Постанова

від 27.09.2023 по справі 14/161-09

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 14/161-09

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 (суддя - Панна С. П.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 (суддя: Вечірко І. О. - головуючий, Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.) у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

про покладення на Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судових витрат на професійну правничу допомогу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до фізичної особи - підприємця Приймака Олександра Анатолійовича

про стягнення 45 427,67 грн.

Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних рішень

1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2009 позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача 44644,56 грн - основного боргу, 783,11 грн - відсотків за користування товарним кредитом, 454,28 грн - витрат на держмито, 118,00 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що 16.06.2009 Господарським судом Дніпропетровської області видано відповідний наказ № 14/161-09 (далі - наказ № 14/161-09).

2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2013 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - Товариство), замінено позивача у справі № 14/161-09 (стягувача у виконавчому провадженні за наказом № 14/161-09, виданим 16.06.2009 Господарським судом Дніпропетровської області) Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" на його правонаступника - Товариство.

3. 01.08.2022 до суду від Товариства надійшла скарга на дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управлення юстиції у Дніпропетровській області (далі - ВДВС), в якій Товариство просило суд:

- визнати неправомірними дії ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу № 14/161-09, а саме винесенні постанови від 14.07.2022 про повернення наказу № 14/161-09 без виконання стягувачеві на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- скасувати постанову ВДВС від 14.07.2022 про повернення наказу № 14/161-09 без виконання стягувачеві на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 залучено до участі у справі правонаступника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); скаргу задоволено частково: визнано неправомірними дії ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09, а саме винесенні постанови ВДВС від 14.07.2022 про повернення наказу № 14/161-09 без виконання стягувачеві на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"; у решті вимог за скаргою провадження закрито.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023, заяву Товариства про розподіл судових витрат від 28.01.2023 задоволено частково: стягнуто з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн; у решті стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

6. Задовольняючи частково заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та доводів сторін. Відображені в акті здачі-приймання виконаних робіт (послуг) такі послуги як проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору у справі № 14/161-09 безпосередньо скарги від 25.07.2022 вих. № 25-3/07 Товариства на дії ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09, та доданих до неї документів входять до складу підготовки щодо подання до Господарського суду Дніпропетровської області зазначеної скарги (від 25.07.2022 вих. № 25-3/07). Технічне копіювання документів у вигляді поліграфічних послуг, їх завіряння, направлення документів поштою не є різновидом правничої допомоги та не вимагає застосування професійних знань адвоката, тому такі дії не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу. Позивачем не надано належних і допустимих в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказів на підтвердження необхідності понесення ним додаткових витрат у вигляді "гонорару успіху", оскільки не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд також звернув увагу на те, що позивачем систематично подаються скарги на дії ВДВС, а тому не потребується від адвоката значного часу для її підготовки. Необхідний обсяг послуг адвоката зводиться до підготовки скарги на дії ВДВС та участі у двох судових засіданнях.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 14/161-09 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про розподіл судових витрат від 28.01.2023 відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що надані Товариством докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновік щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема:

- у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 914/2405/21,

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18,

- у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19,

- у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19,

- у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18,

- у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19,

- у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20,

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18,

- у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення у повному обсязі з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, вважає, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають не лише нормам чинного законодавства України, а й сталій судовій практиці у вирішенні аналогічного роду спорів.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 14/161-09 та призначено здійснювати перегляд оскаржуваних судових рішень у порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

11. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.

12. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України зазначеного Кодексу ).

13. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 зазначеного Кодексу суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Із аналізу змісту статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта (ухвали, рішення, постанови), є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.

14. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

15. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

16. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

17. Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

18. У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

19. Тобто, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від цього загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (аналогічні правові висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

20. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

21. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

22. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

23. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач подав до місцевого господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення від 28.01.2023 вих. № 28-2/01 (від 07.03.2023 вх. №6061/23), а для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач надав договір від 26.04.2022 № 2604-2022/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), акт прийому-передачі документів від 26.04.2022, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.01.2023.

24. Так, між Товариством та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем 26.04.2022 укладено договір № 26-04-2022/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), за умовами якого:

- за цим договором виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ФОП Приймак Олександр Анатолійович - далі за текстом договору "боржник", та ВДВС), які виникли у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів ВДВС, направлених на примусове виконання наказу (дублікату) № 14/161-09 та стягнення із боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені замовника до ВДВС різного роду клопотань та заяв із врахуванням Закону України "Про виконавче провадження", підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на дії та/або бездіяльність ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09 при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за цим договором (пункт 1.1);

- сторони погодили, що відповідний перелік видів правової допомоги (послуг) за умовами цього договору не є остаточним та може бути сторонами відповідно збільшено на власний розсуд та за необхідності. Повний та остаточний перелік виконаних робіт та наданих послуг за відповідний період їх виконання/здійснення визначається у акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання правової допомоги відповідно до умов цього договору (пункт 1.3);

- сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 950,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) з підготовки матеріалів відповідно до пункту 1.1 договору. При цьому, сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг і робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг і робіт, які пропонуються Радами адвокатів відповідного регіону. Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 1200,00 грн; участь у судовому засіданні - 1500,00 грн за одне судове засідання, а у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме - 1800,00 грн; побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи із розрахунку 950,00 грн/год.; витрати (квитки, добові тощо) - згідно з підтверджуючими документами (пункт 3.1);

- транспортні витрати, пов`язані з веденням справи в іншому адміністративно-територіальному пункті ніж м. Київ, покладаються на виконавця (пункт 3.5).

Згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.01.2023, відповідно до договору від 26.04.2022 № 26-04-2022/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), за період із 26.04.2022 по 26.01.2023 виконавець передає, а замовник приймає такі виконані роботи та надані послуги:

- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги від 25.07.2022 вих. № 25-3/07 Товариства на дії ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09. Підготовка щодо подання до Господарського суду Дніпропетровської області скарги від 25.07.2022 вих. № 25-3/07 Товариства на дії ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09 (7 годин), із врахуванням такого:

1) господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між замовником, ФОП Приймак Олександр Анатолійович та ВДВС, які виникли у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09, та зумовлені здійснення відповідного оскарження бездіяльності органу ДВС у зв`язку із порушенням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 за № 2432/5, тощо, котрі визначають та встановлюють порядок та строки вжиття заходів примусового виконання виконавчого документу;

2) здійснення аналізу та дослідження матеріалів (документів), що стосуються дій державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09, необхідності вжиття дій на виконання та дотримання приписів/положень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, їх розміщення в АСВП;

3) здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження майнового стану боржника, наявністю у боржника різного роду майнових активів, можливості виконання виконавчого документу за рахунок виявленого майна (активів, тощо), використовуючи при цьому офіційні та/або достовірні бази даних, веб-ресурси та/або Інтернет посилання, тощо;

4) здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09 та знайшли своє відображення у поданій замовником відповідній скарзі від 25.07.2022 вих. № 25-3/07 на дії державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09;

5) із врахуванням приписів та норм ГПК України, зокрема, пункту 2 частини 2 статті 170 ГПК України, організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору у справі № 14/161-09 безпосередньо скарги від 25.07.2022 вих. №25-3/07 Товариства на дії державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09, та доданих до неї документів;

- за участь у судовому засіданні, котре відбулось 10.08.2022, у справі № 14/161-09 за скаргою від 25.07.2022 вих. № 25-3/07 Товариства на дії державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09, надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції, тощо - 1500,00 грн;

- за участь у судовому засіданні, котре відбулось 26.01.2023, у справі № 14/161-09 за скаргою від 25.07.2022 вих. № 25-3/07 Товариства на дії державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09, надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції, тощо - 1500,00 грн;

- додаткова оплата (гонорар "успіху") адвоката на підставі пункту 3.8. договору № 26-04-2022/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.04.2022 у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі № 14/161-09 за скаргою від 25.07.2022 вих. № 25-3/07 Товариства на дії державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09 - 2400,00 грн.

Загальна вартість послуг становить 12 050,00 грн.

25. В матеріалах справи міститься відзив на заяву про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу від 15.02.2022 вих. №36719 (від 20.02.2023вх. №8468/23), зі змісту якого вбачається, що Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вважає вимоги скаржника щодо стягнення судових витрат, в тому числі на оплату судових витрат адвоката, значно завищеними, неспівмірними та такими, що не підлягають задоволенню. Відділ державної виконавчої служби вважає, що матеріали виконавчого провадження містять докази здійснення в повному обсязі державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) всіх необхідних дій для примусового виконання вимог виконавчих документів.

26. Частиною 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

27. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

28. З огляду на наявні у матеріалах справи докази, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що необхідний обсяг послуг адвоката у цій справі зводиться до підготовки скарги на дії ВДВС та участі у двох судових засіданнях.

29. Зважаючи на викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень судів попередніх інстанцій та застосуванням таких критеріїв як справедливість, добросовісність, розумність судових витрат, складність цієї справи, витрачений адвокатом час на підготовку поданих процесуальних документів по суті спору тощо, відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що справедливим та співрозмірним є стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та відмови в решті вимог.

30. Водночас доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а спрямовані на переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

31. Не отримали свого підтвердження і доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржених судових рішень висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 914/2405/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 по справі № 910/12876/19, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

Верховний Суд, проаналізувавши зазначені скаржником постанови, висновки, в яких, на думку скаржника, не було враховано судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень, встановив, що застосування судами попередніх інстанцій норм права в оскаржуваних судових рішеннях не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. Застосування судами статей 126, 129 ГПК України у наведених справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

32. З матеріалів справи та змісту оскаржуваних рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшли висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Так, Товариством було заявлено до стягнення 12 050 грн, але суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний суд, присудив до стягнення з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, а в решті - було відмовлено.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статей 126, 129 ГПК України та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви Товариства про розподіл судових витрат від 28.01.2023.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

34. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення прийняті із додержанням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Розподіл судових витрат

35. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 14/161-09 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай