Постанова

від 10.10.2023 по справі 950/2197/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м.Суми

Справа №950/2197/22

Номер провадження 22-ц/816/982/23, 22-ц/816/1034/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.

в присутності :

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Толмачової Валентини Миколаївни,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 тайого представника адвокатаТолмачової ВалентиниМиколаївни на рішенняЛебединського районногосуду Сумськоїобласті від12квітня 2023року у складі судді Стеценка В.А., ухваленого в м. Лебедин Сумської області, повне судове рішення виготовлено 24 квітня 2023 року,

та за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Племзавод Михайлівка»

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 12 квітня 2023 року у складі судді Стеценка В.А., ухваленого в м. Лебедин Сумської області, повне судове рішення виготовлено 24 квітня 2023 року,

та додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 19 травня 2023 року у складі судді Стеценка В.А., ухваленого в м. Лебедин Сумської області, повний текст судового рішення виготовлено 26 травня 2023 року,

в цивільнійсправі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Племзавод Михайлівка» про тлумачення окремих частин правочину,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

1.розтлумачити п. 37 та п. 39 договорів оренди землі від 17 вересня 2014 року в частині:

-в якому порядку та за чиєю згодою, чи то пасивне волевиявлення за об`єктивними обставинами, чи то активне волевиявлення однієї із сторін, припиняється договір за п. 37: «Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної ліквідації юридичної особи - орендаря.

Договір припиняється також в Інших випадках, передбачених законом»;

- розтлумачити в якому порядку та за чиєю згодою, чи то пасивне волевиявлення за об`єктивними обставинами, чи то активне волевиявлення однієї із сторін, припиняється договір за третім реченням п. 39: «Підстава ст. 30, ст.31 ЗУ «Про оренду землі»;

- чи виключає пункт 37. а саме: «Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусовою відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної ліквідації юридичної особи - орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом» трете речення п. 39: «Підстава ст. З0. ст. З1 ЗУ «Про оренду землі», як таке, що суперечить порядку та виду волевиявлення, та є самовиключним один до одного, що призведе до неможливості використання в обох пунктах одночасно.

2. Розтлумачити абзац 2 п. 38 та п. 39 договорів оренди землі від 17 вересня 2014 року в частині:

-в якому порядку та за чиєю згодою розривається договір за абзацом 2 п. 38: «Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором»;

-в якому порядку та за чиєю згодою розривається договір за реченням другим п. 39 «Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору та ухилення від виплати орендної плати», які є тотожними за змістом з абзацом 2 ст. 38 вищезазначених договорів; чи то за рішенням суду чи то шляхом подання заяви про розірвання договору в односторонньому порядку;

- чи виключає абзац 2 п. 38; «Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором» речення 2 в п. 39: «Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору та ухилення від виплати орендної плати», як таке, що суперечить порядку та виду волевиявлення, та є самовиключним один до одного, що призводе до неможливості використання в обох пунктах одночасно.

3. Розтлумачити п. 39 договорів оренди землі від 17 вересня 2014 року в частині застосування першого речення п. 39: «Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається», як самостійного, у зв`язку з тим, що друге речення п, 39 «Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору та ухилення від виплати орендної плати» та третє речення п. 39 «Підстава ст. 30, ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» йдуть як самостійні умови припинення та розірвання договору та такі як самовиключні відповідно до речення 2 та 3 п. 39.

Свої вимоги мотивував тим, що в провадженні Лебединського районного суду перебуває цивільна справа № 950/572/21 за його позовом до ТДВ «Племзавод Михайлівка» про розірвання договорів оренди земельних ділянок загальною площею 3,2048 га, кадастровий номер 5922986500:10:005:0163 та загальною площею 0,4470 га, кадастровий номер 5922986500:10:003:0164, які розташовані на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області.

Вказує на те, що на момент розгляду вказаної цивільної справи виник спір між сторонами договорів щодо змісту пунктів 37, 38, 39 договорів оренди землі, а саме незрозумілість в послідовності їх застосування та неможливість з`ясувати дійсний зміст цих пунктів щодо волевиявлення сторони правочину під час дії таких договорів.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 12 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 доТДВ «Племзавод Михайлівка»про тлумаченняокремих частинправочину задоволено.

Розтлумачено, що п. 37 та третє речення п. 39 договорів оренди землі від 7 вересня 2014 року, укладених між ОСОБА_1 та ТДВ «Племзавод «Михайлівка», передбачає припинення договору шляхом активного волевиявлення однієї із сторін.

Пункт 37 Договорів оренди землі від 7 вересня 2014 року, укладених між ОСОБА_1 та ТДВ «Племзавод «Михайлівка», трете речення п. 39 цих Договорів як таке, що суперечить порядку та виду волевиявлення і є самовиключним один до одного не виключає.

Розтлумачено, що абзац 2 п. 38 Договорів оренди землі від 17 вересня 2014 року передбачає розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Друге речення п. 39 Договорів оренди землі від 17 вересня 2014 р. передбачає розірвання договору за рішенням суду.

Абзац 2 п. 38 Договорів оренди землі від 17 вересня 2014 року друге речення п. 39 Договорів оренди землі від 17 вересня 2014 року як таке, що суперечить порядку та виду волевиявлення і є самовиключним один до одного не виключає.

Розтлумачено, що перше, друге та третє речення п. 39 Договорів оренди землі від 17 вересня 2014 року не є самостійними умовами припинення та розірвання договору та самовиключними в частині застосування.

17 квітня 2023року ОСОБА_1 та його представником адвокатом Толмачовою В.М. подано заяву, в якій просили ухвалити додаткове рішення у цій справі щодо розподілу судових витрат та стягнення з ТДВ «Племзавод «Михайлівка»,, на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1984 грн 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 25000 грн 00 коп.

Додатковим рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 19 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 та його представника адвоката Толмачової В.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ТДВ «Племзавод «Михайлівка», на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1984 грн 80 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішенням суду, ОСОБА_1 , його представником адвокатом Толмачовою В.М. та ТДВ «Племзавод «Михайлівка» подані апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник адвокат Толмачова В.М., посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення суду, а саме:

-розтлумачити п. 37 договорів оренди землі таким чином: всі підстави, передбачені п. 37 договорів оренди землі, не залежать від волі сторін договору, а тому не передбачають від них активних дій. Договір оренди припиняється автоматично від наставання конкретних подій, передбачених п.37;

-розтлумачити абзац 2 п. 38 договорів оренди землі таким чином: розірвання договорів оренди землі за абзацом 2 ст. 38 проводиться за рішенням суду;

-розтлумачити речення 2 п. 39 договорів оренди землі таким чином: речення 2 п. 39 договорів оренди землі є самовиключеним по відношенню до положень абзацу 2 п. 38 договорів оренди землі, у зв`язку з виникненням протиріччя у діях та правових наслідках у сукупності їх застосування з положеннями абзацу 2 п 38 договорів;

-розтлумачити речення 3 п. 39 договорів оренди землі таким чином: речення 3 п. 39 договорів оренди землі є самовиключним по відношенню до положень п. 37 договорів оренди землі, у зв`язку з виникненням протиріччя у волевиявленні сторін та правових наслідків;

-розтлумачити речення 1 п. 39 договорів оренди землі таким чином: речення 1 п. 39 договорів оренди землі є самостійним реченням для виконання з чітко встановленою процедурою розірвання договору в односторонньому порядку, передбаченого ст. 188 ГК України.

Доводи апеляційної скарги мотивують тим, що суд першої інстанції безпідставно посилався на висновки експертизи №18759 від 14 жовтня 2022 року, проведеної в іншій судовій справі, які не підлягають застосуванню при тлумаченні пунктів договорів у цій судові справі, так як експертом не надавалося правової оцінки умовам договорів, передбачених пунктами 37, 38 та 39.

Звертає увагу на те, що предметом позову є тлумачення вказаних пунктів договорів, адже незрозумілою була сама процедура розірвання договорів, якщо одні і ті ж умови передбачалися різними пунктами договорів і при цьому, кожним із пунктів, де ці умови зазначалися, були передбачені зовсім різні дії їх розірвання.

На переконання заявників апеляційної скарги, суд першої інстанції вніс ще більшу плутанину виконання вказаних пунктів договорів.

Вказують на те, що при ухваленні судового рішення, судом не було взято до уваги положення постанови КМУ «Про затвердження Типового договору оренди землі» від 03 березня 2004 року за №220 та не застосував принцип contra proferenfem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

ТДВ «Племзавод «Михайлівка» в апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість висновків суду, неврахування фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що при вирішенні питання про тлумачення умов договору, суду необхідно встановити наявність між сторонами договору спору, перевірити та встановити в чому полягає порушення прав позивача і чи дійсно є обставини, на які посилається позивач достатніми підставами для застосування ст. 213 ЦК України. ОСОБА_1 у своєму позові про розірвання договорів оренди, посилався на п. 39 цих договорів з виключно небажанням продовжувати договірні відносини з відповідачем. У той же час, позивач просить розтлумачити, крім п. 39 договорів, ще й пункти 37 та 38. Звертає увагу на те, що з моменту укладення договорів оренди минуло вісім років, договори є чинними та виконуються сторонами.

Вказує на те, що у п. 39 догорів оренди землі чітко визначено, що розірвання договору в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається. У другому та третьому реченнях розкриваються випадки, коли одна із сторін має право ставити питання про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, а пункт 38 договорів розкриває порядок реалізації пункту 39 договору оренди, а саме за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Як на підставу для скасування додаткового рішення суду, заявник апеляційної скарги вказує на те, що не знайшло підтвердження порушення, невизнання чи оспорення прав, свобод та інтересів позивача з боку відповідача, таких висновків дійшов суд першої інстанції. Крім того, вважає, що наданий позивачем фіскальний чек від 04 листопада 2022 року на суму 25000 грн 00 коп. не може вважатися підтвердженням оплати правничих послуг, так як він не містить ні відомостей про платника, ні відомостей про правничу допомогу щодо представництва інтересів у суді йде мова. Наданий акт приймання - передачі правничих послуг також не містить відомостей про те, що це сплачується саме гонорар, як це передбачено положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність».

Сторонами подані відзиви на апеляційні скарги, в яких посилаючись на безпідставність викладених в них доводів, просять в їх задоволенні відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Толмачову В.М., перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача та його представника задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі,що переглядається,суд першоїінстанції встановивта зматеріалів справивбачається,що 17 вересня 2014 року між ПАТ «Племзавод «Михайлівка» та ОСОБА_1 укладені два договори оренди землі, за якими останній передав товариству в оренду належні йому на праві власності земельні ділянки, площею 3,2048 га ріллі та 0,4470 га сіножатей, строком на 15 років (а.с. 14-15, 16-18).

Пунктами 37-39 цих договорів визначено наступні умови дострокового припинення їх дії.

Так, відповідно до п. 37 договорів дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусово відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичною особи орендаря. Договір припиняється також і в інших випадках, передбачених законом.

У пункті 38 договорів зазначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У пункті 39 цих договорів сторони узгодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору та ухилення орендаря від виплати орендної плати. Підстава ст. 30, ст. 31 Закону України «Про оренду землі».

01 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «Племзавод «Михайлівка» із заявами-повідомленнями про розірвання договорів оренди землі від 17 вересня 2014 року, яке мотивував тим, що пунктами 39 цих договорів передбачено право дострокового розірвання цих договорів в односторонньому порядку (а.с. 21-22, 23).

Листом у відповідь на вказані заяви позивача, ТДВ «Племзавод «Михайлівка» повідомило, що товариство в повній мірі виконує свої зобов`язання за вищевказаним договором оренди землі, в тому числі щодо своєчасності та повноти виплати орендної плати. Товариство має намір реалізувати своє право користування земельною ділянкою протягом всього строку, встановленого договором оренди та не має наміру його розривати (а.с. 23).

У провадженні Лебединського районного суду Сумської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Племзавод «Михайлівка» про розірвання договорів оренди землі від 17 вересня 2014 року з підстав, визначених п. 39 цих договорів.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в провадженні Лебединського районного суду перебуває цивільна справа № 950/572/21 за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Племзавод Михайлівка» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених між сторонами 17 вересня 2014 року, під час розгляду цієї справи між сторонами виник спір щодо змісту п. 37, п. 38, п. 39 вищезазначених договорів та що позивач має право звернутися до суду з позовними вимогами про їх тлумачення, так як вказані доводи обґрунтовані матеріалами справи та вимогами ст.ст. 213, 637 ЦК України.

Проте, з таким висновками суду першої інстанція колегія суддів не може погодитися, з огляду на те, що вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Так, згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України) .

Відповідно дост. 637 ЦК Українитлумачення умов договору здійснюється відповідно достатті 213 цього Кодексу.У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Статтею 213 ЦК Українивстановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення змісту правочину визначено ч. 3 ст. 213 ЦК України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом ч. 4 ст. 213 ЦК України, якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Підставою для тлумачення судом договору єнаявність спору між сторонами правочинущодо його змісту,невизначеність і незрозумілістьбуквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину/його частини, аволевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір,тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючи умови угоди.Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договорубез зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін,тлумачення слід розумітияк спосібможливості виконання сторонами умов правочину, томутлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановленістаттею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторінпри його укладенні,усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Метою тлумачення правочину є з`ясування його змісту, який становить права та обов`язки сторін,тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Таким чином, при вирішенні питання щодо тлумачення умов договору, суду необхідновстановитинаявність між сторонами договору спору,перевірити та встановити в чому полягає порушення прав позивачаі чидійсно є обставини, на якіпосилається позивач достатніми підставами для застосуваннястатті 213 ЦКУкраїни.

Близька за змістом правова позиція щодо застосування статей 213, 637 ЦК України наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 753/22010/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 916/2500/15, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 922/3740/18, від 27 січня 2021 року у справі № 904/2581/19.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для тлумачення пунктів 37-39 договорів оренди, укладених між сторонами. Так, посилаючись, виключно на висновки судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи мовлення, складеної 14 жовтня 2022 року, суд першої інстанції не обґрунтував, в чому саме полягає незрозумілість чи неоднозначне трактування змісту вказаних пунктів договорів. Сам факт перебування в провадженні суду спору між сторонами про розірвання договорів з підстав односторонньої відмови від них (п.39 договорів), не є підставою для тлумачення змісту цих договорів в окремому судовому провадженні.

Перевіряючи твердження позивача та його представника про незрозумілість в послідовності застосування пунктів 37-39 договорів оренди землі від 17 вересня 204 року, неможливість з`ясувати дійсний зміст цих пунктів щодо волевиявлення сторони правочину під час дії таких договорів, колегія судді, повторно дослідивши зміст цих договорів, вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 37 договорів сторони узгодили підстави припинення їх дії, яким є: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря. Договір припиняється також і в інших випадках, передбачених законом.

На переконання колегії суддів, вказаний пункт містить конкретно визначений перелік підстав, у разі виникнення яких дія укладених між сторонами договору припиняється.

Щодо пункту 38 договорів, то ним сторони узгодили підстави припинення договорів, шляхом їх розірвання, а саме: або за взаємною згодою, або за рішенням суду за позовом однієї із сторін у разі невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Зі змісту абзацу 2 пункту 38 договорів і так чітко зрозуміло, що дія цих договорів припиняється за рішенням суду, а тому додаткового тлумачення судовим рішенням не потребує.

Слід зазначити, що зміст пунктів 37 та 38 укладених між сторонами договорів оренди землі є тотожним зі змістом цих же пунктів, які викладені в Типовому договорі оренди землі, затвердженому постановою КМУ від 03березня 2004року за№ 220.,в редакції,яка діялана часїх укладення.

Колегія суддів вважає також слушними доводи відповідача про те, що спір щодо застосування пунктів 37 та 38 цих договорів між сторонами фактично відсутній, що теж є підставою для відмови у задоволення вимог позивача в цій частині.

На даний час в провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 про припинення дії договорів оренди землі від 17 вересня 2014 року у зв`язку з односторонньою відмовою від нього позивачем, тобто в порядку п. 39 договорів.

Пунктом 39 договорів оренди землі погоджено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається. У другому реченні цього пункту, визначені умови для розірвання цих договору в односторонньому порядку.

Вимоги позивача та його представника, викладені в пункті 1.5 прохальної частини апеляційної скарги, в якому йдеться про те, що сторона позивача просить роз`яснити, що речення 1 п. 39 договорів є самостійним реченням для виконання з встановленою процедурою розірвання договору в односторонньому порядку, фактично зводяться до зміни умов укладеного, шляхом його роз`яснення, що є неприпустимим.

Таким чином, беручи до уваги те, що спірні договори земельної ділянки виконуються сторонами з 2014 року, а у пунктах 37-39 цих договорів викладені точні та однозначні умови припинення їх дії, а тому визначених ст.ст. 213 та 637 ЦК України підстав для тлумачення цих договорів колегія суддів не вбачає.

Отже, виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1 та п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщосуд апеляційноїчи касаційноїінстанції,не передаючисправи нановий розгляд,змінює рішенняабо ухвалюєнове,цей судвідповідно змінюєрозподіл судовихвитрат.

З огляду на положення ч.ч.1-2 ст. 141 ЦПК України, якими визначено, що у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача, а тому додаткове рішення суду, яким вирішено питання розподілу між сторонами понесених позивачем в суді першої інстанції судових витрат, підлягає скасуванню.

Крім того, у зв`язку з задоволенням вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення суду в сумі 2977 грн 20 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 тайого представника адвокатаТолмачової ВалентиниМиколаївни залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Племзавод Михайлівка» задовольнити.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 12 квітня 2023 року та додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 19 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Племзавод Михайлівка» судовий збір в сумі 2977 гривень 20 копійок за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 жовтня 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Ю. О. Філонова