Рішення

від 21.09.2023 по справі 905/960/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.09.2023р. Справа №905/960/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунов Е.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради м.Краматорськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СП САТОРІ» м.Краматорськ

про стягнення 97 284,05 грн, -

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне виробниче підприємство "Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради м.Краматорськ, звернувся до Господарського суду Донецької області, з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП САТОРІ» м.Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 97 284,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору купівлі продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді № 54 від 01.07.2020 року в частині своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії, в результаті чого в період з 01.12.2021 року по 31.01.2022 року утворилась заборгованість у розмірі 97284,05 грн. та виникли підстави для нарахування пені у сумі 42055,50 грн, три проценти річних у сумі 1776,00 грн. та інфляційних витрат у сумі 11397,05 грн.

Ухвалою від 24.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.07.2023 була направлена рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження сторін, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Копія ухвали також надіслана на електронні адреси сторін та розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Таким чином, відповідача зазначивши певну інформацію щодо здійснення зв`язку з юридичною особою (в тому числі адресу) у Єдиному державному реєстрі, бажав та не заперечував, щоб ці засоби комунікації використовувалися іншими особами, у тому числі й судом. Це, в свою чергу, покладає на відповідача обов`язок отримувати повідомлення та відповідати на них. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав необмеженому колу осіб свої номери, адресу, але не користується чи не стежить за ними.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р., сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Також суд зазначає, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/960/23, а тому виходячи з принципу "презумпції обізнаності", суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно із ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2020 року між Комунальним виробничим підприємством «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради (далі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП САТОРІ» (далі Відповідач, Споживач) був укладений договір № 54 купівлі продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді (далі Договір)

Пунктом 1 Договору Сторони визначили, що 1.1 за цим договором теплопостачальна організація зобов`язується постачати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Сторони керуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та іншими нормативними актами.

Орієнтований обсяг постачання теплової енергії 55,75 Гкал/рік.

Теплова енергія передасться Споживачу у вигляді гарячої води на потреби опалення в період опалювального сезону (п.2.1).

Пунктами 3 - 4 Договору, зокрема, встановлено наступне:

3.1 Споживач має право на:

3.1.1 Отримання вчасно та відповідної якості теплової енергії згідно з умовами Договору.

3.1.2 Відшкодування збитків, завданих його майну або приміщенню, шкоди, завданої внаслідок неналежного надання теплової енергії або її не надання.

3.1.3 Зменшення розміру плати в разі продажу теплової енергії не в повному обсязі, відхилення її кількісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання.

3.2 Споживач теплової енергії зобов`язується:

3.2.1 Щомісячно отримувати рахунки-акти у Теплопостачальній організації та проводити оплату спожитої теплової енергії в обсягах вказаних в рахунках-актах, і в терміни, передбачені Договором.

4.1.1 Нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за отриману теплову енергію пеню в розмірі, встановленому законом та умовами Договору.

Розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживаються, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу: 1997,92 грн. за 1 (Одну) Гкал (з ПДВ) (п.6.1 Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.3 Договору).

Згідно з пунктом 6.4 Договору, оплата повинна виконуватись відповідно до встановленого тарифу до 15 числа наступного місяця за звітний розрахунковий період у продовж якого була спожита теплова енергія.

На вимогу Споживача Теплопостачальна організація надає рахунки-акти за відповідний розрахунковий період та за наявності приладів обліку - акт приймання-передачі теплової енергії. Акт приймання- передачі теплової, у випадку наявності приладів обліку теплової енергії, є підтвердженням відпущеної кількості теплової енергії та має бути оформлений та повернений Споживачем Теплопостачальній організації на протязі трьох робочих днів з дня його отримання. У випадку не звернення Споживача за отриманням рахунку акту або акту приймання-передачі Теплопостачальна організація у продовж 10 календарних днів надсилає їх на адресу Споживача вказану у Договорі, у цьому випадку Споживач самостійно несе відповідальність, щодо достовірності вказаного свого місцезнаходження.

Пунктом 7.2.6 Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, в терміни, передбачені п.6.3 Договору, Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 1 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної заборгованості, Закон України №686-ХІV від 20.05.1999. Пеня (неустойка) нараховується Теплопостачальною організацією за останні шість місяців на момент звернення з позовом.

Цей Договір набуває чинності 01.07.2020р. і діє в частині поставки теплової енергії в гарячій воді до 01 липня 2023 року , а в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснено (п.10.1 Договору).

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін.

На виконання умов Договору, Позивач в період з 01.12.2021 року по 31.01.2022 року належним чином передав у власність Відповідача теплову енергію в гарячій воді загальною вартістю 55927,50 грн., що підтверджується:

Рахунком Актом № 54 від 31.01.2021., за грудень 2021 року, на суму 14346,75 грн.

Рахунком Актом № 54 від 31.01.2022., за січень 2022 року, на суму 41580,75 грн.

Рахунок Акт № 54 від 31.01.2021 отриманий уповноваженою особою Споживача 09.02.2022 та 25 січня 2022 року оплачений відповідачем частково на суму 13872,00 грн. Заборгованість склала 474,75 грн.

Рахунок Акт № 54 від 31.01.2022 на суму 41580,75 грн. отриманий уповноваженою особою Споживача 03.02.2022, проте відповідачем не оплачений.

Внаслідок порушення грошових зобов`язань ТОВ «СП САТОРІ» по Договору №54 його загальна сума заборгованості перед КВП «Краматорська тепломережа» за теплову енергію отриману у грудні 2021 січні 2022 років складає 42055,50 грн.

Оскільки згідно з пунктом 6.4 Договору, оплата повинна виконуватись відповідно до встановленого тарифу до 15 числа наступного місяця за звітний розрахунковий період у продовж якого була спожита теплова енергія, Відповідач повинен був сплатити заборгованість за теплову енергію в гарячій воді до 15.02.2022 року включно, проте станом на липень 2023 року борг не погасив.

Вважаючи порушеним своє право, КВП «Краматорська тепломережа» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ «СП САТОРІ» борг за поставлену теплову енергію у сумі 42055,50 грн., 42055,50 грн пені, 1776,00 грн. трьох проценти річних, 11397,05 грн. інфляційних витрат

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, Законом України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» та умовами Договір № 54 купівлі продажу (постачання) теплової енергії від 01.07.2020.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частиною 6 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частина 7 статті 276 ГК України).

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що у період з 01.12.2021 по 31.01.2022 постачальник передав у власність Відповідача теплову енергію в гарячій воді загальною вартістю 55927,50 грн., що підтверджується:

Рахунком Актом № 54 від 31.01.2021., за грудень 2021 року, на суму 14346,75 грн.

Рахунком Актом № 54 від 31.01.2022., за січень 2022 року, на суму 41580,75 грн.

Рахунок Акт № 54 від 31.01.2021 отриманий уповноваженою особою Споживача 09.02.2022 та 25 січня 2022 року оплачений відповідачем частково на суму 13872,00 грн. Заборгованість склала 474,75 грн.

Рахунок Акт № 54 від 31.01.2022 на суму 41580,75 грн. отриманий уповноваженою особою Споживача 03.02.2022, проте відповідачем не оплачений.

Згідно з пунктом 6.4 Договору, оплата повинна виконуватись відповідно до встановленого тарифу до 15 числа наступного місяця за звітний розрахунковий період у продовж якого була спожита теплова енергія, Відповідач повинен був сплатити заборгованість за теплову енергію в гарячій воді до 15.02.2022 року включно, проте станом на час вирішення спору по суті, борг не погасив.

Внаслідок порушення грошових зобов`язань ТОВ «СП САТОРІ» по Договору №54 його загальна сума заборгованості перед КВП «Краматорська тепломережа» за теплову енергію отриману у грудні 2021 січні 2022 років склала 42055,50 грн.

Відповідач не надав належних та допустимих доказі, які спростовують доводи позивача в цій частині. Тому позовна вимога про стягнення з ТОВ «СП САТОРІ» суми основного боргу за поставлену теплову енергію у розмірі 42055,50 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

У відповідності до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 ГК України.

Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2.6 Договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день простроченого платежу, але не більше 100% заборгованості.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями статті 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»: суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню здійснений позивачем у відповідності до вимог статті 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов`язання у розмірі 42055,50 грн. за період з 18.01.2023 по 18.07.2023.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору склав 42055,50 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що він є арифметично вірним та обґрунтованим, тому до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 42055,50 грн.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний на підставі ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається із зазначених рекомендацій Верховного Суду України, для визначення індексу інфляції в цілому за період прострочення, індекси інфляції за цей період перемножуються.

Виходячи з цього, інфляція нараховується на суму основного боргу, яка існувала на кінець місяця, в якому виникло прострочення і за наступні повні місяці, в яких сума боргу не була сплачена. При розрахунку інфляційних втрат для суми основного боргу, яка існувала декілька місяців, індекси інфляції за кожний повний місяць прострочення перемножуються між собою та визначається середній показник, який застосовується до суми боргу.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ІІс = (ІІ1 / 100) х (ІІ2 / 100) х (ІІ3 / 100) х ... (ІІZ / 100), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення; ІІ3 - індекс інфляції за третій місяць прострочення; ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

На виконання рекомендацій Верховного Суду України (лист «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03 квітня 1997 року № 62-97р) вважається, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа, то розрахунок починається з наступного місяця. І за аналогією: якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа відповідного місяця - інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, тому інфляційні мають розраховуватися з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Розрахунок індексу інфляції здійснено Позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р.

Згідно розрахунку позивача, загальний розмір інфляційних втрат нарахованих на суму основного боргу у розмірі 42055,50 грн. за період лютий 2022 червень 2023 складає 11397,05 грн.

Що стосується нарахованих 3% річних, то приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно розрахунку позивача, загальний розмір 3% річних нарахованих від основного боргу у розмірі 42055,50грн. за період 16.02.2022 по 18.07.2023 складає 1776,00 грн.,

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, який судом здійснено за допомогою програмного забезпечення Ліга Закон встановлено, що за вказаний позивачем період три проценти річних складають 1790,53 грн. а інфляційні втрати 12 912,32 грн.

Водночас, враховуючи, що суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, до стягнення підлягає три проценти річних у сумі 1776,00 грн. та інфляційні втрати у сумі 11397,05 грн.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП САТОРІ» (ЄДРПОУ 14338487; адреса: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 16) на користь Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 00131133; адреса: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 2 Б) борг за теплову енергію у сумі 42055,50 грн., пеня у сумі 42055,50 грн., три проценти річних у сумі 1776,00 грн., інфляційні витрати у сумі 11397,05 грн. та судовий збір 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.09.2023.

Згідно з ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Е.В. Зекунов