Рішення

від 14.09.2023 по справі 751/9803/21

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/9803/21

Провадження №2/751/380/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

секретаря Шевченко А.О.,

з участю:

представника позивачів - адвоката Ступака С.О.,

представника відповідача АТ «Сенс Банк» адвоката Михніцького Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради, Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Коваленко Володимир Васильович про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Чернігівської міської ради, АТ «Альфа-Банк», в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (том 1 а.с. 100-103), просять: 1) визнати право власності на об`єкт нерухомості: нежитлове приміщення літ. «Г-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за кожним; 2) визнати такою, що припинена, іпотеку за Іпотечним договором № 4308 від 27.05.2008, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Коваленко В.В., що був укладений між ТОВ «Екошамп» та АКБ «Укрсоцбанк», право іпотекодержателя за яким перейшло до АТ «Альфа-Банк»; 3) зняти обтяження нерухомого майна нежитлового приміщення літ. «Г-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку за № 44940061 та запис про державну реєстрацію обтяження за № 44939840; визнати протиправним рішення про державну реєстрацію № 61469748 від 09.11.2021, скасувати та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 44940104.

Позовні вимоги мотивують тим, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2012 у справі № 5028/12/9/151б/2011 ліквідовано ТОВ «Екошамп», про що до Єдиного державного реєстру 01.06.2012 внесено запис № 10641170013000183. Разом з тим, при ліквідації товариства судом не вирішено питання про подальшу долю нерухомого майна: підвального приміщення літ. «Г-1», загальною площею 883,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане підвальне приміщення знаходилось у власності ТОВ «Екошамп» на момент ліквідації та не потрапило до ліквідаційної маси. Станом на момент ліквідації Товариства вони були його учасниками. Таким чином, вважають, що відповідно до ч. 12 ст. 111 ЦК України, майно ТОВ «Екошамп», що залишилось після задоволення вимог кредиторів та ліквідації юридичної особи підлягає поверненню їм, як учасникам Товариства. Разом з тим, вказане нежитлове приміщення має обтяження на підставі іпотечного договору № 4308 від 27.05.2008, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи: 44940061 та 44939840, який було укладено між ТОВ «Екошамп» та АКБ «Укрсоцбанк» в рахунок забезпечення основного зобов`язання в сумі 96000,00 дол. США, що виникло між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 на підставі договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-56 від 27.05.2008. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.04.2016, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23.06.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 03.10.2016, позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-56 від 27.05.2008 в загальній сумі 4498,03 грн; заборгованість за договором кредиту № 935/6-223 на загальну суму 415880,17 грн. У решті позовних вимог, тобто в стягненні заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-56 від 27.05.2008 в сумі 187592,55 дол. США та 1594069,38 грн процентів відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності. Вважають, що основне зобов`язання, передбачене договором № 941/7-56 від 27.05.2008 є припиненим в силу недійсності вимоги, а тому є припиненим і право застави на нерухоме майно: нежитлове приміщення літ. «Г-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з занесенням відповідних записів до Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру обтяжень рухомого майна. Крім того, Договір іпотеки діє до припинення основного зобов`язання. Враховуючи викладене, оскільки договір іпотеки № 4308 від 27.05.2008 вже припинив свою дію, запис про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» підлягає визнанню нечинним та скасуванню.

Ухвалою судді від 04.01.2022 дана позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі й призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.01.2022 заборонено АТ «Альфа-Банк» вчиняти дії щодо звернення стягнення на нежитлове приміщення літ. «Г-1», загальною площею 883,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за іпотечним договором №4308 від 27.05.2008.

31.01.2022 представник відповідача АТ «Альфа-Банк» (на даний час АТ «Сенс Банк») Воронцова М.В. подала до суду відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 81-83), згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що 27.05.2008 між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», найменування якого змінено на ПАТ «Укрсоцбанк», було укладено договір кредиту № 941/7-56, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів у сумі 96000 доларів США зі сплатою 13,5% річних з кінцевим терміном повернення 22.05.2018. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 941/7-56 було укладено іпотечний договір від 27.05.2008 з ТОВ «Екошамп», відповідно до якого останній передав в іпотеку нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 10.09.2019 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ОСОБА_1 та наявністю заборгованості перед кредитором, згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» АТ «Альфа-Банк» було оформлено право власності на нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належала на праві власності іпотекодавцю ТОВ «Екошамп». Правовою підставою для реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно є відповідне застереження в п.п. 4.5.3. Договору іпотеки від 27.05.2008, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником та іпотекодавцем обов`язків за кредитним договором, іпотекодержатель скористався своїм правом у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та задовольнив свої вимоги кредитора/іпотекодержателя в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору в позасудовому порядку через звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності. Щодо доводів позовної заяви стосовно передачі учасникам юридичної особи майна, що залишилось після задоволення вимог кредиторів. Позивачами не надано жодного доказу на підтвердження того, що станом на дату ліквідації ТОВ «Екошамп» вони були учасниками юридичної особи та що інший порядок розпорядження майном у разі ліквідації юридичної особи не встановлено установчими документами такої юридичної особи. Крім того, нежиле приміщення не потрапило до ліквідаційної маси, вимоги кредиторів відносно даного майна не заявлялись та не задовольнялись, а отже і застосування приписів ч. 12 ст. 111 ЦК України є неможливим. Щодо доводів позовної заяви стосовно того, що кредитний договір № 941/7-56 та іпотечний договір припинені. Судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позову банку за спливом строку позовної давності, вимоги банку визнано обґрунтованими, а пропуск позовної давності не породжує у боржника права вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку, якщо таке право не встановлено договором або законом окремо. Положеннями ст.17 Закону України «Про іпотеку» визначено вичерпний перелік підстав для припинення іпотеки, жодної з яких позивачем у заявленому позові не наведено. Укладаючи договір іпотеки, позивач свідомо та у визначений законодавством спосіб обмежив своє право власності на предмет іпотеки та передбачив ймовірність звернення стягнення на належне йому майно у примусовому порядку, а тому наявність або відсутність волевиявлення кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки жодним чином не впливає та не порушує прав іпотекодавця.

Ухвалою суду від 31.08.2022 прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову та відкладено підготовче судове засідання.

05.10.2022 представник відповідача АТ «Альфа-Банк» (на даний час АТ «Сенс Банк») Михніцький Г.Ю. подав до суду відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 168-169), згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, відповідно до ст.ст. 1, 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. В даному випадку йдеться не про солідарну поруку, а майнову і при даному предметі спору відповідальність існує лише в межах вартості предмета іпотеки. Постановою ВС КЦС від 30.06.2020 у справі № 752/1297/17 передбачено, що на правовідносини майнової поруки за договором іпотеки не поширюються норми, які регулюють поруку (ст.ст. 553-659 ЦК України). А тому посилання позивачів на те, що іпотека припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, адже до майнового поручителя (іпотекодавця) не було пред`явлено позов протягом шести місяців з дати настання вимоги є необґрунтованими. Крім того, позовна давність не припиняє зобов`язання в тому числі і не припиняє дію договору іпотеки відповідно до постанови ВП ВС від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18. Отже, невиконання зобов`язання не може бути підставою для припинення іпотеки.

17.10.2022 представник позивачів подав до суду відповідь на відзив (том 1 а.с. 172-173), згідно якої просить не брати до уваги доводи та аргументи, викладені у відзивах. Посилається на те, що виходячи зі змісту договору іпотеки № 4308 від 27.05.2008 відповідальність поручителя саме солідарна. Банк пропустив строк позовної давності щодо вимоги про стягнення кредитної заборгованості за договором № 941/7-56. Отже втрачена сама можливість звернути стягнення на грошове зобов`язання. Отже, основне зобов`язання є припиненим в силу недійсності вимоги, а тому є припиненим і право застави на нерухоме майно. Разом з тим, відповідно до ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу. Боржник (іпотекодавець) ТОВ «Екошамп» ліквідовано ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2012, про що до Єдиного реєстру 01.06.2012 внесено відповідний запис. Правонаступників у ліквідованого товариства не залишилось. Тому зобов`язання ТОВ «Екошамп» за договором іпотеки припинились 01.06.2012.

Ухвалою суду від 25.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

13.12.2022 представник АТ «Сенс Банк» повідомив, що АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «Сенс-Банк».

Ухвалою судді від 02.03.2023, у зв`язку з перебуванням судді Карапута О.О. у відпустці по вагітності та пологам, справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивачів у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Надав письмові пояснення, згідно яких вважає, що зобов`язання за договором Іпотеки № 4308 від 27.05.2008 є припиненими не тільки у зв`язку з пропуском давності на стягнення грошового зобов`язання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 941-56 від 27.05.2008, а й у зв`язку з ліквідацією самого поручителя ТОВ «Екошамп». Додав, що у рахунок погашення боргу за основним зобов`язанням за кредитним договором ОСОБА_1 жодні грошові кошти не перераховувались, заборгованість існує в повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Сенс Банк» у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на підстави та доводи, викладені у відзивах на позов.

Представник відповідача Чернігівської міської ради у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у їх відсутність, Чернігівська міська рада не є належним відповідачем у справі, у вирішенні спору покладаються на розсуд суду.

Третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Коваленко В.В. у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність не з`явившихся сторін.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступні факти і правовідносини та дійшов наступного.

27.05.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (Іпотекодержатель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екошамп» (Іпотекодавець», в особі директора Махнєя Г.В., яке є майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_1 (Позичальник) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-56 від 27.05.2008 (Основне зобов`язання), було укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 4308, відповідно до якого, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Позичальником Основного зобов`язання, наступне нерухоме майно, яким є нежиле приміщення, а саме: підвальне сховище, що позначено на плані літ. «Г-1», загальною площею 883,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 31.03.2005 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнком О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1076 (том 1 а.с. 15-17).

Згідно п. 1.2. Іпотечного договору, заставна вартість Предмету іпотеки за згодою сторін становить 669 478,00 грн, що за офіційним курсом гривні до долара США встановленим НБУ на день укладення цього Договору становить 138036,70 доларів США.

Суть та розмір забезпечених Іпотекою вимог: виконання Позичальником перед Іпотекодержателем зобов`язань, зокрема:

п.1.4.1. повернення кредиту, що надано на поточні потреби, в сумі 96000,00 дол. США, з графіком зниження максимального ліміту заборгованості згідно Договору, яким обумовлене основне зобов`язання, з кінцевим терміном погашення кредиту до 22.05.2008 включно, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене Основне зобов`язання;

п. 1.4.2. сплата процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних та комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене Основне зобов`язання;

п. 1.4.3. сплата можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене Основне зобов`язання;

п. 1.4.4. відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимог за Основним зобов`язанням, та збитків, завданих порушенням Основного зобов`язання.

Відповідно до п. 2.4.3. Іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником Основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.5. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів:

4.5.1. на підставі рішення суду; або

4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

4.5.3 шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; або

4.5.4. шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; або

4.5.5. шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»

Відповідно до п. 1.12 Іпотекодавець ознайомлений з умовами договору, яким обумовлене Основне зобов`язання, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень не має.

Відповідно до п. 6.3 цей Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення Основного зобов`язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 1.14 до Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесено запис про іпотеку та про обтяження Предмета іпотеки (том 1 а.с. 18).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2012 вирішено затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Екошамп» (код ЄДРПОУ 33111037); ліквідувати (припинити діяльність) ТОВ «Екошамп», як юридичну особу; вважати погашеними вимоги всіх кредиторів.

Згідно мотивувальної частини вказаної вище ухвали, наданий ліквідбаланс засвідчує відсутність майна банкрута та наявність непогашеної заборгованості перед кредиторами. (том 1 а.с. 19).

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 01.06.2012 засновником (учасником) юридичної особи ТОВ «Екошамп» (код ЄДРПОУ 33111037) є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (том 1 а.с. 29).

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2016 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-56 від 27.05.2008 у розмірі 187592 доларів США 55 центів та 1594069,38 грн; за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-57 від 27.05.2008 у розмірі 7379,48 грн; за договором кредиту № 935/6-223 від 29.08.2007 у розмірі 894415,05 грн та судові витрати у розмірі 103529,65 грн (том 1 а.с. 20-21).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.03.2016, заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2016 скасовано (том 1 а.с. 22).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.04.2016, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23.06.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.2016, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-57 від 27.05.2008, на загальну суму 4498,03 грн; а також заборгованість за Договором кредиту № 935/6-223 на загальну суму 415880,17 грн. В решті позовних вимог відмовлено (том 1 а.с. 23-28).

Згідно мотивувальної частини рішення суду, позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 941/7-56 від 27.05.2008 залишено без задоволення у зв`язку з пропуском банком строку позовної давності.

10.09.2019 Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Згідно Передавального акта від 15.10.2019, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк» з 15.10.2019 (том 1 а.с. 86-98).

05.11.2011 приватним нотаріусом Коваленком В.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 44940104 про реєстрацію права приватної власності на Предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» (том 1 а.с. 85), у зв`язку з чим зареєстровано зміни про Іпотекодержателя та обтяжувача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Спірні правовідносини виникли з приводу того, що у зв`язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА_1 укладеного з банком кредитного договору утворилася заборгованість. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором банк звернув стягнення на предмет іпотеки, право власності на яке за банком зареєстроване державним реєстратором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

При цьому у ст. 575 ЦК України наведено окремі види застав та вказано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Отже, іпотека є особливим видом застави, за яким виконання зобов`язань забезпечується виключно нерухомим майном. Іпотека регулюється не лише загальним законодавством - ЦК України, а й спеціальним Законом № 898-ІV «Про іпотеку».

У постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1534цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1474цс16 та від 30 червня 2020 року у справі № 75/1297/17 вказано: «відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 цього Кодексу), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки останній відповідає перед заставо-/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У ч.ч. 1, 3 ст. 33 цього ж Закону передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Іпотечний договір від 27.05.2008 містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням.

Підстави припинення іпотеки передбачені у ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням,

проведеним належним чином.

У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зазначено, що: "іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц)".

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі № 6-786цс17 від 15.05.2017, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-/16, від 31.01.2019 у справі № 362/6630/17 та від 26.10.2021 № 766/20797/18.

Крім того, ст. 17 Закону України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Єдиного державного реєстру.

Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, підтвердженої судовим рішенням, не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання боржником основного зобов`язання. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між такою особою та кредитором.

Подібний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 6-84цс15, від 10 лютого 2016 року в справі № 6-216цс14, постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/8698/17, від 20 травня 2020 у справі № 295/6715/17.

Договором іпотеки від 27.05.2008, сторони не передбачили припинення іпотеки у випадку ліквідації боржника.

У ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням встановлених обставин справи, а саме наявності невиконаного ОСОБА_1 основного зобов`язання, існування чинного договору іпотеки, умови якого стороною позивача не оспорюються, суд вважає, що позивачем не наведено та не надано доказів наявності підстав припинення іпотеки, а тому у позові слід відмовити.

Позовні вимоги про визнання права власності на об`єкт нерухомості; зняття обтяження нерухомого майна, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку та запису про державну реєстрацію обтяження; визнання протиправним рішення про державну реєстрацію та скасування і виключення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності не підлягають задоволенню, оскільки мають похідний характер.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті судом ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.01.2022.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 509, 589, 598, 599 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) до Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 34339125, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7), Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100), третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Коваленко Володимир Васильович (м. Чернігів, вул. Мстиславська, 14) про визнання права власності відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті судом відповідно до ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.01.2022, а саме у виді заборони Акціонерному товариству «Альфа-Банк» вчиняти дії щодо звернення стягнення на нежитлове приміщення літ. «Г-1», загальною площею 883,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за іпотечним договором № 4308 від 27.05.2008.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 25.09.2023.

Головуючий - суддя І. В. Яременко