Постанова

від 04.10.2023 по справі 376/371/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/14526/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 376/371/21

04 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Музичко С.Г.

- Березовенко Р.В.

при секретарі - Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційноюскаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2021 року, ухвалене у складі судді Коваленко О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до Сквирської міської територіальної громади про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сквирської міської територіальної громади про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, в якому просив визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 4,4380 га, кадастровий номер 3224084000:02:004:0012, яка розташована на території Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області та має цільове призначення для ведення товарного сільськогоподарського виробництва.

Позов обгрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданим 08.07.2020 року Сквирським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Після смерті батька відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 4,4380 га, яка розташована на території Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області та має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 140513, виданого 06 жовтня 2004 року Сквирською районною державною адміністрацією.

Вказував, що він прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , так як протягом 6 місяців з дня смерті батька, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Звернувшись до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку він отримав відмову, в зв'язку з тим, що відсутній оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку, що підтверджує право власності спадкоємця на земельну ділянку.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2021 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 4,4379 га, яка розташована на території Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224084000:02:004:0012 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є її братом та батьком позивача. Відповідно до ст.ст. 1218,1220,1221 ЦК України після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 4,4379 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області, кадастровий номер 3224084000:02:004:0012. Вказувала, що спадщину вона прийняла шляхом подання заяви до нотаріуса.

Зауважувала, що 21 січня 2021 року вона звернулася до Сквирського районного суду із позовом про усунення від права на спадкування ОСОБА_2 після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період розгляду її позовної заяви, 26 лютого 2021 року до суду подає позовну заяву ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, визначивши відповідачем Сквирську міську територіальну громаду.

Вважає, що оскільки спір існує між нею та ОСОБА_2 , а не з Сквирською міською територіальною громадою, про що було відомо як позивачу так і судді, на розгляді якого перебували дві позовні заяви, то позивач у даній справі не вірно визначив відповідача (неналежний відповідач), що було підставою для відмови у задоволенні позову.

Звертала увагу, що оскаржуване рішення порушує її право на спадщину після її брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2021 року закрито.

Апеляційний суд дійшов висновку, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося, апеляційний суд закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд дійшов помилкових висновків про те, що права, свободи, інтереси та (або) обов`язки спадкоємця другої черги, яка прийняла спадщину, не вирішувалося судом апеляційної інстанції при розгляді позову спадкоємця першої черги про право власності на спадкове майно.

В судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені. ОСОБА_1 надіслала заяву про розгляд справи без її участі. Інші учасники справи не повідомили причини неявки в судове засідання.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала можливим, проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на майно, яке складається з земельної ділянки площею 4,4380 га, яка розташована на території Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька є його син ОСОБА_2 , який у встановлений законом строк прийняв спадщину шляхом подання відповідної заяви до Сквирської районної державної нотаріальної контори Київської області.

Державний нотаріус Сквирської районної державної нотаріальної контори Київської області Старовит-Сидорянська І.В. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , з огляду на відсутність у спадкоємця правовстановлюючих документів на це майно.

Заяву до нотаріальної контори також подала ОСОБА_1 - сестра померлого ОСОБА_3 , яка відповідно до ст. 1262 ЦК України, є спадкоємцем другої черги.

Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_3 відсутні.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 та прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори протягом шестимісячного строку, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 , яка є сестрою померлого ОСОБА_3 , вказувала, що вона є спадкоємцем другої черги, звернулась у встановлений законом строк до нотаріальної контори з відповідною заявою та бажає прийняти спадкове майно після смерті брата, тому визнання права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 в порядку спадкування на спірну земельну ділянку порушує її права як спадкоємця.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення порушує права та інтереси ОСОБА_1 як спадкоємця другої черги, яка прийняла спадщину, а тому вона має право на звернення з апеляційною скаргою на рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Згідно ч.ч.1-2 ст.51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Вбачається, що звертаючись із позов ОСОБА_2 відповідачем визначив Сквирську міську територіальну громаду.

Клопотань про залучення співвідповідача чи заміну первісного відповідача позивачем до суду першої інстанції подано не було.

Неправильне визначення позивачем коло відповідачів у даній справі призвело до того, що до участі у розгляді вказаної справи не був залучений належний відповідач - ОСОБА_1 , з якою у позивача фактично виник спір щодо права власності в порядку спадкування за законом.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.

Встановлено, що фактично спір виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який не визнає, зокрема, право ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 3224084000:02:004:0012, площею 4,4379 га, яка не була визначена відповідачем у справі.

Відтак, колегія суддів вважає, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_2 до Сквирської міської територіальної громади про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Таким чином доводи апеляційної скарги є обгрунтованими та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2021 року - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Сквирської міської територіальної громади про визнання права власності в порядку спадкування за законом, з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 1 658 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Сквирського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Сквирської міської територіальної громади про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 658,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 жовтня2023 року.

Головуючий: Судді: