Постанова

від 05.06.2024 по справі 705/5247/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 705/5247/21

провадження № 61-16096св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейков І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - військова частина НОМЕР_1 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року військова частина НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (далі - КЕВ м. Біла Церква), у якому просила суд виселити ОСОБА_1 зі штатно-посадової квартири АДРЕСА_1 .

Позовна заява ВЧ НОМЕР_1 мотивована тим, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України» (зі змінами) та наказу Міністерства оборони України від 19 лютого 2020 року № 51 «Про продовження проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України», у Збройних Силах України проводиться експеримент із забезпечення службовим житлом.

З метою виконання цього наказу був виданий Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, затверджений начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 01 лютого 2019 року (зі змінами від 25 липня 2019 року та від 04 вересня 2019 року), згідно з яким житлові приміщення включаються до службового (штатно-посадового) житла рішенням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) за поданням Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 16 липня 2019 року № 385 «Про закріплення нерухомого військового майна» штатно-посадова квартира АДРЕСА_1 , закріплена на праві оперативного управління за ВЧ НОМЕР_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 11 вересня 2019 року № 540 «Про закріплення за посадами та військовослужбовцями штатно-посадового житла у військовій частині НОМЕР_1 » та наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 27 липня 2020 року № 264 «Про внесення змін до наказу від 11.09.2019 року № 540», за посадою командира батальйону охорони ВЧ НОМЕР_1 була закріплена штатно-посадова квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до наказу начальника 222 ЦАББ (по особовому складу) від 30 листопада 2017 року 48-РС (по особовому складу) на посаді головного старшини батальйону охорони проходив військову службу старший прапорщик запасу ОСОБА_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 02 грудня 2019 року № 677 «Про рішення, прийняті на засіданнях житлової комісії частини щодо розподілу штатно-посадового житла серед військовослужбовців, що перебувають на обліку на поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 » у квартирі АДРЕСА_1 був розміщений старший прапорщик ОСОБА_1 із сім`єю.

02 січня 2020 року між ВЧ НОМЕР_1 та старшим прапорщиком ОСОБА_1 було укладено договір № 10 про надання у користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла.

Наказом начальника 222 ЦАББ (по особовому складу) від 12 листопада 2020 року 83-РС та наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 13 листопада 2020 року № 247 старший прапорщик запасу ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби).

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 13 листопада 2020 року № 247 (по стройовій частині) старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини.

В умовах укладеного договору було зазначено, що житлове приміщення для тимчасового користування надається військовослужбовцю на строк проходження ним служби. Договір не надає користувачу та членам його сім`ї права реєструвати місце проживання за адресою житлового приміщення та не є підставою для державної реєстрації речових прав на нього за користувачем та членами його сім`ї.

При цьому дія договору припиняється у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Умовами договору також передбачено, що власник (управитель) має право вимагати від користувача звільнення житлового приміщення, у разі використання його не за призначенням, переміщення на іншу посаду, звільнення користувача з військової служби, отримання іншого житла чи компенсації за нього.

ОСОБА_1 погодився на умови договору, поставив свій підпис, але до цього часу використовує житло на власний розсуд всупереч волі ВЧ НОМЕР_1 , адже фактичне вивільнення штатно-посадової квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та повернення її ВЧ НОМЕР_1 не відбулося, у зв`язку з чим порушені її права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2023 року, ухваленим у складі судді Годік Л. С., позов ВЧ НОМЕР_1 задоволено частково.

Виселено ОСОБА_1 зі штатно-посадової квартири АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що штатно-посадове (службове) житло, яким є спірна квартира, було надано відповідачу в тимчасове користування на договірних умовах на підставі договору від 02 січня 2020 року № 10 відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпеченням службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України».

Зазначений договір від 02 січня 2020 року передбачає, що у разі отримання житлового приміщення для постійного проживання або службового житла, або компенсації за належне для отримання житлове приміщення, або переведення на іншу посаду, звільнення з військової служби користувач зобов`язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім`ї, укладення цього договору не створює для користувача та членів його сім`ї будь-яких інших прав на отримане у користування житлове приміщення, крім права тимчасового користування, тому відповідач підлягає виселенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2023 року скасовано, прийнято нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ВЧ НОМЕР_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до статті 125 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) ОСОБА_1 не підлягає виселенню із службового жилого приміщення без надання йому іншого жилого приміщення, оскільки він є особою з інвалідністю внаслідок війни та особою, яка має вислугу років у Збройних Силах України понад 27 років.

Окрім того, із матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 перебуває в черзі для отримання житла при ВЧ НОМЕР_1 , має на утриманні, зокрема малолітню дитину, 2010 року народження, іншого житла не має. Отже, задовольняючи частково позовні вимоги ВЧ НОМЕР_1 про виселення, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевикладені норми права та не надав належної правової оцінки цим фактам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У листопаді 2023 року ВЧ НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ВЧ НОМЕР_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що підпункт 1.1 пункту 1 договору надання у користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла від 02 січня 2020 року № 10 передбачає, що житлове приміщення для тимчасового користування надається військовослужбовцю на строк проходження військової служби. Відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 цього договору цей договір не надає користувачу та членам його сім`ї права реєструвати місце проживання за адресою житлового приміщення та не є підставою для державної реєстрації речових прав на нього за користувачем та членами його сім`ї. Також підпунктом 3.12 пункту 3 цього договору передбачено, що при звільненні з військової служби користувач зобов`язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім`ї. ОСОБА_1 свідомо та добровільно підписав договір від 02 січня 2020 року № 10, це означає, що він знав про наслідки недотримання вимог, передбачених у цьому договорі.

Також суд апеляційної інстанції неправильно застосував вимоги статті 109 ЖК України до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_1 не позбавлений права на отримання житлового приміщення, він і досі перебуває на квартирному обліку у ВЧ НОМЕР_1 для отримання житла. Таким чином, права ОСОБА_1 в цьому випадку порушені не будуть та буде дотриманий порядок отримання житла згідно з чергою.

Підставою касаційного оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, а саме: застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19 (провадження № 61-19985св19), від 15 липня 2020 року у справі № 636/1527/19 (провадження № 61-4425св20), від 21 липня 2021 року у справі № 154/1331/20 (провадження № 61-9260св21), від 30 серпня 2021 року у справі № 154/1944/20 (провадження № 61-7474св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 161/4428/20 (провадження № 14663св21).

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року у задоволенні клопотання ВЧ НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подачу касаційної скарги відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У грудні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року відстрочено ВЧ НОМЕР_1 сплату судового збору в розмірі 4 540,00 грн до закінчення касаційного розгляду справи, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

26 грудня 2023 року ВЧ НОМЕР_1 сплатила судовий збір за подання касаційної скарги.

У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України» (зі змінами) та наказу Міністерства оборони України від 19 лютого 2020 року № 51 «Про продовження проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України», у Збройних Силах України проводиться експеримент із забезпеченням службовим житлом.

Із метою виконання наказу видано Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, затверджений начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 01 лютого 2019 року (зі змінами від 25 липня 2019 року та від 04 вересня 2019 року), згідно з яким житлові приміщення включаються до службового (штатно-посадового) житла рішенням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) за поданням Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.

Згідно з наказом Міністерства оборони України від 16 липня 2019 року № 385 «Про закріплення нерухомого військового майна» штатно-посадова квартира АДРЕСА_1 , закріплена на праві оперативного управління за ВЧ НОМЕР_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 11 вересня 2019 року № 540 «Про закріплення за посадами та військовослужбовцями штатно-посадового житла у військовій частині НОМЕР_1 » та наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 27 липня 2020 року № 264 «Про внесення змін до наказу від 11.09.2019 року № 540», за посадою командира батальйону охорони ВЧ НОМЕР_1 була закріплена штатно-посадова квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до наказу начальника 222 ЦАББ (по особовому складу) від 30 листопада 2017 року 48-РС (по особовому складу) на посаді головного старшини батальйону охорони проходив військову службу старший прапорщик ОСОБА_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 02 грудня 2019 року № 677 «Про рішення, прийняті на засіданнях житлової комісії частини щодо розподілу штатно-посадового житла серед військовослужбовців, що перебувають на обліку на поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 » у квартирі АДРЕСА_1 розміщений старший прапорщик ОСОБА_1 із сім`єю.

02 січня 2020 року між ВЧ НОМЕР_1 та старшим прапорщиком ОСОБА_1 укладено договір про надання у користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла № 10.

Наказом начальника 222 ЦАББ (по особовому складу) від 12 листопада 2020 року 83-РС та наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 13 листопада 2020 року № 247 старший прапорщик ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби).

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 13 листопада 2020 року № 247 (по стройовій частині) старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ВЧ НОМЕР_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

31 січня 2019 року Міністерство оборони України видало наказ № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України».

01 лютого 2019 року начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України затверджено Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.

Згідно з цим Порядком до службового (штатно-посадового) житла можуть бути віднесені житлові приміщення, які вже мають статус службових, житлові приміщення в об`єктах нового будівництва, реконструкції, придбані, набуті в порядку, передбаченому законодавством, на які зареєстровано право власності за Міністерством оборони України. Житлові приміщення включаються до службового (штатно-посадового) житла рішенням заступника МО України (згідно з розподілом обов`язків) за поданням головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України. Приймання-передача службового (штатно-посадового) житла на баланс квартирно-експлуатаційного органу та закріплення його за військовою частиною на праві оперативного управління проводиться на підставі наказу Міністерства оборони України, а в подальшому - акта приймання-передачі основних засобів, передається документація на таке житло.

Наказ командира військової частини про закріплення службового (штатно-посадового) житла за відповідними посадами є підставою для укладення договору про надання в користування такого житла конкретному військовослужбовцю.

Зазначений договір не надає військовослужбовцю та членам його сім`ї права зареєструвати місце проживання за адресою відповідного житлового приміщення, а також не є підставою для державної реєстрації речових прав на житлове приміщення. Військовослужбовці, які забезпечуються службовим (штатно-посадовим) житлом та члени їх сімей реєструються за юридичною адресою військової частини.

Наказ Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 є єдиним нормативним відомчим актом, який регулює правовідносини щодо тимчасового користування житловими приміщеннями, закріпленими за посадами військових частин.

Штатно-посадове (службове) житло, яким є спірна квартира, було надано ОСОБА_1 у тимчасове користування на договірних умовах на підставі договору від 02 січня 2020 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40. Вказаний експеримент триває, і на цей час він не визнаний таким, що суперечить законодавству України.

Чинне законодавство не передбачає можливості та порядку отримання військовослужбовцем для постійного проживання житла, яке було передане йому у користування на договірних умовах у зв`язку з проведенням експерименту із забезпечення житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі № 154/1944/20 (провадження № 61-7474св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 161/4428/20 (провадження № 61-14663св21), від 06 грудня 2023 року у справі № 752/11813/21 (провадження № 61-2071св23).

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 12 листопада 2020 року № 83-РС та наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 13 листопада 2020 року № 247 старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за пунктом «б» частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби).

Також наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 13 листопада 2020 року № 247 (по стройовій частині) старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини.

Відповідно до пункту 19 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення в разі переміщення по службі, пов`язаного з переїздом до іншого населеного пункту, звільнення з військової служби тощо.

У договорі про надання в користування спірної квартири зазначені аналогічні умови вивільнення житлового (службового) приміщення протягом одного місяця.

Так, пунктом 3.12 договору від 02 січня 2020 року передбачено, що користувач зобов`язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім`ї, зокрема, у разі звільнення з військової служби (при цьому дія договору припиняється у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено).

Отримуючи у користування спірне житлове приміщення на підставі вказаного вище договору, ОСОБА_1 зобов`язався звільнити у місячний строк житлове приміщення у разі переведення його на іншу посаду або звільнення його з військової служби.

Положення Порядку проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, які регулюють спірні відносини, не містять будь-яких виключень з обов`язку користувача звільнити житлове приміщення у разі переведення на іншу посаду або звільнення з військової служби.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 зі штатно-посадової квартири, апеляційний суд не врахував статус спірного службового житлового приміщення, яке відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 340 та Порядку проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого 01 лютого 2019 року начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, закріплюється за конкретною посадою військовослужбовців Збройних Сил України та надається у користування військовослужбовцю тимчасово, лише на період зайняття посади, за якою закріплено це житло.

Також апеляційний суд не врахував, що вислуга ОСОБА_1 у Збройних Силах України більше 20 років, а також те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, інвалідом ІІ групи війни, перебуває в черзі для отримання житла при військовій частині, має на утриманні неповнолітню дитину, не створюють підстав для продовження користування службовим (штатно-посадовим) житлом у разі переведення військовослужбовця на іншу посаду або звільнення з військової служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 втратив право користування спірною квартирою та підлягає виселенню із службового (штатно-посадового) житла.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглянувши справу за заявою військовослужбовця, який разом з іншими членами сім`ї був виселений із кімнати в гуртожитку після припинення служби у Міністерстві оборони України, дійшов висновку про відсутність порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ вказав, що втручання, на яке скаржився заявник, переслідувало легітимну мету - захист інтересів економічного добробуту країни та прав інших осіб, а саме курсантів і працівників Національної академії оборони України й інших військовослужбовців, які потребували житло в зв`язку зі службою (рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України» («Karakutsya v. Ukraine»), заява № 18986/06, § 71).

Верховний Суд зазначає, що ОСОБА_1 та члени його сім`ї до часу пред`явлення до них військовою частиною вимог щодо звільнення житла проживали у службовій квартирі короткий час (02 січня 2020 року укладений договір про надання у користування службового (штатно-посадового) житла, а 12 листопада 2020 року старший прапорщик ОСОБА_1 звільнений з військової служби), тому право користування вищезазначеним житловим приміщенням було нетривалим і у відповідача не виникли стійкі тривалі зв`язки з вказаним місцем проживання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За викладених обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ВЧ НОМЕР_1 сплатила судовий збір у розмірі 4 540,00 грн.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп.

Частиною шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.

У зв`язку з цим судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 4 540,00 грн. підлягає компенсації на користь ВЧ НОМЕР_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року скасувати, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2023 року залишити в силі.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 4 540,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець