Рішення

від 21.09.2023 по справі 915/658/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року Справа № 915/658/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.,

за участю представників:

від позивача: Мельничук С.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Парфан Т.Д. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, буд. 27; ідентифікаційний код 36598008, e-mail: rivneteplo@gmail.com)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, пров. Гранітний, буд. 14, ідентифікаційний код 37113876, e-mail: p.motortech@gmail.com)

про: стягнення 1083757,95 грн

У с т а н о в и в:

01.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № б/н від 25.04.2023 (вх. №5444/23), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" безпідставно набуті кошти в сумі 1083757,95 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 08.05.2023, до господарського суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків (вх. № 6539/23 від 24.05.2023), до якого додано виправлену позовну заяву (вх. № 6540/23 від 24.05.2023).

Ухвалою суду від 29.05.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.06.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

16.06.2023 від відповідача на адресу електронної пошти суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7915/23), в якому останній заперечує проти задоволення позову з огляду на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положення статей 1212, 1213 ЦК України, оскільки відповідач отримав кошти в сумі 1083757,95 грн від приватного виконавця згідно платіжної інструкції № 14492 від 04.04.2023 в рамках виконавчого провадження № 71434970 з примусового виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 918/759/22. Відповідач також зазначає, що судовий наказ не визнано таким, що не підлягає виконанню, а постанову про відкриття виконавчого провадження не оскаржено позивачем. Крім того, відповідач заявив, що орієнтовний розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі складає 42000,00 грн.

Ухвалами суду від 26.06.2023 задоволено частково заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено Рівненському районному суду Рівненської області забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/658/23, яке відбудеться 27.06.2023 о 10:30 у режимі відеоконференції; задоволено заяву відповідача про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №915/658/23; постановлено проводити засідання суду, призначене на 27.06.2023 о 10:30, та усі наступні судові засідання у справі № 915/658/23 за участю представника відповідача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

27.06.2023 в підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 27.07.2023 о 10:30.

Ухвалою суду від 24.07.2023 заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено частково; доручено Рівненському районному суду Рівненської області забезпечити участь представника позивача в призначеному судовому засіданні у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/658/23 у режимі відеоконференції.

12.07.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 03.07.2023 (вх. № 9144/23), в якій ТОВ "Рівнетеплоенерго" просить задовольнити позовні вимоги та зазначає, що відповідачем у відзиві підтверджено отримання ним 03.04.2023 від позивача грошових коштів у розмірі 1083757,95 грн та від приватного виконавця за наслідками примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 22.03.2023 у справі № 918/759/22.

Ухвалою суду від 27.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 вересня 2023 року о 13:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 04.08.2023.

Ухвалою суду від 20.09.2023 задоволено заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено Господарському суду Рівненської області забезпечити участь представника позивача в призначеному судовому засіданні у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/658/23 у режимі відеоконференції.

21.09.2023 в судове засідання з`явилися в режимі відеоконференції повноважні представники сторін, які підтримали правові позиції, викладені ними у поданих до суду заявах по суті справи.

Відповідно до змісту статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), 21.09.2023 за результатами розгляду даної справи, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.11.2022 у справі №918/759/22 позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ТОВ "Мотортєх" 872000,00 грн основного боргу, 161374,85 грн пені, 17235,38 грн - 3% річних, 160543,77 грн - інфляційні втрати та 18167,31 грн судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 28782,47 грн пені відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.11.2022 заяву представника ТОВ "Мотортєх" адвоката Парфан Т.Д. про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/759/22 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ТОВ "Мотортєх" 42000,30 грн витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги. У решті витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 42557,70 грн відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 апеляційні скарги ТОВ "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.11.2022 та на додаткове рішення від 22.11.2022 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 08.11.2022 у справі №18/759/22 змінено, викладено його резолютивну частину в редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ТОВ "Мотортєх" 872000,00 грн основного боргу, 109637,78 грн пені, 76486,05 грн інфляційних втрат, 9617,99 грн - 3% річних та 16016,13 грн судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні позову в частині стягнення 80519,54 грн пені, 84057,72 грн інфляційних втрат та 7617,39 грн - 3% річних відмовлено. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 22.11.2022 змінено в частині суми стягнення. Викладено резолютивну частину в рішення в редакції: "Стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ТОВ "Мотортєх" 38415,00 грн витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

22.03.2023 на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, яка набрала законної сили 14.02.2023, видано відповідні накази.

31.03.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком Сергієм Петровичем о 13:15:39 год. відкрито виконавче провадження ВП № 714434970 на виконання наказу від 22.03.2023 у справі № 918/759/22 на загальну суму 1083757,95 грн. Постановою від 31.03.2023 про стягнення з боржника основної винагороди постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича основну винагороду у сумі 108375,79 грн (а.с. 23-29).

В той же день, 31.03.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на підставі наказу від 22.03.2023 у справі № 918/759/23 перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" грошові кошти у сумі 1083757,95 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 215 на суму 872000,00 грн, № 217 на суму 109637,78 грн, № 218 на суму 76486,05 грн, № 219 на суму 9617,99 грн, № 216 на суму 16016,13 грн. У графі "призначення платежу" означених платіжних інструкцій вказано, що кошти перераховуються на підставі наказу від 22.03.2023 у справі № 918/759/22 (а.с. 10-14).

Також, 31.03.2023 о 17 год. 52 хв. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" направило на електронну пошту стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" лист, до якого долучено докази оплати на підставі наказу від 22.03.2023 у справі № 918/753/22 суми заборгованості у розмірі 1083757,95 грн (а.с. 22).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.04.2023 у справі № 918/759/22 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

04.04.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком Сергієм Петровичем у межах виконавчого провадження ВП № 714434970 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 1083757,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 14492 від 04.04.2023, а також стягнуто 108375,79 грн основної грошової винагороди приватного виконавця, що підтверджується платіжною інструкцією №14491 від 04.04.2023 (а.с. 40, 41).

Позивач зазначає, що 31.03.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком Сергієм Петровичем відкрито виконавче провадження на виконання наказів від 22.03.2023 у справі № 918/759/22, а 04.04.2023 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рахунок приватного виконавця 1083757,95 грн, тобто відбулося подвійне стягнення з боржника суми заборгованості 1083757,95 грн, яка сплачена останнім добровільно. Боржник вказує, що повідомляв стягувача 31.03.2023 о 17:52 год. шляхом надсилання на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" повідомлення про добровільне виконання наказу від 22.03.2023 на суму 1083757,95 грн. Однак після того, як Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" дізналося, що відбулось примусове виконання наказу від 22.03.2023, який вже був виконаний боржником у добровільному порядку, - боржник надіслав для приватного виконавця заяву від 06.04.2023 про добровільне виконання рішення суду з долученням доказів.

Таким чином, зі сторони стягувача відбувся прояв недобросовісних дій в порушення ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" (адже стягувач не повідомив приватного виконавця про добровільне погашення боржником заборгованості), що також потягнуло додаткові витрати для боржника у формі сплати основної грошової винагороди приватного виконавця в сумі 108375,79 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання.

На підставі вищевикладених обставин позивач звернувся з даним позовом до суду.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ст. 15, ч. ст. 20 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Частинами 1-3 статті 1212 глави 83 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц, від 14.04.2020 у справі № 495/2442/16-ц висловлена наступна правова позиція:

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Вирішуючи спір у даній справі, суд враховує, що перелік ситуацій, що міститься в частині 3 ст. 1212 ЦК України, при виникненні яких допускається застосування норм статті 1212 ЦК України, не є вичерпним, отже, ці положення можуть поширюватися і на інші відносини, якщо має місце безпідставне збагачення. Норми даної статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна.

Із змісту наведеного вбачається, що застосовувати ці норми можливо для захисту прав та інтересів у разі наявності факту набуття або збереження майна відповідачем за рахунок позивача та відсутність достатньої правової підстави. Тобто, в тому числі, якщо мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення обов`язків. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

З положень частини першої статті 177, частини першої статті 190 ЦК України слідує, що майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Як встановлено судом вище, ТОВ "Мотортєх" в порушення ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" не повідомило приватного виконавця про добровільне погашення боржником заборгованості по наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/759/22 від 22.03.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" 872000,00 грн основного боргу, 109637,78 грн пені, 76486,05 грн інфляційних втрат, 9617,99 грн - 3% річних та 16016,13 грн судового збору за подання позовної заяви, яка на той час вже була самостійно перерахована боржником стягувачу у повному обсязі за платіжними інструкціями № 215 на суму 872000,00 грн, № 217 на суму 109637,78 грн, № 218 на суму 76486,05 грн, № 219 на суму 9617,99 грн, № 216 на суму 16016,13 грн.

Вказані обставини свідчать про безпідставність отримання ТОВ "Мотортєх" зазначених грошових коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

За приписами ст. 530 ЦК України встановлено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно визначений у ч. 1 ст. 1213 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 254 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, відповідач не мав правових підстав для утримання грошових коштів, тому повинен був повернути безпідставно отримані грошові кошти позивачу не пізніше наступного дня після їх одержання (надходження на рахунок), не чекаючи вимоги позивача про повернення.

За змістом ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1, ст. 3 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статей 73, 74, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладені обставини, факт безпідставного отримання відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 1083757,95 грн суд вважає доведеним.

Відповідачем не надано достатньо обґрунтованих доводів та доказів проти заявлених позовних вимог; його заперечення, викладені у відзиві, спростовуються вищенаведеними обставинами та висновками суду.

Оскільки на момент розгляду справи в суді відповідач безпідставно отримані грошові кошти не повернув, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у загальному розмірі 1083757,95 грн підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, пров. Гранітний, буд. 14, ідентифікаційний код 37113876) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, буд. 27; ідентифікаційний код 36598008) грошові кошти в сумі 1083757,95 грн, а також 16256,37 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 02.10.2023.

Суддя В.С. Адаховська