Постанова

від 05.10.2023 по справі 400/11755/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 400/11755/21

адміністративне провадження № К/990/8802/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ УЛЬТРА» на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 (головуючий суддя: Федусик А.Г., судді: Бойко А.В., Шевчук О.А.) у справі № 400/11755/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ УЛЬТРА» до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ УЛЬТРА» (далі - ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» або позивач) звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними і скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 04.06.2021 № 103-21, № 103-21, №104-21, наказ від 06.07.2021 № 806 «Про проведення позапланової перевірки стану виконання рішення», а також постанову про накладення штрафу від 21.07.2021 №18.1/21, винесені Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області).

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 01.02.2022 відмовив у задоволенні позову.

Реалізуючи право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, позивач 14.01.2023 засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу. Одночасно скаржник у прохальній частині заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з обґрунтування причин такого пропуску.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 визнано неповажними наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 01.02.2022 у зв`язку із чим апеляційну скаргу залишено без руху з наданням часу для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку або зазначення інших підстав для його поновлення, а також надання доказів сплати судового збору.

Вказана ухвала апеляційного суду була отримана апелянтом 19.01.2023.

На виконання зазначеної ухвали, позивач подав заяву про поновлення строків. В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження позивач послався на те, що право підпису апеляційної скарги є лише у директора підприємства, який з метою збереження власних виробничих потужностей був вимушений залишатися у період з 25.02.2022 по 10.11.2022 на тимчасово окупованій території м. Снігурівка Миколаївської області. Інші службові особи із правом підпису апеляційної скарги на підприємстві відсутні. Одночасно позивач надав докази сплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження у зв`язку із чим відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені позивачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 01.02.2022 є неповажними. Оцінюючи доводи заявника про те, що право підпису апеляційної скарги має лише директор підприємства, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказана обставина не є перешкодою для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, оскільки законодавство допускає можливість подання скарги і іншими уповноваженими особами, зокрема, адвокатами.

У контексті наведеного суд зазначив, що матеріали справи містять ордер про надання правової допомоги в суді першої інстанції, складений на підставі договору від 29.12.2021, що свідчить про наявність іншої особи (ніж директор), яка мала право вчиняти юридично значимі дії в інтересах апелянта.

Крім того, з посилань керівника апелянта вбачається, що починаючи з 10.11.2022 м.Снігурівка Миколаївської області звільнене від окупаційних військ російської федерації, водночас, апеляційна скарга була подана засобами поштового зв`язку лише 14.01.2023, тобто з пропуском 30-ти денного строку навіть з дати деокупації населеного пункту.

Водночас апелянтом не обґрунтовано причини невжиття дій щодо уповноваження інших осіб на подання апеляційної скарги, починаючи з 10.11.2022.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію. Наполягає, що право на оскарження судових рішень в судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист.

У контексті ситуації, що склалася, апелянт стверджує, що несвоєчасне подання апеляційної скарги обумовлено військовою агресією російської федерації проти України. Так, загальновідомим є той факт, що 24.02.2022 відбулося повномасштабне вторгнення армії російської федерації на територію України. Наслідком такого вторгнення, стало, між іншим, окупація російськими загарбниками з 19.03.2022 м. Снігурівка Миколаївської області. На момент окупації м. Снігурівка, безпосередньо на об`єктах господарської діяльності ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» /АЗС/ перебував директор підприємства з метою забезпечення зберігання майна підприємства, можливості його вивезення та схоронності.

Таким чином, внаслідок окупації м. Снігурівка, директор ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» залишався на окупованій території. Водночас, з моменту окупації міста, будь-яких засобів зв`язку із містом Миколаїв не було, а тому директор ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» не мав можливості бути обізнаним у будь-яких подіях, що відбувались за межами окупованої території, в т. ч., і про прийняте судом першої інстанції рішення у цій справі. Більш того, зазначене рішення на адресу позивача так і не надходило, а про його існування позивач дізнався лише у 2023 році з відкритих даних мережі Інтернет - Єдиного державного реєстру судових рішень.

Своєю чергою, з 10.11.2022 територія м. Снігурівка була офіційно деокупована, а вже з 13.11.2022 почались роботи з поступового відновлення мобільного зв`язку. Водночас першим кроком директора підприємства була спроба стабілізації господарських процесів підприємства.

Також скаржник зазначив, що у підтвердження відсутності на підприємстві інших уповноважених осіб із правом підпису процесуальних документів, позивач надав апеляційному суду штатний розпис підприємства та довідку з ЄДРПОУ.

Зазначені вище обставини, на переконання скаржника, свідчать про об`єктивну неможливість своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції та поважність причин пропуску строку.

Із посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.08.2022 у справі № 199/8478/21, скаржник стверджує, що запровадження воєнного стану може бути підставою, яка повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. Безумовно, стан війни в Україні створює об`єктивні перешкоди для реалізації своїх прав на судовий захист. Проте, в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Отже закон чітко визначає початок перебігу строку на апеляційне оскарження та підстави виникнення права на його поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Водночас, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

У справі, що розглядається, пропуск строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції від 01.02.2022 позивач пов`язує із перебуванням єдиної особи, уповноваженої на підпис процесуальних документів від імені ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» (директора) у період з 19.03.2022 по 10.11.2022 на окупованій території України та необізнаністю до початку 2023 року про існування оскаржуваного рішення.

Оцінюючи такі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження з огляду на відсутність доказів неможливості апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції іншою особою, зокрема, адвокатом. Також зазначив про непідтвердження обставин неможливості апеляційного оскарження протягом 30-денного строку після деокупації населеного пункту (10.11.2022).

В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції наголосив, що сам факт введення воєнного стану не є підставою для поновлення строків, а повинен оцінюватись з урахуванням реальних перешкод, які існували для вчасного подання апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно із Указами Президента. Останній триває по цей час.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. На думку суду апеляційної інстанції такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду (зокрема постанова Верховного Суду від 11.08.2022 у справі № 199/8478/21).

Проте в контексті обставин цієї справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні також слід брати до уваги: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Проте, у справі, що розглядається, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції поверхнево підійшов до вирішення порушеного апелянтом питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд констатував відсутність поважних причин для поновлення строку апеляційного оскарження.

Водночас, дослідження змісту як клопотання, заявленого одночасно із поданням апеляційної скарги, так і заяви, поданої на усунення недоліків апеляційної скарги, доводить, що позивач чітко та послідовно вказав обставини, які, за його позицією, унеможливили своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою. Такими обставинами позивач вважає знаходження населеного пункту, де фактично провадиться господарська діяльність ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» у період з 19.03.2022 по 10.11.2022 під окупацією; перебування директора підприємства за місцезнаходження основного майна з метою збереження товарно - матеріальних цінностей підприємства внаслідок бойових дій; відсутність інших уповноважених осіб на підписання процесуальних документів від імені суб`єкта господарювання, а також необізнаність про ухвалення оскаржуваного судового рішення до початку 2023 року.

За позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.09.2022 (справа №500/1912/22), протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такий висновок також підтриманий Верховним Судом у постанові від 28.11.2022 у справі №140/11951/21.

Також в апеляційній та касаційній скаргах ТОВ «Ойл Ультра» наголошувало, що оскаржуване судове рішення не було отримано, відповідно вважає, що має визначене законом право на поновлення процесуальних строків на подання апеляційної скарги лише з цієї підстави, в силу прямої норми частини другої статті 295 КАС України.

Проте, зазначені мотиви не оцінені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведених норм процесуального права вбачається, що строк, визначений частиною першою статті 295 КАС України, є процесуальним строком встановленим законом, який суд може поновити якщо визнає причини його пропуску поважними, проте не може його встановлювати.

Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 18.02.2022 у справі №380/893/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Своєю чергою, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржуване рішення суд першої інстанції прийняв 01.02.2022 у спрощеному проваджені без виклику сторін, повний текст рішення був складений 08.02.2022, надіслано до реєстру 09.02.2022, зареєстровано: 14.02.2022, оприлюднено: 15.02.2022

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 251 КАС України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Позиція щодо особливостей застосування судами строків апеляційного оскарження висловлена Верховним Судом у постановах від 12.06.2019 справі № 381/2198/18, від 13.06.2019 у справі № 200/15533/17(2-а/200/1165/17), від 22.01.2020 у справі №702/968/18 та від 27.01.2021 у справі №520/13722/19, від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а, від 29.09.2021 у справі № 802/1794/18-а та від 18.01.2023 у справі №160/6211/21.

З оскарженого рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що останнім не встановлювалась дата отримання скаржником рішення суду першої інстанції, та не оцінено твердження скаржника про неотримання рішення взагалі.

Водночас в матеріалах справи відсутня інформація щодо дотримання судом першої інстанції вимог статті 251 КАС України в частині вручення або направлення визначеним законом способом рішення суду першої інстанції.

Вирішення зазначеного питання беззаперечно впливає на реалізацію права на апеляційне оскарження та прийняття рішення щодо дотримання строків апеляційного оскарження, оскільки згідно із частиною другою статті 295 КАС України, саме з днем вручення судового рішення законодавець пов`язує обчислення строку на апеляційне оскарження.

Вказані обставини у сукупності свідчать, що у цьому конкретному випадку, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки підставам пропуску строку на апеляційне оскарження, які позивач навів як поважні та які, у тому числі, визначені законом.

Отже, поза увагою суду апеляційної інстанції залишені доводи скаржника про те, що судове рішення суду першої інстанції від 01.02.2022 у визначеному законом порядку йому не надходило.

Згідно із частиною першою, четвертою, п`ятою, сьомою, восьмою статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС).

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Водночас за установленою практикою Верховного Суду, належним способом вручення судового рішення може вважатися лише його надсилання рекомендованим листом або застосунку ЄСІТС (стаття 251 КАС України).

Колегія суддів наголошує, що стаття 299 КАС України вимагає від суду апеляційної інстанції перевіряти факт отримання скаржником повного тексту оскаржуваного судового рішення та виключно з цього моменту обраховувати процесуальний строк. Водночас сам факт «обізнаності» скаржника з постановленням оскаржуваного судового рішення, за загальним правилом, не впливає на такий обрахунок строку. Зазначене положення процесуального кодексу фактично презюмує добросовісність поведінки скаржника, об`єктивну неможливість до отримання ним повного тексту оскаржуваного судового рішення належним чином скористатися конституційним правом на апеляційний перегляд справи, а також непорушність за такого підходу принципу res judicata.

Схожі правові висновки зроблені Верховним Судом також у постановах від 16.06.2023 у справі № 520/986/22, від 02.08.2021 у справі № 914/1191/20 та від 14.07.2022 у справі № 285/2686/20-ц.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, не оцінивши усі наведені скаржником обставини, з якими він пов`язував пропуск строку на апеляційне оскарження. Вказане впливає на реалізацію права позивача на апеляційне оскарження судового рішення.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що звернення особи за правовою допомогою є її правом, а не обов`язком. Посилаючись на наявний у матеріалах справи ордер на надання правничої (правової) допомоги, апеляційний суд не звернув увагу на те, що за цим ордером адвокат має право представляти інтереси ТОВ «Ойл Ультра» тільки у суді першої інстанції.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та протиправно відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ УЛЬТРА» задовольнити.

Скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 у справі № 400/11755/21.

Справу № 400/11755/21 направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

А. А. Єзеров