Постанова

від 26.09.2023 по справі 523/24049/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5313/23

Справа № 523/24049/21

Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Гуденка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Ляшенко Еллада Анзорівна,

на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2023 року

у цивільній справі за заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа,

встановив:

28 грудня 2021 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до суду із заявою в якій просило видати дублікат виконавчого листа по справі №1527/2-6716/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом на загальну суму 1 607 774, 27 грн. та судові витрати в розмірі 3073,00 грн., який був виданий Суворовським районним судом м. Одеси 03 квітня 2013 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2023 року заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа задоволено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат - Ляшенко Е.А., звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2023 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк» про видачу дублікату виконавчого листа.

За доводами апеляційної скарги, оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції не встановлено, а стягувачем не доведено, що виконавчий лист по справі №1527/2-6715/11 був втрачений. Скаржник також зазначає, що сторона заявника приховала той факт, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2021 року у справі №523/10510/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, кредитний договір від 11 грудня 2007 року визнано недійсним.

11 квітня 2023 року засобами поштового зв`язку АТ «Райффайзен Банк», від імені якого діє представник Звєзділіна-Полішко А.Д., до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу боржника, в якому, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Зокрема, представник стягувача вказує, що не відповідають дійсності посилання скаржника на визнання кредитного договору дійсним, оскільки рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2021 року та постанова Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у справі №523/10510/17 скасовані постановою ВС від 22 лютого 2023 року. Водночас представник стягувача зауважує, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання банком не пропущено, а відповідно до актуальної практики ВС стягувач не зобов`язаний доводити причини втрати виконавчого документа, за умови невиконання судового рішення, і видача його дубліката жодним чином не порушує права боржника.

26 вересня 2023 року представник АТ «Райффайзен Банк» направила на електрону пошту апеляційного суду клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника АТ «Райффайзен Банк», у якому також зазначила, що підтримує доводи поданого відзиву та просила залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення скаржника ОСОБА_1 та йогопредставника -адвоката ЛяшенкоЕ.А.,які підтрималидоводи тавимоги апеляційноїскарги,перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, апеляційний суд вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним нормам, виходячи з такого.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що стягувачем доведені обставини втрати виконавчого документа, оскільки станом на день звернення стягувача із цією заявою, оригінал виконавчого документа по вказаній вище справі у стягувача чи на примусовому виконанні не перебуває, при цьому рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2012 року, яке є чинним, не виконано, тому є підстави для задоволення вимог стягувача та видачі дубліката виконавчого листа.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів(посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, інтими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»),

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Відповідно до п. 17.4 ч. 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в ред. 2017 року) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат».

При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили.

Судом встановлені та матеріалами справи підтверджуються такі факти і обставини по справі.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі №1527/2-6716/11 від 26 вересня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь AT «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 1607 774, 27 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

03 квітня 2013 року представником стягувача отримано виконавчий лист №1527/2-6716/1, після чого цей виконавчий документ декілька разів направлявся на примусове виконання до ВДВС та повертався стягувачу.

20 серпня 2018 року на підставі заяви AT «Райффайзен Банк» Першим Суворовським відділом ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області було відкрито виконавче провадження №57033463 з примусового виконання виконавчого листа № 1527/2-6716/11 виданого Суворовським районним судом м. Одеси 03 квітня 2013 року.

08 квітня 2019 року Першим Суворовським відділом ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Водночас станом на 28 грудня 2021 року оригінал виконавчого документа до AT «Райффайзен Банк» не надходив.

Отже судом встановлено факт відсутності виконавчого документа у стягувана та в органі державної виконавчої служби.

За вказаних обставин колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2012 року не виконано, яке не втратило законної сили, а вказані вище обставини свідчать про втрату виконавчого листа, тому є підстави для задоволення вимог стягувача та видачі дублікату виконавчого листа по вказаній вище справі.

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не встановлено, а заявником не доведено, що виконавчий лист по справі №1527/2-6715/11 є втраченим, колегія суддів зауважує про таке.

Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.

Отже необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11 (провадження №61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувана та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі №2-162/12 (провадження № 61-14111 св20).

Аналізуючи відомості, що містяться у матеріалах справи, зокрема, про дату отримання стягувачем виконавчого листа №1527/2-6716/1, фактів його неодноразового направлення на примусове виконання та повернення останньому 24 червня 2014 року, 30 березня 2015 року, 27 вересня 2016 року та 08 квітня 2019 року, апеляційний суд констатує дотримання стягувачем під час звернення до суду із цією заявою про видачу дублікату виконавчого листа встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання.

Обґрунтовуючи заяву про видачу дублікату виконавчого листа, стягувач посилається на те, що 08 квітня 2019 року виконавче провадження № 57033463 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1607 774,27 грн. та 3073,00 грн. судових витрат, було завершене та виконавчий документ повернутий на адресу стягувача. Однак станом на 28 грудня 2021 року оригінал виконавчого листа на адресу банку не надходив та його місцезнаходження не відоме.

Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчої провадження, яка є відкритою для безоплатного цілодобового доступу убачається, що виконавче провадження № 57033463 щодо виконання виконавчого листа № 1527/2-6716/11 завершено.

При цьому, в апеляційній скарзі боржник не заперечує ту обставину, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2012 року, на підставі якого було видано виконавчий лист, не втратило законної сили.

Апеляційний суд також звертає увагу і на те, що відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України убачається, що суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Разом з цим, матеріали справи не містять, а скаржником не надано суду жодних доказів на спростування встановлених судом обставин, на які посилається стягувач обґрунтовуючи свою заяву стосовно втрати виконавчого листа, як і не спростовано обставин того, що рішення суду на підставі якого було видано виконавчий документ боржником виконане у добровільному чи б то примусовому порядку (у межах виконавчого провадження).

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для видачі стягувачу дубліката виконавчого листа, оскільки рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку кредитної заборгованості на час звернення стягувача до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа є чинним, строк його виконання не сплив, а факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09 жовтня 2019 року при розгляді справи №2-6417/06.

Апеляційний суд зважає на необхідність дотримання засади обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Безпідставними є і посилання скаржника про те, що сторона стягувача приховала той факт, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2021 року у справі №523/10510/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, кредитний договір від 11 грудня 2007 року визнано недійсним, оскільки як слушно зауважило АТ «Райффайзен Банк» у відзиві на апеляційну скаргу, такі посилання скаржника в якості доводів апеляційної скарги спростовуються постановою ВС у справі №523/10510/17 від 22 лютого 2023 року, якою касаційну скаргу АТ «Райффайзен Банк» задоволено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк» про визнання недійсними кредитного та іпотечного договору, зняття заборони відчуження на квартиру реєстраційні номери № 626204702 від 11 грудня 2007 року, № 6203910 від 11 грудня 2007 року скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно невідповідності обставинам справи висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви стягувача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду про задоволення вимог заяви стягувача, з вказаних вище підстав.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення вказаного питання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.367, 374,375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Ляшенко Еллада Анзорівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови буде складено 02 жовтня 2023 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова