Ухвала

від 26.09.2023 по справі 752/10204/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ТОВ «Служба правової допомоги у місті Києві», на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , та накладено арешт на вилучений під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2, системний блок FUJITSU, Serial No: YLHQ 071132.

Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначив про наявність правових підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ТОВ «Служба правової допомоги у місті Києві», подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08серпня 2023 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою звільнити з-під арешту системний блок FUJITSU, Serial No: YLHQ 071132.

Представник вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Зазначає, що згідно з ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва, на підставі якої проводився обшук, судом надано дозвіл на відшукання та вилучення виключно бланків та документів щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання на території України, у тому числі для громадянки ОСОБА_8 ; грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, а саме предмету неправомірної вигоди; а також надано дозвіл на копіювання інформації з мобільних телефонів та комп`ютерної техніки, за допомогою якої готувались документи для отримання посвідки на тимчасове перебування на території України. Проте, як стверджує, всупереч п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України слідчим прийнято рішення про вилучення системного блоку FUJITSU, Serial No: YLHQ 071132, що належить ТОВ «Служба правової допомоги у місті Києві».

Вважає, що під час вирішення питання про арешт майна судом не враховано, що зазначений системний блок не містить ознак злочинного походження та не належить до предмету неправомірної вигоди.

Також зазначає, що судом не взято до уваги, що під час обшуку ТОВ «Служба правової допомоги у місті Києві» надані пояснення щодо користування даним системним блоком іншими адвокатами та наявності на ньому інформації, яка містить адвокатську таємницю.

На переконання представника, внаслідок накладення арешту на майно неправомірно та безпідставно обмежено право власності ТОВ «Служба правової допомоги у місті Києві».

Учасники кримінального провадження у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання завчасно проінформовані, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за їх відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 27 квітня 2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023100000000231за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 умисно, за попередньою змовою з невстановленою особою, підбурив ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, а саме для позитивного розгляду поданих документів та видачі посвідки на тимчасове проживання на території України.

27 червня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 червня 2023 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено системний блок FUJITSU, Serial No: YLHQ 071132, який належить ОСОБА_9 .

28 червня 2023 року старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вище вказане майно, яке вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року клопотання слідчого задоволено.

Таке рішення слідчого судді, колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, у тому числі збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42023100000000231 про накладення арешту на раніше вказане майно, що вилучене 27 червня 2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання слідчого та дослідивши матеріали, додані до нього, прийшов до правильного висновку, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 від 27 червня 2023 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні.

Крім того, як убачається з матеріалів провадження, персональний комп`ютер, виявлений в ході проведення обшуку робочого місця ОСОБА_9 , містив код логічного захисту, який при наданні можливості адвокатом з`ясувати код його подолання, неодноразово, встановлений не був.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На переконання колегії суддів клопотання слідчого про арешт майна цілком відповідає вимогам ст. 171 КПК України, зокрема, містить підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що арешт майна призводить до обмеження права власності ТОВ «Служба правової допомоги у місті Києві», не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, зважаючи на те, що хоча застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи/товариства, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для арешту майна та не є безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, що вилучене 27 червня 2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить Стиву Вебер, за місцем розташування офісного приміщення, де працює ОСОБА_9 , а саме: системний блок FUJITSU, Serial No: YLHQ 071132,врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , та накладено арешт на майно, а саме: системний блок FUJITSU, Serial No: YLHQ 071132, в рамках кримінального провадження № 42023100000000231, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ТОВ «Служба правової допомоги у місті Києві», - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 752/10204/23 Справа №11-сс/824/5273/2023 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції: ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1