Постанова

від 03.10.2023 по справі 761/8718/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/9484/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 року місто Київ

справа №761/8718/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Сіромашенко Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурської Наталії Василівни, Товариства з обмеженою відповідальності «ДАЛІНГ», треті особи: Начальник Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Макаревич Яна Анатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив:

витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «ДАЛІНГ» на його користь частину - 50% квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ТОВ«Фінансова компанія «Авістар», а саме: квартири загальної площі 159,1 кв.м, житлової площі 95,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1794333080000), вчинений приватним нотаріусом Верповською О.В., Київським міським нотаріальним округом, м. Києва 25березня 2019 року (номер запису про право власності: 30856300);

скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ТОВ«ДАЛІНГ», а саме: квартири загальної площі 159,1 кв.м, житлової площі 95,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1794333080000), вчинений приватним нотаріусом Мурською Н.В.Київського міського нотаріального округу, м. Києва 23 липня 2020 року (номер запису про право власності/довірчої власності: 37453071).

В обґрунтування вимог посилався на те, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2009 року у справі №2-180/09 за позовом ОСОБА_4 до АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», ОСОБА_3 визнано недійсним договір іпотеки №1015-001/07Ф, укладений 30 травня 2007 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_3 та договір про внесення змін та доповнень до нього від 08 вересня 2008 року.

Вказував, що на виконання вказаного рішення 25 лютого 2013 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_3 був складений акт прийому-передачі документів про передачу оригіналу свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначав, що він є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 є спільною власністю батьків. Також зазначив, що він зареєстрований у вказаній квартирі.

Посилався на те, що в процесі виконання виконавчого провадження НОМЕР_1, яке перебувало на примусовому виконанні у Святошинському РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві, щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2009 року у справі №6-1154/09, про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1015-001/07Ф від 29травня 2009 року в розмірі 306405 доларів США, що за курсом НБУ на день здійснення розрахункустаном на 01 жовтня 2009 рокустановить 2452465,62 грн., та судових витрат у розмірі 79713,19 грн., було звернуто стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та в рахунок часткового погашення заборгованості передано у власність стягувача - ТОВ «ФК «Авістар», яке в подальшому відчужило вказану квартиру на користь ТОВ «ДАЛІНГ».

Вважає, що відповідачі вказаними діями порушили його права.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ«Фінансова компанія «Авістар» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12700 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року виправлено описку в рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року у справі № 761/8718/21, зазначивши вірно суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», замість невірно зазначеної суми - 12700 грн., зазначено вірно суму - 8700 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.

На обґрунтування вимог посилався на те, що судом першої інстанції не взято до уваги обставини встановлені у справі №2-180/09 щодо належності спірної квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя по 1/2 частині.

Вказував, що висновок суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що квартира будь-коли належала позивачу на праві власності, а також того, що відповідачі заволоділи майном незаконно, без відповідної правової підстави є невірним, оскільки при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором.

30 червня 2023 року від відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Авістар»до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

07 липня 2023 року від відповідача ТОВ «ДАЛІНГ» на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість.

Представник позивача, який також є представником третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідачів ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «ДАЛІНГ» заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Н.В., треті особи: начальник Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Макаревич Я.А., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В. направила до апеляційного суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3

29 травня 2007 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_5 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1015-001/07Ф.

30 травня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №1015-001/07Ф між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №1015-001/07Ф, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №698у, відповідно до умов якого в іпотеку було передано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

30 травня 2007 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №1015-001/07Ф, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №700у, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов`язалась нести солідарну майнову відповідальність перед АКБ «Правекс-Банк» за виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_5 за договором про відкриття кредитної лінії №1015-001/07Ф від 29 травня 2007 року.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2009 року у справі №2-1802/09 за позовом ОСОБА_4 до АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», ОСОБА_3 визнано недійсним договір іпотеки №1015-001/07Ф, укладений 30 травня 2007 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_3 та договір про внесення змін та доповнень до нього від 08 вересня 2008 року.

Вказане рішення ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2009 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року залишено без змін.

На виконання рішення у справі №2-1802/09, 25 лютого 2013 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_3 був складений акт прийому-передачі документів про передачу від АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_3 оригіналу свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

06 листопада 2009 року Постійно діючим Незалежним Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» задоволено позов АКБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягненнязаборгованості за договором про відкриття кредитної лінії, стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Правекс-Банк» заборгованістьза кредитним договором у розмірі 306405 доларів США, що за курсом НБУ на день здійснення розрахунку, станом на 01 жовтня 2009 року становить 2452465,62 грн. та судові витрати у розмірі 79713,19 грн.

Ухвалою Печерського районного суду містаКиєва від 07грудня 2009 року у справі №6-1154/09 заяву ПАТ «Правекс-Банк» задоволено та постановлено видати виконавчі листи на підставі рішення Постійно діючого незалежного третейського суду при ВГО «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Правекс-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 306405 доларів США, що за курсом НБУ на день здійснення розрахунку, станом на 01 жовтня 2009 року становить 2452465,62 грн. та судових витрат у розмірі 79713,19 грн.

22 вересня 2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа щодо стягнення боргу з ОСОБА_3 .

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29листопада 2017року у справі №757/18806/17-ц замінено стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на ТОВ «ФК «Авістар».

13 серпня 2018 року державним виконавцем Святошинського РВ ДВС міста Києва було здійснено опис квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_3 .

З метою визначення вартості майна, що належить боржнику ОСОБА_3 , постановою державного виконавця від 16 серпня 2018 рокуна підставі ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» призначено експерта.

Згідно Висновку експерта про вартість від 01 вересня 2018 року вартість спірної квартири склала 3423000,00 грн.без ПДВ.

Не погоджуючись із вказаним висновком, 26 вересня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Печерського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Телейчук Т.О., в якій просила суд скасувати висновок з визначення ринкової вартості квартири та призначити проведення нової оцінки.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27липня 2020 року у справі №757/48171/18-ц в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Згідно повідомлення ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України електронні торги з лоту №312446 за стартовою ціною 3423000 грн., які були призначені на 29 листопада 2018 року, не відбулися у зв`язку з відсутністюдопущених учасників торгів, про що системою сформовано протокол №372595 від 29листопада 2018року.

Відповідно до повідомлення ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України електронні торги з лоту №321409 (уцінено лот №312446) за стартовою ціною - 2738400 грн., призначені на 11 січня 2019 року, не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів, про що системою сформовано протокол №381669 від 11 січня 2019 року.

Згідно повідомлення ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України електронні торги з лоту №329300 (уцінено лот №312446), за стартовою ціною - 2396100 грн., призначені на 22 лютого 2019 року, не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів, про що системою сформовано протокол №389224 від 22 лютого 2019 року.

Відповідно до ч.9 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Заявою від 25лютого 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» повідомило про свою згоду залишити за собою нереалізоване майно боржника, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з п`ятикімнат, жилою площею 95,40 кв.м, загальною площею 159,10 кв.м, за ціною третіх електронних торгів - 2396100 грн.

Постановою державного виконавця від 13березня 2019року майно боржника, а саме квартируза адресою: АДРЕСА_1 передано стягувачу ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» в рахунок часткового погашення заборгованості згідно з виконавчим документом за ціною (вартість майна на третіх електронних торгах) 2396100 грн.

25 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» видано свідоцтво про право власності на квартиру, реєстровий №1243. Право власності на квартиру зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 30856300 від 25 березня 2019року.

25 березня 2019 року ОСОБА_3 звернулась до Печерського районного суду міста Києва зі скаргою на рішення та дії заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ Макаревич Я.А. з вимогами про скасування постанови заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві Макаревич Я.А. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 березня 2019 року ВП НОМЕР_1 та акту заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві Макаревич Я.А. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 березня 2019 року ВП НОМЕР_1.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05березня 2020року у справі №757/15845/19-ц скаргу ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанову заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві Макаревич Я.А. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 березня 2019 року ВП НОМЕР_1 та акт заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві Макаревич Я.А. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 березня 2019 року ВП НОМЕР_1.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року скасовано, скаргу ОСОБА_3 на дії Заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві залишено без розгляду.

09 квітня 2019 року слідчим відділом Святошинського УП ГУ НП у м. Києві відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100080002592 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365-2 КК України.

В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури, ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 у справі №759/16942/19 накладено арешт на нерухоме майно - квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ТОВ «Фінансова компанія «Авістар».

13 квітня 2020 року на підставі постанови слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у місті Києві кримінальне провадження №12019100080002592 закрито.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08липня 2020 року у справі №759/10598/20 скасовано арешт, накладений на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ТОВ «Фінансова компанія «Авістар».

23 липня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., ТОВ «ФК «Авістар» відчужило квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Далінг».

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої таке майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

У такій справі необхідно встановити обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: підтверджують його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно; вибуття майна з володіння позивача; наявність майна в натурі у володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у постановах від 15травня 2018 року у справі №923/630/17, від 29 січня 2019 року у справі №911/3312/17, від 02 квітня 2019 року у справі №911/737/18, від 19 чеврня 2019 року у справі №914/1671/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

Верховний Суд у своїй постанові від 21 червня 2018 року у справі №703/5364/15- ц вказав, що застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Аналіз ст.387 ЦК України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

У постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №910/13536/19 зазначено, що для застосування передбаченого ст.387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявляючи вимоги про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «ДАЛІНГ» на користь ОСОБА_1 частину - 50% квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та скасування записів в Державному реєстрі про право власності, позивач вказував на те, що він є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 є спільною власністю батьків. Зазначив, що він зареєстрований у вказаній квартирі, а відповідачі своїми діями, які виразилися у відчуженні квартири, порушили його права.

При цьому, позивач не надав суду докази, які б підтверджували його право власності на 50% квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку останній просить витребувати на його користь.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» набуло право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку встановленому для виконання судових рішень, згідно з ч.9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», як стягувач, який виявив бажання залишити за собою нереалізоване на прилюдних торгах майно.

При цьому, право власності ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», а в подальшому ТОВ «Далінг», на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 не оспорено, а відтак право власності ТОВ «Далінг» на вказану квартиру є правомірним.

Щодо посилання ОСОБА_4 на те, що він зареєстрований у спірній квартирі, а дії відповідачів порушили його право на житло, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач після придбання батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований в ній та набув право користування спірним житловим приміщенням. Право користуватися житловим приміщенням - це право жити у такому приміщенні, користуватися комунальними послугами на законодавчих підставах. Всі члени сім'ї власника житлового приміщення мають право користуватися ним на рівні з його власником. Отже, право ОСОБА_1 на проживання та користування спірною квартирою було похідним від права власності його батьків.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач не є тією особою, яка згідно з законом має право на витребування спірного майна з чужого незаконного володіння на підставі ст.ст.387, 388 ЦК України.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірна квартира єспільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а тому у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні чого зроблено не було, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не є предметом даного розгляду.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текс постанови складено 06 жовтня 2023 року.

Головуючий:

Судді: