Постанова

від 19.09.2023 по справі 758/13042/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи:758/13042/19

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10060/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Ковбасюк О.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Желепа О.В., Ящук Т.І.

секретар - Ольшевський П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року

встановив:

у жовтні 2019 року позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просили розділити спадкове майно після смерті ОСОБА_5 та визнати за кожною з них право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частину гаражу № НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 та на 1/3 частину гаражного боксу № НОМЕР_2 в АДРЕСА_4.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року позовні вимоги було задоволено частково - визнано за кожною з позивачів в порядку спадкування за законом право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/6 частину гаражу № НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 та на 1/3 частину гаражного боксу № НОМЕР_2 в АДРЕСА_4.

Представник позивачів - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про поділ квартири АДРЕСА_1 та гаражу № НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог і визнати за ними право власності по 1/3 частині вказаного нерухомого майна, посилаючись на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, не надано належної оцінки доказам по справі. В іншій частині просять рішення залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині поділу гаражного боксу № НОМЕР_2 в АДРЕСА_4 сторонами по справі не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивачів ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі вказували, що після смерті їх батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина, яка складалась з наступного нерухомого майна: квартира АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 , гаражний бокс № НОМЕР_3 в АДРЕСА_4.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року позовні вимоги було задоволено частково - визнано за кожною з позивачів в порядку спадкування за законом право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/6 частину гаражу № НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 та на 1/3 частину гаражного боксу № НОМЕР_2 в АДРЕСА_4.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що квартира є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , оскільки за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на квартиру в 2003 році. Враховуючи презумпцію спільності майна подружжя, суд дійшов висновку, що частина квартири є часткою ОСОБА_3 , а до спадкової маси входить лише частина квартири, яка належала ОСОБА_5 .

Такий висновок суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки він не в повному обсязі відповідає встановленим по справі обставинам.

За положеннями ст. 13 Закону України «Про власність» (втратив чинність на підставі Закону № 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007) об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Відповідно до статті 15 вказаного закону член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством Української РСР. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

В ст. 16 цього Закону було закріплено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України

В постанові Пленуму Верховного України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» (зі змінами та доповненнями), у п. 5. 1 зазначено, що судам слід мати на увазі, що згідно із ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

В п. 6 вказаної постанови було зазначено, що а) пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах. При цьому суд повинен враховувати суму боргу, яку один з подружжя зобов`язаний повернути кредитору; б) внесений одним з подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном. Якщо паєнагромадження згодом збільшилися за рахунок коштів, одержаних одним з подружжя у дар або в порядку спадкування чи за рахунок дошлюбного майна, то ці кошти також є особистою власністю того з подружжя, який їх одержав. При поділі квартири на цю суму може бути збільшена його частка в паєнагромадженні.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону «Про власність» при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім`ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім`ї, якщо інше не було установлено письмовою угодою між ними.

Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають і можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю.

Згідно ст. 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України (втратив чинність з 01.01.2004) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

За положеннями ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В ст. 1297 ЦК України закріплено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що 17 липня 2017 року Відділом реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві складено відповідний актовий запис №11283.

На підставі заяви ОСОБА_3 від 02 листопада 2017 року про прийняття спадщини Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №641/2017 до майна померлого ОСОБА_5 , із заявами про прийняття спадщини померлого ОСОБА_5 також звернулися його доньки: ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 ; 07 грудня 2017 року - ОСОБА_1 . Постановою державного нотаріуса Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І. було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За наявними в матеріалах справи доказами на день смерті

ОСОБА_5 йому належала кв. АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтва про право власності, виданого 03.02.2003 Головним управлінням житлового забезпечення КМДА на підставі наказу №72-С від 20.01.2003 та гараж № НОМЕР_2 в АДРЕСА_4.

29 серпня 1950 року був укладений шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 ), актовий запис за № 1274.

12 серпня 1969 року ОСОБА_5 був прийнятий в члени АДРЕСА_4. Господарським способом ОСОБА_5 побудований гараж площею 18 кв.м., та підвал площею 17,5 кв.м., який 1970 року введений в експлуатацію. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 листопада 2018 року за ОСОБА_5 проведено державну реєстрацію.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_9 , про що Шевченківським відділом запису актів громадського стану в книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний запис №5250.

27.01.1988 ОСОБА_5 був прийнятий в члени ГБК «Брестський», розташованого за адресою: АДРЕСА_3. Господарським способом ним був встановлений металевий гараж № НОМЕР_1 .

03 червня 1988 року ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_3 (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 ), актовий запис № 220.

Згідно довідки від 23.01.2018 № 02/18, з 04 лютого 1985 року ОСОБА_5 був членом Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-10». При вступі в ЖБК перший внесок було сплачено в розмірі 30 % - 2 607 крб. 03 коп., та надана позика на суму 6 083 крб. 08 коп. Надалі кошти були внесені: 1985 р. - 243 крб. 36 коп. 1986 р. - 243 крб. 36 коп., 1987 р. - 243 крб. 36 коп., 1988 р. - 243 крб. 36 коп., 1989 р. - 243 крб.. 36 коп., 1990 р. - 4 866 крб. 28 коп.

Як зазначали позивачі, після смерті ОСОБА_9 , вони не подавали заяв про прийняття спадщини і все майно було успадковано батьком - ОСОБА_5 .

Таким чином, до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 померлим було сплачено 40% від загальної суми пайових внесків. Після реєстрації шлюбу подружжям було сплачено 60%. Таким чином, поділу між спадкоємцями підлягає 70% в праві власності на квартиру, а 30% - належить ОСОБА_3 , як частка в спільному сумісному майні подружжя.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва (справа №758/7264/18) було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності. Вказане рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року. Підставою для відмови в постанові суду апеляційної інстанції було зазначено те, що позивач заявила позовні вимоги до неналежного відповідача. Тому підстав вважати, що вказаним рішенням встановлені певні юридичні факти немає.

Заявляючи вимоги про поділ в порядку спадкування прав на гаражний бокс № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Брестський», позивачі вказали, що ОСОБА_5 був членом даного кооперативу з 27.01.1988, сплатив перший пайовий внесок та сплачував членські внески і встанови металевий гараж.

Відповідно до п. 1) ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

В даній справі позивачі просять провести поділ боксу №210, як об`єкту нерухомого майна, тоді як в матеріалах справи відсутні дані про те, що такий бокс є об`єктом нерухомого майна та відносно нього проведено державну реєстрацію речових прав в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також вирішуючи спір про поділ майна між спадкоємцями, суд першої інстанції визначив тільки частки позивачів, та не вказав, на яку частку майна залежно від проведеного поділу має право ОСОБА_3 .

Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 367, 368, 376, 382 ЦПК України суд,

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року змінити в частині вирішення позовної вимоги про визнання права власності на частини квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 6/21 частин квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 6/21 частин квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 9/21 частин квартири АДРЕСА_1 .

В задоволенні позовних вимог про визнання права власності на частину гаража № НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 04 жовтня 2023 року.

Головуючий

Судді