Постанова

від 02.10.2023 по справі 910/903/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2023 р. Справа№ 910/903/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Владимиренко С.В.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Михайлик С.І.,

від відповідача: Остапенко С.Л.,

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 (повний текст складено 23.06.2023)

у справі № 910/903/23 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 1 755 242,49 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс» (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія) 1 755 242,49 грн заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на порушення Компанією зобов`язань за Договором поставки №01/00165-22 від 04.10.2022 в частині передачі передплаченого позивачем товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Компанії на користь Товариства 1 755 242,49 грн заборгованості, 26 328,64 грн судового збору та 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Суд дійшов висновку, що відповідач не надав доказів, що товар на спірну суму був готовий до відвантаження позивачу, у належному місці, зокрема, не зазначено його точне місце знаходження, протяжність та не забезпечено можливість оглянути та перевірити товар. Суд встановив, що позивач придбав металобрухт, а саме брухт міді 13 та алюмінію 25, який знаходиться всередині кабелів та вузлів, тобто для отримання чистого металу необхідно вчинити дії з його очистки від ізоляції та іншого сміття. Отже, передання товару в нерозібраному вигляді не означає його знаходження під землею чи в каналізації. Здійснення демонтажу окремих елементів кабельної лінії для отримання доступу до брухту міді та алюмінію не означає обов`язку позивача з викопування кабелю з-під землі, оскільки вказана обставина є істотною та мала бути зазначена як в оголошенні про торги, так і в договорі.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд дійшов висновку щодо належно доведеного обґрунтування Товариством неможливості отримати передплачений ним за договором поставки №01/00165-22 від 04.10.2022 товар на суму 1 755 242,49 грн.

Оскільки відповідач свої зобов`язання з передачі позивачу товару на суму 1 755 242,49 грн не виконав, доказів повернення позивачу попередньої оплати за товар у розмірі 1 755 242,49 грн не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Встановивши обсяг наданої Товариству правничої допомоги, беручи до уваги час на підготовку матеріалів, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом робтами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн визнані судом обґрунтованими та стягнені відповідача на користь позивача відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023, Компанія звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити повністю.

Скаржник вважає, що суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи; оскаржуване рішення є необґрунтованим, протиправним та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального (ст. ст. 526, 629, 663 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України) та порушенням норм процесуального (ст. ст. 42, 86, 236 ГПК України) права.

Скаржник вважає, що Товариство не довело обставину неможливості отримати передплачений ним товар за договором поставки у строки, погоджені сторонами, або факту відмови Компанії передати товар на заявлену до стягнення суму.

Щодо присуджених до стягнення 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу апелянт зазначає, що такий їх розмір є явно завищеним, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання послуг, та обсягм наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Позиції учасників справи.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому з викладеними у ній доводами не погоджується, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач зазначає, що в апеляційній скарзі Компанія не наводить чітких аргументів, які саме обставини не були враховані судом, які висновки суду не відповідають обставинам справи та які норми матеріального та процесуального права були порушені судом; за своїм змістом апеляційна скарга відтворює відзив та заперечення відповідача на позов та містить лише його незгоду з позицією суду першої інстанції.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги в частині присуджених до стягнення витрат на правничу допомогу, Товариство зазначає, що воно довело реальність та співмірність витрат на правову допомогу.

Товариство навело попередній розрахунок суми витрат, згідно з яким воно у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції понесло судові витрати у розмірі 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/903/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 до надходження матеріалів справи №910/903/23.

07.08.2023 матеріали справи №910/903/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/903/23. Розгляд справи призначено на 02.10.2023. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

29.08.2022 Компанія оприлюднила оголошення про проведення процедури відкритих торгів на веб-порталі https://prozorro.sale/auction/BSE001-UA-20220829-11096.

За результатами аукціону, який відбувся 05.09.2022, найбільш економічно вигідну пропозицію запропонувало Товариство, про що зазначено у протоколі електронного аукціону №В5Е001-иА-20220829-11096 від 05.09.2022.

04.10.2022 Компанія (постачальник) та переможець аукціону (протокол №В5Е001-иА-20220829-11096) Товариство (покупець) уклали Договір поставки №01/00165-22 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця металобрухт та вторинну сировину (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість постачальнику.

Під товаром сторони розуміють брухт чорних, кольорових, дорогоцінних металів та вторинну сировину (відходи дефективних скляних та фарфорових ізоляторів, обладнання б/в, що не придатне для подальшого використання) за номенклатурою та кількістю згідно з Додатком №1 до договору, що утворилися в результаті здійснення операційної діяльності, поточних (капітальних) ремонтів, реконструкції та/або модернізації об`єктів, капітального будівництва тощо, та обліковується на балансі НЕК «Укренерго» (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.2 загальна ціна договору становить 6 014 222,00 грн з ПДВ та включає:

- вартість брухту чорних та кольорових металів у розмірі 5 969 850,19 грн без ПДВ;

- вартість брухту дорогоцінних металів у розмірі 24 306,41 грн, у т.ч. ПДВ 4 050,07 грн;

- вартість вторинної сировини (відходи дефективних скляних та фарфорових ізоляторів, обладнання б/в, що не придатне для подальшого використання) у розмірі 20 065,40 грн, у т.ч. ПДВ 3 344,23 грн.

Згідно з п. 2.4 в ціну договору включено та покладається на покупця:

- підготовку товару до транспортування (розбирання, різання, сортування, видалення залишків горючих і мастильних речовин, подрібнення, пакування тощо);

- транспортування товару (навантаження, транспортування, розвантаження);

- очищення території, де зберігається товар (очистка території від сміття, непотрібних залишків на місці збереження тощо);

- будь-які інші витрати, пов`язані з поставкою товару за договором (у разі їх наявності).

Покупець здійснює оплату у розмірі 100% від ціни договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення договору за реквізитами, вказаними у договорі (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах ЕХW згідно з Міжнародними правилами «Інкотермс» (редакція 2010 року).

Покупець вивозить товар з місця його розміщення, окремими партіями за свій рахунок (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.6 договору датою поставки товару є дата підписання сторонами акта приймання (для металобрухту) або видаткової накладної (для вторинної сировини). Право власності на товар, ризик випадкового знищення та пошкодження товару переходять до покупця в момент підписання сторонами акта приймання (для металобрухту) або видаткової накладної (для вторинної сировини).

За умовами Розділу 6 договору (права та обов`язки сторін) покупець, зокрема, зобов`язаний:

- отримати товар від постачальника згідно з актами приймання (для металобрухту) або видатковими накладними (для вторинної сировини) та вивезти товар з місця його розташування своїми силами та за власний рахунок (п. 6.1.2);

- виконати власними силами або із залученням третіх осіб та за власний рахунок всі дії, передбачені п. 2.4 договору. Якщо покупець не виконає зобов`язання щодо очищення території після відвантаження товару, постачальник після попередження покупця (факс, електронна пошта) може звільнити зазначені території від сміття, непотрібних залишків тощо своїми силами або із залученням третіх осіб. Такі витрати постачальника компенсуються покупцем (п. 6.1.3);

- забезпечити своєчасне і належне приймання товару згідно з умовами договору (п. 6.1.9).

Згідно з п. 9.1 договору покупець зобов`язується вивезти товар протягом 150 календарних днів з моменту підписання договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2023 (п. 9.2 договору).

Платіжними дорученнями №207 від 05.10.2022 на суму 1 715 500,19 грн, №209 від 07.10.2022 на суму 2 230 600,00 грн, №211 від 11.10.2022 на суму 980 000,00 грн, №212 від 11.10.2022 на 990 000,00 грн, №213 від 12.10.2022 на суму 53 750,00 грн, №214 від 12.10.2022 на суму 24 306,41 грн, №215 від 12.10.2022 на суму 20 065,40 грн Товариство сплатило Компанії 6 014 222,00 грн з призначенням платежу «Брухт чорних та кольорових металів, згідно Договору поставки №01/00165-22 від 04.10.2022», «Брухт дорогоцінних металів, згідно Договору поставки №01/00165-22 від 04.10.2022», «За вторинну сировину (відходи дефект склян, фарфор ізоляторів обладн б/в), згідно Договору поставки №01/00165-22 від 04.10.2022».

Компанія на виконання умов договору поставила Товариству товар на загальну суму 4 030 932,19 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується долученими до матеріалів справи підписаними ними актами (далі - акти) приймання:

№1 від 20.10.2022 на суму 765 981,77 грн;

№2 від 26.10.2022 на суму 819 958,02 грн;

№3 від 03.11.2022 на суму 808 298,91 грн;

№4 від 08.11.2022 на суму 802 283,26 грн;

№5 від 15.11.2022 на суму 91 938,52 грн;

№6 від 15.11.2022 на суму 30 520,82 грн;

№7 від 15.11.2022 на суму 36 900,89 грн;

№8 від 15.11.2022 на суму 79 545,43 грн;

№9 від 06.12.2022 на суму 116 392,00 грн;

№10 від 08.12.2022 на суму 111 736,32 грн;

№11 від 08.12.2022 на суму 858,01 грн;

№12 від 09.12.2022 на суму 985,79 грн;

№13 від 09.12.2022 на суму 103 006,92 грн;

№14 від 12.12.2022 на суму 1 204,85 грн;

№15 від 12.12.2022 на суму 116 392,00 грн;

№16 від 14.12.2022 на суму 438,13 грн;

№17 від 14.12.2022 на суму 164,47 грн;

№18 від 14.12.2022 на суму 136 915,98 грн;

№19 від 14.12.2022 на суму 7 410,10 грн.

18.10.2022 Товариство звернулось до Компанії з вимогою (вих. №1018-2-1 від 18.10.2022) щодо належного виконання умов договору, в якій зазначило таке. Представники Компанії повідомили, що брухт (у вигляді кабулів зв`язку) знаходиться під землею у ґрунті та у каналізаційних мережах та не готовий до відвантаження. При цьому ні в договорі та додатках до нього, ні в тендерній документації не було зазначено, що товар знаходиться під землею. Посилаючись на те, що договір не передбачає обов`язку покупця з демонтажу кабельної лінії з-під поверхні землі, а також не передбачає покладення на покупця додаткових витрат у разі залучення третіх осіб для здійснення вказаних дій; вважаючи, що належним виконанням обов`язку з поставки товару є проведення продавцем демонтажу товару власними силами та за власний рахунок і передача його покупцю за адресою, визначеною в Додатку №1 до договору, у строк, вказаний у договорі, Товариство просило Компанію привести товар у відповідність до умов договору шляхом здійснення його демонтажу та переміщення на склад за адресою, визначеною в Додатку №1 до Договору, а у разі неможливості здійснення демонтажу товару - повернути сплачені грошові кошти у розмірі 1 755 242,49 грн.

Листом (вих. №01/47802 від 28.10.2022) Компанія з посиланням на умови п. 2.4, 6.1.3 договору зазначила, що саме покупець - Товариство зобов`язаний за власний рахунок, власними силами або із залученням третіх осіб виконати в т. ч. демонтаж нерозібраного обладнання, в якому знаходиться придбаний металобрухт, його транспортування, а також отримати всі необхідні дозволи, залучити до робіт персонал відповідної кваліфікації та забезпечити його необхідним спеціальним обладнанням.

05.12.2022 Товариство звернулось до Компанії з вимогою (вих. №0512-2-1 від 05.12.2022), в якій зазначило, що листом від 25.11.2022 вих. №01/52265 Компанія відмовилась від виконання вимоги Товариства про приведення товару у відповідність до умов договору та доставку його у місце поставки, зазначене в Специфікації до договору, що свідчить про порушення продавцем як положень договору, так і чинного законодавства. Оскільки товар знаходиться під землею та в каналізації, що має наслідком неможливість встановити якісні та кількісні характеристики товару, це свідчить про неможливість покупця прийняти придбаний з договором товар. Також у зв`язку з відсутністю товару за місцезнаходженням, визначеним в Додатку №1 до договору, та відмовою продавця вжити заходів з приведення товару у відповідність до умов договору Товариство просило повернути суму попередньої оплати в розмірі 1 755 242,49 грн за придбаний металобрухт - алюміній 25 та мідь 13.

Листом (вих. №01/58814 від 28.12.2022) Компанія у відповідь на лист Товариства (вих. №0512-2-1 від 05.12.2022) повідомила, що з усіх зазначених у листі питань надано вичерпні відповіді листами від 28.10.2022 за №01/47802 та від 25.11.2022 за №01/52262. Компанія звернула увагу на те, що згідно з п. 9.1 договору покупець зобов`язується вивезти товар протягом 150 днів з моменту підписання договору, а згідно з п. 7.3 договору у разі порушення строку вивезення товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від ціни несвоєчасно вивезеного товару за кожен день затримки його вивезення.

29.12.2022 Товариство направило Компанії досудову претензію (вих. №29-12-4 від 29.12.2022), у якій зазначило, що фактично товар не готовий до відвантаження, оскільки не є демонтованим, не знаходиться у належному місці, визначеному Додатком №1 до договору, та не ідентифікований, оскільки відсутні докази того, що саме придбаний покупцем товар знаходиться у ґрунті та колодязях кабельної каналізації. Товариство просило Компанію повернути грошові кошти у розмірі 1 755 242,49 грн за товар - брухт алюмінію (алюміній 25) та брухт міді (мідь 13) - та попередило, що у разі неповернення коштів або ігнорування цієї претензії протягом 10 днів буде звертатись до господарського суду.

За наведених обставин Товариство звернулось з позовом у цій справі та просить стягнути з Компанії спірну суму грошових коштів.

У відзиві на позовну заяву Компанія проти заявлених до неї вимог заперечила. На думку відповідача, вимоги Товариства є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не доведені належними доказами.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За визначенням ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що сторони спору уклали договір за умовами якого відповідач (Компанія) зобов`язався передати у власність позивача (Товариства) металобрухт та вторинну сировину (далі - товар), а позивач зобов`язався прийняти товар та сплатити його вартість постачальнику .

За змістом п. п. 1.2, 2.2, 2.4, 3.2, 5.1, 5.2, 5.6 договору під товаром сторони розуміють брухт чорних, кольорових, дорогоцінних металів та вторинну сировину (відходи дефективних скляних та фарфорових ізоляторів, обладнання б/в, що не придатне для подальшого використання) за номенклатурою та кількістю згідно додатку №1 до договору, що утворилися в результаті здійснення операційної діяльності, поточних (капітальних) ремонтів, реконструкції та/або модернізації об`єктів, капітального будівництва тощо, та обліковується на балансі НЕК «Укренерго».

Компанія на виконання умов договору поставила Товариству товар на загальну суму 4 030 932,19 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується долученими до матеріалів справи підписаними ними актами.

Спір у цій справі виник щодо частини товару - брухту алюмінію (алюміній 25) та брухту міді (мідь 13), місцезнаходженням (адреса / назва об`єкта) якого згідно зі Специфікацією (Додатку №1 до договору) є: Кировоградська обл., м. Кропивницький, вул. Аджамарська, 11; КЛЗ Центральна ЕС - ПАТ «Київенерго» (52/2); КЛЗ ДП «НЕК «Укренерго» - Центральна ЕС-ПАТ «Київенерго» (8729/1).

При цьому ані з умов Договору, ані зі Специфікації не вбачається, що до складу металобрухту та вторинної сировини входить недемонтована лінія зв`язку, яка знаходиться не за вказаною в специфікації адресою, а під землею та в каналізації.

У договорі сторони узгодили купівлю Товариством у Компанії металобрухту та вторинної сировини шляхом самовивозу Товариством товару з місця його розміщення. Реалізація товару має відбутись протягом 150 календарних днів з моменту підписання договору.

За умовами п. п. 5.1, 9.1 договору та в силу ст. ст. 530, 663 ЦК України Компанія зобов`язана була здійснити поставку товару у строк по 03.03.2023 включно на умовах ЕХW згідно з Міжнародними правилами Інкотермс 2010.

Умови ЕХW згідно з Міжнародними правилами Інкотермс 2010 визначають, що продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

Окрім того, продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для надання товару в розпорядження покупця.

Також, з урахуванням ч. 1 ст. 662 та п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідач не надав доказів того, що спірний товар був готовий до відвантаження позивачу у належному місці, зокрема, не зазначено його точне місце знаходження, протяжність та не забезпечено можливість оглянути та перевірити товар.

Товариство придбало металобрухт (брухт міді 13 та алюмінію 25), який знаходиться всередині кабелів та вузлів. Тобто для отримання чистого металу необхідно вчинити дії з його очистки від ізоляції та іншого сміття.

Однак передання товару в нерозібраному вигляді не означає його знаходження під землею чи в каналізації. Здійснення демонтажу окремих елементів кабельної лінії для отримання доступу до брухту міді та алюмінію не свідчить про обов`язок Товариства викопувати кабель з-під землі, оскільки вказана обставина є істотною та мала бути зазначена як в оголошені про торги, так і в договорі.

Апеляційний господарський суд враховує, що за умовами п. 2.4 в ціну договору включено та покладається на покупця: підготовка товару до транспортування (розбирання, різання, сортування, видалення залишків горючих і мастильних речовин, подрібнення, пакування тощо); транспортування товару (навантаження, транспортування, розвантаження); очищення території, де зберігається товар (очистка території від сміття, непотрібних залишків на місці збереження тощо); будь-які інші витрати, пов`язані з поставкою товару за договором (у разі їх наявності).

Постачальник, у свою чергу, зобов`язаний передати покупцю товар згідно з умовами договору та виділити місце для порізки, розбирання та завантаження товару (п. 6.2 договору).

Крім того, наявне на веб-порталі https://prozorro.sale/auction/BSE001-UA-20220829-11096 оголошення про проведення процедури відкритих торгів не містить інформації про розміщений під землею товар або фото ділянок, під якими знаходить товар.

Твердження Компанії про те, що інші покупці за іншими подібними договорами здійснюють повний цикл вилучення металобрухту з нерозібраного обладнання, а не окремі його частини, колегія суддів оцінює критично та відзначає, що у цій справі предметом розгляду є спір за договором, укладеним між Компанією та Товариством, а не між Компанією та якоюсь іншою особою.

Доводи Компанії про те, що від Товариства запитів на доступ до металобрухту у складі нерозібраних кабельних ліній зв`язку не надходило, спростовуються змістом листування сторін.

Окремо колегія суддів відзначає таке.

Як слідує з матеріалів справи та пояснень представників сторін, не поставлений відповідачем товар - це фактично кабелі зв`язку, розміщені у розтягнутій в просторі фізичній інфраструктурі електронних комунікацій, в т. ч. серед іншого, в центрі міста Києва.

Водночас ані умови відкритих торгів, ані умови договору не враховують специфіку роботи з прокладеними і не прибраними з такої інфраструктури кабелями зв`язку.

Разом з тим на час проведення електронних торгів, укладення договору та його реалізації діяв і продовжує діяти Закон України «Про електронні комунікації». Окремі його положення безпосередньо стосуються робіт з прокладеними кабелями зв`язку, в т. ч. в умовах воєнного стану (зокрема, п. п. 7, 39, 40, 49, 70, 77, 122, 129, 138 статті 2, статті 25, 26, 31, 32, Розділи VI, VII тощо). Окремі питання, пов`язані з використанням інфраструктури зв`язку, врегульовані Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж».

Наведені вище, а також інші норми чинного спеціального законодавства щонайменше унеможливлюють для позивача демонтаж прокладених кабелів без належного активного сприяння відповідача, або значно ускладнюють чи взагалі унеможливлюють самостійний демонтаж відповідачем технічно, організаційно в обмежені договором строки.

Враховуючи встановлені у справі обставини, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Товариство довело неможливість отримати передплачений ним за договором товар на суму 1 755 242,49 грн.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких підстав, у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 06.11.2021.

Компанія зобов`язання по передачі Товариству товару на суму 1 755 242,49 грн не виконала, доказів повернення позивачу суми, сплаченої ним в якості попередньої оплати за товар, у розмірі 1 755 242,49 грн, суду не надала.

Колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що вимоги Товариства до Компанії є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо витрат на правничу допомогу в госпдарьскому суді першої інстанції.

У позовній заяві Товариство навело попередній розрахунок судових, в т.ч. витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, які просило стягнути з Компанії.

На підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу Товариство надало (в копіях): договір про надання правової допомоги від 17.10.2018, додаткову угоду №13 від 13.01.2023 до договору, рахунок №СФ-0000013 від 13.01.2023 на суму 15 000,00 грн, платіжну інструкцію №7 від 13.01.2023 на суму 15 000,00 грн з призначенням платежу «за правову допомогу згідно рах №СФ-0000013 від 13.01.2023 та договору б/н від 17.10.2018, додаткової угоди №13 від 13.01.2023»; Акт прийняття-передачі виконаних послуг від 11.04.2023.

З наданих Товариством матеріалів встановлено таке.

17.10.2018 Товариство (клієнт) уклало з Адвокатським об`єднанням «Курчин і Партнери» (виконавець) договір про надання правової допомоги, за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надавати правову допомогу клієнту, представляти інтереси клієнта на підставах, в порядку та в обсязі, визначеному в договорі чи додаткових угодах до цього договору, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги в порядку та на умовах, що вказані в договорі чи додаткових угодах до договору.

13.01.2023 Товариство уклало з виконавцем Додаткову угоду №13, за умовами п. 1 якої керуючись п. п. 1.1, 1.2, 2.1.4, 3.2.1, 4.1, 4.2 договору про надання правової допомоги від 17.10.2018 погодили наступний обсяг послуг з правової допомоги, вартість яких визначена у п. 2 цієї Угоди:

1. Підготовка позовної заяви Товариства до Компанії про стягнення попередньої оплати за товар за Договором №01/00165-22 від 04.10.2022 у розмірі 1 755 242,49 грн;

- підготовка відповіді на відзив, заперечень та інших заяв по суті справи;

- підготовка процесуальних документів;

- участь адвоката в судових засіданнях, в т.ч. в режимі відеоконференції.

Згідно з п. 2 додаткової угоди сторони дійшли згоди стосовно розміру оплати послуг з правової допомоги виконавця: вартість послуг, визначених в п. 1 даної угоди, складає 15 000,00 грн без ПДВ та не залежить від обсягу наданої допомоги та кількості відпрацьованих годин.

Платіжною інструкцією №7 від 13.01.2023 Товариство оплатило Адвокатського об`єднання «Курчин і партнери» 15 000,00 грн за надання правової допомоги за договором та додатковою угодою.

Крім того, 11.04.2023 сторони підписали Акт прийняття-передачі виконаних послуг на суму 15000,00 грн.

Компанія щодо заявленого Товариством до стягнення розміру витрат на правничу допомогу (15 000,00 грн) заперечила та зазначила, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеним порівняно із часом, витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з Компанії на користь Товариства 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У такому висновку колегія суддів враховує узгодження Товариством з виконавцем фіксованого гонорару, час на підготовку матеріалів, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі та вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/903/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/903/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/903/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 6.10.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.В. Владимиренко

В.А. Корсак