Постанова

від 21.09.2023 по справі 757/4772/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/5855/2023

справа №757/4772/19-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Нежури В.А., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Камелот" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Батрин О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Камелот», третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення коштів, -

встановив:

У січні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гудзера Т.С., звернувся до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, до ТОВ "Група компаній "Камелот" та просить ухвалити рішення, яким:

- стягнути з ТОВ "Група компаній "Камелот" заборгованість за договором поставки у сумі 1 899 477,17 грн;

- розподілити судові витрати.

Вимоги обґрунтовує тим, що у період шлюбу із ОСОБА_2 ними придбано будинок АДРЕСА_1 , який є їхньою спільною сумісною власністю, але оформлений на дружину. Дружина видала довіреність з правом управляти, користуватися та розпоряджатися усім своїм майном.

04 серпня 2016 року між сторонами укладено договір підряду №01/201608016, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося виконати будівельно-монтажні роботи з облицювання фасадною плиткою будинку АДРЕСА_1 згідно із кошторисами, що викладені у додатках №1, №2 до договору підряду, а ОСОБА_1 зобов`язався оплатити роботи і витратні матеріали у відповідності до умов договору підряду та графіку платежів, викладеному у додатку №3.

Для забезпечення будівельних робіт каменем між сторонами окремо укладений договір поставки №01/05082016 від 05 серпня 2016 року, відповідно до якого товариство зобов`язалося поставити вироби з природного каменю на загальну суму 682185,11 грн у певні строки, ОСОБА_1 відповідно зобов`язався здійснити авансовий платіж у розмірі 70% від загальної суми поставки, а решту 30% кожної партії оплачувати по факту отримання продукції на об`єкті.

Зазначає, що відповідач не виконав роботи у встановлений договором підряду строк та не поставив у повному обсязі оплачений позивачем камінь. Відтак позивач прийняв рішення відмовитись від договору підряду. Оскільки камінь не був поставлений своєчасно і у повному обсязі, то сплачені за договором поставки кошти за камінь та нарахована пеня мають бути стягнуті з відповідача.

Вказує, що згідно із специфікацією, оформленою додатком №1 до договору поставки, загальна вартість продукції становить 596 678,00 грн.

Вказує, що відповідно до вимог договору позивач сплатив 70% від загальної вартості каменю, що становить 417 674,59 грн.

05 серпня 2016 року директор відповідача видав позивачу розписку, відповідно до якої отримав від позивача 570 000,00 грн в рахунок передоплати за договором поставки та підряду. 391 907,00 грн спрямовано в рахунок оплати авансу за роботи, а решта коштів була спрямована в рахунок оплати каменю за договором поставки.

09 серпня 2016 року директор відповідача видав позивачу розписку, відповідно до якої в рахунок доплати за договором поставки отримав від позивача 54 702,00 грн.

15 березня 2017 року відповідач виписав позивачу рахунок-фактуру №474, яким зафіксував факт сплати позивачем 05 серпня 2016 року в рахунок передплати за договором поставки 417 674,59 грн.

Вказаним рахунком-фактурою загальна вартість каменю за договором поставки збільшена до 682 185,11 грн, після чого позивач сплатив відповідачу за камінь ще 295 508,00 грн.

11 травня 2017 року директор відповідача видав позивачу розписку, відповідно до якої отримав 59 900,00 грн в рахунок передоплати за камінь згідно договору поставки.

17 серпня 2017 року директор відповідача видав позивачу розписку, відповідно до якої отримав 24 500,00 грн в рахунок оплати за камінь.

28 серпня 2017 року директор відповідача видав позивачу розписку, відповідно до якої отримав 61 374,00 грн в рахунок оплати за камінь.

20 вересня 2017 року директор відповідача видав позивачу розписку, відповідно до якої отримав 43 835,00 грн в рахунок оплати за камінь.

24 листопада 2017 року директор відповідача видав позивачу розписку, відповідно до якої отримав 71 895,00 грн в рахунок оплати за камінь, з яких 57 895,00 грн оплата за камінь, а 14 000,00 грн оплата доставки каменю.

18 грудня 2017 року директор відповідача видав позивачу розписку, відповідно до якої отримав 26 004,00 грн в рахунок передоплати за камінь та 5 000,00 грн за доставку вказаного каменю.

Загальний розмір коштів, отриманих відповідачем за вказаними розписками становить 292 508,00 грн.

Вказує, що загальна сума коштів, сплачених позивачем відповідачу за договором поставки становить 710 182,59 грн.

Згідно пункту 3.1 договору поставки поставка продукції здійснюється відповідно до "Графіку поставок", який погоджується протягом 14 календарних днів з моменту сплати авансового платежу в порядку, передбаченому пунктом 3.4 даного договору. За кожну партію постачальник виставляє покупцю рахунок фактуру, в якому визначається остаточна вартість партії продукції. З додатку №2 до договору поставки "Графік поставки партії продукції" вбачається, що поставка продукції здійснюється відповідно до графіку виконання робіт за договором підряду.

Вказує, що відповідно до пункту 3.3 договору поставки відповідач зобов`язаний погодити плановану дату та час продукції відповідач зобов`язується здійснювати доставку таким чином, щоб не порушувати хід виконання робіт на об`єкті Позивача згідно графіком виконання робіт за договором підряду.

Вказує, що відповідач в порушення п.2.3. договору підряду не розробив графік виконання робіт. Отже, строк поставки каменю сторонами не визначений. Тому, фактична поставка партій каменю здійснювалася відповідачем на підставі усної домовленості сторін в обсязі та терміни, необхідні для виконання відповідачем робіт за договором підряду

З посиланням на статтю 663 ЦК України вказує, що відповідач зобов`язаний був поставляти камінь за вимогою позивача.

Зазначає, що 14 вересня 2018 року позивач надіслав відповідачу претензію про розірвання договору підряду, якою повідомив відповідача про відмову від договору підряду з 14 вересня 2018 року у зв`язку із простроченням виконання робіт на 315 днів.

Станом на день відмови позивача від договору підряду відповідач не поставив позивачу камінь, визначений у пунктах 1, 3, 14, 19, 21, 24, 26, 31, 38 рахунку-фактури №474 від 15 березня 2017 року, на загальну суму 287 964,79 грн.

У зв`язку із викладеним позивач 28 вересня 2018 року надіслав відповідачу претензію за договором поставки, з вимогою поставити оплачений ним камінь за договором поставки в строк до 05 жовтня 2018 року. Проте, відповідач у вказаний строк камінь не поставив.

Зазначає, що оскільки відповідач не поставив позивачу камінь у кількості, визначеній договором поставки, позивач на підставі частини 1 статті 670 ЦК України відмовився від усього каменю та вимагає стягнення з відповідача 710 182,59 грн, сплачених за цей камінь.

Вказує, що оскільки камінь не був поставлений у строк до 05 жовтня 2018 року, тому відповідач на підставі пункту 5.1 договору поставки має сплатити позивачу пеню у розмірі 1% від вартості несвоєчасно поставленої продукції, за кожен день такого порушення. Вказує, що розмір пені за період з 06 жовтня 2018 року по 06 лютого 2019 року становить 357 076,34 грн.

У лютому 2020 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій вказує, що розмір пені становить 832 218,24 грн за період 07 лютого 2019 року по 22 листопада 2019 рік.

Мотивуючи наведеним, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача сплачені кошти за непоставлений камінь та пеню, що становить 1 899 477,17 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Група компаній "Камелот" на користь ОСОБА_1 грошові кошти суму 575 929,58 грн, з яких: 287 964,79 грн у відшкодування боргу за каміння та 287 964,79 грн пені.

Стягнуто з ТОВ "Група компаній "Камелот" на користь держави судовий збір в розмірі 5 759,29 грн.

У задоволенні інших вимог позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "Група Компаній "Камелот" подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що суми, вказані у позовних заявах по справах №757/50762/18 та №757/4772/19 та підстави, які вказує позивач, суперечать розрахункам щодо визначення сум справи по вказаним справам, де у якості доказів була надана розписка на суму 570 000 гривень (на яку посилається суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення).

Так, згідно позову по справі №757/50762/18 позивач вказує суму 316 907,00 грн, як сплата за матеріали. Згідно позову по справі № 757/4772/19 позивач вказує суму 391 907,00 грн за оплата авансу. У обох справах позивач посилається на один і той же доказ - розписка від 05 серпня 2016 року на суму 570 000 грн. Вказує, що розрахунок згідно вказаної розписки математично не можливий (аванс за роботи 391 907,00 грн + передоплата за матеріали 316907,00 грн = 708 814,00 грн), що значно перевищує суму вказану у письмовому доказі, на який посилається позивач та суд у оскаржуваному рішенні (570 000).

Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги ці розбіжності начебто тому, що розписка не оскаржувалася. Звертає увагу, що вона є дійсною та її ніхто не заперечує, але цей доказ безпідставно додається у різних позовах на різні предмети спору, що з вище вказаних підстав є неможливим та не збігається з доводами та розрахунками позивача.

Скаржник вказує, що поставка продукції підтверджується накладними з постачальником, але суд не прийняв їх до уваги.

Зазначає, що відповідно до пункту 3.6 договору поставки, здійснюючи оплату в розмірі, передбаченому у договорі поставки, замовник (позивач) погоджується з кількістю, вартістю, та асортиментом продукції, що вказана у рахунку-фактурі.

Рахунок-фактура неодноразово направлена позивачу на встановлену у п.п. 12.7 договору підряду електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , після кожної поставки відповідної партії. До вказаної адреси також на виконання п.п. 12.7 Договору підряду, направлені Рахунок фактура № 410 від 11 жовтня 2016 року, на суму 21 879,60 грн, № 474 від 15 березня 2017 року на загальну суму 682 185,11 грн з авансовим платежем 417 674,59 грн, а також рахунок - фактура № 474 від на суму 21 469,57 грн, а також додатковими Рахунок Фактурою №474 за поставку партій, за які не розрахувався замовник від 14 червня 2017 року, від 13 серпня 2017 року, 19 серпня 2017 року, 22 серпня 2017 року, 18 вересня 2017 року, 21 листопада 2017 року, 15 грудня 2017 року. Усього сплачено позивачем на загальну суму 663910,59 грн. Сума заборгованості позивача склала 18 274,31 грн.

Вказує, що судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі №923/1379/20, від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17, від 17 квітня 2020 року у справі №905/2319/17, від 25 березня 2020 року у справі №570/1369/17, від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19, від 27 листопада 2019 року у справі №1540/3778/18.

Уважає, що сума неустойки, про яку заявляє позивач та яка задоволена судом першої інстанції, є завищеною навіть за умови доведення обґрунтувань наведених у позові.

Посилається на порушення норм процесуального права, оскільки позивач не є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що оскільки позивач діяв на підставі довіреності у інтересах третьої особи, а не для власних потреб, та, як вказано у довіреності, йому надавалися повноваження щодо чужого майна, то підсудність повинна була визначатися за правилами статті 27 ЦПК України. Тобто позов повинен подаватися за місцем знаходження юридичної особи.

Вказує на те, що позивач незаконно послався на Закону України "Про захист прав споживачів", тим самим не звільнений від сплати судового збору.

Звертає увагу, що позивач не є власником будинку, а відповідно і споживачем, якому належать права відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", при цьому власником є третя особа у справі, яка не висуває вимог проти ТОВ "Група компаній "Камелот". Також вказує, що довіреність, на підставі якої діяв ОСОБА_1 , була чинною до 21 серпня 2018 року.

У зв`язку із тим, що позивач не є споживачем, розглянута з порушенням правил підсудності.

Звертає увагу на те, що термін дії довіреності закінчений 21 серпня 2018 року, ще до звернення до суду з цим позовом.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Бондаренко Д.Г. доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гудзера Т.С. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності третьої особи ОСОБА_2 .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції уважав установленим отримання відповідачем від позивача за поставку каменю грошових коштів у загальному розмірі 682 181,59 грн. Частина каменю використана позивачем, що становить 14% від загальної передбаченої кошторисом кількості, на суму 95 505,91 грн. Суд вказав, що згідно позовних вимог станом на день відмови позивача від договору підряду (14 вересня 2018 року) відповідачем не поставлено камінь згідно рахунку-фактури від 15 березня 2017 року на загальну суму 287 964,79 грн, докази зворотного відсутні.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення пені, суд врахував умови укладеного між сторонами договору, положення частини 3 статті 551 ЦК України та зробив висновок про зменшення належної до стягнення пені до розміру основного боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки такі відповідають установленим обставинам справи, дослідженим в судовому засіданні доказам та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З матеріалів справи убачається, що згідно даних свідоцтва про одруження НОМЕР_1 , виданого 22 листопада 2003 року, ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (третя особа) перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22 листопада 2003 року (том 1 а.с.18).

Згідно договору купівлі-продажу від 12 вересня 2012 року ОСОБА_2 придбала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 19-22).

З даних довіреності від 21 серпня 2015 року установлено, що ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 управляти, користуватися та розпоряджатися всім її майном (рухомим та нерухомим, земельними ділянками, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, вчиняти від її імені всі дозволені законом правочини). Довіреність дійсна до 21 серпня 2018 року (том 1 а.с.23-24).

04 серпня 2016 року укладено Договір підряду №01/201608016 між ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "КАМЕЛОТ" в особі директора ОСОБА_6 (підрядник), з однієї сторони, та ОСОБА_1 , який діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 (замовник), з іншої сторони.

Згідно пункту 1.1 цього договору підрядник приймає на себе зобов`язання провести будівельно-монтажні роботи на об`єкті замовника - житловий будинок АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується сплатити роботи та витратні матеріали у відповідності з умовами цього договору та графіку оплати (Додаток №3), котрий є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 4.1.2., 4.2., 4.4. договору підряду замовник здійснює першу передоплату 100% вартості матеріалів і авансовий платіж по роботах відповідно до графіку платежів (Додаток №3). Оплата робіт здійснюється поетапно відповідно до графіку платежів (Додаток №3) на підставі актів виконаних робіт. Остаточний розрахунок, згідно графіку платежів (Додаток №3) здійснюється протягом трьох днів після закінчення усіх фасадних робіт об`єкті по Договору, підписання замовником акту виконаних робіт за виконані 100% обсягу робіт, за вирахуванням першого авансового платежу по роботам. (том 1 а.с.25-30, 130-135).

05 серпня 2016 року між ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "КАМЕЛОТ" та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №01/05082016, згідно з пунктом 1.1 якого, постачальник ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "КАМЕЛОТ" зобов`язується передати у власність покупця ОСОБА_1 вироби з природного каменю " Вапняк Юрський ", " Піщаник Галицький " та " Піщаник Дністровський " на загальну суму, вказану у специфікації (Додаток №1 до цього договору), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та сплатити за неї грошову суму, відповідно до умов цього договору.

Згідно цього договору поставка продукції здійснюється згідно "Графіку поставок", узгодженому з покупцем, який затверджується протягом 14 днів з моменту оплати авансового платежу в порядку та розмірі, передбаченому пунктом 3.4 цього договору. На кожну партію постачальник виставляє покупцю рахунок-фактуру, в якій зазначається остаточна вартість партії (том 1 а.с.31-33).

Згідно із специфікацією, оформленою додатком № 1 до договору поставки, загальна вартість продукції становить 596 678,00 грн. (том 1 а.с. 34-50).

05 серпня 2016 року ОСОБА_1 на підставі розписки сплатив відповідачу в особі ОСОБА_6 570000 грн в рахунок передплати за договорами поставки та підряду, з яких 362 972,00 грн у рахунок передоплати за договором поставки (том 1 а.с.51-54).

09 серпня 2016 року ОСОБА_6 написано розписку, відповідно до даних якої ОСОБА_6 отримав кошти у сумі 54 702 грн в рахунок доплати за договором поставки від позивача (том 1 а.с.55).

11 травня 2017 року відповідач в особі ОСОБА_6 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 59 900 грн в рахунок передплати за камінь (том 1 а.с. 56)

17 серпня 2017 року відповідач в особі ОСОБА_6 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 24 500 грн. в рахунок передплати за камінь (том 1 а.с. 57).

28 серпня 2017 року відповідач в особі ОСОБА_6 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 61 374 грн. в рахунок передплати за камінь (том 1 а.с. 58).

20 вересня 2017 року відповідач в особі ОСОБА_6 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 43 835 грн. в рахунок передплати за камінь (том 1 а.с. 59).

24 листопада 2017 року відповідач в особі ОСОБА_6 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 71 895 грн, з яких 57 895 грн в рахунок передплати за камінь, 14 000 грн - доставка (том 1 а.с. 60).

18 грудня 2017 року відповідач в особі ОСОБА_6 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 26 004 грн в рахунок передплати за камінь, 5 000 грн за доставку продукції (том 1 а.с. 61).

14 вересня 2018 року позивач надіслав відповідачу претензію про розірвання договору та відшкодування збитків, в якій повідомив про відмову від договору підряду у зв`язку із істотним простроченням виконання робіт та вимагав відшкодування збитків (том 1 а.с.70-74).

28 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 надіслав відповідачу претензію за договором поставки з вимогою поставити оплачений ним камінь за договором поставки у строк до 05 жовтня 2018 року (том 1 а.с. 75-79).

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача (стаття 627 ЦК України) .

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Зміст укладеного між сторонами 05 серпня 2016 року Договору №01/05082016 дає підстави для висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару (вироби з природного каменю), оскільки за цим договором ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "КАМЕЛОТ" зобов`язалась передати у власність ОСОБА_1 товар, а ОСОБА_1 зобов`язався прийняти продукцію та оплатити за неї певну грошову суму.

Відтак між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, оскільки це випливає зі спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивач не є власником будинку АДРЕСА_1 та діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21 серпня 2018 року, відхиляються колегією суддів, оскільки Договір №01/05082016від 05 серпня 2016 року, за яким виникли правовідносини сторін у цій справі, укладено з відповідачем безпосередньо ОСОБА_1 (позивачем) та саме він визначений покупцем за цим договором.

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього суми.

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання товару покупцеві або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи містять ряд розписок про отримання представником відповідача грошових коштів, що відповідачем не спростовувалось.

Твердження скаржника щодо використання розписки від 05 серпня 2016 року на суму 570 000 грн в іншій справі (щодо договору підряду), відхиляються апеляційним судом, оскільки ця розписка містить посилання, що сума є передоплатою за договором поставки і підряду, а також містить складові цієї суми, а саме передоплата за договором поставки 70% - 362 972,00 грн, матеріал по кошторису №1 - 132028 грн, авансовий платіж по роботам - 75 000 грн. Тобто, в отриману відповідачем сумі 570 000 грн входить за договором поставки 362 972,00 грн, та саме ці кошти враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Звертаючись з позовом, позивач вказав, що станом на 14 вересня 2018 року відповідачем не поставлено камінь згідно рахунку-фактури від 15 березня 2017 року на загальну суму 287 964,79 грн.

Доводи скаржника в тій частині, що поставка каменю підтверджується накладними з постачальниками, відхиляються апеляційним судом, оскільки такі накладні можуть свідчити про придбання певного товару відповідачем, проте не дають підстав уважати про виконання умов договору №01/05082016 від 05 серпня 2016 року та передачу товару покупцю у визначених договором кількості та асортименті.

Натомість згідно умов вказаного договору фактом отримання продукції є підписання накладної в момент передачі продукції перевізником покупцеві, проте таких доказів відповідачем не надано.

Відтак суд першої інстанції зробив правильний висновок, що такі накладні не підтверджують отримання товару безпосереднім покупцем, яким є ОСОБА_1 .

Доводи скаржника про те, що факт поставки кожної партії продукції підтверджують платежі згідно розписок, відхиляються колегією суддів, оскільки таких даних розписки не містять, в розписках зафіксовано лише факт отримання певної грошової суми як передоплату за камінь.

Посилання скаржника на дані електронного листування відхиляються колегією суддів, оскільки електронні листи не містять даних, які давали б підстави для установлення обставин, які мають значення для вирішення цієї справи, зокрема щодо асортименту та кількості поставленого товару (каменю) згідно умов договору.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідачем у цій справі не доведено належними та допустимими доказами факту передачу покупцю ОСОБА_1 товару згідно укладеного договору на суму 287 964,79 грн, відтак висновок суду першої інстанції є правильним.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про стягнення неустойки, суд першої інстанції врахував наведені вище приписи законодавства, а також умови укладеного між сторонами договору (пункти 5.1,7.4, 7.5) та зменшив розмір неустойки до розміру основного боргу.

Скаржник в апеляційній скарзі, вказуючи про завищену суму неустойки, жодним чином не обґрунтовує такої позиції, а посилання на ту обставину, що сума неустойки на триста процентів перевищує суму невиконаних робіт є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи скаржника про порушення правил підсудності відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Згідно частини 8 статті 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтись також за місцем виконання цих договорів.

Згідно умов договору поставка продукції здійснюється за адресою: Київ, вул. Товарна, 6, що територіально віднесено до Печерського району м. Києва, відтак позов розглянуто із дотриманням правил підсудності.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Камелот" залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 04 жовтня 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді В.А. Нежура

В.В. Соколова