Постанова

від 11.10.2023 по справі 160/10294/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 160/10294/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Темченко Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 р. (суддя Коренев А.О.) в адміністративній справі №160/10294/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, про визнання неправомірними дій, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила визнати неправомірними дії виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимирович, направленні на звільнення її з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава; визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 13.08.2020 № 514-ос про звільнення її з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава; визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 20.08.2020 № 531-ос про звільнення її з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава; визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 13.10.2020 № 616-ос про звільнення її з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава; поновити на посаді, що є рівнозначною посаді першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, а за відсутності такої посади на іншій рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі; стягнути з Державного бюро розслідувань середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.10.2020 по дату винесення судового рішення.

На обґрунтування позову зазначено про те, що на час затвердження змін до штатного розпису, а саме: 14.07.2020, що і стало в подальшому підставою для звільнення, не було затверджено Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, в порушення ст. 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», що, на думку Позивача, свідчить про відсутність зміни істотних умов проходження служби. При цьому, в результаті змін до штатного розпису посади директора та заступників збереглися, і, на думку Позивача, фактично за новим штатним розписом ці особи повинні виконувати посадові обов`язки, тому скорочення посади Позивача не відбулось. Позивач вказав і про те, що у зв`язку з тим, що підстави для припинення державної служби, передбачені ст. 87 Закону України «Про державну службу» на думку останнього були відсутні, ОСОБА_2 звернулась до Державного бюро розслідувань із заявою на переведення на іншу рівнозначну посаду, однак листом від 13.08.2020 року Позивачу було відмовлено в такому переведенні та зазначено, що переведення працівників Державного бюро розслідувань з посад державної служби на посади, які підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу не передбачено. 13.08.2020 Позивач повторно звернувся з листом до Державного бюро розслідувань з вимогою повторно розглянути питання переведення, адже першого заступника директора Державного бюро розслідувань та заступника директора Державного бюро розслідувань було переведено з посади державної служби на посаду, яка підлягає заміщенню особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу, проте відповідь на вказане звернення Позивачка не отримала, а відсутність дій щодо переведення, на думку Позивача, свідчать про застосування неоднакового підходу до однакових правовідносин.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 р., залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 р. адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Постановою Верховного Суду 06 грудня 2022 р. рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 р. скасовано із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень стала обставина розгляду справи за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням норм процесуального права.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 р. позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачкою. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянтка просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про відсутність доказів належного повідомлення про наступне вивільнення, ігнорування переважного права позивачки залишитися на роботі, формулювання підстави звільнення позивачки, яка не визначена статтею 87 Закону України «Про державну службу», порушення процедури звільнення позивачки за ініціативи новопризначеного керівника, що прямо суперечить статті 83 Закону України «Про державну службу».

У письмових відзивах на апеляційну скаргу Державне бюро розслідувань та Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава просять залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні, яке відбулось 26 вересня 2023 р. в режимі відеоконференції за участю представників сторін, представник апелянтки адвокат Озюменко Є.Ю. підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, а також заявив клопотання про зупинення провадження у справі, яке було вирішено колегією суддів шляхом постановлення відповідної ухвали. Представники відповідачів просили залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

У зв`язку із відсутністю належного технічного зв`язку з представником апелянтки, а також через численні повітряні тривоги на території міста Дніпро, колегія суддів, за згодою сторін, частково заслухавши представника апелянтки, а також заслухавши представників відповідачів, які були присутніми у залі суду, оголосила перерву у судовому засіданні на 11 жовтня 2023 р., запропонувавши представнику апелянтки викласти завершення виступу письмово і направити його апеляційному суду для врахування викладених в ньому доводів. Також, колегія суддів прийняла рішення про завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

"Наказом Державного бюро розслідувань № 154-ос від 23 жовтня 2018 року ОСОБА_2 призначено на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, яка на час призначення на посаду та проходження нею служби, відносилась до посад державної служби (том 1 а.с. 94).

26.02.2020 ДБР прийнято наказ № 47 «Про затвердження переліку посад у центральному апараті ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу». 08.07.2020 в.о. директора ДБР ОСОБА_3 видано наказ «Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами» № 323, відповідно до якого посади директора та заступника директора територіальних управлінь ДБР підлягали заміщенню особами рядового і начальницького складу.

14.07.2020 в.о. директора ДБР ОСОБА_3 видано наказ «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві на 2020 рік» № 93 ДСК, який вводився в дію з 17.08.2020, а підставою для його видання слугував Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затверджений наказом ДБР від 08.07.2020 № 323. В п. 2 наказу зазначено про скорочення посад державної служби відповідно додатку, зокрема: директор - 1 посада, перший заступник директора - 1 посада, заступник директора - начальник слідчого управління - 1 посада. Натомість введено до штатного розпису посади старшого начальницького складу (полковник ДБР): директор - 1 посада, заступник директора - 2 посади.

14.07.2020 відповідачем-2 видано наказ «Про попередження працівників» № 336 та направлено лист на адресу Директорів (виконуючих обов`язків) територіальних управлінь в якому відповідач- 2 просив прибути особисто та забезпечити своєчасне прибуття перших заступників та заступників до ДБР - 16.07.2020.

16.07.2020 відповідачем-2 винесено попередження про наступне вивільнення позивача, в якому останнього попереджували про скорочення посади по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення даного попередження, та про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII.

16.07.2020 Управлінням кадрової роботи та державної служби ДБР складено акт № 16 про те, що позивачка не прибула до ДБР для отримання попередження про наступне вивільнення, у зв`язку із скороченням посади державної служби (том 2 а.с. 85).

16.07.2020 Управлінням кадрової роботи та державної служби ДБР складено протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця, відповідно до якого попередження про наступне вивільнення надіслано позивачці

16.07.2020 на 2 адреси електронної пошти та засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 ., яке отримано нею 27.07.2020 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2 а.с. 86,87).

17 липня 2020 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до Державного бюро розслідувань про переведення її на рівнозначну посаду заступника директора ТУ ДБР у м. Полтаві (том 1 а.с. 31).

13.08.2020 відповідачем-2 видано наказ № 514-ос про звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, 20 серпня 2020 року, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби (том 2 а.с. 94).

13.08.2020 відповідачем-2 видано розпорядження № 3-Р-20, яким позивача зобов`язано прибути до Управління кадрової роботи та державної служби ДБР разом із службовим посвідченням та актами передачі справ і майна - 20.08.2020.

14.08.2020 позивачем повідомлено в.о. Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві про знаходження на лікарняному, що в подальшому було доведено до відома Відповідача-2 (доповідна записка №15/15-03 від 17.08.2020).

20.08.2020 ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві, листом №12289/15-10 повідомило в .о. Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, Соколова О., про те, що позивачка о 11:47 год проінформувала про її знаходження на лікарняному.

20.08.2020 відповідачем-2 на підставі вказаного листа видано наказ № 531-ос «Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 13 серпня 2020 року №514-ос», який прийнято у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивачки та змінено п. 9 наказу від 13.08.2020 №514-ос, з викладенням його в наступній редакції: «Звільнити ОСОБА_2 з посади першого заступника Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби».

21.08.2020 ДБР листом №10-13-01-18686 направило наказ №531-ос від 20.08.2020 на адресу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві. 13.10.2020 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 винесено наказ № 616-ос, відповідно до якого було припинено державну службу та звільнено ОСОБА_2 з посади першого заступника Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві (том 2 а.с. 114-115). 13.10.2020 на адресу позивача направлено повідомлення про звільнення разом з наказом № 616-ос.".

Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що спір у справі виник у зв`язку зі звільненням позивачки з посади державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року №117-ІХ) у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби.

На час прийняття позивачки на державну службу до ДБР Закон України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року №794-VIII (далі також - «Закон №794-VIII») діяв у редакції Закону України від 3 липня 2018 року №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».

Відповідно до статті 1 Закону №794-VIII (у вказаній редакції) ДБР за правовим статусом визначено центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

27 грудня 2019 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 3 грудня 2019 року №305-IX (далі також - «Закон №305-IX»).

Частиною першою статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», редакція якої не зазнала змін у зв`язку із набранням 27 грудня 2019 року чинності Законом №305-ІХ, визначено, що до працівників ДБР належать 1) особи рядового і начальницького складу, 2) державні службовці та 3) особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.

Частиною п`ятою статті 14 цього Закону (у редакції, чинній до 27 грудня 2019 р.) визначено, що трудові відносини працівників ДБР регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про державну службу» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

У зв`язку із набранням чинності 27 грудня 2019 року Законом №305-ІХ правовий статус ДБР змінився із центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (у редакції Закону №305-ІХ) ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 указаного Закону, систему ДБР складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі ДБР діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи. Організаційна структура ДБР визначається Президентом України.

Отже, з 27 грудня 2019 р. змінився не лише правовий статус ДБР, але й порядок визначення організаційної структури ДБР (до внесення вищевказаних змін організаційна структура ДБР затверджувалася Директором ДБР за погодженням із Кабінетом Міністрів України). Указані зміни були запроваджені з метою удосконалення правових основ організації й діяльності ДБР шляхом реформування вказаного органу задля цілей удосконалення законодавчого регулювання питань, пов`язаних із діяльністю територіальних управлінь ДБР, проходженням служби особами рядового та начальницького складу ДБР, конкурсними відборами та переведенням працівників ДБР тощо.

На виконання вимог статті 9 Закону №794-VIII у вказаній редакції Указом Президента України від 5 лютого 2020 року №41/2020 затверджено нову організаційну структуру ДБР. Затвердження нової структури зумовило необхідність прийняття змін до штатного розпису як центрального апарату, так і територіальних органів ДБР.

За приписами частини п`ятої статті 14 Закону №794-VIII (у редакції Закону №305-IX), трудові відносини працівників ДБР регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців ДБР поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців ДБР відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Тож законодавець при регулюванні трудових відносин при проходженні та припинені державної служби згідно із Законом України «Про державну службу» та державної служби особливого характеру, згідно з Законом України «Про Державне бюро розслідувань», встановив відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій службовців (державних службовців та осіб рядового і начальницького складу), та введено особливості щодо проходження служби та реалізації повноважень службовців ДБР.

Законом №305-ІХ доповнено Закон України «Про Державне бюро розслідувань» статтею 14-3, якою врегульовано порядок переведення працівників ДБР, за змістом якої: державні службовці можуть бути переведені у системі ДБР за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу» (частина перша статті 14-3); особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі ДБР, у тому числі з територіального управління до центрального апарату ДБР, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади (частина друга статті 14-3); переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи ДБР, які порушили питання про переведення (частина третя статті 14-3).

З аналізу наведеної норми слідує, що законодавцем не передбачено механізму переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом.

Подібний висновок щодо тлумачення статті 14-3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» викладений у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 травня 2022 р. у справі №200/11081/20-а, від 24 червня 2022 р. у справі №200/12306/20-а, від 11 серпня 2022 р. у справі №160/8361/20.

Наказом ДБР від 28 грудня 2019 року №343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (зі змінами, внесеними наказами від 2 січня 2020 року №1 та від 3 січня 2020 року № 2) затверджений Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (далі також - «Порядок №343»).

Відповідно до пункту 2 Порядку №343 для забезпечення ефективності та безперервності виконання завдань, покладених на ДБР як державний правоохоронний орган, Директор ДБР або особа, яка виконує його повноваження, визначає в межах граничної чисельності перелік посад у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, передбачених пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

Служба в ДБР на посадах рядового і начальницького складу передбачає відповідність кваліфікаційним вимогам та особливим критеріям професійної придатності (зокрема щодо стану здоров`я, застосування зброї та спецзасобів, здатності витримувати додаткові фізичні та психологічні навантаження, понаднормову роботу тощо), які є відмінними від вимог служби в ДБР на посадах державної служби (пункт 4 Порядку №343).

Відповідно до пункту 6 Порядку №343 зміна категорії посад працівників ДБР, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора ДБР або особи, яка виконує його повноваження. Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу») та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу. З прийняттям рішення Директором ДБР або особою, яка виконує його повноваження, про зміну категорії посади, Управління кадрової роботи та державної служби готує проекти наказів: «Про затвердження Переліку посад у центральному апараті (територіальних управліннях) Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами» - щодо внесення відповідних змін до Переліку посад; «Про внесення змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань» та відповідні зміни, погоджує з заінтересованими самостійними структурними підрозділами та подає на підпис Директору ДБР. Після затвердження штатного розпису ДБР (змін до штатного розпису) щодо працівників, посади яких скорочуються, видається наказ про їх персональне попередження про наступне звільнення на підставі Закону України «Про державну службу» у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів (абзац сьомий пункту 6 цього Порядку). На введені до штатного розпису посади, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, оголошується конкурс. Після проведення етапів конкурсного відбору, проведення психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа, співбесіди та визначення переможців, кандидати на посади рядового та начальницького складу проходять військово-лікарську комісію для визначення придатності до служби за станом здоров`я. Кандидати на посади у спеціальний підрозділ ДБР додатково проходять тестування з фізичної підготовки. За умови успішного проходження всіх етапів відбору та за результатами спеціальної перевірки (для визначення категорії персоналу), стосовно переможців конкурсного відбору видається наказ про призначення на відповідні посади.

Згідно з приписами частини третьої статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» на службу до ДБР приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки. Прийняття громадян України на службу до ДБР без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах ДБР затверджуються Директором ДБР. Призначення на посади у ДБР, крім посад Директора ДБР, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату ДБР та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь ДБР, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників ДБР. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор ДБР. Відповідно до частини четвертої статті 14 цього Закону порядок присвоєння спеціальних звань особам рядового і начальницького складу ДБР та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

На виконання частини шостої статті 14 Закону №794-VІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 5 серпня 2020 року №743 затвердив Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - «Положення №743»), яке визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР, їх права та обов`язки. Пунктом 3 цього Положення визначено, що особами рядового та начальницького складу ДБР є громадяни України, які на конкурсній основі у добровільному порядку (за контрактом) прийняті на службу до ДБР і яким присвоєно спеціальні звання осіб рядового та начальницького складу відповідно до законодавства. Відповідно до пункту 7 Положення №743 встановлення, зміна або припинення правових відносин осіб рядового та начальницького складу, які проходять службу (зокрема присвоєння спеціального звання, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення із служби, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо), оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Директором ДБР. Пунктом 10 Положення №743 визначено, що особи, які вперше призначаються на посади рядового та начальницького складу ДБР, складають присягу відповідно до статті 14-1 Закону №794-VІІІ. Згідно з пунктом 54 Положення №743 посади, на які призначаються особи рядового та начальницького складу, та відповідні їм спеціальні звання ДБР визначаються штатним розписом (штатом). Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Директор ДБР: затверджує структуру та штатну чисельність територіальних органів ДБР; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

Наказом ДБР від 8 липня 2020 року №323 затверджений Перелік посад у територіальних управліннях Бюро, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами. Затвердження указаного Переліку є одним з етапів, який передує подальшій процедурі зміни категорії посад працівників ДБР, що заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу.

Наказом ДБР від 14 липня 2020 року №93ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві на 2020 рік» затверджено зміни до штатного розпису на 2020 рік та введено його в дію з 17 серпня 2020 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції Закону №117-IX від 19 вересня 2019 року) на момент виникнення спірних правовідносин підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

За результатом аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2022 р. у справі №160/8361/20 дійшов висновку, що законодавчі положення стосовно зміни правового статусу ДБР потягнули за собою зміну організаційної структури й штатного розпису Бюро, а процес реалізації цих положень передбачав зміну категорії посад шляхом виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу») та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу

Як встановлено судом першої інстанції, ДБР звільнило позивачку з посади першого заступника директора Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтава, яка належала до категорії посад державної служби, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису. Посада, яку займала позивачка, була включена до переліку посад, які у Територіальному управлінні ДБР, розташованому у місті Полтава, підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу. Тобто, відбулася зміна категорії посад, що має наслідком виведення займаної ним посади державної служби зі штатного розпису з її скороченням та введенням замість неї до штатного розпису посади рядового і начальницького складу.

Оскільки переведення працівників ДБР між посадами різних категорій (посада державної служби/посада рядового і начальницького складу) не передбачено законом, дослідження штатних розписів до та після оптимізації його структури, порівняння обсягу повноважень чи кваліфікаційних вимог скороченої посади державної служби і введеними посадами рядового й начальницького складу не вимагається через відсутність можливості переведення працівника між цими посадами. Скорочення посади державної служби є підставою для припинення державної служби позивачки за ініціативою суб`єкта призначення.

На момент виникнення спірних правовідносин приписи частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», які діяли у редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», не покладали на суб`єкта призначення або керівника державної служби обов`язку з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

Подібний висновок щодо застосування указаної норми викладений Верховним Судом у постановах від 28 липня 2021 р. у справі №640/11024/20 та від 11 серпня 2022 р. у справі №160/8361/20.

Суд першої інстанції дослідив доводи позивачки щодо неналежного повідомлення про звільнення та встановив, що на її електронну та поштову адреси направлено Попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020 № 10-13-01-15472 (том. 1 а.с. 125-131). Крім того, позивачці станом на 17 липня 2020 р. було достеменно відомо про скорочення її посади по закінченню 30 днів з моменту вручення попередження, оскільки 17 липня 2020 р. вона звернулася із заявою до Державного бюро розслідувань про переведення її на рівнозначну посаду заступника директора ТУ ДБР у м. Полтаві (том 1 а.с. 31). Таким чином, відповідачем дотримано вимоги щодо попередження державного службовця про звільнення не менше як за 30 календарних днів, передбачені ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про порушення відповідачами процедури її звільнення.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, оскаржене рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає. Апеляційна скарга має бути залишена без задоволення у зв`язку з тим, що наведені в ній доводи не знайшли свого підтвердження при її розгляді.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 р. в адміністративній справі №160/10294/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 11 жовтня 2023 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук