Ухвала

від 09.10.2023 по справі 307/627/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

09 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 307/627/20

провадження № 51-6003 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційні скарги потерпілої ОСОБА_4 та її представника - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2023 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 ,

встановив:

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_6 та звільнено його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а провадження по справі закрито.

Арешт майна - земельної ділянки площею 0,0135 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 2124455900:02:003:1137, для індивідуального садівництва, який накладений на підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області 05 грудня 2019 року - скасовано.

По справі вирішено питання щодо речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 7 941, 99 грн судових витрат за проведення експертиз.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди - залишено без розгляду.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України, тобто в підробленні іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується установою, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, у використанні завідомо підробленого документу та у вчинені кримінального правопорушення, передбачного ч. 1 ст.190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві) за обставин, наведених в ухвалі.

Вказану ухвалу представник потерпілої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 оскаржила в апеляційному порядку.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 задоволено частково. Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2023 року змінено. Виключено з резолютивної частини посилання на стягнення з ОСОБА_6 на користь держави 7 941, 99 грн судових витрат за проведення експертиз. В решті ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2023 року залишено без зміни.

Не погодившись із ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій, потерпіла ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_5 оскаржили їх в касаційному порядку.

У своїй касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, потерпіла та її представник порушують питання про скасування оскаржуваних судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому вказують на те, що суд першої інстанції, задовольняючи клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, зобов`язаний був роз`яснити останньому положення ч. 3 ст. 285 КПК України. Також посилаються на те, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України та за ч. 1 ст. 190 КК України, тому винуватість останнього доведена в повному обсязі. При цьому зазначають, що у поданій апеляційній скарзі представник потерпілої порушувала питання щодо неповноти судового слідства і неправильної оцінки доказів судом першої інстанції та заявляла клопотання про повторне дослідження доказів апеляційним судом, проте суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, тому, на їх думку, вказане рішення є незаконним.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши долучені до скарг копії судових рішень, обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Доводи касаційних скарг потерпілої та її представника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при винесенні оскаржуваних судових рішень колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Нормами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Однією з підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності - є закінчення строків давності, визначених ст. 49 КК України.

За приписами ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Як убачається з наданих копій судових рішень, ОСОБА_6 інкриміновано кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України, які вчинені в період часу з 12 березня 2001 року по 17 грудня 2018 року.

Згідно ст. 12 КК України вищевказані кримінальні правопорушення належать до кримінальних проступків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

При цьому, як слідує із копій судових рішень, з дня вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України, минуло більше трьох років.

Зі змісту ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2023 року вбачається, що у судовому засіданні обвинувачений подав клопотання, яке підтримав його захисник, прозвільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Суд першої інстанції в судовому засіданні, виклавши належне обґрунтування, задовольнив клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, при цьому зазначив, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, кримінальні правопорушення, у вчинені яких він обвинувачується, є кримінальними проступками.Водночас сторона обвинувачення не заперечувала проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому не надано суду доказів того, що обвинувачений вчинив інше кримінальне правопорушення чи ухилявся від досудового розслідування або суду, обвинувачений також не заперечував проти закриття кримінального провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 190 та ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України, оскільки в судовому засіданні встановлено, що кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , згідно ст. 12 КК України належать до кримінальних проступків та з дня їх вчинення минуло більше трьох років.

Таким чином, суд перевірив наявність обставин, які не перешкоджають задовольнити подане клопотання, та задовольнив його у повному обсязі.

При цьому доводи касаційних скарг потерпілої та її представника про неврахування судом першої інстанції при звільненні ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності положень ст.285 КПК України не заслуговують на увагу, з урахуванням положень ч. 4 ст. 286 КПК України та особистого звернення обвинуваченого із відповідним клопотанням до суду.

Крім того, твердження касаційних скарг потерпілої та її представника щодо незаконності судових рішень через не встановлення винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків, не заслуговують на увагу.

Статтею 62 Конституції України встановлені права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до ч. 5 зазначеної статті поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Оскільки при звільненні від кримінальної відповідальності вирок не ухвалюється, а питання вирішується шляхом постановлення у судовому засіданні ухвали про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених вищезазначеними вимогами закону, тому винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків у вказаному рішенні не встановлюється.

Тобто, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, діючи в межах свої повноважень та з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування у даному випадку інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності,про що у судовому рішенні навів докладні мотиви.

Таким чином, за змістом ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 372 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілоїна вказану ухвалу суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційних скарг, та обгрунтовано визнав їх безпідставними, навівшивідповідні мотиви. Водночас, мотивуючи своє рішення, апеляційний суд вказав на необхідність зміни ухвали суду першої інстанції шляхом виключення з його резолютивної частини посилання на стягнення з ОСОБА_6 на користь держави 7 941, 99 грн судових витрат за проведення експертиз. В решті залишено ухвалу без зміни.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

За таких обставин, доводи касаційних скарг потерпілої та її представника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальністьпри винесенні оскаржуваних судових рішень, є неспроможними.

Інші доводи касаційних скарг не містять вказівки на порушення судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Отже, обґрунтування касаційних скарг не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційних скарг та доданих до них копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарг немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_4 та її представника - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2023 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3