Постанова

від 28.02.2024 по справі 757/4772/19-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 757/4772/19-ц

провадження № 61-15073св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Камелот»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Камелот» на рішення Печерського районного суду м. Києва у складі судді Батрин О. В. від 06 жовтня 2022 року та постановуКиївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Нежури В. А.,

Соколової В. В., від21 вересня 2023 року і виходив з наступного.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Група Компаній «Камелот», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення коштів у розмірі 1 899 477,17 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він з дружиною ОСОБА_2 придбали будинок за: АДРЕСА_1 , який є їхньою спільною сумісною власністю, але оформлений на дружину. Управління, користування та розпорядження зазначеним нерухомим майном передано йому на підставі довіреності ОСОБА_2 .

3. 04 серпня 2016 року він уклав з ТОВ «Група Компаній «Камелот» договір підряду № 01/201608016, за умовами якого відповідач зобов`язався виконати будівельно-монтажні роботи з облицювання фасадною плиткою будинку згідно з кошторисами, що викладені у додатках № 1, № 2 до договору підряду, а він зобов`язався оплатити роботи і витратні матеріали відповідно до умов договору підряду та графіку платежів, викладеному у додатку № 3 до договору підряду, що є невід`ємною частиною цього договору.

4. Для забезпечення будівельних робіт каменем між сторонами окремо укладений договір поставки № 01/05082016 від 05 серпня 2016 року, відповідно до якого відповідач зобов`язався поставити вироби з природного каменю у строки, щоб не порушувати хід виконання робіт на об`єкті за договором підряду, а він відповідно зобов`язався здійснити авансовий платіж у розмірі 70 % від загальної суми поставки, а решту 30 % кожної партії оплачувати по факту отримання продукції на об`єкті.

5. Враховуючи, що відповідач не виконав роботи у встановлений договором поставки строк та не поставив у повному обсязі оплачений позивачем камінь,

14 вересня 2018 року він надiслав ТОВ «Група Компаній «Камелот» претензiю про розірвання договору пiдряду з 14 вересня 2018 року у зв`язку з простроченням виконання робiт на 315 днiв.

6. Станом на день його вiдмови вiд договору пiдряду вiдповiдач не поставив камiнь, визначений у пунктах 1, 3, 14, 19, 21, 24, 26, 31, 38 рахунку-фактури № 474 вiд 15 березня 2017 року, на загальну суму 287 964,79 грн.

7. 28 вересня 2018 року він надіслав відповідачу претензію за договором поставки з вимогою поставити оплачений ним камінь за договором поставки в строк до 05 жовтня 2018 року. Проте, відповідач у вказаний строк камінь не поставив.

8. Зауважував, що на пiдставi частини першої статті 670 Цивільного кодексу України він вiдмовився вiд усього каменю, а тому сплачені ним кошти у розмірі 710 182,59 грн підлягають поверненню.

9. Крім того, на підставі пункту 5.1 договору поставки відповідач має сплатити пеню у розмірі 1% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення.

10. З огляду на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог,

ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «Група Компаній «Камелот» заборгованість за договором поставки у сумі 1 899 477,17 грн, з яких

710 182,59 грн - сплачені за товар кошти, 357 076,34 грн - пеня за період з

06 жовтня 2018 року по 06 лютого 2019 року, 832 218,24 грн - пеня за період

з 07 лютого 2019 року по 22 листопада 2019 рік.

Стислий виклад позиції відповідача

11. ТОВ «Група Компаній «Камелот» заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість. Відповідач зазначав, що оскільки позивач вибрав один з альтернативних способів захисту, передбачених статтею 670 ЦК України - вимогу про поставку продукції у повному обсязі, що підтверджується доданою до позову претензією від 28 вересня 2018 року, а також підтверджує факт прийняття продукції у частині, не вимагав до подання позову повернення сплачених коштів за договором поставки, він не набув права на примусове повернення коштів.

12. Крім того, вказувало, що товариство поставило позивачу продукцію на загальну суму 663 910,00 грн, що підтверджується відповідними розписками позивача, накладними та перепискою з останнім через електронну пошту. Також зазначав, що позивач не зупиняв прийом продукції та продовжував її оплачувати і після поставки 70 % продукції, акту про виявлення недостачі не складав, що підтверджує факт отримання всієї продукції відповідно до договору поставки.

13. Сума нарахованої позивачем пені суперечить умовам пункту 7.4 договору поставки, оскільки вона повинна обраховуватися за порушення «Графіку поставок» на підставі пункту 5.1 договору поставки.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

14. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року,

з урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня

2023 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

15. Стягнуто з ТОВ «Група Компаній «Камелот» на користь ОСОБА_1 грошові кошти на суму 575 929,58 грн, з яких: 287 964,79 грн у відшкодування боргу та 287 964,79 грн - пені.

16. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

17. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором поставки, не розроблено графіку поставки та не поставлено камінь, зазначений у пунктах 1, 3, 14, 19, 21,24, 26, 31, 38 рахунку-фактурі № 474 від 15 березня 2017 року, на загальну суму 287 964, 79 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача. З огляду на порушення відповідачем строків виконання договірних зобов`язань, невиконання вимоги позивача про здійснення поставки товару до 05 жовтня 2018 року, суд першої інстанцій встановив наявність правових підстав для стягнення пені, передбаченої пунктами 7.4., 7.5 договору. Однак, з огляду на те, що сума такої пені значно перевищує розмір основного боргу, розмір пені зменшено судом з урахуванням положень частини третьої статті 551 ЦК України.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

19. Постановою Київського апеляційного суду від21 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року залишено без змін.

20. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факту передачі покупцю ОСОБА_1 товару згідно з укладеним договором на суму 287 964,79 грн. Застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 551 ЦК України визнано законним та обґрунтованим.

21. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від04 жовтня

2023 року доповнено резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року щодо поновлення дії рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року.

Узагальнені доводи касаційної скарги

22. 21 жовтня 2023 року ТОВ «Група Компаній «Камелот» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

23. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування

норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня

2019 рокуу справі № 390/34/17, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 рокуу справі

№914/1003/21, у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 914/2505/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 1540/3778/18,

від 25 березня 2020 року у справі № 570/1369/17, від 17 квітня 2020 року у справі № 905/2319/17, від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, від 13 жовтня 2021 року у справі № 923/1379/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оплати позивачем суми авансу, яка згідно з пунктами 3.4, 3.6 договору складає 70 % від загальної вартості поставки та становить 477 529,57 грн, а тому у ТОВ «Група Компаній «Камелот» не виник обов`язок з поставки всього товару. Зауважує, що наявна в матеріалах розписка про отримання 570 000,00 грн була спрямована не лише на виконання умов договору поставки.

25. Зазначає про безпідставне взяття до уваги судами попередніх інстанцій, як доказу оплати авансу рахунку-фактури № 474 від 15 березня 2017 року. Водночас зауважує про належність в якості доказів електронної переписки сторін.

26. Вважає наведені судом апеляційної інстанції розрахунки вартості недопоставленого товару за договором, з урахуванням визнаних позивачем обставин, суперечливими.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

28. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/4772/19-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

29. 28 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

30. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

31. 20 грудня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гудзера Т. С., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Група Компаній «Камелот», у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

32. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що поведінка відповідача, який не заперечує оплату товару за розписками, виданими директором ТОВ «Група Компаній «Камелот», а посилається, як на підставу для відмови у задоволенні позову, виключно на формальні підстави - ненадання доказів оплати авансу, розмір якого визнано (зафіксовано) відповідачем у рахунку-фактурі, не відповідає принципам добросовісності.

33. Вважає, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. У той же час, положення договору поставки не містять умов щодо форми оплати товару, так і доказів на її підтвердження. Директор ТОВ «Група Компаній «Камелот» власноручно видавав розписки про отримання грошових коштів, авансовий платіж за договором зафіксований у рахунку-фактурі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22 листопада 2003 року.

35. Згідно з договором купівлі-продажу від 12 вересня 2012 року

ОСОБА_2 придбала житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1 .

36. Довіреністю від 21 серпня 2015 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 управляти, користуватися та розпоряджатися всім її майном (рухомим та нерухомим, земельними ділянками, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, вчиняти від її імені всі дозволені законом правочини). Довіреність дійсна до 21 серпня 2018 року.

37. 04 серпня 2016 року ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 (замовник), та відповідач ТОВ «Група компаній «Камелот», в особі директора Верьовки Д. М. (підрядник), уклали договір підряду

№ 01/201608016.

38. Відповідно до пункту 1.1 цього договору підрядник приймає на себе зобов`язання провести будівельно-монтажні роботи на об`єкти замовника - житловий будинок: АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується оплатити роботи та витратні матеріали відповідно до умов цього договору та графіку оплати (додаток № 3), який є невід`ємною частиною цього договору.

39. Згідно з умовами договору підряду відповідач зобов`язувався виконати роботи протягом 120 календарних днів з моменту передоплати за роботи, але не пізніше 150 календарних днів, згідно з графіком виконання робіт (додаток № 4). Відповідач зобов`язувався надати ОСОБА_1 погоджений графік протягом 14 календарних днів після підписання договору.

40. 05 серпня 2016 року між ТОВ «Група Компаній «Камелот» та

ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № 01/05082016, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник ТОВ «Група компаній «Камелот» зобов`язується передати у власність покупця ОСОБА_1 вироби з природного каменю « Вапняк Юрський », « Піщаник Галицький » та «Піщаник Дністровський» на загальну суму, вказану у специфікації (додаток № 1 до цього договору), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та сплатити за неї грошову суму, відповідно до умов цього договору.

41. Пунктами 3.3, 3.4 договору поставки передбачено, що договір поставки є за своєю правовою природою додатком до договору підряду і визначенням графіку виконання робіт та способу й строків передачі виробів із каменю у монтаж (роботу).

42. Згідно з пунктами 1.1, 2.1, 3.3, 3.4 договору поставки, відповідач зобов`язався поставити вироби з природного каміння у строки, щоб не порушувати хід виконання робіт на об`єкті за договором підряду. У свою чергу позивач зобов`язався здійснити авансовий платіж у розмірі 70 % від загальної суми поставки, а решту 30 % кожної партії оплачувати по факту отримання продукції на об`єкті.

43. Відповідно до пункту 2.1 договору поставки кількість, асортимент, креслення виробів, ціна продукції, що постачається постачальником покупцю, зазначаються у специфікації (додаток № 1 до договору). Усі обсяги в специфікації зазначені без врахування підрізування та можуть коригуватися за фактом виконання робіт.

44. Згідно з специфікацією, оформленою додатком № 1 до договору поставки, загальна вартість продукції становить 596 678,00 грн.

45. Відповідно до пункту 4 договору поставки вартість доставки не враховується у вартість продукції.

46. Пунктом 3.1 договору поставки передбачено, що поставка продукції здійснюється відповідно до «Графіку поставок», який погоджується протягом

14 календарних днів з моменту сплати авансового платежу в порядку, передбаченому у пункті 3.4 договору. За кожну партію постачальник виставляє покупцю рахунок-фактуру, в якому зазначається остаточна вартість партії продукції.

47. З додатку № 2 до договору поставки «Графік поставки партій продукції» вбачається, що поставка продукції здійснюється відповідно до графіку виконання робіт за договором підряду.

48. Відповідно до пункту 8.2 договору поставки фактом отримання продукції є підписання накладної в момент передачі продукції перевізником покупцю (один екземпляр залишається у покупця), згідно з діючим законодавством України.

49. 05 серпня 2016 року ОСОБА_1 сплатив відповідачу в особі ОСОБА_5 570 000,00 грн, з яких 362 972,00 грн у рахунок передплати за договором поставки, що підтверджено розпискою та не заперечується відповідачем.

50. У подальшому позивачем було сплачено у рахунок оплати за договором поставки відповідачу в особі ОСОБА_5 54 702, 00 грн відповідно до розписки від 09 серпня 2016 року.

51. Згідно з рахунком-фактурою № 474 від 15 березня 2017 року розмір загальної вартості каменю за договором поставки було збільшено до

682 185,11 грн.

52. У вказаному рахунку-фактурі зазначено, що авансовий платіж у розмірі

70 % складає 477 529,57 грн, передплата замовника від 05 серпня 2016 року складає 417 674,59 грн, залишок для погашення авансового платежу становить 59 854,98 грн.

53. ОСОБА_1 було доплачену відповідачу грошові кошти за камінь згідно з договором поставки у розмірі 292 508,00 грн, що підтверджується розписками від 11 травня 2017 року на суму 59 900,00 грн, від 17 серпня

2017 року на суму 24 500,00 грн, від 28 серпня 2017 року на суму 61 374,00 грн, від 20 вересня 2017 року на суму 43 835,00 грн, від 24 листопада 2017 року на суму 71 895,00 грн (57 895,00 грн в рахунок передплати за камінь, 14 000,00 грн - доставка), 18 грудня 2017 року на суму 26 004,00 грн в рахунок передплати за камінь, 5 000 грн за доставку продукції.

54. 28 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 надіслав відповідачу претензію за договором поставки з вимогою поставити оплачений ним камінь за договором поставки у строк до 05 жовтня 2018 року.

55. Постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у справі № 757/50762/18-ц, яка залишена без змін постановою Верховного Суду

від 10 листопада 2021 року, рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до

ТОВ «Група Компаній «Камелот», третя особа ОСОБА_2 , про стягнення коштів, пені, витрат на правову допомогу та судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

56. Рішення суду в частині вирішення вимог зустрічного позову ТОВ «Група Компаній «Камелот» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором підряду, а також позову ТОВ «Група Компаній «Камелот» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору підряду в частині зміни ціни змінено, викладено мотивувальну частину рішення щодо вирішення цих вимог в редакції цієї постанови.

57. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Група Компаній «Камелот», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення коштів, пені, витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 в межах договору підряду діяв від імені ОСОБА_2 , тому внаслідок укладення договору цивільні права та обов`язки виникають не у ОСОБА_1 (представника), а у особи, яку він представляє - ОСОБА_2 . Водночас, представництво ОСОБА_1 обмежено строком дії довіреності та є припиненим 21 серпня 2018 року.

58. Рішеннями судів у справі № 757/50762/18-ц було встановлено, що відповідно до висновку експерта № 120/18, складеного 30 листопада 2018 року за результатами будівельно-технічного дослідження за заявою ОСОБА_1 , на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , виконано будівельних робіт по оздобленню елементів фасаду будівлі виробами з декоративного каменю від передбаченого кошторисом обсягу - 14 %, загальний відсоток виконаних робіт по оздобленню та утепленню фасаду від передбаченого за договором підряду № 01/201608016 від 04 серпня 2016 року становить 31 %.

Позиція Верховного Суду

59. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

60. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

61. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

62. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

63. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

64. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

65. Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

66. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

67. У статті 629 ЦК України закріплено один з фундаментальних основ, на яких базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

68. Згідно зі статтею 712 ЦКУкраїни за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

69. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

70. Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

71. Згідно з положеннями частин першої, другої статті 692 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

72. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

73. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

74. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина перша статті 670 ЦК України).

75. Встановивши, що позивач сплатив авансовий платіж, передбачений пунктом 3.4 договору поставки, а відповідач не поставив визначений у договорі товар у строк, заявлений позивачем відповідно до частини другої статті 530 ЦК України (з урахуванням визнаного сторонами факту відсутності графіку поставок за договором), суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу вартості недопоставленого товару та застосування штрафних санкцій, передбачених договором за порушення строку виконання зобов`язання.

76. Крім того, з метою урівноваження прав та інтересів сторін договірного зобов`язання, запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано зменшено суму неустойки на підставі положень частини третьої статті 551 ЦК України.

77. Судами попередніх інстанцій було правильно ураховано встановлені у справі № 757/50762/18-ц обставини, які є преюдиційними для розгляду цієї справи, зокрема щодо виконання на об`єкті за адресою: вул. Товарна, 6, м. Київ, будівельних робіт по оздобленню елементів фасаду будівлі виробами з пиляного декоративного каменю від передбаченого кошторисом обсягу в обсязі 14 %, у зв`язку із чим дійшли логічного висновку, що частина каміння за договором поставки вже використана позивачем.

78. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

79. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

80. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку поданим позивачем доказам оплати авансового внеску, а також поданим відповідачем накладним щодо поставки товару, які не містять даних щодо передання такого товару позивачу.

81. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

82. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

83. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

84. Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

85. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

86. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі

№ 129/1033/13-ц).

87. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

88. З урахуванням наведених положень цивільного процесуального законодавства щодо оцінки поданих у справі доказів, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки наявних у матеріалах справи розписок та рахунку-фактури № 747 від 15 березня 2017 року, у якому відповідачем зафіксовано факт сплати 05 серпня 2016 року авансового платежу у сумі 417 674,59 грн. Правова оцінка наявних у матеріалах справи доказів сплати позивачем вартості авансового платежу відповідає визначеним процесуальним законом стандартам доказування, а також здійснена з урахуванням таких загальних засад цивільного законодавства, як добросовісність, справедливість та розумність.

89. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться значною мірою до необхідності переоцінки доказів.

90. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

91. Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, встановили фактичні обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, надали належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності та дійшли загалом правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

92. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

93. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

94. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

95. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Камелот» залишити без задоволення.

2. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від21 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович