Постанова

від 16.10.2023 по справі 910/903/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2023 р. Справа№ 910/903/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Харченко М.В.;

розглянувши заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" Пипи Є.А. про стягнення витрат на правничу допомогу

при розгляді апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 (повний текст складено 23.06.2023)

у справі № 910/903/23 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 1 755 242,49 грн, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс» (далі - Товариство) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу (далі - заява), у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія) 10 000,00 грн витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді.

Заявник зазначає, що докази на підтвердження понесених ним витрат були долучені до відзиву на апеляційну скаргу та наявні у матеріалах справи, відповідне клопотання було заявлено у прохальній частині відзиву, але не було розглянуте під час ухвалення постанови.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви по суті.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 04.10.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О. судді Владимиренко С.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 прийнято до розгляду заяву директора Товариства Пипи Є.А. про стягнення витрат на правничу допомогу. Розгляд заяви призначено на 16.10.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2023 справа №910/903/23 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданової С.О., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 прийнято заяву Товариства до провадження у визначеному складі суду.

Товариство звернулось до апеляційного суду з клопотанням, у якому просить здійснювати розгляд поданої ним заяви без його участі та без участі його представника.

Позиції учасників справи.

Компанія надала заперечення на клопотання (заяву), у якому просить у задоволенні клопотання Товариства про стягнення витрат на правову допомогу відмовити. Поряд з тим у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, зважаючи на недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, виходячи з принципу пропорційності, враховуючи завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору, складності справи, керуючись ч. 5 ст. 126 ГПК України, Компанія просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми обґрунтованої складністю, необхідним витраченим часом на вчинення відповідних дій.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс» (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія) 1 755 242,49 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Компанії на користь Товариства 1 755 242,49 грн заборгованості, 26 328,64 судового збору та 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023, Компанія звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити повністю.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому з викладеними у ній доводами не погоджується, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

У відзиві Товариство навело попередній розрахунок суми витрат, згідно з яким воно у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції понесло судові витрати у розмірі 10 000,00 грн витрат на правову допомогу. Товариство просило стягнути з Компанії 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції.

До відзиву Товариство долучило (в копіях):

- додаткову угоду №14 від 10.08.2023 до договору від 17.10.2018 про надання правничої допомоги;

- рахунок-фактуру №СФ-0000567 від 10.08.2023;

- платіжну інструкцію №170 від 14.08.2023.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/903/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/903/23 залишено без змін. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покладено на скаржника.

Разом з тим питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу не вирішено.

Товариство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу, у якому просить стягнути з Компанії 10 000,00 грн витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді. Обґрунтування цього клопотання наведено вище за текстом цієї постанови.

З наявних у матеріалах справи документів встановлено таке.

17.10.2018 Товариство (клієнт) уклало з Адвокатським об`єднанням «Курчин і Партнери» (виконавець) договір про надання правової допомоги, за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надавати правову допомогу клієнту, представляти інтереси клієнта на підставах, в порядку та в обсязі, визначеному в договорі чи додаткових угодах до цього договору, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги в порядку та на умовах, що вказані в договорі чи додаткових угодах до договору.

10.08.2023 Товариство уклало з Адвокатським об`єднанням «Курчин і Партнери» додаткову угоду №14 до договору, у п. 1.1 якої керуючись п. п. 1.1, 1.2, 2.1.4, 3.2.1, 4.1, 4.2 укладеного договору про надання правової допомоги від 17.10.2018 погодили обсяг послуг з правової допомоги, вартість яких визначена у п. 2 цієї Угоди: підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі №910/903/23; підготовка інших заяв по суті справи та процесуальних документів; участь адвоката в судових засіданнях.

У п. 2 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що вартість послуг, визначених в п. 1.1 даної угоди, складає 10 000,00 грн без ПДВ та не залежить від обсягу наданої допомоги та кількості відпрацьованих годин.

Виконавець відповідно до умов договору приступає до падання зазначених у п. 1 послуг з правової допомоги Клієнт після погодження та підписання цієї Додаткової угоди (п. 3).

Отримання оплати вартості послуг за цим договором здійснюється на підставі виставленого рахунку (п. 4).

10.08.2023 виконавець виставив Товариству рахунок-фактуру №СФ-0000567 на суму 10 000,00 (правова допомога по справі №910/903/23), який Товариство оплатило платіжною інструкцією №170 від 14.08.2023 (призначення платежу: правова допомога по справі №910/903/23, згідно рах№ СФ-0000567 від 10.08.2023 та договору б/н від 17.10.2018 без ПДВ).

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Пунктом 3 ч. 1, ч. 2 ст. 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Колегія суддів відзначає, що Товариство заявляло про стягнення з Компанії судових витрат (витрат на правничу допомогу) у суді апеляційної інстанції у відзиві на апеляційну скаргу. Вказане питання не було вирішено у постанові за результатами розгляду апеляційної скарги Компанії.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абз. 2 пп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Апеляційний суд враховує, що єдина передбачена додатковою угодою послуга була виконана повністю, про що беззаперечно свідчить наявний у матеріалах справи відзив на апеляційну скаргу, а тому надання опису виконаних робіт у цьому конкретному випадку колегія суддів вважає таким, що не є обов`язковим.

Дослідивши подані Товариством відзив на апеляційну скаргу та заяву, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених Товариством витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 10 000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і співрозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є обґрунтованим.

Відтак, врахувавши результати апеляційного розгляду справи, дослідивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, керуючись ст. ст. 126, 129 ГПК України щодо заявленої до стягнення суми оплати послуг правової допомоги, суд вважає, що справедливим, обґрунтованим та доведеним буде задоволення заяви Товариства повністю.

Колегія суддів враховує зміст поданого Компанією заперечення та відзначає, що викладені в ньому її доводи не спростовують зазначеного вище.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд враховує висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що часткове задоволення заяви Товариства, у сумі 3 000,00 грн.

керуючись ст. ст. 74, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" Пипи Є.А. про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" (04119, м. Київ, вул. Деревлянська, 10-а, оф. 13; код ЄДРПОУ 39445402) 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

4. Справу №910/903/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.10.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова