Ухвала

від 10.10.2023 по справі 761/36749/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/36749/23

Провадження № 2-з/761/761/2023

У Х В А Л А

10 жовтня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєв А.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні та про стягнення моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

встановив:

До Шевченківського районного суду м. Києва разом із позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні та про стягнення моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Позивач просить забезпечити позов шляхом:

1. Зобов`язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передавати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем її перебування у будь-якому місці (країні) перебування малолітнього ОСОБА_3 кожні другі та четверті вихідні починаючи з 19:00 год. п`ятниці, що йде перед такими вихідними, до 20:00 год. неділі. Вищевказаний час побачень проводити ОСОБА_3 з ОСОБА_1 без присутності батька - ОСОБА_2 .

2. Накладення арешту на майно Відповідача, а саме: на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , Громадська організація «Садове товариство «Надія», розташований на земельних ділянках: площею 0,1016 га, кадастровий номер: 3223110100:01:018:0081 та площею 0,1626 га, кадастровий номер: 3223110100:01:018:0587.

Заява обґрунтована такими обставинами.

Враховуючи, що вимогами позовної заяви є визначення судом такого графіку спілкування мами з сином, за яким дитина певний час зможе перебувати з мамою, з нею ночувати та в цілому бути в її оточенні та в її просторі без присутності батька, то забезпечення позову вже зараз шляхом створення такої можливості для мами та дитини в окремі моменти, а саме шляхом зобов`язання батька передавати ОСОБА_4 матері кожні другі та четверті вихідні починаючи з 19:00 год. п`ятниці, що йде перед такими вихідними, до 20:00 год. неділі і перебування цей час Ріната з мамою без присутності батька вже зараз створить умови, які в наступному полегшать перехід до запропонованого нами в цій позовній заяві графіку спілкування мами з сином у разі задоволення наших позовних умов. Вказане і є належною передумовою забезпечення позову в розумінні ч. 2 ст. 149 ЦПК України, якою передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Крім того, враховуючи, що відповідачу притаманна риса уникнення від відповідальності, а цим позовом в тому числі заявлена вимога про стягнення з нього моральної шкоди в розмірі 1000000,00 грн., то є всі підстави вважати, що у разі задоволення судом таких вимог позивачки, відповідач і в частині сплати суми моральної шкоди в приведеному розмірі буде уникати від такої оплати, а в цьому разі невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи взагалі унеможливить виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Суддя, дослідивши заяву, позовну заяву та матеріали позовної заяви, дійшов наступного висновку.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України, визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачі, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У контексті правила про те, що заходи забезпечення позову не можуть бути тотожними задоволенню заявлених позовних вимог необхідно звернутися до норм матеріального права в межах існуючих правовідносин.

Статтею 159 СК України передбачено: якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного із батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Системний аналіз норм процесуального та матеріального права дає підстави стверджувати, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення графіка зустрічей із дитиною, по суті вирішує спір, який має ініціюватися окремо. Отож, зазначений вид забезпечення позову розглядається як порушення вимог процесуального законодавства, оскільки стає по суті підміною рішення суду.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 грудня 2018 року у цивільній справі № 727/3856/18, від 20 лютого 2020 року у цивільній справі №754/4437/18, у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 вересня 2019 року у цивільній справі № 607/10896/19, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судами при застосуванні відповідних норм права.

При цьому відповідно до статті 19 СК України при розгляді таких спорів обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який відповідно до пункту 73 постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» від 24 вересня 2008 року № 866 у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Наведені вище дії орган опіки та піклування вчиняє як при розв`язанні спору у суді про участь у вихованні дитини одним із батьків, що проживає окремо, так і у позасудовому порядку, у результаті чого приймається відповідне розпорядження.

Відтак, зважаючи на ймовірні перепони у спілкуванні між дитиною та одним із батьків, законом передбачено можливість встановлення графіка зустрічей із дитиною у позасудовому порядку шляхом звернення до органу опіки та піклування, де встановленню графіка зустрічей передуватиме комплекс дій, визначений законом, на який є посилання вище.

Таким чином, при аналізі норм чинного законодавства вбачається більш вірогідним порушення прав та законних інтересів усіх учасників судового процесу та недотримання норм процесуального законодавства у частині застосування інструменту забезпечення позову про який просить позивач.

Аналізуючи матеріали справи і доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, що відповідає змісту ч. 10 ст. 150 ЦПК України.

Посилання позивача на практику Верховного Суду, яка викладена в постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16, суд не бере до уваги, так як у цих справах суди забезпечували позови, предметом яких було визначення місця проживання дитини, а не встановлення способу участі матері у вихованні дитини, крім того, фактичні обставини у цих справах є іншими.

Також, заявником не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову в частині накладання арешту може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та не надано відповідних беззаперечних доказів на підтвердження обставин на які посилається заявник. Позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджувати вчинення будь-яких дій спрямованих на відчуження майна.

З огляду на викладене, суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суддя,

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Суддя: