Рішення

від 02.10.2023 по справі 914/1664/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023 Справа № 914/1664/23

м. Львів

За позовом: Тимчасово виконуючого обов`язки керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони

в інтересах держави в особі

позивача-1: Міністерства оборони України, м. Київ,

позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕНС», м. Львів,

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 256 592,28 грн.

Суддя: Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з: Ірина ЗУСЬКО

Представники сторін

прокурор: Бучко Р.В.,

від позивача-1: Мазур Д.Г. - представник,

від позивача-2: Іваха Т.О. - представник,

від відповідача: Чирик А.І. - адвокат.

1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

2. Тимчасово виконуючий обов`язки керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі позивача-1 Міністерства оборони України (надалі - позивач -1, МОУ), позивача-2 Військової частини НОМЕР_1 (надалі позивач-2, Військова частина) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» (надалі відповідач, ТзОВ «НВП Сенс») про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 256 592,28 грн.

3. Ухвалою суду від 29.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

4. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судового засідання.

5. Ухвалою від 18.09.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2023.

6. В судове засідання 02.10.2023 з`явилися прокурор та представники сторін, надали пояснення щодо спору.

7. Відповідачем подано заяву про визнання позову та відстрочення виконання рішення суду.

8. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст. 13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

9. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. Аргументи прокурора

11. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, про наявність підстав для стягнення з відповідача 256 592,28 грн безпідставно збережених коштів за користування державним майном.

12. Зокрема вказує, що Рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2022 року у справі №914/1589/21 задоволено позов заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури та стягнуто з ТзОВ «НВП «Сенс» кошти за користування виробничою площадкою (покриттям нежорсткого типу) за період з квітня 2019 року по травень 2022 року

13. Однак, з червня 2022 року і по даний час ТзОВ «НВП «Сенс» жодних коштів за використання майна не сплачує.

14. Аргументи позивача-1

15. Позивач-1 позовні вимоги прокурора підтримує, просить задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь Військової частини 256 592,28 грн безпідставно збережених коштів.

16. Аргументи позивача-2

17. Військова частина позовні вимоги прокурора підтримує, просить задовольнити в повному обсязі.

18. У відповіді на відзив зазначає, що Порядок визначення орендної плати за нерухоме майно визначений Методикою розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 № 630.

19. Відповідно пункту 6 Методики розрахунку орендної плати за державне майно у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна орендарями, зазначеними у пункті 13 цієї Методики) та іншого окремого індивідуально визначеного майна розмір річної орендної плати визначається за формулою відповідно додатку 1.

20. Також вказує, що у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно не передбачено врахування амортизації об`єкту до вартості орендної плати.

21. Відповідно до судової будівельно-технічної експертизи у справі № 914/1589/21 (висновок № 26/21 від 07.02.2022) базовий місяць обрахунку орендної плати визначений квітень 2019 року, тобто під час розрахунку орендної плати при поданні позову базовий місяць був вибраний згідно висновку № 26/21 від 07.02.2022.

22. Аргументи відповідача

23. Відповідач у відзиві позовні вимоги заперечував, зазначав, що позивач продовжував обчислювати вартість орендної плати з 01.06.2022 по 30.04.2023 за вартістю в розмірі 1073531,00 грн з індексацією, однак без врахування амортизації об`єкту, а також з наростаючим нарахуванням вартості оренди шляхом множення на індекс інфляції починаючи з квітня 2019 року, що на думку відповідача неправомірно та призводить до завищення вартості щомісячної оренди, оскільки як зазначено в самому висновку №26/21 від 07.02.2022 вартість вказаного покриття нежорсткого типу визначено станом на лютий 2022 року. Тобто тільки з лютого 2022 року позивач 2 має право застосовувати відповідну індексацію вартості орендної плати, а не з квітня 2019 року.

24. У заяві від 02.10.2023 року позовні вимоги в розмірі 256 592,28 грн відповідачем визнано в повному розмірі.

25. Крім того у вказаній заяві відповідач просить суд відстрочити виконання рішення про стягнення коштів в розмірі 256592,28 грн на 7 календарних місяців з дня прийняття відповідного рішення суду, тобто не раніше 02.05.2024.

26. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27. Відповідно до Державного Акту на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 188740 від 28.03.2012 року 1 Об`єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту є постійним користувачем земельної ділянки площею 5,5926 га, яка розташована за адресою м. Львів, вул. Генерала В. Курмановича, 1а.

28. 18.11.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівські області (орендодавець за договором) та ТзОВ «НВП «СЕНС» (орендар за договором, відповідач по справі) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 209, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення № 1 одноповерхової будівлі складу (літ У-1) (реєстровий номер 3325267242) загальною площею 149,5 м2, розміщене за адресою м. Львів, вул. Генерала Курмановича, 1а, що перебуває на балансі 1-го об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (п. 1.1. Договору).

29. 18.11.2010 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівські області та ТзОВ «НВП «Сенс» за погодженням Балансоутримувача складено та підписано Акт приймання передачі нерухомого державного майна.

30. Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 11-20к від січня 2019 року доручено здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки при використанні земельної ділянки ТзОВ «НВП «Сенс», кадастровий номер 4610136300:05:005:0154 площа 0,5870 по вул. Г. Курмановича, 1а у м. Львові.

31. За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту-земельної ділянки від 15.02.2019 року та Акт обстеження земельної ділянки від 15.02.2019 якими встановлено, що земельну ділянку, кадастровий номер 4610136300:05:005:0154, загальною площею 0,5870 га використовує ТзОВ "НВП "Сенс" без зареєстрованих у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно документів.

32. Наказом Командира військової частини № 80 від 12.04.2019 року доручено поставити на бухгалтерський облік встановленим порядком покриття нежорсткого типу загальною площею 0,587 га дійсною вартістю 340830,00 грн та присвоїти інвентаризаційний номер.

33. До справи долучено копію Інвентарної картки №5 обліку об`єкта основних засобів Покриття нежорсткого типу.

34. 08.06.2021 року заступник керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону інтересах держави в особі позивача-1 Міністерства оборони України, позивача-2 Військової частини звертався до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «НВП «Сенс» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1891488,64 грн.

35. В ході розгляду справи , за клопотанням відповідача (вх.№4093/21 від 11.10.2021) призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі №914/1589/21.

36. Відповідно до Висновку експерта №26/21 від 07.02.2022 року, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи вартість наявного замощення на земельній ділянці площею 0,5870 га з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154, яка знаходиться за адресою м. Львів, вул. Генерала В. Курмановича, буд. 1а, станом на дату проведення експертизи, становить 1073531,00 грн без урахування ПДВ.

37. На підставі встановленої вартості майна Військовою частиною здійснено новий розрахунок суми коштів, які підлягають стягненню з відповідача. У зв`язку з чим прокурором подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом, а саме до стягнення заявлено 545152,17 грн безпідставно збережених коштів.

38. Рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2022 року у справі №914/1589/21 позов заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури задоволено та стягнуто з ТзОВ «НВП «Сенс» кошти за користування вказаною виробничою площадкою (покриттям нежорсткого типу) за період з квітня 2019 року по травень 2022 року, з розстроченням виконання рішення суду шляхом стягнення протягом жовтня 2022 року по березень 2024 року по 30286,23 грн щомісячно до 30 числа.

39. 03.05.2023 року прокурор звертався до Військової частини з Листом, яким просив забезпечити проведення фінансовою службою частини нарахування орендної плати за використання замощення (покриття нежорсткого типу) на земельній ділянці площею 0,5870 га з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154 за період його використання з травня 2022 року по теперішній час, виходячи з вартості зазначеного майна та з врахуванням індексу інфляції, та надати інформацію з відповідним розрахунком.

40. У відповідь на вказане звернення Військовою частиною Листом від 12.05.2023 року надано прокурору розрахунок орендної плати з 1 червня 2022 року по 30 квітня 2023 року.

41. Відповідно до наданого Військовою частиною розрахунку сума коштів, які повинні були бути сплачені за користування державним майном становить 256592,28 грн.

42. Прокурор вказує, що з червня 2022 року і по даний час ТзОВ «НВП «Сенс» жодних коштів за використання вказаного майна - покриття нежорсткого типу розташованого на земельній ділянці площею 0,587 га не сплачує.

43. Зазначене зумовило звернення прокурора до суду з позовом про стягнення з ТзОВ «НВП «Сенс» безпідставно збережених коштів у розмірі 256 592,28 грн.

44. ОЦІНКА СУДУ

45. Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом

46. Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

47. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

48. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

49. Суд звертає увагу, що упродовж тривалого часу до моменту звернення з позовом до суду, прокурором досліджувалось питання вчинення позивачами дій, спрямованих на захист прав та інтересів, та здійснювалось листування стосовно відповідного питання.

50. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37); бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

51. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

52. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

53. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 р., справа № 912/2385/18.

54. Прокурор вказує, що 1 об`єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту - Військова частина, є складовою частиною Державної спеціальної служби транспорту, яка є спеціалізованим державним органом транспорту у складі Міністерства оборони України, призначеним для стійкого функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного стану.

55. Статтею 19 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» визначено, що майно, закріплене за військовою частиною є державною власністю, перебуває у сфері управління Міністерства оборони України, і належить їй на правах оперативного управління. Фінансування зазначеної військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

56. Отже, Міністерство оборони України та Військова частина є органами, уповноваженими здійснювати функції у даних спірних відносинах та захищати порушені інтереси держави.

57. Безпідставне та безкоштовне використання державного майна, а саме користування відповідачем виробничою площадкою Військової частини безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, спричиняє недоотримання державою в особі позивачів грошових коштів, які могли б бути використані на потреби оборони.

58. Разом з тим, зазначені кошти відповідачем у добровільному порядку не сплачуються, позивачами заходи щодо стягнення вказаних коштів не вживаються, що підтверджується відповідною перепискою з позивачами та відсутністю відповідного позову на розгляді у суді. Про факт безкоштовного використання виробничої площадки Позивачу 2 відомо з квітня 2019 року, а позивачу 1 з квітня 2021 року, що доводить невжиття суб`єктом владних повноважень упродовж розумного строку належних заходів з метою захисту інтересів держави у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

59. З наведених нормативних положень та правових висновків Верховного Суду, а також з урахуванням встановлених обставин справи, вбачається, що позивачі обізнані про порушення права на своєчасне отримання коштів, а також про обізнаність із такими обставинами прокуратури. Доказів про наявність наміру пред`являти до відповідача позов про стягнення безпідставно збережених коштів чи обрання іншого способу захисту не подано. Така поведінка обґрунтовано зумовлює необхідність прокурора здійснювати захист прав та інтересів держави у визначеному законом порядку, щоб такі не залишились не захищеними.

60. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що прокурор дотримався визначеного Законом порядку і правомірно захищає інтереси держави в суді в межах наданих йому повноважень.

61. Щодо суті позовних вимог

62. Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

63. За змістом ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках

64. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Державну спеціальну службу транспорту» Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період. Позивач -2, є складовою частиною Державної спеціальної служби транспорту.

65. Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про Державну спеціальну службу транспорту» майно, що закріплене за Державною спеціальною службою транспорту, є державною власністю, що перебуває у сфері управління Міністерства оборони України, і належить їй на правах оперативного управління.

66. Прокурор зазначає про безпідставне та безкоштовне використання державного майна, а саме користування відповідачем виробничою площадкою Військової частини, що безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, спричиняє недоотримання державою в особі позивачів грошових коштів, які могли б бути використані на потреби оборони.

67. Ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

68. Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

69. Як було встановлено судом, ТзОВ «НВП «Сенс» передано в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення №1 одноповерхової будівлі складу (літ У-1) загальною площею 149,5 м2, розміщене за адресою м. Львів, вул. Генерала Курмановича, 1а, на підставі Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 209 від 18.11.2010 року.

70. Однак у господарській діяльності товариства окрім зазначеного вище майна, використовувалася земельна ділянка на якій наявне покриття нежорсткого типу площею 0,587 га, яким ТзОВ «НВП «Сенс» користується без правової на те підстави.

71. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

72. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

73. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19 щодо застосування положень статті 1212 ЦК України та порядку визначення розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою зазначено таке.

74. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

75. Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України).

76. За змістом ст. 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

77. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

78. Якщо тлумачити приписи ст. 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

79. Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, від 9 листопада 2021 року у справі № 9051680/20.

80. Суд зауважує, що укладеного між сторонами Договору оренди та доказів на підтвердження сплати відповідачем коштів за використання об`єкта нерухомого майна площадки з покриттям нежорсткого типу з червня 2022 року матеріали справи не містять.

81. Відтак, аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 256 592,28 грн обґрунтовані та підлягають до задоволення.

82. Разом з тим суд зауважує, що відповідачем позовні вимоги прокурора визнано в повному обсязі в сумі 256 592,28 грн.

83. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

84. Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

85. Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

86. Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем та ухвалення відповідного рішення.

87. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

88. У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

89. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

90. Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

91. У відповідності до ч. ч. 1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

92. Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані і визнані обґрунтованими, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а заява відповідача про визнання позову приймається судом.

93. Щодо заяви про відстрочення виконання рішення суду.

94. Відповідачем подано заяву про відстрочення виконання рішення суду. Зокрема, відповідач зазначив, що на даний час ним повністю виконується рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2022 по справі №914/1589/21, за яким підприємство сплачує позивачу-2 щомісяця кошти в розмірі 30286,23 грн. Станом на даний час розмір сплачених коштів становить 363434,76 грн, та розмір коштів що підлягають сплаті щомісяця до березня 2024 року становить 181717,41 грн. На підтвердження вказаних обставин відповідач долучив підписаний між відповідачем та Позивачем-2 Акт звіряння взаємних розрахунків за період: вересень 2022 року - червень 2023 року та платіжні інструкції кредитового переказу коштів №13 від 14.07.23, №21 від 22.08.23 та №8 від 26.09.23.

95. Відповідач також вказує, що строк, на який відповідач просить відстрочити виконання рішення суду - 7 місяців, що не є надмірно тривалим та дозволить відповідачу виконувати рішення судів про сплату коштів послідовно, оскільки виконувати їх одночасно відповідач не має можливості.

96. Про відсутність у відповідача об`єктивно можливості виконати рішення суду без його відстрочення на його думку свідчить довідка відповідача про те, що станом на 29.09.2023 у підприємства відсутні для цього як необхідні кошти на банківських рахунках, так і недостатньо майна, на яке можна звернути стягнення та погасити всю суму заборгованості.

97. Відповідач стверджує, що надання відстрочки виконання рішення на 7 місяців - до 02.05.2024 у даній справі, сприятиме належному виконанню заявником своїх наявних зобов`язань, можливості запланувати та здійснити відповідні витрати, а отже належним чином виконати рішення суду у справі та, як наслідок, буде сприяти захисту інтересів обох сторін.

98. При цьому відстрочення рішення суду по даній справі дозволить Відповідачу своєчасно здійснити розрахунки з Позивачем-2 за судовим рішенням Господарського суду Львівської області від 26.09.2022 по справі №914/1589/21 по оплаті щомісячно коштів в розмірі 30286,23 грн. до квітня 2024 року включно та водночас уникнути припинення господарської діяльності відповідача.

99. Прокурор та представники позивачів проти надання відстрочки виконання рішення не заперечували.

100. Розглянувши заяву відповідача, заслухавши думку прокурора та представників сторін суд зазначає таке.

101. Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

102. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

103. Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

104. Суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

105. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

106. Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому господарський суд не зобов`язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали виключно за фактом такого звернення сторони.

107. Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.

108. У відповідності до ч. 5 ст. 331 розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

109. Суд вважає, що наведені відповідачем обставини впливають на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежують безперешкодне провадження господарської діяльності, враховуючи фінансовий стан відповідача, беручи до уваги триваючий воєнний стан в країні, відсутність заперечень сторін, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та відстрочити виконання рішення суду.

110. СУДОВІ ВИТРАТИ

111. Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

112. Суд зазначає, що при поданні позовної заяви прокурором було сплачено 3848,88 грн судового збору (платіжні інструкції №506 від 23.05.2023 року та №505 від 23.05.2023)

113. Відповідно до положень ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» у разі … , визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

114. Суд роз`яснює прокурору, що Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону має право на повернення з Державного бюджету 50 % сплаченого судового збору в сумі 1924,44 грн подавши суду відповідне клопотання.

115. На підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» витрати прокурора по сплаті судового збору у розмірі 50 % у розмірі 1924,44 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву про визнання позову відповідачем прийняти.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Заяву відповідача (вх.№3902/23 від 02.10.2023) щодо відстрочення виконання рішення суду задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» (79054, Львівська обл., місто Львів, вулиця Яворницького, будинок 14; ідентифікаційний код 19170868) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 256 592,28 грн безпідставно набутих коштів з відстроченням виконання рішення суду до 02.05.2024 року.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» (79054, Львівська обл., місто Львів, вулиця Яворницького, будинок 14; ідентифікаційний код 19170868) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Клепарівська, будинок 20; ідентифікаційний код 38326057) 1924,44 грн судового збору.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2023 року.

Суддя Щигельська О.І.