Постанова

від 01.05.2024 по справі 905/960/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Харків Справа № 905/960/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.,

в порядку спрощеного провадження без виклику сторін;

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю СП САТОРІ (вх. № 359 Д)

на рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2023 (повний текст судового рішення складено та підписано 21.09.2023, суддя Зекунов Е.В.)

у справі № 905/960/23

за позовом Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа Краматорської міської ради м.Краматорськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю СП САТОРІ м.Краматорськ

про стягнення 97 284,05 грн

ВСТАНОВИВ:

В липні 2023 року Комунальне виробниче підприємство "Краматорська тепломережа Краматорської міської ради звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СП САТОРІ про стягнення заборгованості в розмірі 97 284,05 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.09.2023 у справі №905/960/23 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю СП САТОРІ на користь Комунального виробничого підприємства Краматорська тепломережа Краматорської міської ради борг за теплову енергію у сумі 42 055,50 грн, пеню у сумі 42055,50 грн, три проценти річних у сумі 1776,00 грн, інфляційні витрати у сумі 11397,05грн та судовий збір 2 684,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- внаслідок порушення грошових зобов`язань за договором купівлі продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді від 01.07.2020 №54 загальна сума заборгованості відповідача перед КВП «Краматорська тепломережа» за теплову енергію отриману у грудні 2021 січні 2022 років склала 42055,50 грн;

- розрахунок пені здійснений позивачем арифметично правильно та обґрунтовано, тому до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 42055,50 грн;

- за вказаний позивачем період три проценти річних складають 1790,53 грн, а інфляційні втрати 12 912,32 грн, однак враховуючи, що суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, до стягнення підлягає три проценти річних у сумі 1776,00 грн та інфляційні втрати у сумі 11397,05 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю СП САТОРІ, відповідач, з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2023 у справі № 905/960/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Комунального виробничого підприємства Краматорська тепломережа Краматорської міської ради м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю СП Саторі про стягнення боргу за теплову енергію у сумі 42055,50 грн, пені у сумі 42 055,50 грн, трьох процентів річних у сумі 1776,00 грн, інфляційних витрат у сумі 11 397,05 грн відмовити повністю. Стягнути з Комунального виробничого підприємства Краматорська тепломережа Краматорської міської ради м.Краматорськ на користь ТОВ "СП Саторі" суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 028 грн. Одночасно апелянт порушував питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Саторі» посилалось на наступне:

- в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду зазначено, що позивач в період з 01.12.2021 по 31.01.2022 належним чином передав у власність відповідача теплову енергію в гарячій воді, однак наведене не відповідає дійсним обставинам та не доведено позивачем в установленому порядку;

- відповідач за грудень 2021 року отримав акт-рахунок №54 від 31.12.2021 на суму 18125,72 грн, який містив нарахування «по приладам обліку» і «нарахування до мінімальних витрат» та не погодившись з наданим рахунком за грудень 2021 на суму 18125,72 грн, направив лист від 11.01.2022 до КВП «Краматорська тепломережа» щодо неправомірності донарахувань "до мінімальних втрат" за договором; відповідачу при поданні листа до позивача було повідомлено, що за грудень 2021 року буде зроблено перерахунок з виключенням нарахувань до мінімальних витрат, тому останній 25.01.2022, не очікуючи перерахунку, сплатив рахунок за спожиту теплову енергію у грудні 2021 року в частині нарахувань по приладам обліку, що становить суму 13872,00 грн і свідчить про відсутність заборгованості;

- директором споживача при підписанні договору була визначена відповідальна особа для узгодження всіх питань, пов`язаних з виконанням умов договору, шляхом зазначення його ПІБ і контактного телефону в п.12.3. договору, а саме - Челпанов А.А., однак уповноваженим особам споживача рахунки за грудень 2021 року на суму 14346,75 грн, за січень 2022 року на суму 41580,75 грн і акти приймання-передачі теплової енергії за грудень 2021 року і січень 2022 року не надавалися і на адресу споживача не надходили; директор споживача знаходився на лікарняному з 29.01.2022 по 04.02.2022;

- на дату винесення оскаржуваного рішення суду позивачем не було зареєстровано податкові накладні за операціями передання теплової енергії за грудень 2021 у розмірі 14346,75 грн і за січень 2022 року у розмірі 41580,75 грн, що також свідчить про відсутність на дату винесення судового рішення належно оформлених первинних документів і відповідно підтвердження факту здійснення господарських операцій у зазначені періоди на вказані суми;

- у період з 12.03.2020 по 30.07.2023 включно, тобто протягом 30 днів з дня завершення карантину, заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, тому судом не було застосовано нормативно-правовий акт, який підлягав застосовуванню, а саме Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню i поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»;

- відповідач був позбавлений права участі в розгляді справи в суді першої інстанції, тому не міг заявити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних, які є надмірним тягарем для останнього.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.02.2024 для розгляду справи №905/960/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Терещенко О.І.

08.02.2024 від апелянта надійшло клопотання про долучення додатків до апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 у справі №905/960/23 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/960/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СП САТОРІ (вх. №359Д) на рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2023 у справі №905/960/23, до надходження матеріалів справи.

15.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/960/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №905/960/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СП САТОРІ (вх. № 359 Д) на рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2023 у справі № 905/960/23 залишено без руху; встановлено протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду: нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку та доказів на їх обґрунтування; докази сплати (доплати) судового збору в сумі 192,8грн; роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, судом апеляційної інстанції може бути відмовлено у відкритті апеляційного провадження або повернуто апеляційну скаргу.

29.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у тому числі нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №905/960/23 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю СП САТОРІ пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2023 у справі №905/960/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СП САТОРІ (вх. № 359 Д) на рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2023 у справі № 905/960/23; встановлено учасникам справи строк до 19.03 2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; встановлено розпочати розгляд справи з 19.03.2024 без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №905/960/23 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СП САТОРІ» про зміну або доповнення до апеляційної скарги (вх. №3255 від 05.03.2024) у справі №905/960/23 залишено без розгляду.

18.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшли письмові пояснення, в яких останній просить прийняти у якості доказів, на які посилається відповідач, наказ від 01.04.2024 i копію 1-2 сторінок паспорту Петренко В.Г.; врахувати письмові пояснення відповідача при розгляді апеляційної скарги в спрощеному позовному провадженні; задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «СП Саторі» на рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2023 у справі № 905/960/23.

Щодо подання доказів на стадії апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачаються наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (правовий висновок, наведений в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Апеляційний суд зауважує, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.

Водночас, поряд із обґрунтуванням причин неможливості подання доказів до суду першої інстанції у строк, встановлений процесуальним законом, одночасно із зверненням з відповідною заявою особа має надати клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповідних доказів.

Натомість, у даному випадку апелянтом клопотання про поновлення строку на подання нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи не надавалось, що свідчить про відсутність правових підстав для надання відповідним документам оцінки в світлі апеляційного перегляду.

Будь-яких інших заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та у поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.07.2020 між Комунальним виробничим підприємством «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради (далі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП САТОРІ» (далі Відповідач, Споживач) був укладений договір № 54 купівлі продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді (далі Договір), за умовами якого:

- за цим договором теплопостачальна організація зобов`язується постачати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (п.1.1 договору);

- Сторони керуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та іншими нормативними актами. Орієнтований обсяг постачання теплової енергії 55,75 Гкал/рік. Теплова енергія передається Споживачу у вигляді гарячої води на потреби опалення в період опалювального сезону (п.2.1 договору);

- Споживач має право на: отримання вчасно та відповідної якості теплової енергії згідно з умовами Договору; відшкодування збитків, завданих його майну або приміщенню, шкоди, завданої внаслідок неналежного надання теплової енергії або її не надання; зменшення розміру плати в разі продажу теплової енергії не в повному обсязі, відхилення її кількісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання (п.п.3.1.1-3.1.3 договору);

- Споживач теплової енергії зобов`язується: щомісячно отримувати рахунки-акти у Теплопостачальній організації та проводити оплату спожитої теплової енергії в обсягах вказаних в рахунках-актах, і в терміни, передбачені Договором (п.3.2.1 договору);

- Постачальник має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за отриману теплову енергію пеню в розмірі, встановленому законом та умовами Договору (п.4.1.1 договору);

- розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживаються, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу: 1997,92 грн. за 1 (Одну) Гкал (з ПДВ) (п.6.1 договору);

- розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.3 договору);

- оплата повинна виконуватись відповідно до встановленого тарифу до 15 числа наступного місяця за звітний розрахунковий період у продовж якого була спожита теплова енергія. На вимогу Споживача Теплопостачальна організація надає рахунки-акти за відповідний розрахунковий період та за наявності приладів обліку - акт приймання-передачі теплової енергії. Акт приймання- передачі теплової, у випадку наявності приладів обліку теплової енергії, є підтвердженням відпущеної кількості теплової енергії та має бути оформлений та повернений Споживачем Теплопостачальній організації на протязі трьох робочих днів з дня його отримання. У випадку не звернення Споживача за отриманням рахунку акту або акту приймання-передачі Теплопостачальна організація у продовж 10 календарних днів надсилає їх на адресу Споживача вказану у Договорі, у цьому випадку Споживач самостійно несе відповідальність, щодо достовірності вказаного свого місцезнаходження (п.6.4 договору);

- за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, в терміни, передбачені п.6.3 Договору, Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 1 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної заборгованості, Закон України №686-ХІV від 20.05.1999. Пеня (неустойка) нараховується Теплопостачальною організацією за останні шість місяців на момент звернення з позовом (п.7.2.6 договору);

- цей договір набуває чинності 01.07.2020 і діє в частині поставки теплової енергії в гарячій воді до 01 липня 2023 року , а в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснено (п.10.1 договору).

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін.

На виконання умов договору позивач в період з 01.12.2021 по 31.01.2022 передав у власність відповідача теплову енергію в гарячій воді загальною вартістю 55927,50 грн., що підтверджується:

Рахунком Актом № 54 від 31.01.2021., за грудень 2021 року, на суму 14346,75 грн.

Рахунком Актом № 54 від 31.01.2022., за січень 2022 року, на суму 41580,75 грн.

Рахунок Акт № 54 від 31.01.2021 отриманий уповноваженою особою Споживача 09.02.2022 та 25 січня 2022 року оплачений відповідачем частково на суму 13872,00 грн.

Заборгованість склала 474,75 грн.

Рахунок Акт № 54 від 31.01.2022 на суму 41580,75 грн. отриманий уповноваженою особою Споживача 03.02.2022, проте відповідачем не оплачений.

Внаслідок порушення грошових зобов`язань ТОВ «СП САТОРІ» по Договору №54 його загальна сума заборгованості перед КВП «Краматорська тепломережа» за теплову енергію отриману у грудні 2021 січні 2022 років складає 42055,50 грн.

Позивач посилається на те, що оскільки згідно з пунктом 6.4 договору, оплата повинна виконуватись відповідно до встановленого тарифу до 15 числа наступного місяця за звітний розрахунковий період у продовж якого була спожита теплова енергія, відповідач повинен був сплатити заборгованість за теплову енергію в гарячій воді до 15.02.2022 включно, проте станом на липень 2023 року борг не погасив, що стало підставою для звернення КВП «Краматорська тепломережа» звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «СП САТОРІ» боргу за поставлену теплову енергію у сумі 42055,50 грн, 42055,50 грн пені, 1776,00 грн 3% річних, 11397,05 грн інфляційних витрат.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частиною 6 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частина 7 статті 276 ГК України).

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 01.12.2021 по 31.01.2022 постачальник передав у власність відповідача теплову енергію в гарячій воді загальною вартістю 55927,50 грн, що підтверджується: рахунком актом № 54 від 31.01.2021 за грудень 2021 року на суму 14346,75 грн; рахунком актом № 54 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 41580,75 грн.

Рахунок Акт № 54 від 31.01.2021 отриманий уповноваженою особою споживача 09.02.2022 та 25.01.2022 оплачений відповідачем на суму 13872,00 грн. Заборгованість склала 474,75 грн.

Рахунок Акт № 54 від 31.01.2022 на суму 41580,75 грн отриманий відповідачем 03.02.2022, проте не оплачений.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі в редакції, чинній на час оформлення відповідної накладної) встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов`язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами, які оформленні належними чином та підписані сторонами.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" мають бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Незазначення особи, яка підписала видаткову накладну, за умови можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та можливості встановити обсяг господарської операції, не є підставою для невизнання господарським судом здійсненої між сторонами господарської операції щодо передачі у власність покупця (позивача) товару.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що директором споживача при підписанні договору була визначена (уповноважена) відповідальна особа для узгодження всіх питань, пов`язаних з виконанням умов договору, шляхом зазначення його ПІБ і контактного телефону в п.12.3. Договору, а саме ОСОБА_1 , однак уповноваженим особам споживача рахунки за грудень 2021 року на суму 14346,75 грн, за січень 2022 року на суму 41580,75 грн і акти приймання-передачі теплової енергії за грудень 2021 року і січень 2022 року не надавалися і на адресу споживача не надходили; директор споживача знаходився на лікарняному.

Колегія суддів встановила, що відповідно до п. 12.3 договору до постійного зв`язку з теплопостачальною організацією та узгодження всіх питань, пов`язаних з виконанням умов цього договору, споживач призначає свою відповідальну особу з кола осіб органу управління: Челпанова А.А.

Так, в акті № 54 від 31.01.2021 за грудень 2021 року та акті № 54 від 31.01.2022 за січень 2022 року вказано, що акти отриманні головним бухгалтером Петренко В.Г.

Водночас, колегія суддів зазначає, що вказане в свою чергу не свідчить про неотримання розрахункового документу неуповноваженою особою та не є порушенням п. 12.3 договору, укладеного між сторонами спору, адже даний пункт не має імперативного припису про необхідність отримання актів лише ОСОБА_1 .

Аналіз умов договору свідчить, що у відповідності до п. 12.3 договору ОСОБА_1 був відповідальною особою для постійного зв`язку з теплопостачальною організацією, однак не був визначений єдиним належним представником для отримання актів.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про недійсність господарської операції щодо передачі теплової енергії, з посиланням на те, що підпис головного бухгалтера Петренка В.Г., що міститься в рахунку-акті не належить наведеній особі, оскільки відповідний факт у розумінні положень статей 73, 75, 79 Господарського процесуального Кодексу України має бути встановлений на підставі належних та допустимих доказів, зокрема, на підставі висновку почеркознавчої експертизи, однак відповідачем вказаний факт доведено в установленому процесуальним законом порядку не було.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання або непостачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини.

Зокрема, відповідач посилається на те, що позивачем не було оформлено податкові накладні на суму поставленого відповідачу товару, що свідчить про недоведеність факту виконання позивачем умов укладеного між сторонами спору правочину.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17, підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Разом з тим, податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.

Таким чином, беручи до уваги те, що матеріали справи містять докази виконання позивачем умов договору поставки в частині постачання відповідачеві теплової енергії, що підтверджується рахунками-актами, отриманими споживачем, відсутність у даному випадку складених позивачем податкових накладних не може спростовувати факт належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань.

Згідно з пунктом 6.4 спірного договору оплата повинна виконуватись відповідно до встановленого тарифу до 15 числа наступного місяця за звітний розрахунковий період у продовж якого була спожита теплова енергія.

Отже, відповідач повинен був сплатити заборгованість за теплову енергію в гарячій воді за грудень 2022 року до 15.01.2022 включно, а за січень 2022 року - до 15.02.2022 включно, проте станом на час вирішення спору по суті, борг не погасив.

Внаслідок порушення грошових зобов`язань ТОВ СП САТОРІ по Договору №54 його загальна сума заборгованості перед КВП Краматорська тепломережа за теплову енергію отриману у грудні 2021 січні 2022 років склала 42055,50 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем було зазначено, а судом першої інстанції враховано факт сплати відповідачем 13872,00 грн.

Враховуючи те, що відповідач доказів сплати виниклої заборгованості до матеріалів справи не надав, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про стягнення з ТОВ СП САТОРІ суми основного боргу за поставлену теплову енергію у розмірі 42055,50 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

У відповідності до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 ГК України.

Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами спору пунктом 7.2.6 договору було погоджено, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день простроченого платежу, але не більше 100% заборгованості.

Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями статті 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій: суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Нормою частини 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов`язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.

Зазначений Закон був чинним станом на момент укладення договору, є чинним на момент розгляду справи та є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб`єктами підприємницької діяльності.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню, здійснений позивачем у відповідності до вимог статті 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов`язання у розмірі 42055,50 грн. за період з 18.01.2023 по 18.07.2023.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору склав 42055,50 грн.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який постановою від 25.04.2023 №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив карантин на всій території України до 30.06.2023.

Відповідно до пункту 4 частини 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Під час карантину такі санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)".

Отже, нарахування пені позивачем у загальний період з 18.01.2023 по 30.06.2023 є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням імперативних обмежень у стягненні штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок за житлово-комунальні послуги під час дії карантину, вважає, що арифметично правильним та обґрунтованим є стягнення з відповідача на користь позивача 7 569,99 грн (у період з 01.07.2023 до 18.07.2023 за формулою 42 055,50 x 1 x 18 : 100), натомість в іншій частині заявлених позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Таким чином, доводи апелянта в цій частині частково знайшли своє підтвердження та є підставою для часткового скасування судового рішення.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний на підставі ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно розрахунку позивача загальний розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу у розмірі 42055,50 грн за період лютий 2022 червень 2023 років, складає 11397,05 грн.

Загальний розмір заявлених 3% річних, нарахованих від основного боргу у розмірі 42055,50грн за період 16.02.2022 по 18.07.2023, складає за розрахунком позивача 1776,00 грн.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, та погоджуючись з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності задоволення позовних вимог у межах їх заявленого розміру, вважає обґрунтованим суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1776,00 грн та інфляційних втрат у сумі 11397,05 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та відсотків річних суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу.

Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, посилаючись не неможливість подання до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та відсотків річних, через неотримання копії ухвали суду щодо відкриття провадження у справі, зазначає про їх надмірний і несправедливий розмір та обтяжуючий характер, що може призвести до ускладнення господарської діяльності відповідача, у тому числі унеможливлення виконання взятих на себе господарських зобов`язань, сплати податків та зборів, виплати заробітної плати.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, де, зокрема, вказано на те, що на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи із принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, та не навів поважних причин порушення зобов`язання, що стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.

Розмір пені був погоджений відповідачем при укладенні договору, а сума цієї пені, що підлягає до стягнення, не є надміру великою.

Крім того, суд зважає на те, що неналежне виконання покупцем зобов`язань вплинуло й на інтереси постачальника, що полягало у справедливому сподіванні позивача на належне виконання відповідачем договору та дотримання фінансової дисципліни, а також досягнення мети неустойки - стимулювання відповідача до належного виконання зобов`язання.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів поважності причин неналежного виконання своїх зобов`язань з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій; не навів доводів щодо неспівмірності пені розмірам понесених збитків чи заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні такої пені, з огляду на що в даному випадку відсутні правові підстави для зменшення пені при встановленому та підтвердженому факті прострочення грошового зобов`язання.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних та втрат від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто 3 % річних та інфляційні втрати, що передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а тому вони не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК або 551 ЦКУкраїни.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на доведеність матеріалами справи факту виконання позивачем взятих на себе зобов`язань з поставки відповідачу теплової енергії, її отримання відповідачем та прострочення виконання обов`язку з оплати вартості отриманого товару, судова колегія дійшла висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основаної заборгованості у сумі 42 055,50 грн, пені у сумі 7 569,99 грн, 3% річних у сумі 1776,00 грн, інфляційних витрат у сумі 11397,05грн; в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Беручи до уваги те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення було допущене часткове неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2023 у справі №905/960/23 в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 34 485,51грн слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог; в іншій частині рішення слід залишити без змін.

У відповідності до статті 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача задоволені на 64,55% (тому з відповідача підлягають відшкодування витрат позивача на подання позовної заяви у сумі 1732,52грн), а вимоги апеляційної скарги відповідача на 35,45% (тому з позивача на користь відповідача за подання апеляційної скарги слід стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,43грн), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у даному випадку необхідно провести зустрічне зарахування однорідних вимог з оплати судового збору та стягнути з відповідача на користь позивача 659,09грн витрат за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СП САТОРІ (вх. № 359 Д) на рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2023 у справі №905/960/23 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2023 у справі №905/960/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені у сумі 34 485,51грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2023 у справі №905/960/23 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП САТОРІ» (ЄДРПОУ 14338487; адреса: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 16) на користь Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 00131133; адреса: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 2 Б) борг за теплову енергію у сумі 42055,50 грн, пеня у сумі 7 569,99грн, три проценти річних у сумі 1776,00 грн, інфляційні витрати у сумі 11397,05 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП САТОРІ» (ЄДРПОУ 14338487; адреса: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 16) на користь Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 00131133; адреса: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 2 Б) судові витрати за подання позовної заяви в сумі 659,09грн».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.05.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.І. Терещенко

Суддя М.М. Слободін