Рішення

від 08.08.2023 по справі 758/14072/18

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/14072/18

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Бублик А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Поділ-Нерухомість», третя особа: Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Поділ-Нерухомість» (далі - КП «Поділ-Нерухомість») про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі.

Зазначав, що з 14.02.2018 його прийнято на посаду заступника генерального директора КП «Поділ-Нерухомість».

Згідно з наказом № 7/1-К від 03.07.2018 його звільнено з займаної посади, у зв`язку з відсутністю на робочому місці (прогул) за п.4 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Вказав, що наказ про звільнення, йому для ознайомлення не надавався, акт про відсутність на робочому місці не складався, він не отримав розрахунку по заробітній платі, трудова книжка не видавалась та жодного запису в журналі обліку трудових книжок він не робив.

Вважає, що наказ № 7/1-К від 03.07.2018 є незаконним, прийнятим з порушенням норм трудового законодавства України, та є таким, що порушує його права та законні інтереси.

Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати незаконним та скасувати наказ від 03.07.2018 № 7/1-К, поновити його на роботі на посаді заступника генерального директора КП «Поділ-Нерухомість».

У подальшому, позивачем було подано уточнену позовну заяву, у якій він просив визнати незаконним та скасувати наказ КП «Поділ-Нерухомість» від 03.07.2018 № 7/1-К «Про звільнення заступника генерального директора ОСОБА_1 », зобов`язати КП «Поділ-Нерухомість» скасувати запис у трудовій книжці ОСОБА_2 про його звільнення на підставі зазначеного наказу, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.07.2018 по 20.11.2018 у сумі 39 060 грн. та стягнути з відповідача на його користь 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

На адресу суду 14.06.2019 надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник відповідача вказав на те, що підтримує позов у повному обсязі.

13.03.2020 представник відповідача Біньковький Б.І. подав до суду заяву (а.с. 98), у якій зазначив, що відзив за підписом виконувача обов`язків генерального директора КП «Поділ-нерухомість» Кузьменка В.Г. до суду не надавався.

У зв`язку з вищевикладеним, суд ухвалив не брати до уваги зазначений відзив.

У подальшому на адресу суду письмових заперечень щодо позову від відповідача не надходило.

Представник Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав до суду пояснення, у яких підтримав вимоги позивача.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) разом з поясненням подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України, ухвалив розглядати справу за відсутністю учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, 14.02.2018 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду заступника генерального директора КП «Поділ-Нерухомість» (а.с.63-64).

Відповідно до наказу генерального директора КП «Поділ-Нерухомість» Матеїча П.В. від 03.07.2018 №_7/1-к_ ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади заступника генерального директора на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 7).

Обґрунтовуючи позов, позивач вказує, що акт про порушення умов праці не складався, з наказом про звільнення він не ознайомлювався, розрахунків по заробітній платі та компенсацій за невикористану відпустку не проводилось, трудова книжка йому не видавалась, а тому звільнення відбулось з порушенням вимог КЗпП.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 24 постанови №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - Постанова) при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз. 2 п. 18 Постанови суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

З матеріалів справи установлено, що відповідно до наказу в.о. генерального директора Стволова В.Л. №_12-к_ від 19.11.2018 «Про прийняття на роботу» ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду заступника генерального директора з організаційно-фінансових питань з 20.11.2018 (а.с.20).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі 09.07.2018 у період з 13 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. відповідачем суду не надано, як не надано акту про відмову та акту про відсутність працівника на робочому місці, а тому установлено, що фіксація прогулу, з`ясування причин та оформлення прогулу не було дотримано відповідно до вимог законодавства.

Керуючись вищевикладеним, суд приходить до висновку, що звільнення було проведено з порушеннями норм КЗпП України, не була дотримана процедура та оформлення прогулу, не доведено належним чином факту прогулу, а тому позов в частині визнання незаконними наказу генерального директора КП «Поділ-Нерухомість» Матеїча П.В. від 03.07.2018 №_7/1-к_ підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо внесення відповідного запису в трудову книжку та щодо скасування наказу про звільнення його з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд приходить до висновку, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки при визнанні незаконним наказу про звільнення працівника, роботодавець здійснює внесення відповідних записів у трудову книжку у відповідності до п. 2.10. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.93 р. № 58 в якому зазначено, що: «У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.».

Внесення відповідних записів у трудову книжку не є повноваження суду. Крім того, лише у разі невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо належного заповнення трудової книжки працівник має право просить суд зобов`язати роботодавця вчинити відповідні дії, а на даний час такі права позивача не є порушеними і суд наперед не може захистити прав, які не порушені.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.07.2018 по 20.11.2018 у сумі 39 060 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 6 ст. 96 КЗпП України передбачено, що посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. акий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки вимога про визнання незаконними наказу про звільнення підлягає задоволенню, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 39 060 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03.07.2018 по 20.11.2018.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і додаткових зусиль для організації свого життя внаслідок порушення прав працівника у сфері трудових відносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. 40, 94, 96, 97, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства «Поділ-Нерухомість» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 27, код ЄДРПОУ - 30114496), третя особа: Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ - 24250179) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати наказ генерального директора КП «Поділ-Нерухомість» Матеїча П. В. №_7/1-к_ від 03 липня 2018 року «Про звільнення заступника генерального директора ОСОБА_1 » незаконним.

Стягнути з Комунального підприємства «Поділ-Нерухомість» на користь ОСОБА_1 39 060 (тридцять дев`ять тисяч шістдесят) грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Світлана ЗАХАРЧУК