Постанова

від 03.10.2023 по справі 705/5247/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1215/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/5247/21 Категорія: 308010000 Годік Л.С. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Новікова О.М., Сіренка Ю.В.

секретар Матюха В.І.

учасники справи:

позивач військова частина НОМЕР_1 ;

представник позивача ОСОБА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 ;

представник відповідача - адвокат Мельник Олег Федорович;

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє вимог щодо предмету спору Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква;

особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2023 року у цивільній справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє вимог щодо предмету спору: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, про виселення із житлового приміщення,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом в якому просить: виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зі штатно посадової квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.01.2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України» (зі змінами) та наказу Міністерства оборони України від 19.02.2020 року № 51 «Про продовження проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України», у збройних Силах України проводиться експеримент.

З метою виконання наказу був виданий Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 01.02.2019 року (зі змінами від 25.07.2019 року та від 04.09.2019 року), житлові приміщення включаються до службового (штатно-посадового) житла рішенням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) за поданням Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 16.07.2019 року № 385 «Про закріплення нерухомого військового майна» штатно посадова квартира АДРЕСА_1 , закріплена на праві оперативного управління за військовою частиною НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2019 року № 540 «Про закріплення за посадами та військовослужбовцями штатно - посадового житла у військовій частині НОМЕР_1 » та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2020 року № 264 «Про внесення змін до наказу від 11.09.2019 року № 540», за посадою командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 була закріплена штатно посадова квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2019 року № 677 «Про рішення, прийняті на засіданнях житлової комісії частини щодо розподілу штатно-посадового житла серед військовослужбовців, що перебувають на обліку на поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 », у кв. АДРЕСА_1 був розміщений старший прапорщик ОСОБА_2 з сім`єю.

Між військовою частиною НОМЕР_1 та старшим прапорщиком ОСОБА_2 був укладений Договір надання у користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла від 02.01.2020 року № 10.

Відповідно до наказу начальника 222 ЦАББ (по особовому складу) від 30.11.2017 року 48-РС (по особовому складу) на посаді головного старшини батальйону охорони проходив військову службу старший прапорщик запасу ОСОБА_2 .

Наказом начальника 222 ЦАББ (по особовому складу) від 12.11.2020 року 83-РС та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2020 року № 247 старший прапорщик запасу ОСОБА_2 звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» п. 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2020 року № 247 (по стройовій частині) старшого прапорщика запасу ОСОБА_2 виключено із списків особового складу частини.

Позивач вказує, що в умовах укладеного договору було зазначено, що житлове приміщення для тимчасового користування надається військовослужбовцю на строк проходження ним служби. Договір не надає користувачу та членам його сім`ї права реєструвати місце проживання за адресою житлового приміщення та не є підставою для державної реєстрації речових прав на нього за користувачем та членами його сім`ї.

При цьому дія Договору припиняється у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено. Умовами договору також передбачено, що власник (управитель) має право вимагати від користувача звільнення житлового приміщення, у разі використання його не за призначенням, переміщення на іншу посаду, звільнення користувача з військової служби, отримання іншого житла чи компенсації за нього.

ОСОБА_2 погодився на умови договору, поставив свій підпис, але до цього часу використовує житло на власний розсуд в супереч волі позивача, адже фактичне вивільнення штатно посадової квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та повернення її позивачу не відбулося, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з позовом про виселення.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2023 року позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.

Виселено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зі штатно посадової квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь військової частини НОМЕР_1 сплачений судовий збір в розмірі 2270 грн. 00 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що штатно-посадове (службове) житло, яким є спірна квартира, було надано відповідачу у тимчасове користування на договірних умовах на підставі договору № 10 від 02.01.2020 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпеченням службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України». При цьому, судом зазначено, що вказаний договір від 02.01.2020 року передбачає, що у разі отримання житлового приміщення для постійного проживання або службового житла або компенсації за належне для отримання житлове приміщення, або переведення на іншу посаду, звільнення з військової служби користувач зобов`язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім`ї, укладення цього договору не створює для користувача та членів його сім`ї будь-яких інших прав на отримане у користування житлове приміщення, крім права тимчасового користування.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить: рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2023 року у справі № 705/5247/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог військової частини НОМЕР_1 відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів правомірність ОСОБА_2 та членів його сім`ї до виселення, як відповідачів із спірного жилого приміщення.

Вказує, що якщо звернутися до Наказу Міністерства оборони України від 31.01.2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців ЗСУ», то термін дії даного наказу не зазначений, проте, в п. 1 зазначено період проведення експерименту у 2019 році. 19.02.2020 року було видано наказ Міністерства оборони України № 51 «Про продовження проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців ЗСУ де у п. 1 слова та цифри «у 2019 році» замінити словами та цифрами « у 2019 та 2020 роках», тобто на сьогодні термін дії експерименту сплив і термін дії не продовжено.

Суд не надав належної оцінки, вказавши, що даний Наказ № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців ЗСУ України» є чинним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на висновки ВС у справах № 683/2317/18, 357/3258/16-ц та вказує, що позовна заява, також, не підлягає до задоволення з причин, що відповідач є особою з інвалідністю внаслідок війни з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва при виконанні обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв`язаного з перебуванням на фронті.

Скаржник вказує, що судом першої інстанції було допущено порушення Конституції України, ЖК України, ЦК України, ЦПК України та інших законодавчих актів, а тому рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2023 року не може залишатися в силі.

27 липня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2023 року у справі № 705/5247/21 без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2023 року без змін.

У відзиві зазначено, що жодним нормативно-правовим актом не визначено можливість та порядку отримання військовослужбовцем для постійного проживання житла, яке було передане йому у тимчасове користування на договірних умовах у зв`язку з проведенням експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців ЗСУ.

Вказує, що проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців ЗСУ, затвердженого начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 01.02.2019 року не припинено, і жодним нормативно-правовим актом відмінено не було.

31 липня 2023 року начальник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква І.Горобець подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що дослідивши докази та письмові пояснення викладені у позовній заяві по суті справи, судом першої інстанції прийнято справедливе та законне рішення, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2023 року у справі № 705/5247/21 без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника військової частини НОМЕР_1 Прокопенка Є.І., відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Мельника О.Ф., які брали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.01.2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України» (зі змінами) та наказу Міністерства оборони України від 19.02.2020 року № 51 «Про продовження проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України», у збройних Силах України проводиться експеримент (т.1, а.с.7).

З метою виконання наказу був виданий Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 01.02.2019 року (зі змінами від 25.07.2019 року та від 04.09.2019 року), житлові приміщення включаються до службового (штатно-посадового) житла рішенням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) за поданням Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 16.07.2019 року № 385 «Про закріплення нерухомого військового майна» штатно посадова квартира АДРЕСА_1 , закріплена на праві оперативного управління за військовою частиною НОМЕР_1 (т 1, а.с.8-9).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2019 року № 540 «Про закріплення за посадами та військовослужбовцями штатно - посадового жила у військовій частині НОМЕР_1 » та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2020 року №264 «Про внесення змін до наказу від 11.09.2019 року № 540», за посадою командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 була закріплена штатно посадова квартира за адресою: АДРЕСА_2 (т 1, а.с. 10-11, 12-13).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2019 року № 677 «Про рішення, прийняті на засіданнях житлової комісії частини щодо розподілу штатно-посадового житла серед військовослужбовців, що перебувають на обліку на поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 », у кв. АДРЕСА_1 був розміщений старший прапорщик ОСОБА_2 з сім`єю (т 1, 14-16).

Між військовою частиною НОМЕР_1 та старшим прапорщиком ОСОБА_2 був укладений Договір надання у користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла від 02.01.2020 року № 10 (т 1, а.с. 17).

Відповідно до наказу начальника 222 ЦАББ (по особовому складу) від 30.11.2017 року 48-РС (по особовому складу) на посаді головного старшини батальйону охорони проходив військову службу старший прапорщик запасу ОСОБА_2 .

Наказом начальника 222 ЦАББ (по особовому складу) від 12.11.2020 року 83-РС та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2020 року № 247 старший прапорщик запасу ОСОБА_2 звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» п. 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби) (т 1, а.с.23).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2020 року № 247 (по стройовій частині) старшого прапорщика запасу ОСОБА_2 виключено із списків особового складу частини (т 1 , а.с.23).

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно дост. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановленихЖК Українита іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 9 Житлового кодексу (далі - ЖК) України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Статтею 121 ЖК України визначено, що порядок надання службових жилих приміщень установлюється, цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об`єднання.

Відповідно до статті 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Статтею 125 ЖК України передбачено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено, зокрема, осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв`язаного з перебуванням на фронті; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 23.10.2019 року, квартира АДРЕСА_1 набула статусу службової (т 1, а.с.63).

Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді справ щодо виселення осіб зі службових житлових приміщень, суди повинні враховувати інтереси сторін і вирішувати такі спори залежно від встановлених обставин та на підставі вимог закону, а також враховувати, що внаслідок виселення відповідача без надання йому іншого жилого приміщення, без забезпечення житлом, порушується право цієї особи і членів їх сімей на житло.

З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2020 року № 247 (по стройовій частині) вбачається, що станом на дату звільнення ОСОБА_2 у запас, вислуга років останнього складає 27 років 03 місяців 03 дні (т. 1, а. с. 23).

Відповідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) Серія 12 ААВ, № 34642, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи. Згідно зазначеної довідки, причина інвалідності є захворювання пов`язане з захистом Батьківщини (т. 1, а с. 56).

Згідно посвідчення Серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни (т. 1 а.с.57).

З матеріалів справи вбачається, що військова частина НОМЕР_1 , звертаючись в суд з даним позовом просила лише виселити відповідача, однак не зазначено про надання іншого жилого приміщення відповідачу.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у відповідності до норм ст. 125 ЖК України, ОСОБА_2 не підлягає виселенню із службового жилого приміщення без надання йому іншого жилого приміщення, оскільки ОСОБА_2 є особою з інвалідністю внаслідок війни та особою, яка має вислугу років в Збройних Силах України понад 27 років.

Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебуває в черзі для отримання житла при військовій частині НОМЕР_1 , має на утримані, зокрема, малолітню дитину, 2010 року народження (т 1, а.с.51). Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи, донька відповідача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , як і дружина відповідача ОСОБА_5 , та сам відповідач ОСОБА_2 (т 1, а.с.52-54)

Так, задовольняючи частково позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 про виселення, на вищевикладені норми права суд першої інстанції уваги не звернув та не надав належної правової оцінки даному факту.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику ЄСПЛ.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50).

У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов?як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення стосовно такої особи статті 8 Конвенції.

Отже, врахування принципу пропорційності, який є також і принципом цивільного судочинства (пункт 6 частини третьої статті 2, стаття 11 ЦПК України) забезпечує розумний баланс між інтересами позивача, відповідачів та загальними інтересами.

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті (Постанова Верховного Суду від 15 серпня 2018 у справі № 554/4456/17).

Позивачем не доведено обставини щодо порушення відповідачем прав, за захистом яких він звернувся до суду і наразі існує потреба у забезпеченні вказаним житловим приміщенням інших осіб.

Позивач не аргументував мету, яку він переслідував, подавши позов про виселення відповідача ОСОБА_2 без надання йому іншого житлового приміщення та співрозмірність такого виселення відповідній меті. А обґрунтування пропорційності виселення Європейський суд з прав людини вважає обов?язковою умовою належного застосування статті 8 Конвенції (див. mutatis mutandis «Dakus v. Ukraine», № 19957/07, § 50-51, ЄСПЛ, від 14 грудня 2017 року).

Відтак, навіть якщо припустити, що позивач діє з метою задоволення інтересів військовослужбовців і членів їх сімей, які згідно з ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» мають право бути забезпеченими службовими житловими приміщеннями, а відповідач ОСОБА_2 не має право на користування спірним приміщенням, то пропорційність цій меті виселення відповідача, без надання іншого житлового приміщення викликає обґрунтовані сумніви.

На такі обставини суд першої інстанції не звернув увагу та помилково задовольнив позов, вважає колегія суддів апеляційного суду.

Отже, переглядаючи рішення суду першої інстанції, та вирішуючи даний спір по суті, враховуючи всі обставини справи, зокрема, вислугу скаржника у Збройних Силах України більше 20 років, а також те, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, інвалідом ІІ групи війни, перебуває в черзі для отримання житла при військовій частині, має на утриманні малолітню дитину, беручи до уваги положення статті 125 ЖК України, колегія суддів вважає, що виселення ОСОБА_2 , яке відповідно до рішення Виконавчого комітету Уманської міської ради від 23.10.2019 року, квартира АДРЕСА_1 набула статусу службової, без надання іншого житлового приміщення є обмеженням конституційного права відповідача на житло та не є пропорційним переслідуваній позивачем меті, легітимність якої наразі піддається сумніву.

Таким чином, із матеріалів апеляційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є обґрунтованою і наведені в ній доводи дають підстави для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог військової частини НОМЕР_1 в повному обсязі.

Відповідно до частини 13 статі 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_2 був звільнений від сплати судового збору у відповідності до пункту 9 частини 1 статті 5 закону України «Про судовий збір», оскільки є особою з інвалідністю 2 групи. Тому з військової частини НОМЕР_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 3405 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2023 року скасувати, прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог військової частини НОМЕР_1 відмовити.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3405 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 06 жовтня 2023 року.

Судді