Ухвала

від 25.09.2023 по справі 910/580/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

"25" вересня 2023 р. Справа№ 910/580/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Покиньчереда О.М.,

від відповідача - Полішко Л.О.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселинка" про забезпечення позову у справі №910/580/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 у справі №910/580/23 (суддя Андреїшена І.О., повний текст складено 17.05.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселинка" до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про визнання недійсною односторонньої відмови від договору.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веселинка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що одностороннє розірвання договору вчинено відповідачем без належних та обґрунтованих підстав, передбачених договором або цивільним законодавством, оскільки порушення умов договору зі сторони позивача були відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 у справі №910/580/23 позов задоволено повністю; визнано недійсним односторонній правочин Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 35210739) щодо односторонньої відмови від договору про надання права на експлуатацію Фіксованих місць паркування №ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017, викладений в листі №053/05-1446 від 14.07.2022.

Вказане рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не доведено належними доказами настання (наявність) обставин, які могли б бути підставами для одностороннього розірвання підприємством договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселинка".

При цьому, позивачем було подано до Північного апеляційного господарського суду заяву, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

заборони КП "Київтранспарксервіс" та фізичній особі - підприємцю Хахуді Андрію Григоровичу до набрання рішенням суду законної сили чинити перешкоди ТОВ "Веселинка" у користуванні майданчиком для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. вулиця Ревуцького, 15, згідно з Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017.

Вказана заява мотивована тим, що незважаючи на прийняте у даній справі судове рішення, яким задоволено позовні вимоги та визнано недійсним односторонній правочин Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" щодо односторонньої відмови від договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017, викладений в листі №053/05-1446 від 14.07.2022, 04.08.2023 невстановленими особами була здійснена спроба фізичного захоплення паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. вулиця Ревуцького, 15, який перебуває в користуванні у позивача.

За доводами заявника, вказані особи повідомили, що вони є новими користувачами паркувального майданчика, розташованого за наведеною вище адресою, на підтвердження чого пред`явили копії Договору від 30.06.2023 та Акту приймання - передачі вказаного паркувального майданчика від 30.06.2023.

Посилаючись на викладене, позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості ТОВ "Веселинка" захистити свої права в межах одного судового провадження.

Розглянувши вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселинка" про забезпечення позову у справі №910/580/23, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тому, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи те, що предметом даного спору є вимога немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Позивачем не доведено вчинення відповідачем та іншою особою, яка не є учасником даної справи, конкретних дій, спрямованих на вчинення перешкод у користуванні паркувальним майданчиком.

Надані до заяви про забезпечення позову копії Договору від 30.06.2023 та Акту приймання - передачі вказаного паркувального майданчика від 30.06.2023 не свідчать про вчинення позивачу перешкод та не доводять, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відповідно заява позивача підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселинка" про забезпечення позову у справі №910/580/23 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст ухвали складено: 06.10.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко