Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/903/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/903/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Харченко М.В.,

розглянув у відкритому судовому касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Привалова А.І.

від 20.04.2023,

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Євсіков О.О., Владимиренко С.В., Корсак В.А.

від 02.10.2023 та

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Євсіков О.О., Алданова С.О., Корсак В.А.

від 16.10.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 1 755 242,49 грн.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/169 від 24.01.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/903/23 у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024 для розгляду справи № 910/903/23 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення попередньої оплати у розмірі 1 755 242,49 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 04.10.2022 № 01/00165-22 щодо передачі сплаченого позивачем товару.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

29 серпня 2022 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" оприлюднило оголошення про проведення процедури відкритих торгів на веб-порталі: https://prozorro.sale/auction/BSE001-UA-20220829-11096.

За результатами проведеного аукціону, який відбувся 05.09.2022, найбільш економічно вигідну пропозицію запропонувало Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс", про що зазначено у протоколі електронного аукціону № В5Е001-иА-20220829-11096 від 05.09.2022.

04 жовтня 2022 року між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - Постачальник) та переможцем аукціону (протокол № В5Е001-иА-20220829-11096 від 05.09.2022) - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" (надалі - Покупець) укладено договір поставки № 01/00165-22 (надалі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця металобрухт та вторинну сировину (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість Постачальнику.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що під Товаром сторони розуміють брухт чорних, кольорових, дорогоцінних металів та вторинну сировину (відходи дефективних скляних та фарфорових ізоляторів, обладнання б/в, що не придатне для подальшого використання) за номенклатурою та кількістю згідно з додатком № 1 до Договору, що утворилися в результаті здійснення операційної діяльності, поточних (капітальних) ремонтів, реконструкції та/або модернізації об`єктів, капітального будівництва тощо, та обліковується на балансі НЕК "Укренерго".

Відповідно до пункту 2.2 Договору загальна ціна Договору становить 6 014 222,00 грн з ПДВ та включає: вартість брухту чорних та кольорових металів у розмірі 5 969 850,19 грн без ПДВ; вартість брухту дорогоцінних металів у розмірі 24 306,41 грн, у т.ч. ПДВ 4 050,07 грн; вартість вторинної сировини (відходи дефективних скляних та фарфорових ізоляторів, обладнання б/в, що не придатне для подальшого використання) у розмірі 20 065,40 грн, у т.ч. ПДВ 3 344,23 грн.

Згідно з пунктом 2.4 Договору в ціну Договору включено та покладається на Покупця: підготовка Товару до транспортування (розбирання, різання, сортування, видалення залишків горючих і мастильних речовин, подрібнення, пакування тощо); транспортування Товару (навантаження, транспортування, розвантаження); очищення території, де зберігається Товар (очистка території від сміття, непотрібних залишків на місці збереження тощо); будь-які інші витрати, пов`язані з поставкою Товару за Договором (у разі їх наявності).

Покупець здійснює оплату у розмірі 100% від ціни Договору протягом 5 банківських днів з дати укладення Договору за реквізитами, вказаними у Договорі (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору поставка Товару здійснюється на умовах ЕХW згідно з Міжнародними правилами "Інкотермс" (редакція 2010 року). Покупець вивозить Товар з місця його розміщення, окремими партіями за свій рахунок.

Згідно з пунктом 5.6 Договору датою поставки Товару є дата підписання сторонами акта приймання (для металобрухту) або видаткової накладної (для вторинної сировини). Право власності на Товар, ризик випадкового знищення та пошкодження Товару переходять до Покупця в момент підписання сторонами акта приймання (для металобрухту) або видаткової накладної (для вторинної сировини).

За умовами розділу 6 Договору (права та обов`язки сторін) Покупець, зокрема, зобов`язаний: отримати Товар від Постачальника згідно з актами приймання (для металобрухту) або видатковими накладними (для вторинної сировини) та вивезти Товар з місця його розташування своїми силами та за власний рахунок (пункт 6.1.2 Договору); виконати власними силами або із залученням третіх осіб та за власний рахунок всі дії, передбачені пунктом 2.4 Договору. Якщо покупець не виконає зобов`язання щодо очищення території після відвантаження Товару, Постачальник після попередження Покупця (факс, електронна пошта) може звільнити зазначені території від сміття, непотрібних залишків тощо своїми силами або із залученням третіх осіб. Такі витрати Постачальника компенсуються Покупцем (пункт 6.1.3 Договору); забезпечити своєчасне і належне приймання Товару згідно з умовами Договору (пункт 6.1.9 Договору); Постачальник зобов`язаний передати Покупцю Товар згідно з умовами Договору та виділити місце для порізки, розбирання та завантаження Товару (пункт 6.2.2 Договору).

Згідно з пунктом 9.1 Договору Покупець зобов`язується вивезти Товар протягом 150 календарних днів з моменту підписання Договору.

Відповідно до пункту 9.2 Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2023.

Платіжними дорученнями № 207 від 05.10.2022 на суму 1 715 500,19 грн, № 209 від 07.10.2022 на суму 2 230 600,00 грн, № 211 від 11.10.2022 на суму 980 000,00 грн, № 212 від 11.10.2022 на 990 000,00 грн, № 213 від 12.10.2022 на суму 53 750,00 грн, № 214 від 12.10.2022 на суму 24 306,41 грн, № 215 від 12.10.2022 на суму 20 065,40 грн Покупець сплатив Постачальнику 6 014 222,00 грн з призначенням платежу "Брухт чорних та кольорових металів, згідно Договору поставки №01/00165-22 від 04.10.2022", "Брухт дорогоцінних металів, згідно Договору поставки №01/00165-22 від 04.10.2022", "За вторинну сировину (відходи дефект склян, фарфор ізоляторів обладн б/в), згідно Договору поставки №01/00165-22 від 04.10.2022".

Постачальник на виконання умов Договору поставив Покупцю Товар на загальну суму 4 030 932,19 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується долученими до матеріалів справи підписаними ними актами приймання: № 1 від 20.10.2022 на суму 765 981,77 грн; № 2 від 26.10.2022 на суму 819 958,02 грн; № 3 від 03.11.2022 на суму 808 298,91 грн; № 4 від 08.11.2022 на суму 802 283,26 грн; № 5 від 15.11.2022 на суму 91 938,52 грн; № 6 від 15.11.2022 на суму 30 520,82 грн; № 7 від 15.11.2022 на суму 36 900,89 грн; № 8 від 15.11.2022 на суму 79 545,43 грн; № 9 від 06.12.2022 на суму 116 392,00 грн; № 10 від 08.12.2022 на суму 111 736,32 грн; № 11 від 08.12.2022 на суму 858,01 грн; № 12 від 09.12.2022 на суму 985,79 грн; № 13 від 09.12.2022 на суму 103 006,92 грн; № 14 від 12.12.2022 на суму 1 204,85 грн; № 15 від 12.12.2022 на суму 116 392,00 грн; № 16 від 14.12.2022 на суму 438,13 грн; № 17 від 14.12.2022 на суму 164,47 грн; № 18 від 14.12.2022 на суму 136 915,98 грн; № 19 від 14.12.2022 на суму 7 410,10 грн.

18.10.2022 Покупець звернувся до Постачальника з вимогою (вих. № 1018-2-1 від 18.10.2022) щодо належного виконання умов Договору, в якій зазначив про те, що представники Постачальника повідомили, що брухт (у вигляді кабелів зв`язку) знаходиться під землею у ґрунті та у каналізаційних мережах та не готовий до відвантаження. При цьому ні в Договорі та додатках до нього, ні в тендерній документації не було зазначено, що Товар знаходиться під землею. Посилаючись на те, що Договір не передбачає обов`язку Покупця з демонтажу кабельної лінії з-під поверхні землі, а також не передбачає покладення на Покупця додаткових витрат у разі залучення третіх осіб для здійснення вказаних дій; вважаючи, що належним виконанням обов`язку з поставки Товару є проведення Продавцем демонтажу Товару власними силами та за власний рахунок і передача його Покупцю за адресою, визначеною в додатку № 1 до Договору, у строк, вказаний у Договорі, Покупець просив Постачальника привести Товар у відповідність до умов Договору шляхом здійснення його демонтажу та переміщення на склад за адресою, визначеною в додатку № 1 до Договору, а у разі неможливості здійснення демонтажу Товару - повернути сплачені грошові кошти у розмірі 1 755 242,49 грн.

Листом (вих. № 01/47802 від 28.10.2022) Постачальник з посиланням на умови пунктів 2.4, 6.1.3 Договору зазначив, що саме Покупець зобов`язаний за власний рахунок, власними силами або із залученням третіх осіб виконати в т. ч. демонтаж нерозібраного обладнання, в якому знаходиться придбаний металобрухт, його транспортування, а також отримати всі необхідні дозволи, залучити до робіт персонал відповідної кваліфікації та забезпечити його необхідним спеціальним обладнанням.

05.12.2022 Покупець звернувся до Постачальника з вимогою (вих. № 0512-2-1 від 05.12.2022), в якій зазначив, що листом від 25.11.2022 № 01/52265 Постачальник відмовився від виконання вимоги Покупця про приведення Товару у відповідність до умов Договору та доставку його у місце поставки, зазначене в Специфікації до Договору, що свідчить про порушення Продавцем як положень Договору, так і чинного законодавства. Оскільки Товар знаходиться під землею та в каналізації, що має наслідком неможливість встановити якісні та кількісні характеристики Товару, це свідчить про неможливість Покупця прийняти придбаний за Договором Товар. Також у зв`язку з відсутністю Товару за місцезнаходженням, визначеним в додатку № 1 до Договору, та відмовою Продавця вжити заходів з приведення Товару у відповідність до умов Договору Покупець просив повернути суму попередньої оплати в розмірі 1 755 242,49 грн за придбаний металобрухт - алюміній 25 та мідь 13.

Листом (вих. № 01/58814 від 28.12.2022) Постачальник у відповідь на лист Покупця (вих. № 0512-2-1 від 05.12.2022) повідомив, що з усіх зазначених у листі питань надано вичерпні відповіді листами від 28.10.2022 № 01/47802 та від 25.11.2022 № 01/52262. Постачальник звернув увагу на те, що згідно з пунктом 9.1 Договору Покупець зобов`язується вивезти Товар протягом 150 днів з моменту підписання Договору, а згідно з пунктом 7.3 Договору у разі порушення строку вивезення Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від ціни несвоєчасно вивезеного Товару за кожен день затримки його вивезення.

29.12.2022 Покупець направив Постачальнику досудову претензію (вих. № 29-12-4 від 29.12.2022), у якій зазначив, що фактично Товар не готовий до відвантаження, оскільки не є демонтованим, не знаходиться у належному місці, визначеному додатком №1 до Договору, та не ідентифікований, оскільки відсутні докази того, що саме придбаний Покупцем Товар знаходиться у ґрунті та колодязях кабельної каналізації. Покупець просив Постачальника повернути грошові кошти у розмірі 1 755 242,49 грн за Товар - брухт алюмінію (алюміній 25) та брухт міді (мідь 13), та попередив, що у разі неповернення коштів або ігнорування цієї претензії протягом 10 днів буде звертатись до господарського суду.

Вказані обставини слугували підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" з позовом у даній справі.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/903/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" 1 755 242,49 грн заборгованості, 26 328,64 грн судового збору та 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- відповідач не надав доказів, що товар за Договором на спірну суму був готовий до відвантаження позивачу, у належному місці, зокрема, не зазначено його точне місце знаходження, протяжність та не забезпечено можливість оглянути та перевірити товар;

- позивач придбав металобрухт, а саме брухт міді 13 та алюмінію 25, який знаходиться всередині кабелів та вузлів, тобто для отримання чистого металу необхідно вчинити дії з його очистки від ізоляції та іншого сміття. Отже, передання товару в нерозібраному вигляді не означає його знаходження під землею чи в каналізації. Здійснення демонтажу окремих елементів кабельної лінії для отримання доступу до брухту міді та алюмінію не означає обов`язку позивача з викопування кабелю з-під землі, оскільки вказана обставина є істотною та мала бути зазначена як в оголошенні про торги, так і в Договорі;

- оскільки відповідач свої зобов`язання з передачі позивачу товару за Договором на суму 1 755 242,49 грн не виконав, доказів повернення позивачу попередньої оплати за товар у вказаному розмірі не надав, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю;

- враховуючи узгодження позивачем з Адвокатським об`єднанням фіксованого гонорару, час на підготовку матеріалів, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у суді першої інстанції є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 910/903/23 задоволено заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" Пипи Є.А. про стягнення витрат на правничу допомогу. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 10 000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і співрозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є обґрунтованим;

- враховуючи результати апеляційного розгляду справи, надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, подані відповідачем заперечення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума оплати послуг правової допомоги у суді апеляційної інстанції є справедливою, обґрунтованою та доведеною.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- судами першої та апеляційної інстанцій помилково встановлено неналежне виконання продавцем свого договірного зобов`язання, оскільки не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.02.2019 у справі 912/2275/17 щодо застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України;

- судом апеляційної інстанції не враховано: позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.05.2018 у справі № 757/45133/15-ц, в якій, розкриваючи зміст засад свободи договору у статтях 6, 627 Цивільного кодексу України, вказано що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору; правових висновків Верховного Суду стосовно принципу "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem", викладених у постановах від 10.12.2019 у справі № 910/878/19, від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19; правових висновків Верховного Суду щодо застосування статей 598, 599, 631 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 910/5418/19; висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо застосування приписів частин 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України;

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

5. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Спір у даній справі виник внаслідок не повернення відповідачем суми попередньої оплати, сплаченої позивачем за Договором.

Здійснюючи, в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідача, перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за умовами Договору, укладеного між сторонами, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар (металобрухт та вторинну сировину), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість Постачальнику.

Згідно з пунктом 3.2 Договору Покупець здійснює оплату у розмірі 100% від ціни Договору протягом 5 банківських днів з дати укладення Договору за реквізитами, вказаними у Договорі.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору поставка Товару здійснюється на умовах ЕХW згідно з Міжнародними правилами "Інкотермс" (редакція 2010 року). Покупець вивозить Товар з місця його розміщення, окремими партіями за свій рахунок.

Згідно з пунктом 5.6 Договору датою поставки Товару є дата підписання сторонами акта приймання (для металобрухту) або видаткової накладної (для вторинної сировини). Право власності на Товар, ризик випадкового знищення та пошкодження Товару переходять до Покупця в момент підписання сторонами акта приймання (для металобрухту) або видаткової накладної (для вторинної сировини).

За умовами розділу 6 Договору (права та обов`язки сторін) Покупець, зокрема, зобов`язаний: отримати Товар від Постачальника згідно з актами приймання (для металобрухту) або видатковими накладними (для вторинної сировини) та вивезти Товар з місця його розташування своїми силами та за власний рахунок (пункт 6.1.2 Договору); виконати власними силами або із залученням третіх осіб та за власний рахунок всі дії, передбачені пунктом 2.4 Договору. Якщо покупець не виконає зобов`язання щодо очищення території після відвантаження Товару, Постачальник після попередження Покупця (факс, електронна пошта) може звільнити зазначені території від сміття, непотрібних залишків тощо своїми силами або із залученням третіх осіб. Такі витрати Постачальника компенсуються Покупцем (пункт 6.1.3 Договору); забезпечити своєчасне і належне приймання Товару згідно з умовами Договору (пункт 6.1.9 Договору).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору Покупець сплатив Постачальнику попередню оплату у розмірі 6 014 222,00 грн, а Постачальник поставив Покупцю Товар на загальну суму 4 030 932,19 грн. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Спір у даній справі виник щодо частини Товару - брухту алюмінію (алюміній 25) та брухту міді (мідь 13), оплаченого Покупцем та не поставленого Постачальником.

Як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, у Договорі сторони узгодили купівлю Покупцем у Постачальника металобрухту та вторинної сировини шляхом самовивозу Покупцем Товару з місця його розміщення. Реалізація Товару має відбутись протягом 150 календарних днів з моменту підписання Договору.

За умовами пунктів 5.1, 9.1 Договору та в силу статей 530, 663 Цивільного кодексу України Постачальник зобов`язаний був здійснити поставку Товару у строк по 03.03.2023 включно на умовах ЕХW згідно з Міжнародними правилами Інкотермс 2010.

Умови ЕХW згідно з Міжнародними правилами Інкотермс 2010 визначають, що продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для надання товару в розпорядження покупця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що місцезнаходженням частини Товару (брухту алюмінію (алюміній 25) та брухту міді (мідь 13) згідно з Специфікацією (додаток № 1 до Договору) є: Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Аджамарська, 11; КЛЗ Центральна ЕС - ПАТ "Київенерго" (52/2); КЛЗ ДП "НЕК "Укренерго" - Центральна ЕС-ПАТ "Київенерго" (8729/1).

Матеріли справи не містять доказів того, що Товар (частина Товару щодо якого виник спір у цій справі) був готовий до відвантаження Покупцю у належному місці, зокрема, його точне місце знаходження, можливість Покупця оглянути та перевірити його.

При цьому, як зазначено судами попередніх інстанцій, листування сторін за Договором, свідчить про те, що частина Товару щодо якого виник спір у цій справі, яку Постачальник пропонував до передачі Покупцю знаходилась у не демонтованій лінії зв`язку, під землею та в каналізації.

Водночас, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ні з умов Договору, ні з Специфікації (додаток № 1 до Договору) не вбачається, що до складу металобрухту та вторинної сировини входить не демонтована лінія зв`язку, яка знаходиться не за вказаною в Специфікації адресою, а під землею та в каналізації.

Так, Покупець придбав брухт алюмінію (алюміній 25) та брухт міді (мідь 13), який знаходиться всередині кабелів та вузлів. Тобто для отримання чистого металу необхідно вчинити дії з його очистки від ізоляції та іншого сміття, про що зазначено у пункті 2.4 Договору.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, передання Товару в нерозібраному вигляді не означає його знаходження під землею чи в каналізації. Здійснення розбирання окремих елементів кабельної лінії для отримання доступу до брухту міді та алюмінію не свідчить про обов`язок Покупця викопувати кабель з-під землі, оскільки вказана обставина є істотною та мала бути зазначена як в оголошені про торги, так і в Договорі.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, наявне на веб-порталі https://prozorro.sale/auction/BSE001-UA-20220829-11096 оголошення про проведення процедури відкритих торгів не містить інформації про розміщений під землею товар або фото ділянок, під якими знаходиться товар за Договором.

До того ж пунктами 6.2.1, 6.2.2 Договору передбачено обов`язок Постачальника передати Покупцю Товар згідно з умовами Договору та виділити місце для порізки, розбирання та завантаження Товару.

Враховуючи вищенаведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтовано висновку про те, що Покупець довів неможливість отримати передплачений ним за Договором Товар на суму 1 755 242,49 грн.

Суд зазначає, що статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі 757/45133/15-ц, розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6, 627 Цивільного кодексу України, вказала, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить не тільки свобода договору, а й принципи добросовісності, розумності та справедливості.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

При цьому, особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 910/11489/22, від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 10.12.2019 у справі № 910/878/19).

Суд зазначає, що із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи слідує те, що Договір було укладено за наслідками проведення процедури відкритих торгів, ініційованою Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго". Тобто, умови Договору, укладеного між Постачальником та Покупцем, були запропоновані (включені) саме Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", а не Товариством з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс".

До того ж умови Договору не містять обов`язку Покупця зі здійснення демонтажу того чи іншого обладнання (об`єктів) Постачальника, яке знаходиться під землею. Пунктом 2.4 Договору чітко визначено, які дії повинен вчинити Покупець при виконанні Договору - 1) підготовка Товару до транспортування (розбирання, різання, сортування, видалення залишків горючих і мастильних речовин, подрібнення, пакування тощо); 2) транспортування Товару (навантаження, транспортування, розвантаження); 3) очищення території, де зберігається Товар (очистка території від сміття, непотрібних залишків на місці збереження тощо).

Тому поведінку Постачальника у даному випадку не можна розцінювати як добросовісну.

З огляду на викладене Суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій змісту засад свободи договору та принципу "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem". До того ж така позиція скаржника, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, свідчить не на користь доводам відповідача про належне виконання ним умов Договору.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд зазначає, що припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару продавцем у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено неналежне виконання Постачальником свого зобов`язання зі своєчасного передання Товару (частина Товару щодо якого виник спір у цій справі) Покупцю, оскільки Постачальник зобов`язаний був здійснити поставку брухту алюмінію (алюміній 25) та брухту міді (мідь 13) на загальну суму 1 755 242,49 грн у строк по 03.03.2023 включно, однак, належним чином та відповідно до умов Договору такої поставки не здійснив (передання товару у погоджених сторонами місці та кількості).

Враховуючи те, що Постачальник зобов`язання по передачі Покупцю товару на суму 1 755 242,49 грн не виконав, доказів повернення Покупцю суми, сплаченої ним в якості попередньої оплати за Товар, у зазначеному розмірі не надав, суд першої інстанції, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі жодним чином не суперечать висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 10.12.2019 у справі № 910/878/19, від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 28.02.2019 у справі 912/2275/17, від 08.05.2018 у справі № 757/45133/15-ц.

Суд зазначає, що наведені скаржником аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених ними обставин справи та переоцінки доказів, у той час як в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.12.2020 у справі № 910/5418/19 щодо застосування статей 598, 599, 631 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України, Суд відхиляє, з огляду на їх нерелевантність до даної справи, а саме, різні підстави позову та різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (у справі № 910/5418/19 підставою позову слугувало те, що термін дії договору підряду закінчився, а роботи на суму авансу не виконано, і спірні правовідносини (правовідносини щодо договору підряду) регулювались Главою 61 Цивільного кодексу України; у справі № 910/5418/19 підставою позову слугувало те, що термін дії договору підряду закінчився, а невикористані грошові кошти відповідач утримує без належних правових підстав (приписи статті 1212 Цивільного кодексу України).

У даній справі № 910/903/22 спірні правовідносини підпадають під регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України, зокрема, частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, яка наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом - або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. До того ж підставами позову у даній справі не було визначено закінчення терміну договору поставки, і такі обставини не встановлювались судами першої та апеляційної інстанцій та не слугували підставою для задоволення позовних вимог.

Щодо оскарження скаржником додаткової постанови суду апеляційної інстанції у даній справі, Суд зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у статті 131-2 Конституції України, статті 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідних нормах Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час здійснення апеляційного провадження позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому, у тому числі, навів попередній розрахунок суми витрат, згідно з яким позивач у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції поніс судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Тому просив стягнути ці витрати з відповідача.

До відзиву на апеляційну скаргу позивач долучив (в копіях): додаткову угоду № 14 від 10.08.2023 до договору про надання правничої допомоги від 17.10.2018; рахунок-фактуру № СФ-0000567 від 10.08.2023; платіжну інструкцію № 170 від 14.08.2023.

Дослідивши зміст наведених документів, суд апеляційної інстанції встановив таке:

- 17.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" (надалі - Клієнт) уклало з Адвокатським об`єднанням "Курчин і Партнери" (надалі - Виконавець) договір про надання правової допомоги, за умовами пункту 1.1 якого Виконавець зобов`язується надавати правову допомогу Клієнту, представляти інтереси Клієнта на підставах, в порядку та в обсязі, визначеному в договорі чи додаткових угодах до цього договору, а Клієнт зобов`язується оплатити надані послуги в порядку та на умовах, що вказані в договорі чи додаткових угодах до договору;

- 10.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" уклало з Адвокатським об`єднанням "Курчин і Партнери" додаткову угоду № 14 до договору про надання правової допомоги від 17.10.2018, у пункті 1.1 якої керуючись пунктами 1.1, 1.2, 2.1.4, 3.2.1, 4.1, 4.2 укладеного договору про надання правової допомоги від 17.10.2018 погодили обсяг послуг з правової допомоги, вартість яких визначена у пункті 2 цієї угоди: підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі № 910/903/23; підготовка інших заяв по суті справи та процесуальних документів; участь адвоката в судових засіданнях;

- у пункті 2 додаткової угоди № 14 від 10.08.2023 сторони дійшли згоди, що вартість послуг, визначених в пункті 1.1 даної угоди, складає 10 000,00 грн без ПДВ та не залежить від обсягу наданої допомоги та кількості відпрацьованих годин;

- Виконавець відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 17.10.2018 приступає до надання зазначених у пункті 1 послуг з правової допомоги Клієнту після погодження та підписання цієї Додаткової угоди. Отримання оплати вартості послуг за цим договором здійснюється на підставі виставленого рахунку (пункти 3, 4 додаткової угоди № 14 від 10.08.2023).

- 10.08.2023 Виконавець виставив Клієнту рахунок-фактуру № СФ-0000567 на суму 10 000,00 грн (правова допомога у справі № 910/903/23), який Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" оплатило платіжною інструкцією № 170 від 14.08.2023 (призначення платежу: правова допомога по справі № 910/903/23, згідно рах № СФ-0000567 від 10.08.2023 та договору б/н від 17.10.2018 без ПДВ).

Отже, вартість послуг професійної правничої допомоги Адвокатського об`єднання "Курчин і Партнери", наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" у справі № 910/903/22 під час її розгляду Північним апеляційним господарським судом, становить 10 000,00 грн (фіксований гонорар).

Надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і співрозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є обґрунтованим.

Касаційна скарга відповідача в частині оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції мотивована виключно тим, що позивачем не було подано детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом, внаслідок чого неможливо встановити відповідність заявлених робіт (послуг) критерію розумності.

Однак такі доводи скаржника є необґрунтованими, з огляду на таке.

У пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, на яку посилається скаржник, сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України, статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

«Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.».

Ураховуючи зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, слід вважати, що у даній справі № 910/903/23 представник позивача деталізував обсяг наданих клієнту послуг з правової допомоги у суді апеляційної інстанції такою мірою, яка дозволяє досягти його функціонального призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, яке було здійснено судом апеляційної інстанції, що свідчить про дотримання позивачем положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України та спростовує наведені у касаційній скарзі відповідні доводи.

Вказане свідчить про те, що висновки суду апеляційної інстанції, викладені у додатковій постанові у даній справі не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, а доводи скаржника є такими, що не підтвердились.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

З огляду на те, що Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 910/903/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

І.Д. Кондратова