Рішення

від 08.11.2007 по справі 13/143-19/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/143-19/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2007 р.   Справа № 13/143-19/199   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі  судді Максимів Т.В.

При секретарі Ковалюк С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи      

за позовом  Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром"  вул.Ботанічна,2, м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача  КП "Райсількомунгосп"  вул.Височана, 8, м.Тисмениця, Івано-Франківська область,77400

про стягнення заборгованості на суму 38515,4 грн.

Представники:

Від відповідача:  Пилипів В.М-юрисконсульт, (довіреність № 183 від  25.09.07.

Від відповідача:  Августинович В.М.- директор, (паспорт серія - СС  № 799300 від 30.07.99.)

Від позивача:  Кузик В.І.-юрисконсульт, (довіреність № 01-6/384 від 29.01.07.)

Від позивача:  Тишківський В.Я.- комерційний директор, (довіреність № 01-6/2428 від 04.07.06.)

Представникам сторін роз"яснено права та обов"язки передбачені ст.ст.20,22 ГПК України.

Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

     Рішенням  господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.06. у справі 13/143 позов Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до КП "Райсількомунгосп" задоволено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.07. зазначене вище рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Постановою Вищого господарського суду від 20.06.07. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.07. та рішення  господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.06. скасовано, а справу передано  на новий розгляд до суду першої інстанції. Дана постанова ВГС України мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не перевірено обгрунтування розрахунків розміру заявлених вимог і не наведено розрахунків, з яких виходив суд задовольняючи позовні вимоги.

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" звернулось в суд із позовом до Колективного підприємства  "Райсількомунгосп" про стягнення заборгованості в сумі 38515,40 грн. за надані послуги водопостачання та водовідведення.

 Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обгрунтовуючи  несвоєчасним проведенням розрахунку за надані послуги  на підставі договору про розтрочення боргу 19.03.03. в сумі 30550,37 грн. та поточних платежів в сумі 7965,03 грн. за період з 19.03.03. по 01.08.06.

  Представник відповідача  в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на відсутність заборгованості та безпідставне  виставлення  КП "Водоекотехпром" завищених рахунків.  11.10.07. подав зустрічну позовну заяву в якій просить визнати недійсними акти звірки розрахунків  станом на 01.10.02. та 19.03.03. від 19.03.03., а також  договір про розстрочення боргу від 19.03.03. укладеного між Івано-Франківським  ВУВГ  та Тисменицьким КП  "Райсількомунгосп".

    Позовні вимоги по зустрічному позову грунтуються на тому, що представник Тисменицького КП  "Райсількомунгосп" при укладенні договору про розстрочення боргу від 19.03.03. помилився, так як не звернув увагу  на те, що відповідач  по зустрічному позову, ввівши його в оману при розрахунку суми заборгованості керувався  нарахуваннями, проведеними в 1998-1999 роках.

    Відповідач по зустрічному позову проти зустрічної позовної заяви заперечує, з підстав викладених у запереченні  від 10.10.07. №01-6/2865, а саме: зазначає, що позивач не навів обставин та не подав доказів щодо укладення договору 19.03.03.  під впливом обману.

       Розглянувши  в судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з"ясувавши її фактичні обставини, об"єктивно оцінивши  докази, судом  встановлено:

    між Івано-Франківським виробничим управлінням  водопровідного господарства (правонаступником якого є позивач) і відповідачем  укладено договір  №906 від 01.01.01. на відпуск та споживання  питної води  з комунального  водопроводу, за умовами якого позивач зобов'язався  надати  послуги водопостачання, а відповідач-  здійснювати  оплату за надані послуги.

     Додатком №1 до  зазначеного договору  сторонами визначена  дислокація  об'єктів  водоспоживання.

       За актом звірки розрахунків від 19.03.03.  сторони визначили заборгованість відповідача станом  на 19.03.03.  в сумі  33 580,37 грн.

       Договором  від 19.03.2003 року сторони  обумовили  розстрочення  оплати  заборгованості  відповідача в сумі  33 580,37 грн. рівними частинами щомісячно протягом  квітня-вересня 2003 року.

      Крім того, згідно п.2.2. зазначеного вище  договору  КП "Райсількомунгосп" зобов"язувався вчасно сплачувати і поточні платежі, що становили 7965,03 грн за період 19.03.03. по 01.08.06.

     Відповідно ст.81 ЦК УРСР та ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

     Приписами ст. 261 ЦК України  встановлено, що  перебіг позовної давності починається  від дня,  коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

     Закінчення строку позовної давності до  пред"явлення позову є підставою для відмови в позові (ст.80 ЦК УРСР)

     Статтями 161 ЦК УРСР 526, 530  ЦК України  передбачений обов'язок сторін виконувати зобов'язання належним чином та в установлений строк відповідно до умов договору, вказівок закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Клопотання позивача про поновлення строку позовної давності до задоволення не підлягає, оскільки причини пропуску даного строку, на  думку суду,  не є поважними, так як представник позивача був присутній під час розгляду справи №9/164 між тими ж сторонами, що підтверджується рішенням у даній справі і повинен був знати  про акт звірки  та договір розстрочення заборгованості від 19.03.03. на відсутність яких він посилається.

     Розглянувши поданий розрахунок заборгованості та первинні документи, які долучені до  матеріалів справи, судом встановлено, що  сторонами проведено взаєморозрахунки на суму 16022,17 грн. Сума боргу по договору розстрочення заборгованості від 19.03.03. складає 21847,89 грн.   та 1200,71 грн. поточних платежів.

      Отже, позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню, враховуючи термін позовної давності в сумі 21874,89 грн. відповідно до договору про реструктуризацію за період з серпня 2003 року по серпень 2006 року та 1200,71грн. поточних платежів за зазначений вище період. В решті заявлених вимог, щодо стягнення заборгованості за період з квітня 2003 року  по липень 2003 року включно,  слід відмовити.

    Що стосується зустрічної позовної вимоги про визнання недійсними актів звірки розрахунків, то суд вважає, що дана  позовна вимога до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:

       акт звірки, складений  сторонами,  не може вважатися актом в розумінні ст.12 ГПК України, яким є офіційний письмовий документ, виданий  уповноваженою посадовою особою за встановленою формою, що має обов"язкову силу і  породжує правові наслідки, зокрема певні обов"язки і заборони.

          Відповідно до ст. 229 ЦК України,   якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

      Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

    Беручи до уваги пояснення представників відповідача за зустрічним позовом та проаналізувавши  їх позицію  щодо укладення спірного договору, суд вважає, що позовна вимога про визнання недійсним договору про розстрочення боргу від 19.03.03. з підстав укладення  його внаслідок помилки є необгрунтованою.

      Відповідно до ст.33 ГПК України, позивачем  за зустрічним позовом не доведено суду про наявність помилки під впливом якої він діяв та   не подано доказів того, що його волевиявлення під час укладення договору від 19.03.03. було сформовано на підставі необ"єктивних відомостей, тому у суду відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову.               

          Виходячи з викладеного, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 23075,60 грн., в решті позову - відмовити. В задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

       Судові витрати, у відповідності  до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

          На підставі викладеного у відповідності до ст. 124 Конституції України, керуючись ст.80,81,261 ЦК УРСР, ст.229, 526, 530 ЦК України, ст.12,33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

первісний  позов задоволити частково.

Стягнути з Колективного підприємства "Райсількомунгосп" (вул.Височана, 8, м.Тисмениця, Івано-Франківська область,77400, код 01237425)  на користь Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" (вул.Ботанічна,2, м.Івано-Франківськ,76000, код 32360815) - 23075,60 грн. - заборгованості, а також  230, 75 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                            рішення підписане 13.11.07

Виготовлено в АС "Діловодство суду"