Постанова

від 27.02.2008 по справі 13/143-19/199

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/143-19/199

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

27.02.08                                                                                           Справа  № 13/143-19/199

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                 Городечної М.І.

суддів                                                     Юркевича М.В.

                                                               Кузя В.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства “Райсількомунгосп” від 21.11.2007 року № 203 (вх. № 775 від 06.12.2007 року) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2007 року у справі № 13/143-19/199

за позовом  Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", м.Івано-Франківськ.

до  Колективного підприємства "Райсількомунгосп", м.Тисмениця,  Івано-Франківська область.

про стягнення 38515,40 грн.

та зустрічний позов про визнання недійсними актів звірки розрахунків  станом на 01.10.2002 та 19.03.2003 років, договору про розстрочення боргу від 19.03.2003 року, укладеного між Івано-Франківським  ВУВГ  та Тисменицьким КП  "Райсількомунгосп"

за участю представників: від позивача по первісному позові - Кузик В.І., Тишківський В.Я., від відповідача - не з‘явився.

Присутнім представникам позивача по первісному позові роз‘яснено права та обов‘язки передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2007 року у справі № 13/143-19/199 задоволено частково первісний позов Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до Колективного підприємства "Райсількомунгосп": стягнено 23075,60 грн. заборгованості та судові витрати, а в решті первісного та зустрічному позові –відмовлено.

  Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, Колективне підприємство "Райсількомунгосп" оскаржило його в апеляційному порядку.

Зокрема, в апеляційній скарзі вважає, що воно прийняте за неповного з‘ясування обставин справи, недоведеності обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в первісному позові КП "Івано-Франківськводоекотехпром" до нього про стягнення 38515,40 грн. відмовити, а поданий ним зустрічний позов про визнання недійсними актів звірки розрахунків  станом на 01.10.2002 та 19.03.2003 років, договору про розстрочення боргу від 19.03.2003 року, укладеного між Івано-Франківським  ВУВГ та Тисменицьким КП  "Райсількомунгосп" задоволити.

Зокрема, в обгрунтування своїх вимог, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено того, що позивач просить стягнути заборгованість за період, починаючи з 1998 року, тоді як правовідносини між сторонами щодо водопостачання та водовідведення існували лише з 01.01.2001 року, коли між сторонами було укладено відповідний договір. Таким чином, продовжує скаржник, звірка розрахунків між сторонами повинна була бути проведена за період з 01.01.2001 року по 19.03.2003 року. За наведеного, вважає апелянт, договір розстрочення боргу від 19.03.2003 року, не може бути доказом у справі, так як він базується на недостовірних даних, викладених в актах звірки від 19.03.2003 року, тобто волевиявлення відповідача зформовано на підставі необ‘єктивних даних, наданих позивачем. Також судом першої інстанції не було враховано доводів КП "Райсількомунгосп" про отримання КП "Івано-Франківськводоекотехпром" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 36948,33 грн. та про проведення відповідачем поточної проплати.

У відзиві на апеляційну скаргу № 01-6/167 від 23.01.2008 року (вх. № 578 від 28.01.2008 року) та поясненні № 2-4/450 від 26.02.2008 року (вх. № 1487 від 27.02.2008 року), КП "Івано-Франківськводоекотехпром" заперечує проти доводів апелянта та просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2007 року у справі № 13/143-19/199 залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача в даному судовому засіданні та відповідача в попередніх судових засіданнях, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи та заперечення другої сторони, матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Як вбачається з позовної заяви КП "Івано-Франківськводоекотехпром", зазначене Підприємство просить стягнути з КП  "Райсількомунгосп" 38515,4 грн. заборгованості, яка виникла з договорів № 906 на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу від 01.01.2001 року та договору про розстрочення боргу від 19.03.2003 року.

За договором № 906 на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу від 01.01.2001 року, укладеним між Івано-Франківським виробничим управлінням  водопровідного господарства (правонаступником якого є позивач) і відповідачем,  позивач зобов'язався  надати  послуги водопостачання, а відповідач-  здійснювати  оплату за надані послуги.   Додатком №1 до  зазначеного договору  сторонами визначена  дислокація  об'єктів  водоспоживання. Даний договір, виходячи зі змісту п. 4.1, що й не заперечується сторонами був чинним в спірному періоді, оскільки сторонами не подано суду доказів його розірвання до 01.08.2006 року, чи припинення в порядку, встановленому даним пунктом Договору.  

Договором про розстрочку боргу від 19.03.2003 року сторони обумовили  розстрочення  оплати  заборгованості  відповідача, що склалась на 19.03.2003 року внаслідок неоплати наданих йому послуг з водопостачання в сумі 33580,37 грн. рівними частинами щомісячно протягом  квітня-вересня 2003 року, а саме по 2926,37 грн. щомісячно. Крім того, згідно п.2.2. зазначеного вище договору, КП "Райсількомунгосп" зобов"язувалось вчасно сплачувати і поточні платежі.

Як вбачається з актів звірки від 19.03.2003 року, підписаних обома сторонами у справі, сума заборгованості, зазначена в договорі від 19.03.2003 року, визначена даними актами. Зокрема, згідно акту від 19.03.2003 року, заборгованість відповідача станом на 01.10.2002 року, складає 27825,20 грн., при чому сальдо станом на 01.01.1999 року –4652,22 грн. Згідно акту звірки станом на 19.03.2003 року заборгованість відповідача складає 33580,37 грн.

Заперечення апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано, що договір розстрочення боргу від 19.03.2003 року, не може бути доказом у справі, так як він базується на недостовірних даних, викладених в актах звірки від 19.03.2003 року, оскільки в них зазначено заборгованість за період до 01.01.2001 року, тоді як між сторонами не існувало правовідносин до згаданого періоду, тобто волевиявлення відповідача зформовано на підставі необ‘єктивних даних, наданих позивачем, а тому даний договір є недійсним, як такий, що укладений внаслідок помилки та обману згідно ст.ст. 229, 230 ЦК України, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не грунтуються на нормах матеріального права. Як вбачається колегією суддів, доводи апелянта про те, що між сторонами не існувало правовідносин щодо водопостачання та водовідведення до 01.01.2001 року (до укладення договору № 906), є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, вони спростовуються поданими позивачем договором № 906 на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу від 01.01.1999 року, договором № 906 на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу від 01.01.2000 року, договором № 906 на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу від 27.06.2000 року, листами відповідача від 14.01.2000 рокук № 5, від 09.06.2000 року № 9, від 20.08.2002 року № 34.  Відповідачем не подано суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України доказів відсутності заборгованості перед позивачем в розмірі 33580,37 грн.  Щодо посилань скаржника на те, що судом першої інстанції не було враховано доводів КП "Райсількомунгосп" про отримання КП "Івано-Франківськводоекотехпром" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 36948,33 грн. та про проведення відповідачем поточної проплати в банк розмірі 12227,56 грн. та в касу в сумі 1611,87 грн., то апеляційний суд вважає їх  безпідставними, оскільки як вбачається з наявних в матеріалах справи виписок з банківських реєстрів, та виписок з реєстрів позивача по своїх абонентах, в даному випадку відповідачу, всі отримані від позивача кошти та матеріальні цінності були зараховані в рахунок поточної оплати за період до 01.08.2006 року.

Відповідно до ст. ст. 4, 153 ЦК УРСР, ст. 3 Закону України від 07.02.19991 року № 698-ХІІ “Про підприємництво” суб‘єкти підприємницткої діяльності вільні у здійсненні такої діяльності, в тому числі шляхом укладення договорів, та визначенні їх умов, якщо це прямо не суперечить закону. В даному випадку, сторонами укладено договір про розстрочення боргу, в якому вони погодили наявність заборгованості КП   "Райсількомунгосп" перед КП "Івано-Франківськводоекотехпром" за послуги з водопостачання, яка виникла по укладених між сторонами договорах за попередні періоди, в розмірі 33580,37 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні підстави вважати, що договір про розстрочення боргу від 19.03.2003 року слід визнати недійсним як такий, що укладений внаслідок помилки відповідача чи обману зі сторони позивача. При цьому, також судом враховано, що підстави даного позову грунтуються на нормах матеріального права: ст.ст. 229, 230 ЦК України, які відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином, є обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в зустрічному позові в цій частині вимог.

Також не підлягає до задоволення зустрічний позов в частині визнання недійсними актів звірки від 19.03.2003 року, підписаних між сторонами, оскільки дані акти не є угодами в розумінні ст. 41 ЦК УРСР та актами ненормативного характеру, оскільки не породжують для сторін будь-яких правових наслідків, а є лише документами, що підтверджують певні факти, що визнаються сторонами, а отже, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів КП  "Райсількомунгосп", що було б підставою відповідно до ст. 1 ГПК України для звернення до суду, а отже, в цій частині вимог зустрічного позову судом першої інстанції підставно відмовлено в його задоволенні.

Таким чином, враховуючи чинність договору про розстрочення боргу від 19.03.2003 року, відповідно до ст. 161 ЦК УРСР, ст.ст. 525, 526, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п. 4.3 даного Договору, він підлягає обов‘язковому виконанню сторонами.

В той же час, судом першої інстанції на підставі ст. 81 ЦК УРСР, ст.ст. 257, 261, п.п. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зроблено підставний висновок про пропуск позивачем строку позовної давності по позовних вимогах про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання за період до 11.08.2003 року, враховуючи заяву відповідача про її застосування, та відсутність підстав для її поновлення, оскільки судом правомірно встановлено відсутність поважних причин пропуску такого строку.  

 За наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції, зроблено обгрунтований висновок про те, що підлягає до задоволення первісний позов в частині стягнення з КП “Райкомунгосп” 21847,89 грн. заборгованості по договору розстрочення заборгованості від 19.03.2003 року та 1200 грн.  заборгованості по договору № 906 на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу від 01.01.2001 року за період з 11.08.2003 року по 11.08.2006 року (дату подання позову до господарського суду Івано-Франківської області), всього на загальну суму 23075,60 грн. , а в решті первісного позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2007 року у справі № 13/143-19/199 є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 49, ст. 105 ГПК України судові витрати слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,  Львівський апеляційний господарський суд,-   

                                       П О С Т А Н О В И В  :

1.          Апеляційну скаргу Колективного підприємства “Райсількомунгосп” залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2007 року у справі № 13/143-19/199 залишити без змін.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.          Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя                                                                     М.І.Городечна

суддя                                                                                             М.В.Юркевич

суддя                                                                                             В.Л.Кузь