумуляторну (Л-1), адміністративний будинок (Н-1), котельну (0-1), гаражі та їдальню (П-1), склади (С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, 4-1, А-1, В-1, Ш-1), будівлю побутового призначення (Щ-2), колибу (Ш-1), навіси (Б-1, Ю-1), цех ізоляції (Я- 1), огорожу та асфальтобетонне покриття загальною площею 5750 кв.м у Товариства з обмеженою відповідальністю «Персенківка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник», Приватного акціонерного товариства «Ірокс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж» та зобов`язати їх передати вищевказані будівлі і споруди на баланс Державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Персенківка» на користь Державного бюджету України 6 396,25 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» на користь Державного бюджету України 6 396,25 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Ірокс» на користь Державного бюджету України 6 396,25 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж» на користь Державного бюджету України 6 396,25 грн. державного мита та 59,00 грн. на технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 32/77т від 04.04.2016 залишено без змін.

15.08.2022 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

02.10.2023 до Господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України надійшла скарга на дії Державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича у виконавчому провадженні №71306773.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/1041/23 від 02.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи №32/77т для розгляду скарги Міністерства оборони України на Державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича у виконавчому провадженні №71306773 у зв`язку зі звільненням судді Головатюка Л.Д., який приймав участь у колегіальному розгляді справи, як головуючий.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 02.10.2023 матеріали справи 32/77т для розгляду скарги Міністерства оборони України на Державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича у виконавчому провадженні №71306773 передано колегії суддів у складі: Головуючий - Босий В.П., судді - Паламар П.І., Балац С.В.

За змістом ст. 339, 342 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

У поданій Міністерством оборони України скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку, яке обґрунтоване тим, що дана скарга була подана в межах процесуального строку, проте повернута судом без розгляду з підстав не направлення копії такої скарги на адресу інших учасників провадження, що було негайно виправлено скаржником.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

До того ж, наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01.11.1996 вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15.10.2009).

У своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та наведеною практикою Європейського суду з прав людини, а також статтею 124 Конституції України, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку для подання скарги та поновити його.

За таких обставин, клопотання Міністерства оборони України про поновлення строку для звернення до суду із скаргою підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 234, 339, 341, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти до свого провадження справу №32/77т для розгляду скарги Міністерства оборони України на Державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича у виконавчому провадженні №71306773.

2. Задовольнити клопотання Міністерства оборони України про поновлення пропущеного строку.

3. Поновити Міністерству оборони України строк для подання скарги на дії Державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича у виконавчому провадженні №71306773.

4. Призначити розгляд скарги на 18.10.23 о 14:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 6 (корпус Б).

5. Повідомити Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про подання Міністерством оборони України скарги на дії державного виконавця Панчишина Володимира Романовича стосовно закінчення виконавчого провадження №71306773.

6. Запропонувати стягувачу, боржнику, Залізничному відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направити в судове засідання своїх представників, повноваження яких оформити відповідно до вимог, викладених у статті 60 Господарського процесуального кодексу України, та надати суду документи, що підтверджують повноваження представників.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді П.І. Паламар

С.В. Балац