Ухвала

від 22.11.2023 по справі 910/580/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/580/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Андреїшена І.О.)

від 10.05.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді - Кропивна Л.В., Руденко М.А.)

від 25.09.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселинка"

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про визнання недійсною односторонньої відмови від договору.

ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Веселинка" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - відповідач) про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017.

2. Позов обґрунтовано тим, що одностороння відмова від договору, яка викладена у листі від 14.07.2022, є безпідставною та необґрунтованою, а також здійснена з численними порушеннями, натомість реального обстеження відповідачем паркувального майданчика взагалі не проводилось і порушень умов договору зі сторони позивача відсутні.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023, позов задоволено повністю.

4. Суди дійшли висновку, що відповідач не довів належними доказами настання (наявність) обставин, які могли б бути підставами для одностороннього розірвання підприємством договору, зокрема, не надано доказів на підтвердження того, що позивачем здійснювалася експлуатація більшої кількості місць для паркування, ніж передбачено умовами договору, та, що така експлуатація здійснювалася у межах ділянки встановленої схемою ОДР. Оскільки відсутні належні та допустимі докази порушення позивачем умов договору, підстави для одностороннього розірвання договору у порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору, також відсутні, а тому одностороння відмова відповідача від договору є незаконною, суперечить положенням частини першої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частині першій статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), що є достатньою підставою для визнання оспорюваного правочину щодо одностороннього розірвання договору недійсним згідно з частиною першою статті 215 ЦК України.

5. 27.10.2023 відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

6. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою, на якій подається касаційна скарга, скаржник визначає пункт 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7. В обґрунтування скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо неправомірного розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки неправильно застосували норми статей 202, 203, 215 ЦК України, і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, а саме:

- від 15.06.2022 у справі № 922/780/21, від 10.02.2022 у справі № 922/1372/21, від 20.07.2022 у справі № 910/21039/20, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин;

- від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 626/1063/17, від 25.11.2020 у справі № 162/471/17, від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18, від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину;

- від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19, що у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

8. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

9. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

10. Так, у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/11021/22 за результатами перевірки оскаржуваних судових рішень за касаційною скаргою, яка є аналогічною до скарги у справі, що переглядається, надано аналіз постанов Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/780/21, від 10.02.2022 у справі № 922/1372/21, від 20.07.2022 у справі № 910/21039/20, від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 626/1063/17, від 25.11.2020 у справі № 162/471/17, від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18, від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19 та від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19, та їх правовим висновкам щодо застосування норм права, які, на думку скаржника, не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі.

11. Верховний Суд звертає увагу, що правовідносини у справі № 910/11021/22 та у справі, яка переглядається є подібними, як за суб`єктним складом так і за об`єктним, оскільки предмет, підстави позову, сторони, правовідносини і навіть фактичні обставини справи є подібними.

12. Суд у цій справі зазначив, що суди попередніх інстанцій відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/780/21, дійшли правомірного висновку, що підстави для одностороннього розірвання договору Підприємством, передбачені пунктом 6.5 договору відсутні, а тому такий односторонній правочин суперечить положенням частини першої статті 188 ГК України та частини першої статті 651 ЦК України. Також така одностороння відмова від зобов`язання суперечить частині сьомої статті 193 ГК України і статті 525 ЦК України.

13. У справі, що переглядається суди попередніх інстанцій встановили, що оскільки відсутні належні та допустимі докази порушення позивачем умов договору, підстави для одностороннього розірвання договору у порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору, також відсутні, а тому одностороння відмова відповідача від договору є незаконною та суперечить нормам частини першої статті 651 ЦК України та частині першій статті 188 ГК України.

14. У справі № 910/11021/22 Верховний Суд зазначив, що доводи скаржника стосовно того, що суди не зазначили в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.06.2022 у справі № 922/780/21, від 10.02.2022 у справі №922/1372/21, від 20.07.2022 у справі № 910/21039/20, не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються як необґрунтовані, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що зміст односторонньої відмови Підприємства від договору суперечить ЦК України та ГК України зокрема, частині першій статті 651 ЦК України та частині першій статті 181 ГК України, дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для визнання її недійсною на підставі частини першої статті 203 ЦК України та частини першої статті 215 ЦК України.

15. Суд, що переглядає справу, зауважує, що зазначені норми права були наведені в оскаржуваних судових рішеннях.

16. Щодо посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19, що у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню, Суд у справі № 910/11021/22 вказав, що такий висновок є загальним і стосується чинності правочину. Правомірність односторонньої відмови від договору є предметом цього судового розгляду, в межах якого і вирішується, чи не суперечить спірний правочин положенням закону. За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами оскаржуваний правочин не відповідає нормам закону. Відповідно, презумпція правомірності односторонньої відмови від договору спростована в межах розгляду цієї судової справи.

17. Також у справі № 910/11021/22 Верховний Суд зазначив щодо безпідставності посилання скаржника на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц, від 07.10.2020 у справі №626/1063/17, від 25.11.2020 у справі № 162/471/17, від 15.05.2020 у справі №904/3938/18, від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19 (що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину), оскільки скарга не містить жодного доводу Підприємства щодо застосування судами попередніх інстанцій норми права, яка була нечинною на момент односторонньої відмови від договору; висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у перерахованих постановах Верховного Суду.

18. Зазначена правова позиція є сталою, що також викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 910/19481/21 та від 17.08.2023 у справі № 910/17304/21.

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

20. Отже, Верховний Суд уже викладав висновки із визначеної підстави касаційного оскарження щодо застосування зазначених у касаційній скарзі норм права, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі № 910/580/23 відповідно до цих висновків, підстави для відступлення від яких у межах цієї справи відсутні, тому Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/580/23 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023.

2. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко