Постанова

від 07.09.2023 по справі 495/8566/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/190/23

Справа № 495/8566/16-ц

Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеда С.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2019 року у цивільній справі за позовом виконуючого обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ТОВ «Укрбудінвест» про визнання незаконним рішення, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельні ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2016 року виконувач обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою. Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ним вивчено стан додержання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками органами місцевого самоврядування на території Білгород-Дністровського району, в результаті чого встановлено, що рішенням Затоківської селищної ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх безоплатно у власність гр. ОСОБА_4 та іншим (всього 19 осіб) для індивідуального дачного будівництва. Після чого відповідачам були видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Позивач вважає, що рішення Затоківської селищної ради прийнято з порушеннями та перевищенням повноважень, а тому є незаконним, а свідоцтва про право власності мають бути визнані недійсними, оскільки Генеральним планом смт. Затока не передбачено земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території смт. Затока. Також, позивач зазначав, що Затоківською селищною радою прийнято рішення щодо відведення спірних земельних ділянок у період чинності ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2012 року по справі № 1522/12731/12, про яку повідомлено Затоківську с/р 02.08.2012 року, та ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 24.12.2014 року № 495/6508/14-ц, що є перевищенням повноважень (т.1, а.с.2-15).

17 липня 2018 року заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву виконуючого обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури задоволено (т.2, а.с.242-251).

16 жовтня 2018 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області розглянуто заяву представника ОСОБА_17 - ОСОБА_18 та скасовано заочне рішення від 17.07.2018 року (т.3, а.с.96-98).

23 квітня 2019 року Білгород-Дністровського міськрайонного судом Одеської області було розглянуто клопотання ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , винесено ухвалу про роз`єднання позовних вимог та виділення у самостійне провадження позовних вимог Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (т.4, а.с.12-15).

15 травня 2019 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву виконуючого обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури задоволено (т.4, а.с.77-90).

10 липня 2019 року канцелярією Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області зареєстровано апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2019 року. Апелянти наголошують на тому, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_2 про судове засідання, в якому будо проголошено судове рішення. Також, апелянти зазначають, що судом не обгрунтовано, а прокуратурою не доведено порушення інтересів держави та необхідність їх захисту саме прокуратурою, також, як вказують апелянти, не доведено невідповідність спірної земельної ділянки вимогам Генерального плану смт Затока. Апелянти просять суд скасувати рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області в частині скасування рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року щодо відведення ОСОБА_4 та іншим земельних ділянок для індивідуального будівництва, в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та в частині задоволення вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь прокуратури Одеської області судового збору у розмірі 1378 грн (т.4, а.с.100-113).

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, які з`явилися, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2748 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва: ОСОБА_4 площею 0,0931 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0061); ОСОБА_5 площею 0,0454 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0062); ОСОБА_21 площею 0,0454 га по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0063); ОСОБА_7 площею 0,0454 га по АДРЕСА_4 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0065); ОСОБА_22 площею 0,0907 га по АДРЕСА_5 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0072); ОСОБА_2 площею 0,0907 га по АДРЕСА_6 (кадастровий номер 51 10300000:02:005:0074); ОСОБА_23 площею 0,0454 га по АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0070); ОСОБА_9 площею 0,0454 га по АДРЕСА_8 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0076); ОСОБА_10 площею 0,0907 га по АДРЕСА_9 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0077); ОСОБА_11 площею 0,0908 га по АДРЕСА_10 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0078); ОСОБА_1 площею 0,0907 га по АДРЕСА_11 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0081); ОСОБА_24 площею 0,0454 га по АДРЕСА_12 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0080); ОСОБА_13 площею 0,0454 га по АДРЕСА_13 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0082); ОСОБА_14 площею 0,0453 га по АДРЕСА_14 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0083); ОСОБА_15 площею 0,0907 га по АДРЕСА_15 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0085); ОСОБА_25 площею 0,0907 га по АДРЕСА_16 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0086).

Тим же рішенням Затоківської селищної ради № 2748 відведені проектами земельні ділянки, сумарною площею 1,3633 га, були безоплатно передані у власність вказаним особам для індивідуального дачного будівництва, а реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області в подальшому було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності та видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно:

свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , індексний номер: 32635098 від 24.01.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_15 на земельну ділянку площею 0,0907 га по АДРЕСА_15 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0085); свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 , індексний номер: 32629700 від 23.01.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_14 на земельну ділянку площею 0,0453 га по АДРЕСА_14 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0083); свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 , індексний номер: 32629781 від 23.01.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_13 на земельну ділянку площею 0,0454 га по АДРЕСА_13 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0082); свідоцтво про право власності серії НОМЕР_4 , індексний номер: 32629837 від 23.01.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_12 на земельну ділянку площею 0,0454 га по АДРЕСА_12 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0080); свідоцтво про право власності серії НОМЕР_5 , індексний номер: 33202726 від 05.02.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0907 га по АДРЕСА_11 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0081); свідоцтво про право власності серії НОМЕР_6 , індексний номер: 33213335 від 05.02.2015, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,0908 га по АДРЕСА_10 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0078); свідоцтво про право власності серії НОМЕР_7 , індексний номер: 32407728 від 19.01.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0,0907 га по АДРЕСА_9 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0077); свідоцтво про право власності серії НОМЕР_8 , індексний номер: 33204484 від 05.02.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0,0454 га по АДРЕСА_8 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0076); свідоцтво про право власності серії НОМЕР_9 , індексний номер: 33210113 від 05.02.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,0454 га по АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0070); свідоцтво про право власності серії НОМЕР_10 , індексний номер: 33096699 від 03.02.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0907 га по АДРЕСА_6 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0074); свідоцтво про право власності серії НОМЕР_11 , індексний номер: 33094335 від 03.02.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0907 га по АДРЕСА_5 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0072); свідоцтво про право власності серії НОМЕР_12 , індексний номер: 32641531 від 24.01.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0454 га по АДРЕСА_4 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0065); свідоцтво про право власності серії НОМЕР_13 , індексний номер: 32625495 від 23.01.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0454 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0062); свідоцтво про право власності серії НОМЕР_14 , індексний номер: 32629462 від 23.01.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0931 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0061); свідоцтво про право власності, індексний номер: 32641129 від 24.01.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 на земельну ділянку по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0063); свідоцтво про право власності, індексний номер: 32573296 від 22.01.2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_16 на земельну ділянку по АДРЕСА_16 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0086).

Приймаючи заочне рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що Генеральним планом смт Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25.02.2005 року № 1461, не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території смт Затока. Відповідно до викопіювання з Генерального плану смт Затока зазначена територія визначена як землі рекреаційних установ. Вказана обставина підтверджується також тим фактом, що рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 04.06.2008 року № 219 товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» затверджено містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу у Лиманському районі смт Затока, згідно якого вказана земельна ділянка загальною площею 4,437 га, що розташована на відстані 70-110 метрів від урізу води у Лиманському районі смт Затока біля земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ТОВ «Укрбудінвест», передбачена для розміщення пляжно-розважального комплексу згідно містобудівних норм.

Крім того, з висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який було виконано на підставі постанови прокурора прокуратури Одеської області Індиченка Б.Б. від 25.08.2015 року в межах кримінального провадження № 12014160000001104 вбачається, що Генеральним планом смт Затока не передбачено індивідуального дачного будівництва на території, за рахунок якої підводяться земельні ділянки за проектом землеустрою, що був затверджений рішенням Затоківської селищної ради № 2748. Земельні ділянки, передані у власність відповідачам для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запланованих для територій рекреаційних установ та центрів загально-рекреаційного обслуговування. Основне цільове призначення (категорія) земельних ділянок, які безоплатно передані у власність громадянам рішенням Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2748 за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, не змінено. Проект землеустрою щодо відведення вищенаведених земельних ділянок не відповідає вимогам законодавства чинного на дату прийняття вказаного рішення.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що Затоківською селищною радою було прийнято рішення щодо відведення спірних земельних ділянок у період чинності ухвал про забезпечення позову: ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2012 року у справі № 1522/12731/12, та ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.12.2014 року у справі № 495/6508/14-а.

Відповідно судом першої інстанції було зроблено висновок про задоволення позовних вимог. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляючи доводи апеляційної скарги виходить з наступного. Перевірка рішення суду першої інстанції здійснюється станом на момент прийняття оскарженого рішення в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно посилання окремих учасників провадження на корегування Генерального плану м. Затоки, в тому числі врахування прийнятих з цього приводу судових рішень, які були прийняті після прийняття судового рішення не впливає на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин на момент ухвалення судового рішення по цій справі. Процесуальне реагування на зміну обставин здійснює ініціатор судового процесу прокурор, який користується відповідними процесуальними права. При цьому відхиляються посилання апелянтів на те, що прокурор не довів порушення інтересів держави, оскільки судом першої інстанції було зроблено правильно висновок, що незважаючи на наявність чинних заборон та рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 04.06.2008 року № 219, селищна рада прийняла незаконне рішення та надала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо спірних земельних ділянок, затвердила проект землеустрою фізичним особам, діючи при цьому в противагу інтересів територіальної громади, що є перевищенням повноважень та порушенням селищною радою статті 124 Конституції України, згідно якої судові рішення приймаються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Щодо посилань апелянтів на відсутність процесуальних підстав для втручання прокурора, то апеляційний суд виходить з того, що звертаючись до суду з відповідним позовом, представник прокуратури вказав, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельної ділянки державної власності у приватне користування з метою відновлення прав та законних інтересів територіальної громади землі, яка вибула з її користування і розпорядження незаконно. Так, відповідно до ст. 45 ЦПК України, який діяв на момент звернення прокурора з позовом, передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом положень статей 25, 26, 31, 33 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду із цим позовом, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження у галузі будівництва - щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердження містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій та вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, а у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища - щодо організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частини перша, друга статті 11 Закону № 280/97-ВР).

Пунктом 2.1 Положення «Про управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради», затверджений рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 06 березня 2013 року № 540-VI, визначено, що Управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради, зокрема, розглядає пропозиції та надає до міської ради висновки щодо визначення території, вибору, вилучення, приватизації та надання земель для містобудівних потреб відповідно до законодавства.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаного висновку дійшла Велика палата Верховного суду, виклавши його у постанові від 26 травня 2020 року за результатами розгляду справи №912/2385/18.

Виходячи із зазначеного, прокурор є належним позивачем у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Статтею 1 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 1ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.ч. 6-9 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно в законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня.

Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Відповідно до частин 1-2 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до частин 1-2 статті 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Статтею 17 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зіст. 18 Закону України «Про основи містобудування» реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Статтею 20 вказаного Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 21 зазначеного Закону України «Про основи містобудування» визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Так згідно, до статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Судом встановлено, що Генеральним планом смт. Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25.02.2005 року № 1461, не було передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території смт. Затока, м. Білгород-Дністровського, Одеської області.

Крім того, згідно викопіювання з Генерального плану смт. Затока, зазначена територія визначена як землі рекреаційних установ.

Відтак, на момент прийняття оскаржуваного рішення Затоківською селищною радою, діючим Генеральним планом смт. Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року №1461, не було передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на зазначеній території. При цьому, з 2005 року будь-які зміни до Генерального плану смт. Затока не вносились.

Відведення вказаних земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва не відповідає наявній містобудівній документації, що є грубим порушенням приписів земельного та містобудівного законодавства.

Апеляційний суд також приймає до уваги, що вироком Київського районного суду м. Одеси від 29.03.2016 року у справі №520/3301/16-к начальника управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради ОСОБА_26 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_26 , обіймаючи посаду начальника управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, достовірно знаючи про необхідність погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на яких планується розташування об`єктів будівництва, що потребує забезпечення належного їх вивчення та перевірки, відповідального ставлення до службових обов`язків, 03.11.2014 року, через несумлінне виконання службових обов`язків, самонадіяно, сподіваючись на інших спеціалістів у галузі містобудування, які не наділені повноваженнями контролю, а також ненастання негативних наслідків для територіальної громади смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, не перевіривши відповідність містобудівному законодавству поданих йому для підписання проектів землеустрою з відведення земельних ділянок у приватну власність 65 особам для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за адресами: АДРЕСА_1 - АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_20, АДРЕСА_16 , діючи у порушення положень Генерального плану смт. Затока, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради № 1461 від 25.02.2005 року, яким на вказаній території передбачено розміщення рекреаційних установ, а також у супереч ст.ст. 16, 17, 18, 20, 21, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 186-1 Земельного кодексу України, п.п. 3.39* ДБН 360-90** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених Наказам Держкоммістобудування України від 17.04.1962 №44, останнім з яких визначено, що будівництво нових дачних районів в межах міських населених пунктів не допускається, підписав не вивчаючи та не перевіряючи 65 висновків №№ 679-683, 687-696, 698-728, 730-747, 749 про розгляд проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва, погодивши таким чином 4 проекти землеустрою.

Отже, підписані та надані ОСОБА_26 позитивні висновки «Про розгляд проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва» за №№ 679-683, 687-696, 698-728, 730-747, 749 містять хибні рішення про відповідність призначення земельних ділянок Генеральному плану смт. Затока, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради № 1461 від 25.02.2005 року, а також відповідність проектів землеустрою вимогам чинного законодавства України та іншим нормативно-правовим актам.

Внаслідок, безпідставного самоусунення від виконання службових обов`язків, нехтування обов`язками начальника управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради Одеської області - головного архітектора міста, тобто невжиття заходів до недопущення порушення містобудівного законодавства, підписані та надані ним хибні висновки стали підставою для затвердження органами місцевого самоврядування смт Затока проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_27 та іншим (всього 16 осіб), гр. ОСОБА_28 та іншим (всього 13 осіб), гр. ОСОБА_29 та іншим (всього 18 осіб), гр. ОСОБА_4 (всього 19 осіб) для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_20 , що спричинило тяжкі наслідки.

Виходячи із викладеного, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростували правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини справи, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

Повний текст постанови складений 06 жовтня 2023 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк