Постанова

від 05.10.2023 по справі 357/8258/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 357/8258/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/66/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Котляр К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року, ухвалені під головуванням судді Кошель Б.І., у цивільній справі за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари Ланів», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння і користування та внесення змін до договору оренди землі, -

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 3С від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Пролісок» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0046 загальною площею 1,425 га;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 3С від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Дари ланів» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0045 загальною площею 1,425 га;

- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0046 загальною площею 1,425 га., індексний номер 44614676 від 14.12.2018 12:18:48 та припинити право оренди ФГ «Пролісок» на цю земельну ділянку;

- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0045 загальною площею 1,425 га, індексний номер 44613870 від 14.12.2018 12:02:26 та припинити право оренди ФГ «Дари ланів» на цю земельну ділянку;

- витребувати із незаконного володіння ФГ «Дари ланів» та ФГ «Пролісок» на користь ПОСП «Сидори» земельні ділянки з кадастровими номерами 3220486000:04:011:0046 та 3220486000:04:011:0045, які розташовані у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

- внести зміни до договору оренди землі № б/н від 30 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПОСП «Сидори» шляхом його викладення у новій редакції, як зазначено у позовній заяві, в тому числі акт приймання-передачі об`єкта оренди.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 30 липня 2014 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПОСП «Сидори» було укладено договір оренди землі № б/н, за яким відповідачі передали позивачу земельну ділянку площею 2,85 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0010, розташованої у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на десять років. 22 грудня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди на підставі рішення за індексним номером 18201041. Протягом усього часу дії договору оренди позивач користується земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату. Проте починаючи з лютого 2018 року відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вчиняють дії, спрямовані на позбавлення ПОСП «Сидори» права користування земельною ділянкою за договором оренди. За поданою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року скаргою наказом № 728/5 від 15 березня 2018 року було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0010 за ПОСП « Сидори».

У подальшому, 05 березня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уклали з ТОВ «Еліта-2010» договір оренди № 48 цієї ж земельної ділянки. ПОСП « Сидори» звернулося до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним. Після звернення позивача до суду, 04 грудня 2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ « Еліта-2010» був укладений договір про розірвання зазначеного договору оренди від 05 березня 2018 року. Після цього ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі договору поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, посвідченого 27 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дуднік І.В., здійснили поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0010 на дві земельні ділянки площею по 1,425 га кожна з кадастровими номерами 3220486000:04:011:0046 та 3220486000:04:011:0045. 11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

10 грудня 2018 року ОСОБА_2 уклав договір оренди земельної ділянки № 3С, за яким передав в оренду ФГ «Пролісок» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0046 та того ж дня ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки №3С, за яким передав в оренду з ФГ «Дари Ланів» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0045. 14 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ФГ «Дари ланів» та ФГ «Пролісок».

Позивач вказував, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за підприємством права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0010, що виникло на підставі договору оренди, не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність, договір оренди є дійсним, а тому права ПОСП «Сидори» як законного орендаря, підлягають судовому захисту (т. 1 а.с. 2-13, 199-205).

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - адвокат Червінчик Є.Е. заперечував проти заявленого позову, просив відмовити в його задоволенні, справу розглянути за відсутності представника відповідачів (т. 2 а.с. 99-106).

Представник відповідача ФГ «Пролісок» - адвокат Шовкопляс С.П. заперечував проти заявленого позову, просив відмовити в його задоволенні, справу розглянути за відсутності представника відповідача (т. 2 а.с. 107-118).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року у задоволенні вказаного позову відмовлено (т. 2 а.с. 121-132).

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року заяву ФГ «Пролісок» в особі представника - адвоката Шовкопляса С.П. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі № 357/8258/19 - задоволено. Стягнуто з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на користь ФГ «Пролісок» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 175-178).

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі № 357/8258/19 - задоволено. Стягнуто з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 грн. 00 коп. Стягнуто з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 181-184).

Не погоджуючись із рішеннями суду, представник ПОСП «Сидори» - адвокат Тетеря С.І. подала апеляційні скарги, в яких просила скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову та відмовити відповідачам у стягненні судових витрат. Крім того, представник апелянта ПОСП «Сидори» - адвокат Тетеря С.І. просила здійснити розподіл судових витрат та стягнути із відповідачів на користь позивача 42 892,51 грн. судових витрат (т. 2 а.с. 192-201, 231-233, 237-239).

В обґрунтування вимог апеляційних скарг зазначала, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають істотне значення для справи, та невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Вказувала, що суд першої інстанції помилково ототожнив державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, що у свою чергу призвело до помилкового застосування норм матеріального права та до помилкового висновку про те, що договір оренди з позивачем не набрав чинності, у зв`язку зі скасуванням державної реєстрації права оренди позивача на земельну ділянку. Договір оренди землі є укладеним і таким, що набрав чинності з моменту його підписання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПОСП «Сидори», а відтак діяв на момент укладення відповідачами оспорюваних договорів оренди землі проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари ланів», у зв`язку з чим порушують право оренди позивача на спірні земельні ділянки.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у разі скасування державної реєстрації права оренди особи на земельну ділянку в такої особи відсутнє право її оренди. Зазначала, що договори оренди землі, укладені після 01 січня 2013 року, починають свій перебіг з моменту їх укладення, тобто підписання сторонами, а не державної реєстрації права оренди, якщо тільки сторони у самому договорі не домовились про інше.

Також суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача, що оскарження ним рішень про державну реєстрацію спірних земельних ділянок не буде ефективним способом поновлення порушених прав позивача, не зважаючи на те, що поділ земельної ділянки було здійснено без відома і без згоди позивача, як її законного орендаря. Поділ земельної ділянки не припиняє права оренди, що виникло у її землекористувача до її поділу, що також слідує з норм ст. 110 ЗК України.

Доводи щодо скасування додаткових рішень обґрунтовані тим, що відповідачами не були заявлені витрати на професійну правничу допомогу у першій заяві по суті спору. Відповідачі не скористались своїм правом подати відзив та попередній розрахунок судових витрат. Крім того, судом першої інстанції не було повідомлено позивача про розгляд заяв про ухвалення додаткових рішень, чим позбавив права подати свої заперечення під час розгляду питання щодо його ухвалення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 грудня 2020 року дану справу було призначено головуючому судді Коцюрбі О.П., судді, які входять до складу колегії: Білич І.М., Іванченко М.М. (т. 3 а.с. 3).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ПОСП «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року (т. 3 а.с. 4-5).

У січні 2021 року представник відповідачів ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари ланів» - адвокат Миколюк М.Д. подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу ПОСП «Сидори» залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року залишити без змін, стягнути з позивача витрати на правничу допомогу по 9 000 грн. на користь ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари ланів» (т. 3 а.с. 30-46).

Також у січні 2021 року представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Марценюк Л.А. подала відзиви на апеляційні скарги, в якій просила апеляційні скарги ПОСП «Сидори» залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року залишити без змін, стягнути з позивача витрати на правничу допомогу по 11 250 грн. на користь відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 63-71, 92-94).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до судового розгляду на 28 вересня 2021 року (т. 3 а.с. 106-108).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року зупинено апеляційне провадження до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 357/8104/19 (т. 3 а.с. 138-142).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2022 року поновлено апеляційне провадження у справі (т. 3 а.с. 156-157).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року зупинено апеляційне провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 357/8277/19 (т. 3 а.с. 188-192).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 року поновлено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначений на 04 липня 2023 року (т. 3 а.с. 198-199).

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду № 1276/06.1-01/23 від 09 червня 2023 року у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють продовження суддею-доповідачем Коцюрбою О.П. розгляд судової справи № 357/8258/19 (22-ц/824/66/2023) призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи (т. 3 а.с. 204).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2023 року дану справу було призначено головуючому судді - Левенцю Б.Б., судді які входять до складу колегії: Борисова О.В., Ратнікова В.М. (т. 3 а.с. 205).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду (т. 3 а.с. 206).

У судовому засіданні представник ПОСП «Сидори» - адвокат Кравець О.І.підтримала апеляційні скарги і просила їх задовольнити. Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А., представник ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари ланів» - адвокат Косяк В.М. заперечували проти скарг і просили їх відхилити.

Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені на зазначені ними адреси та розміщенням повідомлення на офіційному веб-сайті Судової влади України, тобто належним чином, про що у справі є докази. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 були сповіщені повідомленнями їх представника - адвоката Марценюк Л.А., факт належного сповіщення відповідачів їх представник - адвокат Марценюк Л.А. в суді не заперечували про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 3 а.с. 207- 217, 229-232, 245-246).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянки кадастровий номер 3220486000:04:011:0010 площею 2,85 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (т. 1 а.с. 17-20).

30 липня 2014 року між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № б/н, за яким останні передали позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,85 га з кадастровим номером: 3220486000:04:011:0010 строком на 10 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1381,44 грн. Додаткові умови: оранка, культивація, збір зернових на присадибній ділянці орендодавця площею до 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, у розмірі 200 грн., у разі смерті орендодавця допомога на поховання у розмірі 500 грн. або продукти на цю суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 2 роки за взаємною згодою сторін(т. 1 а.с. 15-16).

Згідно з п. 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

22 грудня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ПОСП «Сидори» за індексним номером 18201041 (т. 1 а.с. 27).

Наказом Міністерства юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року задоволена колективна скарга громадян, в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та серед іншого скасовано рішення від 22 грудня 2014 року державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. за індексним номером 18201041 про державну реєстрацію права оренди за ПОСП «Сидори» на належну ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , земельну ділянку кадастровий номер 3220486000:04:011:0010, яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 30 квітня 2014 року. Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ПОСП «Сидори» стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ПОСП «Сидори» були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних проплат за вчинення реєстраційних дій та інше (т. 1 а.с. 32-41).

Скасування іншого речового права ПОСП «Сидори» на вищезазначену земельну ділянку здійснено державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко С.С. 15 березня 2018 року, індексний номер рішення: 40128149 (т. 1 а.с. 30).

Також встановлено, що 05 березня 2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Еліта-2010» було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки № 48 строком до 05 березня 2028 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40138224 від 15 березня 2018 року, державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. (т. 1 а.с. 30).

30 липня 2018 року ПОСП «Сидори» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі № 48 від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Еліта-2010» та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно (т. 1 а.с. 42-49).

04 грудня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ « Еліта-2010» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року (т. 1 а.с. 30).

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дари Ланів» було укладено договір № 3С оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0045 загальною площею 1,425 га (т. 2 а.с. 5-6).

Також 10 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ФГ «Пролісок» було укладено договір № 3С оренди земельної ділянки з кадастровим номерам 3220486000:04:011:0046 загальною площею 1,425 га (т. 2 а.с. 3-4).

11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про закриття об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 2,850 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0010, індексний номер рішення: 44545113, підстава: виділ частки з об`єкта нерухомого майна Договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, серія та номер: 3110, виданий 27 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік І.В. (т. 1 а.с. 28).

ОСОБА_2 , ОСОБА_2 здійснили поділ належної їм земельної ділянки площею 2,850 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0010 на дві площею по 1,425 га кожна з кадастровим номерами: 3220486000:04:011:0045 та 3220486000:04:011:0046.

З листа міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 163/121-19 від 04 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 здійснили поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0010 на дві - площею по 1,425 га кожна з кадастровими номерами 3220486000:04:011:0046 та 3220486000:04:011:0045 (т. 1 а.с. 50).

11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 51-54).

14 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди за ФГ «Дари ланів» та ФГ «Пролісок» (т. 2 а.с. 7-8).

19 квітня 2019 року ПОСП «Сидори» направило ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пропозицію (оферту) про внесення змін до договору оренди землі № б/н від 30 липня 2014 року, в якій посилаючись на істотні зміни договору оренди вважає, що є підстави для внесення змін в частині, що ідентифікують об`єкт оренди, а саме: кадастрових номерів та площі орендованих земельних ділянок, сформованих внаслідок поділу земельної ділянки, яка була першочергово передана в оренду підприємству; документів,які підтверджують право власності орендодавця на такі земельні ділянки; нормативної грошової оцінки кожної із земельних ділянок та залежного від неї розміру орендної плати (т. 1 а.с. 56-61).

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов`язки, а й орієнтовно вказує на його зобов`язання.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

У пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що до державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК України. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов`язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК України), а покупець є його законним володільцем. У разі укладення нового договору про відчуження раніше переданого покупцю майна без розірвання попереднього договору чи визнання судом його недійсним продавець несе відповідальність за його невиконання у виді відшкодування збитків новому покупцеві.

Відповідно до пунктів «а», «д» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (стаття 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, уклавши 30 липня 2014 року договір оренди землі, який містить всі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України «Про оренду землі», ПОСП «Сидори» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 висловили своє волевиявлення на укладення договору у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, шляхом складання та скріплення підписом письмового документа.

Скасована у подальшому Міністерством юстиції України державна реєстрація права оренди за ПОСП «Сидори» сама по собі не свідчить про те, що договір не укладено, чи що договір між сторонами автоматично припиняється, як і про те, що позивач не має право оспорити договір, укладений ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з іншими орендарями, за наявності чинного договору оренди тієї ж земельної ділянки.

Подібні правові висновки містяться також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 291/422/17 (провадження № 61-29047св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 291/426/17 (провадження № 61-32794св18).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

В абзаці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_2 здійснили поділ належної їм земельної ділянки площею 2,850 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0010 на дві площею по 1,425 га кожна з кадастровим номерами: 3220486000:04:011:0045 та 3220486000:04:011:0046, після чого уклали договори оренди зазначених земельних ділянок з ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари ланів», за наявності чинного договору оренди землі із ПОСП «Сидори».

Отже, право орендаря ПОСП «Сидори» порушено, тому позовні вимоги останнього про визнання відповідних договорів оренди недійсними та скасування рішень державного реєстратора про право оренди вказаних юридичних осіб є законними та обґрунтованими.

Висновки районного суду про те, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі від 30 липня 2014 року, укладеного між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), є помилковими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди і виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність правочину з дня його державної реєстрації.

Суди першої інстанції не врахував, що норма статті 18 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації, втратила чинність з 01 січня 2013 року. Крім того, районний суд помилково ототожнив поняття «державної реєстрації договору оренди землі» з «державною реєстрацією права оренди».

Пунктом 37 договору оренди землі, укладеного 30 липня 2014 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ПОСП «Сидори», сторони визначилися, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Однак, умова договору оренди про його державну реєстрацію, за відсутності на час його укладення в чинному законодавстві України відповідної правової норми та порядку такої реєстрації, не несе для сторін жодного юридичного значення.

При цьому у задоволенні позовних вимог ПОСП «Сидори» до державного реєстратора слід відмовити з огляду на таке.

У постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М. О. є неналежним відповідачем у справі за позовом ПОСП «Сидори» про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками районного суду про те, що заходи щодо поділу земельної ділянки, яка була об`єктом договору оренди від 30 липня 2014 року, та формування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3220486000:04:011:0045 та 3220486000:04:011:0046 є чинними, внаслідок цього припинилося існування цієї земельної ділянки в дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди землі, укладеного між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , шляхом викладення його в новій редакції.

Згідно із частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) (положення частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 здійснили поділ земельної ділянки площею 2,850 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0010, яка перебувала в оренді у ПОСП «Сидори», на дві площею по 1,425 га кожна з кадастровим номерами: 3220486000:04:011:0045 та 3220486000:04:011:0046, без згоди останнього.

Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки.

У позивача право оренди земельної ділянки закінчується 30 липня 2024 року, тобто термін дії договору на час розгляду справи судом не сплив. Власники земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не заявляли вимог ні про розірвання договору оренди з ПОСП «Сидори», ні про визнання його недійсним. Відповідних судових рішень не надано, тому підстави для того, щоб вважати такий договір неукладеним, недійсним чи не чинним, відсутні.

Отже, договір оренди земельної ділянки не припинив своєї дії.

Таким чином, позовні вимоги щодо внесення змін до договору оренди землі від 30 липня 2014 року, шляхом його викладення у новій редакції, зі зміною ідентифікації об`єкта оренди, задоволенню не підлягають, оскільки поділ земельної ділянки не припиняє права оренди орендаря щодо неї.

При цьому колегія суддів, враховуючи принцип свободи договору, не вбачає за можливе змінювати й решту умов договору, оскільки зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України), істотних порушень решти умов договору не встановлено, а строк його дії ще не закінчився.

Щодо позовних вимог про витребування земельних ділянок, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час подання позову) орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Разом з тим, згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

На даний час державна реєстрація права оренди ПОСП «Сидори» не здійснена, тому колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок є передчасними.

При цьому, колегія суддів зазначає, що викладені у цій постанові правові висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження 14-65цс22) та висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 357/8232/19 (провадження № 61-2189св21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) наголосила на тому, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції відхидхилив посилання представників відповідачів на постанову Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 357/8085/19.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач ПОСП «Сидори» звернувся до суду за захистом порушеного права у липні 2019 року, право позивача щодо оренди вищевказаної земельної ділянки за договором від 30 липня 2014 року визначено терміном на 10 років, і закінчується 30 липня 2024 року, а вказана справа перебуває в провадженні судів першої і апеляційної інстанції більше ніж чотири роки, та лише апеляційне провадження у цій справі було двічі зупинено з різних підстав (т. 3 а.с. 138-142, 188-192).

Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28-36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені протягом розумного строку (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II, та «Чуйкіна проти України» заява № 28924/04, п. 50).

Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.

Згідно зі ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а відтак підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» - задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 3С від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Пролісок» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0046 загальною площею 1,425 га.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 3С від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дари ланів» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0045 загальною площею 1,425 га.

Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 1,425 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0046, індексний номер: 44614676 від 14 грудня 2018 року за Фермерським господарством «Пролісок».

Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 1,425 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0045, індексний номер: 44613870 від 14 грудня 2018 року за Фермерським господарством «Дари ланів».

У задоволенні позовних вимог Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари ланів» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі відмовити.

У задоволенні позовних вимог Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 06 жовтня 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова