Ухвала

від 03.10.2023 по справі 911/1630/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1630/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Красножон О. М.,

позивачів - Галдецька Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Бучанської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 (судді: Буравльов С. І. - головуючий, Шапран В. В., Андрієнко В. В.) і рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2023 (суддя Колесник Р. М.) у справі

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської міської ради та відділу культури, національностей та релігій Бучанської міської ради

до фізичної особи-підприємця Харченко Яни Костянтинівни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Бучанська дитяча школа мистецтв ім. Левка Ревуцького

про визнання недійсним договору оренди майна та зобов`язання звільнити частину нежитлового приміщення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Бучанської міської ради та Відділу культури, національностей та релігій Бучанської міської ради (далі - відділ культури) з позовом до фізичної особи-підприємця Харченко Яни Костянтинівни (далі - ФОП Харченко Я. К.) про визнання недійсним договору № 43 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Бучанської міської об`єднаної територіальної громади, укладеного 02.07.2021 між Бучанською міською радою, відділом культури та ФОП Харченко Я. К. (далі - договір оренди від 02.07.2021); зобов`язання ФОП Харченко Я. К. звільнити частину нежитлового приміщення Бучанської дитячої школи мистецтв ім. Левка Ревуцького, площею 24,9 м2, вартістю 522 354,00 грн, розташованого за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), № 2, згідно з договором оренди від 02.07.2021 та повернути вказану частину нежитлового приміщення балансоутримувачу - відділу культури за актом приймання-передачі.

На обґрунтування позову прокурор послався на те, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог законодавства, зокрема, положень Закону України "Про освіту", оскільки передане відповідачці в оренду спірне нежитлове приміщення дитячої школи мистецтв використовується нею для надання послуг перукарнями та салонами краси, що не пов`язано з освітнім процесом та обслуговуванням учасників освітнього процесу. Отже, за висновком прокурора, наявні обставини для визнання недійсним такого договору на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України із застосуванням наслідків його недійсності - звільнення об`єкта оренди та повернення його балансоутримувачеві.

Бучанська міська рада не підтримала позов прокурора; посилаючись на положення частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", зазначила про можливість передачі в оренду майна комунальних закладів освіти для надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу; стверджувала про укладення між відділом культури та ФОП Харченко Я. К. угоди від 03.06.2021 про співробітництво (партнерство), за умовами якої відповідачка зобов`язалася безкоштовно вести гурткову роботу "Перукарське мистецтво" та проводити практичні заняття з учнями школи мистецтв, а відділ культури, у свою чергу, надати ФОП Харченко Я. К. спірне приміщення; вважала, що без заявлення вимог про визнання недійсним аукціону, за результатами якого було укладено оспорюваний договір, немає підстав для визнання недійсним такого договору. Крім того, міська рада зазначала, що вказане нежитлове приміщення перебувало у користуванні відповідачки, починаючи з 2005 року, та від відділу культури чи школи мистецтв не надходило звернень щодо недостатності у них приміщень для здійснення освітнього процесу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2023 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди від 02.07.2021; зобов`язано ФОП Харченко Я. К. звільнити частину нежитлового приміщення Бучанської дитячої школи мистецтв ім. Левка Ревуцького, площею 24,9 м2, розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), № 2, та повернути вказану частину нежитлового приміщення балансоутримувачу - відділу культури за актом приймання-передачі. Стягнуто з Бучанської міської ради на користь Київської обласної прокуратури 10 316,31 грн судового збору.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України та установив обставини невідповідності оспорюваного договору вимогам закону до нього, а саме положенням частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту". При цьому суд виходив із того, що спірне приміщення школи мистецтв належить до об`єктів освіти, а тому повинно використовуватися для забезпечення освітнього процесу та здійснення освітньої діяльності відповідним суб`єктом освітньої діяльності, та, відповідно, не підлягає наданню в оренду для інших цілей, зокрема, надання послуг перукарнями та салонами краси; міська рада, передаючи спірне приміщення в оренду відповідачці, порушила імперативну законодавчу вимогу про заборону використання майна позашкільного навчального закладу в цілях, відмінних від освітніх, що, у свою чергу, має наслідком визнання спірного договору оренди недійсним. Водночас суд зазначив, що правовим наслідком визнання недійсним договору оренди є повернення цього приміщення орендодавцеві в порядку і на умовах, які встановлені законом, а позовні вимоги в цій частині є похідними від вимог про визнання договору недійсним. Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про зобов`язання ФОП Харченко Я. К. звільнити спірну частину нежитлового приміщення школи мистецтв та повернути її балансоутримувачу за актом приймання-передачі підлягає задоволенню, проте з редакційними правками суду, що не впливають на зміст та сутність позовних вимог та обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки, зазначаючи про повернення орендованого майна не потрібно вказувати його вартість та наводити застереження щодо договору, на підставі якого майно перебувало в оренді.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2023 змінено в частині розподілу судового збору, в іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з ФОП Харченко Я. К. на користь Київської обласної прокуратури 4962,00 грн судового збору за подання позовної заяви. Витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Бучанську міську раду.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову.

Водночас суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду про покладення на Бучанську міську раду витрат на оплату судового збору, понесених прокуратурою, наголосивши, що оскільки прокуратурою визначено відповідачем у справі саме ФОП Харченко Я. К. та спір виник, у тому числі, і з її неправильних дій, тому судові витрати на оплату судового збору за подання позову необхідно покласти на відповідачку.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Бучанська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у цій справі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме в порушення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України суди розглянули справу та ухвалили рішення по суті спору без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, стосовно того, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору. При цьому, скаржник наголошує на тому, що належними відповідачами у цій справі повинні бути всі сторони оскаржуваного договору, а саме Бучанська міська рада, відділ культури та ФОП Харченко Я. К., натомість відповідачем зазначено лише ФОП Харченко Я. К., а міську раду та відділ культури прокурором визначено позивачами.

Від прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він вважає доводи скаржника безпідставними, такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних рішеннях, які є законним та обґрунтованими, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі залишити без змін. Зокрема, прокурор наголошує на тому, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 911/1630/22.

Від прокуратури також надійшли клопотання про закриття касаційного провадження у справі, оскільки касаційна скарга Бучанської міської ради не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України через недолучення документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Проте підстав для задоволення цього клопотання немає, оскільки суд касаційної інстанції, розглянувши матеріали касаційної скарги, установив, що вони відповідають вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про що було зазначено в ухвалі від 30.08.2023.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, рішенням Бучанської селищної ради від 07.10.2004 № 1024-34-IV на баланс вiддiлу культури та спорту виконавчого комітету Бучанської селищної ради передано будівлю площею 1066,9 м2 в селищі Буча на вул. Будьонного, буд. 2, для облаштування школи мистецтв, починаючи з 15.10.2004.

Відповідно до інвентаризаційної справи № 2652 на будинок № 2 на вул. Будьонного (наразі вул. Михайла Гориня) в м. Буча Київської обл. до переліку найменувань за номером вказаної будівлі входять: центр дитячої творчості (А), гараж (В), огорожа (№ 1, 2), замощення (І), власником майна є територіальна громада селища Буча в особі селищної громади.

Частина нежитлового приміщення площею 24,9 м2, розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Будьонного (вул. Михайла Гориня), будинок 2, є безпосередньо приміщенням, розташованим в будівлі школи мистецтв, власником якої є територіальна громада селища Буча в особі селищної ради.

Постановою Верховної Ради України від 09.02.2006 № 3434-ІV "Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення" селище міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області віднесено до категорії міст та надано йому статус міста обласного значення.

Як передбачено в пунктах 1.1, 1.4, 1.5 статуту школи мистецтв, затвердженого рішенням Бучанської міської ради від 30.05.2019 № 3469-59-VII, школа мистецтв є позашкільним навчальним закладом, який надає знання, формуючи уміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та її інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров`я вихованців, учнів і слухачів у позаурочний та позанавчальний час. Засновником школи мистецтв є міська рада. Цей позашкільний навчальний заклад належить до комунальної власності територіальної громади м. Буча, головною метою якого є забезпечення реалізації права дитини на доступність здобуття позашкільної освіти у межах державних вимог до навчання і виховання у позаурочний та позанавчальний час.

Відповідно до пункту 1.2 статуту школи мистецтв засновником - міською радою здійснюється фінансування даного позашкільного закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надання необхідних будівель з обладнанням i матеріалами, організація будівництва та ремонту приміщень, їх господарське обслуговування. Власником майна цього позашкільного навчального закладу є територіальна громада м. Буча в особі міської ради та він знаходиться в підпорядкуванні відділу культури.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 6, 8, 17 Положення про відділ культури, затвердженого рішенням Бучанської міської ради від 25.07.2019 № 3695-62-VII відділ культури є самостійним структурним підрозділом міської ради, що утворюється рішенням міської ради, підзвітний та підконтрольний міському голові, заступнику міського голови з соціально-гуманітарних питань Бучанської міської ради, управлінню культури, національностей та релігії Київської обласної державної адміністрації, а також Міністерству культури України, в межах передбачених чинним законодавством. Відділ культури утворено з метою створення умов для реалізації прав громадян Бучанської об`єднаної територіальної громади на свободу літературної і художньої творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, доступності всіх видів культурних послуг та культурної діяльності, реалізації державної політики у сфері культури, туризму, мистецтва, тощо. Відділ культури здійснює керівництво діяльністю, координацію і контроль за роботою закладів культури і мистецтва, що знаходяться в комунальній власності Бучанської міської об`єднаної територіальної громади. Об`єктами діяльності відділу культури, серед іншого, є початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, що знаходяться в комунальній власності Бучанської міської об`єднаної територіальної громади. Майно відділу належить йому на праві оперативного управління, він ним володіє та користується. До переліку структурних підрозділів, які входять до складу відділу культури, належить і школа мистецтв, розташована за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), буд. 2.

Приміщення школи мистецтв за вказаною адресою перебуває на балансі відділу культури, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів в бюджетних установах № 19 (форма № 03-6 бюджет).

Рішенням Бучанської міської ради від 29.04.2021 № 980-11-VIIІ "Про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем ФОП Харченко Я. К. або укладений з новим орендарем" вирішено оголосити аукціон, за результатами якого чинний договір оренди частини нежитлового приміщення школи мистецтв, площею 24,9 м2, розташованої за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня буд. 2, може бути продовжений з існуючим орендарем ФОП Харченко Я. К. або укладений з новим орендарем.

Відповідно до протоколу електронного аукціону від 09.06.2021 № UA-PS-2021-05-13-000103-1 переможцем вказаного аукціону стала ФОП Харченко Я. К.

02.07.2021 між Бучанською міською радою (орендодавець), ФОП Харченко Я. К. (орендар) та відділом культури (балансоутримувач) укладено договір оренди.

Відповідно до пункту 4.1 змінюваних умов вказаного договору об`єктом оренди виступає частина нежитлового приміщення комунальної власності за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня, буд. 2, площею 24,9 м2.

Згідно з пунктом 5.1 змінюваних умов договору оренди процедура, в результаті якої майно отримано в оренду, - продовження за результатами проведення аукціону.

Цільове призначення майна - майно може бути використане за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря (пункт 7.1 змінюваних умов договору оренди).

Строк оренди становить 4 роки та 11 місяців (пункт 12.1 змінюваних умов договору оренди).

02.07.2021 між відділом культури (балансоутримувач) і ФОП Харченко Я. К. (орендар) було підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, відповідно до якого балансоутримувачем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування майно загальною та корисною площею об`єкта 24,9 м2, розташоване на 1-му поверсі школи мистецтв за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня, буд. 2, що перебуває на балансі балансоутримувача та належить до сфери управління міської ради.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Бучанської міської ради та відділу культури до ФОП Харченко Я. К. про визнання недійсним договору оренди від 02.07.2021, зобов`язання ФОП Харченко Я. К. звільнити частину нежитлового приміщення Бучанської дитячої школи мистецтв ім. Левка Ревуцького, площею 24,9 м2, розташованого за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), № 2, та повернути її балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Як на підставу позову прокурор посилався на те, що договір оренди укладений з порушенням вимог статті 80 Закону України "Про освіту", оскільки передане відповідачці в оренду спірне нежитлове приміщення школи мистецтв використовується нею для надання послуг перукарнями та салонами краси, що не пов`язано з освітнім процесом та обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого по суті спору погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши, зокрема, положення статей 203, 215, 216, 785, 795 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 10, 80 Закону України "Про освіту", статей 1, 2, 4, 9, 10, 27 Закону України "Про позашкільну освіту", дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору оренди, звільнення орендованого майна та його повернення балансоутримувачеві.

При цьому суд виходив із того, що положеннями частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" встановлено імперативну законодавчу вимогу, згідно з якою об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Суди зазначили, що майно (приміщення) позашкільних навчальних закладів, до яких належить школа мистецтв, в силу наведених вимог законодавства повинно використовуватись саме для забезпечення освітнього процесу та здійснення освітньої діяльності відповідним суб`єктом освітньої діяльності.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що школа мистецтв є позашкільним навчальним закладом, засновником якої є Бучанська міська рада; вказаний позашкільний навчальний заклад належить до комунальної власності територіальної громади м. Буча; згідно з оспорюваним договором оренди відповідачці в орендне користування було передано частину нежитлового приміщення школи мистецтв; господарська діяльність ФОП Харченко Я. К. (основний вид діяльності) пов`язана з наданням послуг перукарнями та салонами краси, про що свідчать коди КВЕД зазначені при її державній реєстрації як ФОП. За висновками попередніх судових інстанцій, міська рада, передаючи спірне приміщення в школі мистецтв в оренду відповідачці, порушила імперативну законодавчу вимогу про заборону використання майна позашкільного навчального закладу в цілях, відмінних від освітніх.

При цьому, суди надали оцінку аргументам учасників справи, наведеним ними на підтвердження своїх вимог та заперечень, у тому числі і доводам міської ради, зокрема щодо залучення ФОП Харченко Я. К. до освітнього процесу у школі мистецтв у спосіб укладення з нею угоди про співробітництво від 03.06.2021 стосовно надання безоплатних послуг із ведення гурткової роботи "Перукарське мистецтво" та відхилили вказані доводи, навівши у судовому рішенні аргументоване мотивування такого. Так, суди зазначили, що оспорюваний договір оренди було укладено за результатами аукціону; укладаючи вказану угоду про співробітництво відділ культури не міг гарантувати та забезпечити перемогу в аукціоні саме відповідачці; надання безоплатних освітніх послуг не було конкурсною вимогою для участі у аукціоні, тобто якщо б переможцем аукціону став би інший суб`єкт господарювання, то у нього обов`язків з надання безоплатних освітніх послуг не було би; всі документи, необхідні для участі в аукціоні, було подано 31.05.2021, тобто до підписання угоди про співробітництво від 03.06.2021, тому на момент надання пропозиції умови щодо безоплатного ведення гуртку не існувало та жодна зі сторін не могла керуватися тим, що ФОП Харченко Я. К. здійснюватиме надання освітніх послуг.

Загалом за висновками судів, укладання такої угоди та прийняття ФОП Харченко Я. К. обов`язків із ведення гуртка, що є лише другорядною діяльністю відповідачки, яка здійснюється поряд із діяльністю перукарні чи салону краси, не може свідчити про усунення порушень вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", за змістом якої сутність господарської діяльності відповідного суб`єкта має полягати у наданні послуг освітнього характеру, а безоплатне надання послуг не може вважатися наданням послуг, які не можуть надаватися закладом освіти.

Разом із тим попередні судові інстанції урахували і те, що рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2021 у справі № 911/1645/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 та постановою Верховного Суду від 07.06.2022, було визнано недійсним договір № 9 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Бучанської міської об`єднаної територіальної громади, укладений 12.11.2020 між Бучанською міською радою, відділом культури та ФОП Харченко Я. К.; зобов`язано ФОП Харченко Я. К. звільнити частину нежитлового приміщення школи мистецтв, площею 24,9 м2, розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), буд. 2, та повернути її балансоутримувачу - відділу культури за актом приймання-передачі.

Суди в оскаржених судових рішеннях у цій справі, що розглядається, зауважили, що вказане судове рішення у справі № 911/1645/21 фактично виконано не було, оскільки через проведення аукціону було укладено новий договір та, відповідно, виникла нова правова підстава для користування орендованим майном школи мистецтв; на момент укладення договору оренди від 02.07.2021 міській раді мало бути відомо про існування позову прокурора та відкриття провадження у справі № 911/1645/21, в межах якого оспорювався попередній договір оренди з тих саме підстав, що і в межах розгляду цієї справи № 911/1630/22, проте міська рада та ФОП Харченко Я. К. продовжили процес оформлення нового договору і такі їх дії, як зазначили суди, свідчать про бажання створити нову правову підставу для користування спірним приміщенням.

Крім того, суди попередніх інстанцій надали оцінку посиланням міської ради на положення абзацу 9 пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, зазначивши, що положення вказаного Порядку не можуть змінювати імперативних приписів статті 80 Закону України "Про освіту".

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, попередні судові інстанції дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору оренди недійсним та повернення спірного приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як уже зазначалося, скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на судові рішення у справі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, про застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18 є безпідставними, оскільки за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями правовідносини в справі, що розглядається, та зазначеній справі не є подібними, що виключає застосування вказаної правової позиції під час вирішення цього спору.

У цій справі, в якій подано касаційну скаргу, предметом позову є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Бучанської міської ради та відділу культури до ФОП Харченко Я. К. про визнання недійсним договору оренди від 02.07.2021, укладеного між Бучанською міською радою, відділом культури та ФОП Харченко Я. К. Під час вирішення спору у цій справі попередні судові інстанції дійшли висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді в особі визначених ним уповноважених органів відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України. За висновками судів, підставою для представництва прокурором у цьому випадку є порушення інтересів держави в особі Бучанської міської ради, яка діє від імені відповідної територіальної громади як власника комунального майна, та відділу культури як балансоутримувача, що полягало у недотриманні визначеного законом порядку надання в оренду нерухомого майна комунального закладу позашкільної освіти та його ефективного використання за цільовим призначенням в порушення вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту". При цьому прокурором обґрунтовано із наданням підтверджуючих доказів невчинення органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, дій, спрямованих на відновлення порушених прав держави, що є підставою для його звернення з позовом у цій справі.

Натомість у цивільній справі, на яку посилається скаржник, предметом позову є вимоги приватного підприємства, заявлені до фізичної особи, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю та фізичною особою, та, відповідно обставини звернення з позовом, підстави представництва прокурором інтересів держави в суді в особі відповідних уповноважених органів у цій цивільній справі не досліджувалися та і не могли досліджуватися судами з огляду на суб`єктний склад сторін спору.

Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що висновки судів попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях у відповідній частині (щодо суб`єктного складу сторін) у справі, в якій подано касаційну скаргу, не суперечать правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20. Зокрема, у пункті 8.9 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються із постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15 .09.2020 у справі № 469/1044/17.

Звідси доводи скаржника про помилкове визначення суб`єктного складу сторін у справі, що розглядається, не отримали підтвердження та спростовуються наведеним.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Бучанської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2023 у справі № 911/1630/22.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Бучанської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2023 у справі № 911/1630/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак