Постанова

від 19.02.2024 по справі 915/658/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/658/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

Представники учасників справи у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Рівнетеплоенерго

про ухвалення додаткового рішення по справі №915/658/23

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Мотортєх

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2023 (повний текст складено та підписано 02.10.2023, суддя Адаховська В.С.)

у справі №915/658/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рівнетеплоенерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мотортєх

про стягнення 1 083 757,95 грн

встановив

На розгляді Південно-західного апеляційного господарського суду перебувала справа №915/658/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Мотортєх на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2023.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у цій справі рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2023 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Рівнетеплоенерго про ухвалення додаткового рішення.

В означеній заяві позивач просить ухвалити додаткове судове рішення у справі №915/658/23 в частині стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 12000,00 грн.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що до закінчення судових дебатів представником позивача було повідомлено, що у встановлений процесуальним законом строк позивачем будуть подані докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу, позаяк між сторонами ще не було підписано акт здачі-приймання виконаних послуг (надання правової допомоги).

Наразі, як зазначає позивач, за результатами наданих послуг, між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Юридичний дім «Захист» 01.02.2024 (після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції) підписано Акт здачі-приймання виконаних послуг (надання правової допомоги) з описом виконаної роботи по наданню правової допомоги. Розрахунок вартості виконаних робіт становить фіксований розмір - 12000,00 грн, які після підписання договору та отримання рахунку клієнтом сплачено позивачем на рахунок Адвокатського об`єднанням «Юридичний дім «Захист» 31.01.2024, що підтверджується платіжним дорученням №15891 від 31.01.2024.

При цьому, як вважає позивач, зважаючи на суму задоволених судом позовних вимог, є реальними, розумними та співмірними із складністю справи витрати на професійну правничу допомогу позивача в суді апеляційної інстанції в розмірі 12000,00 грн.

До вказаної заяви позивачем додано договір про надання правової допомоги від 11.12.2023, рахунок на оплату від 18.01.2024, платіжне доручення №15891 від 31.01.2024 та акт здачі-приймання виконаних послуг від 01.02.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 призначено справу №915/658/23 для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Рівнетеплоенерго про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на 19.02.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Мотортєх про зменшення судових витрат в якій останнє просить зменшити розмір відшкодування витрат на правову допомогу до 4000 грн.

Так, відповідач заперечує щодо задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення зважаючи на не співмірність заявленого до відшкодування розміру витрат на правову допомогу із складністю справи, обсягом послуг та часом, витраченим адвокатом на участь у справі.

У судове засідання від 19.02.2024 представники сторін не з`явились.

При цьому, позивач у заяві від 08.02.2024 просив розглянути заяву за відсутності свого представника, а відповідач скористався своїм правом на подання заяви про зменшення судових витрат.

Розглянувши під час судового засідання заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Рівнетеплоенерго про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, позивач у відзиві на апеляційну скаргу повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом апеляційної скарги складає 12000,00 грн, зокрема підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції.

На виконання вимог ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України позивач протягом п`яти днів після прийняття постанови по цій справі надав до суду апеляційної інстанції докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір про надання правової допомоги від 11.12.2023, рахунок на оплату від 18.01.2024, платіжне доручення №15891 від 31.01.2024 та акт здачі-приймання виконаних послуг від 01.02.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

За умовами укладено між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Юридичний дім «Захист» (об`єднання) договором про надання правової допомоги від 11.12.2023 об`єднання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується надати клієнту професійну правничу допомогу по представленню інтересів товариства як позивача у справі №915/658/23 в Південно-західному апеляційному господарському суді.

Розділом 2 договору визначено, що послуги надаються клієнту шляхом складання необхідних процесуальних документів, позовних заяв, клопотань, відзивів, заперечень, пояснень, тощо; надання правової допомоги, участі та представництва клієнта в суді, з усіма правами, які законодавством надаються учасникам справи; усного консультування з юридичних питань; подання адвокатських запитів, необхідних для отримання документів для справи; інших дій, передбачених процесуальним законодавством.

За умовами п.п. 4.1.-4.4. договору сума гонорару (винагороди) за надання об`єднанням правової допомоги складає 12000,00 грн за представництво інтересів клієнта в Південно-Західному апеляційному господарському суді. Оплата за даним договором здійснюється у спосіб перерахування банківським переказом грошових коштів на рахунок об`єднання не пізніше 5-и банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку. За результатами надання правової допомоги складається акт надання послуг (виконання робіт), що підписується представниками кожної зі сторін та є остаточним документом для проведення розрахунків.

01.02.2024 між клієнтом на об`єднанням складено та підписано Акт здачі-приймання виконаних послуг (надання правової допомоги) у відповідності до якого виконавець здає, а замовник приймає виконану роботу відповідно до договору від 11.12.2023, виконану у оправі №915/658/23, що перебувала на розгляді Південно-західного апеляційного господарського суду. Вищезазначена робота задовольняє умови договору, належним чином та в повному обсязі виконана.

Опис робіт: попередня консультація із клієнтом (замовником) щодо обґрунтованості апеляційної скарги (2 години); підготовка відзиву на апеляційну скаргу та подання і суду (10 годин); участь уповноваженого представника у судовому засіданні Південно-Західного апеляційного господарського суду у справі №915/658/23 в режимі відеоконференції (призначеного на 31.01.2024 - 2 години, включно із часом на прибуття до суду та судовим засіданням та з оформленням клопотання); підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (2 години).

Всього вартість наданих робіт у справі №915/658/23 становить 12000,00 грн.

Також позивачем надано платіжну інструкцію №15891 від 31.01.2024 на підтвердження перерахування на користь адвокатського об`єднання грошових коштів у розмірі 12000 грн.

Отже, позивачем надано докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 12000 грн.

З приводу заяви відповідача про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.

Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу документи, здійснивши аналіз доводів заявника, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на суму 12 000,00 грн понесені під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції є підтвердженими, співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (з огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору), відповідають критерію розумності їх розміру.

В той же час, колегія суддів зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Судова колегія зауважує, що у заяві про зменшення витрат відповідач лише послався на загальні приписи процесуального законодавства та просив зменшити розмір відшкодування витрат на правову допомогу до 4000 грн, однак, подаючи відповідну заяву відповідач не обґрунтував в чому саме полягає неспівмірність витрат та у порушення приписів ст.ст. 73, 74 ГПК України не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заявлений позивачем розмір витрат є неспівмірним із складністю проведеної адвокатом роботи (наданими послугами), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, є завищеним тощо.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн понесених під час апеляційного перегляду справи підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим керуючись статтею 244 ГПК України вважає за необхідне прийняти додаткову постанову у справі №915/658/23.

Керуючись ст.ст.129, 244, 281-284 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Рівнетеплоенерго про ухвалення додаткового рішення у справі №915/658/23 - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мотортєх на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рівнетеплоенерго 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Додаткова постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано 26.02.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.