Ухвала

від 05.10.2023 по справі 908/1695/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/1695/21

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2023

у справі № 908/1695/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородсервісшляхбуд»

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Груп Схід"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.09.2022 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області відмовлено. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Ліквідовано банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Груп Схід». Провадження у справі закрито.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.09.2022 у справі № 908/1695/21 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.09.2022 у справі № 908/1695/21 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 908/1695/21 повернуто скаржнику, у зв`язку з не усуненням недоліків касаційної скарги у строк встановлений ухвалою Верховного Суду від 31.03.2023.

До Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Державної податкової служби в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області з доданими до неї матеріалами (надіслана 13.09.2023, що підтверджується конвертом Укрпошта) постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 908/1695/21, в якій просить суд визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити строк; скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано тим, що відповідно до ч.8 ст. 174 ГПК України, повернення позовної не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків. Після усунення обставин, які були підставою для повернення касаційної скарги, скаржник повторно звернувся з касаційною скаргою в межах присічного строку, не зловживаючи своїм процесуальним правом та не допустивши необ`єктивного зволікання.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2023, повний текст якої складено 20.02.2023 тобто останнім днем подання касаційної скарги є 13.03.2023.

Однак, касаційну скаргу повторно надіслано до Верховного Суду 13.09.2023, що свідчить про пропуск процесуального строку.

Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення, якщо визнає причини пропуску поважними.

Однак, Суд звертає увагу скаржника, що касаційна скарга надіслана до Верховного Суду повторно майже через п`ять місяців після постановлення ухвали про повернення касаційної скарги без розгляду.

Крім того, судовий збір за подання касаційної скарги (який не було сплачено при зверненні до Верховного Суду в перше, що стало однією з підстав залишення касаційної скарги без руху) було сплачено лише 07.09.2023.

Вказані обставини не можуть свідчити про намагання скаржника в найкоротші строки, без надмірних зволікань з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 26.04.2023 повторно звернутися до суду касаційної інстанції.

Суд також звертає увагу скаржника, що можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Однак, зазначені у клопотанні Державної податкової служби в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області обґрунтування не можуть вважатися причинами, які дійсно перешкодили останньому звернутися з належним чином оформленою касаційною скаргою, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними.

Крім того, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу «правової визначеності».

Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з неправильним застосуванням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом першої та апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України, а саме в чому полягало неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права та чи є таке порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного пункту частини другої статті 287 ГПК України у контексті статті 310 ГПК України (частини першої та/або відповідного пункту (пунктів) частини третьої).

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової служби в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 908/1695/21 - залишити без руху.

2. Надати Державній податковій службі в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: навести поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обгрунтуванням поважності підстав його пропуску; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3. Роз`яснити скаржнику у справі № 908/1695/21, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Погребняк В.Я.