Постанова

від 05.10.2023 по справі 759/13842/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/13842/18 Головуючий у 1 інстанції: Журибеда О.М.

провадження № 22-ц/824/7975/2023 Суддя-доповідач: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2023 року про передачу справи за підсудністю на розгляд іншого суду у справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», ОСОБА_3 , третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Буський пивоварний завод», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарска Ірина Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна, про визнання недійсними договорів про зміни та доповнення, збільшення позовної давності та про відступлення прав вимоги, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Горбань О.В. звернувся до ПАТ «Інтеграл-Банк», ТОВ «ФК «Інвент», ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарська І.А., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова М.С., з позовом про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги.

У своєму позові позивач просив:

- визнати недійсним договір №10 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 03.04.2018 року, укладений між ПАТ «Інтеграл-банк» та ТОВ «ФК «Інвент»;

- визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим 03.09.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №8222, укладеного між ПАТ «Інтеграл Банк» та ТОВ «ФК «Інвент» 03.04.2018 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. і зареєстрований у реєстрі за №308;

- визнати недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №002/18-О від 19.04.2018 року, укладеного між ТОВ «ФК «Інвент» та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченого 03.09.2007 року приватним нотаріусом Каплуном Ю.В. за реєстровим №8222 укладеного між ТОВ «ФК «Інвент» та ОСОБА_3 20.04.2018 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С. і зареєстрованого в реєстрі за №1341.

06 березня 2019 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Мельнікова І.Г. в судовому засіданні подала заяву про зміну предмету позову в якій просила:

- визнати неукладеним кредитний договір №344, підписаний 03.09.2007 року між АТ КБ «Інтеграл» та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір №10 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 03.04.2018 року, укладений між ПАТ «Інтеграл-банк» та ТОВ «ФК «Інвент»;

- визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим 03.09.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №8222, укладений між ПАТ «Інтеграл Банк» та ТОВ «ФК «Інвент» 03.04.2018 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А., зареєстрований у реєстрі за №308;

- визнати недійсним договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №002/18-О від 19.04.2018 року, укладений між ТОВ «ФК «Інвент» та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим 03.09.2007 року приватним нотаріусом Каплуном Ю.В. за реєстровим №8222, укладеним між ТОВ «ФК «Інвент» та ОСОБА_3 20.04.2018 року та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С. і зареєстрованим в реєстрі за №1341.

16 лютого 2022 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Семенюк С.Я. на електронну адресу суду подала заяву про передачу справи за підстудністю в Буський районний суд Львівської області.

17 серпня 2022 року представник позивача Мельнікова І.Г. до канцелярії суду подала заяву про зміну предмету позову та просила:

- визнати недійсним договір від 29.08.2008 року про зміни та доповнення №1 до кредитного договору №344 від 03.09.2007 року, укладений між АКБ «Інтеграл-банк» та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір від 27.08.2010 року про зміни та доповнення №2 до кредитного договору №344 від 03.09.2007 року, укладений між ПАТ «Інтеграл-банк» та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір про збільшення позовної давності від 07.06.2013 року, укладений між ПАТ «Інтеграл-банк» та ОСОБА_2 .

Протокольною ухвалою суду від 17 серпня 2022 року заяву про зміну предмету позову прийнято судом.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року справу передано на розгляд до Буського районного суду Львівської області з тих підстав, що предметом договору іпотеки є нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до Святошинського районного суду

м. Києва для продовження розгляду.

Скаргу обґрунтовано тим, що станом на дату розгляду заяви представника ОСОБА_3 про направлення справи за підсудністю до іншого суду, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, не були такими, що пов`язані з нерухомим майном.

Вважає нелогічним та помилковим передачу судом справи за підсудністю до іншого суду із застосуванням правил виключної підсудності на момент, коли предмет позову у справі (визнання недійсними договору про збільшення позовної давності від 07.06.2013 року, договору від 29.08.2008 року про зміни та доповнення №1 до Кредитного договору №334 від 03.09.2007року, договору від 27.08.2010 року про зміни та доповнення № 2 до Кредитного договору №334 від 03.09.2007 року, укладених між ПАТ «Інтеграл-банк» та ОСОБА_2 ) не пов`язаний як безпосередньо, так і опосередковано з іпотечним майном.

Крім цього, в обґрунтування заяви від 16.02.2022 року про передачу справи

№759/13842/18 за підсудністю в Буський районний суд Львівської області представник ОСОБА_3 наполягає на правомірності набуття ОСОБА_3 права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки та на ймовірне порушення прав ОСОБА_3 у разі розгляду справи Святошинським районним судом міста Києва.

Проте, представник ОСОБА_3 скрив від суду той факт, що станом на дату підписання заяви від 16.02.2022 року ОСОБА_3 скористався позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: вчинив дії щодо продажу від свого імені предмету іпотеки іншій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» згідно підпункту 5.2.4 параграфу 5.2 розділу IV договору іпотеки, посвідченого 03.09.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за

№8222.

Тобто, станом на 16.02.2022 року ОСОБА_3 процесуально вже не був особою, прав та обов`язків якої стосувався предмет спору у справі №759/13842/18, а у правовідносинах, пов`язаних з відступленням права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 03.09.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за №8222, який було укладено у забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 за Кредитним договором №334 від 03.09.2007 року, з`явився правонаступник. Зазначене підтверджується Договором купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені, у відповідності до статті 38 Закону України «Про іпотеку», укладеного 30 листопада 2022 року та посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області за реєстровим номером №1898.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п.9 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Передаючи справу на розгляду іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що процесуальне право відповідача ОСОБА_3 порушене та приймаючи до уваги, що нерухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вважав, що дана справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Святошинського районного суду м. Києва та підлягає передачі для розгляду за підсудністю до Буського районного суду Львівської області.

Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Підсудністю у цивільному судочинстві розуміється розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Як встановлено, станом на дату заяви про направлення справи за підсудністю предметом позову є визнання недійсними договорів про зміни та доповнення, збільшення позовної давності та про відступлення прав вимог, зокрема, позивач просив: -визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим 03.09.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №8222, укладений між ПАТ «Інтеграл Банк» та ТОВ «ФК «Інвент» 03.04.2018 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А., зареєстрований у реєстрі за №308; - визнати недійсним договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №002/18-О від 19.04.2018 року укладений між ТОВ «ФК «Інвент» та ОСОБА_3 ; - визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим 03.09.2007 року приватним нотаріусом Каплуном Ю.В. за реєстровим №8222, укладений між ТОВ «ФК «Інвент» та ОСОБА_3 20.04.2018 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С., зареєстрований в реєстрі за №1341. При цьому, предметом договору іпотеки є нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

За ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас, за імперативним правилом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Крім того, виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна.

Згідно зі статтею 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно: про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки з цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки з цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло з договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Уразі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Разом з тим, правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна і стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Отаким чином, спори, пов`язані з визнанням недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, пред`являються до суду за місцезнаходженням майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №199/7135/16-ц.

Так як предметом заявленого позивачем позову, з врахуванням зміни предмету позову від 18.12.2019 року, є визнання недійсними договорів про зміни та доповнення, збільшення позовної давності та про відступлення прав вимог, зокрема, в частині позовних вимог, позивач просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що цивільно-правовий спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.30 ЦПК України має розглядатися за правилами виключної підсудності місцевим судом, юрисдикція якого поширюється на територію, на якій розташоване вказане нерухоме майно.

Виключна підсудність - це особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Судом вірно не прийнято до уваги посилання позивача та його представника на доводи, зазначені в запереченнях, зокрема, що вимоги позову з врахуванням останньої заяви про зміну предмету позову не є такими, що пов`язані з нерухомим майном, виходячи з наступного.

Так, за ч.2 ст.31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Відповідно до матеріалів справи, на момент відкриття провадження вона не була підсудна Святошинському районному суду м. Києва, у зв`язку з чим відсутні визначені законом підстави для її розгляду саме Святошинським районним судом м. Києва.

Оскільки судом не вирішена заява представника відповідача про передачу справи за підсудністю від 16.02.2022 року, у зв`язку з відсутністю технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції та в подальшому судом прийнято заяву про зміну предмету позову від 17.08.2022 року, то суд першої інстанції вірно вбачав, що процесуальне право сторони відповідача ОСОБА_3 порушене, та приймаючи до уваги, що нерухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , прийшов до правильного висновку, що дана справа підлягала передачі для розгляду за підсудністю до Буського районного суду Львівської області.

Також, згідно з ч.1 ст.378 ЦПК України недотримання судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду.

Зазначене є підставою для передачі справи до Буського районного суду Львівської області для розгляду за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Крім того, передача справи з одного суду до іншого не вплине на обсяг прав позивача, зокрема, на право змінити предмет позову, адже справа, прийнята судом до свого провадження з додерженням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі справи вона стала пудсудною іншому суду.

За п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо передання даної справи до юрисдикції Буського районного суду Львівської областівнаслідок виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 та залишення без змін ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2023 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2023 року про передачу справи на розгляд іншого суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: