ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 160/10294/20
адміністративне провадження № К/990/42124/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Загороднюка А.Г.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 (головуючий суддя - А.О. Коренев)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 (головуючий суддя - А.В. Шлай, судді - О.О. Круговий, Т.С. Прокопчук)
у справі № 160/10294/20
за позовом ОСОБА_1
до Державного бюро розслідувань,
Виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича,
Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві
про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного бюро розслідувань (далі - відповідач-1), Виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. (далі - відповідач-2), Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (далі - відповідач-3), в якому, з урахуванням заяви про доповнення предмету позову, просила:
- визнати дії виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В., направлені на звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві неправомірними;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 93ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві на 2020 рік»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 13.08.2020 № 514-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 20.08.2020 № 531-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 13.10.2020 № 616-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, а за відсутності такої посади на іншій рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі;
- стягнути з Державного бюро розслідувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.10.2020 по дату винесення судового рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 93ДСК затверджено зміни до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві на 2020 рік, яким, зокрема, скорочено посаду, яку обіймала позивач. Станом на 14.07.2020 Положення про проходження службовими особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань Кабінетом Міністрів України не затверджено, проте, як вказує позивач, саме таким нормативним документом повинно бути визначено призначення осіб на посади та умови проходження такими особами служби. А тому, за доводами позивача, відсутні зміни істотних умов проходження служби працівниками Державного бюро розслідувань. Також позивач вказує, що відповідно до нового штатного розпису наявні посади директора та заступників, фактично за новим штатним розписом ці особи повинні виконувати посадові обов`язки, а відтак скорочення її посади не відбулось. Позивачка зазначає, що з огляду на те, що фактично скорочення посади позивача не відбулось, позивачем на адресу керівника Державного бюро розслідувань скеровано заяву на переведення на посаду заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, однак листом від 13.08.2020 їй було повідомлено, що переведення працівників Державного бюро розслідувань з посад державної служби на посади, які підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, не передбачено. 13.08.2020 позивач повторно звернулась з листом до Державного бюро розслідувань з вимогою повторно розглянути питання переведення на рівнозначну посаду, проте відповідь на вказане звернення вона не отримала. Крім того, позивач підкреслює, що за чинним законодавством попередження позивача про наступне звільнення з державної служби внаслідок скорочення посади державної служби та її звільнення може виключно керівник державної служби в Державному бюро розслідувань, який відсутній. А тому, на думку позивача, попередження про звільнення позивача за підписом виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань, який є особою начальницького складу, здійснено неуповноваженою законом особою. Також, позивачем наголошується про те, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованим спеціальним законом. Зазначає, що на дату прийняття наказу про звільнення позивача Законом України від 19.09.2019 № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» були внесені зміни та доповнення до Закону України «Про державну службу», які значно розширили повноваження суб`єктів призначення в частині звільнення держаних службовців, що поставило під загрозу гарантовані конституційні права на працю осіб, зокрема, і позивача, які були призначені за процедурами та у порядку, що діяли до набрання чинності відповідними змінами.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної вимоги ОСОБА_1 та про зупинення провадження у справі № 160/10294/20 задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовної вимоги щодо визнання противоправним та скасування наказу Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 93 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві на 2020 рік» залишено без розгляду. В іншій частині клопотання відмовлено.
4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державного бюро розслідувань від 13.08.2020 № 514-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві. Визнано протиправним та скасовано наказ Державного бюро розслідувань від 28.08.2020 № 531-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві. Визнано протиправним та скасовано наказ Державного бюро розслідувань від 13.10.2020 № 616-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві. Поновлено ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді першого заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві. Стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42 224, 56 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
5. Постановою Верховного Суду від 06.12.2022 касаційні скарги Державного бюро розслідувань та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 скасовано. Справу № 160/10294/20 направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
6. Верховний Суд виснував про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неповідомлення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, про дату, час та місце розгляду справи належним чином, а тому на підставі пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. За результатами нового розгляду справи Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 01.05.2023, яким позовну заяву ОСОБА_1 залишив без задоволення.
8. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 вказане рішення залишено без змін.
9. При постановленні рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв`язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» правовий статус Державного бюро розслідувань змінився із центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган. Законодавчі положення стосовно зміни правового статусу Державного бюро розслідувань потягнули за собою зміну організаційної структури й штатного розпису Державного бюро розслідувань, а процес реалізації цих положень передбачав зміну категорії посад шляхом виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу») та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу. Суди встановили, що позивача звільнено з посади першого заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка належала до категорії посад державної служби, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису. Посада, яку обіймала позивач, була включена до переліку посад, які у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Полтаві, підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу. З огляду на що, суди дійшли висновку, що законодавцем не передбачено механізму переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом.
10. Надаючи оцінку правомірності прийнятих відповідачем-1 наказів про звільнення позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент виникнення спірних правовідносин приписи частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» не покладали на суб`єкта призначення або керівника державної служби обов`язку з працевлаштування працівників, що вивільняються, вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення. З огляду на що, суди констатували, що оскаржувані накази прийнято відповідачем-1 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією й законами України.
11. Оцінюючи доводи позивача про неналежне повідомлення про звільнення, суди дійшли висновку про дотримання відповідачем-1 вимог щодо попередження державного службовця про звільнення не менше як за 30 календарних днів, передбачені частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу».
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
12. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
13. Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на вказану норму процесуального закону скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» та підпункту 8 пункту 6 розділу I Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 17.01.2018, при застосуванні судом статті 9-1, частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу».
14. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує про застосування судами приписів статті 9-1, частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» без врахування положень частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» та підпункту 8 пункту 6 розділу I Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 17.01.2018, за приписами яких електронна копія оригіналу паперового документа повинна бути засвідчена кваліфікованим підписом чи печаткою установи. Скаржник зазначає, що повідомлення про наступне звільнення було направлено позивачу двома способами: на дві адреси електронної пошти та засобами поштового зв`язку. Водночас, на електронну пошту позивача була направлена фотокопія, електронна копія оригіналу паперового документа, отримана шляхом сканування (фотографування) паперового документа, яка не засвідчена кваліфікованою печаткою установи. За доводами позивача, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, в результаті чого дійшли неправильного висновку про належне повідомлення позивача про майбутнє звільнення. На думку позивача, повідомлення державного службовця про наступне звільнення шляхом направлення на його електронну адресу електронної копії паперового повідомлення про звільнення без її засвідчення кваліфікованою печаткою органу свідчить про недотримання керівником державної служби вимог частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу».
15. 26.11.2024 до Верховного Суду позивачем подано додаткові пояснення щодо підстав касаційного перегляду судових рішень.
16. З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що за приписами частини першої статті 337 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
17. Указані додаткові пояснення подано до Верховного Суду після закінчення строку на касаційне оскарження, а відтак, ураховуючи, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено можливості поновлення такого строку, розгляд цієї адміністративної справи судом касаційної інстанції здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття провадження, без урахування додаткових пояснень щодо підстав касаційного перегляду судових рішень.
Позиція інших учасників справи
18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
19. Відповідач-3 також скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, в якому заперечує проти касаційної скарги позивача, оскільки вважає наведені у ній доводи безпідставними та необґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
20. Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
21. Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2024 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
22. Наказом Державного бюро розслідувань № 154-ос від 23.10.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка на час призначення на посаду та проходження нею служби, відносилась до посад державної служби.
23. 26.02.2020 Державним бюро розслідувань прийнято наказ № 47 «Про затвердження переліку посад у центральному апараті Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу».
24. 08.07.2020 виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколовим О.В. видано наказ «Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами» № 323, відповідно до якого посади директора та заступника директора територіальних управлінь Державного бюро розслідувань підлягали заміщенню особами рядового і начальницького складу.
25. 14.07.2020 виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколовим О.В. видано наказ «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві на 2020 рік» № 93 ДСК, який вводився в дію з 17.08.2020, а підставою для його видання слугував Перелік посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затверджений наказом Державного бюро розслідувань від 08.07.2020 № 323. В пункті 2 наказу зазначено про скорочення посад державної служби відповідно додатку, зокрема: директор - 1 посада, перший заступник директора - 1 посада, заступник директора - начальник слідчого управління - 1 посада. Натомість введено до штатного розпису посади старшого начальницького складу (полковник Державного бюро розслідувань): директор - 1 посада, заступник директора - 2 посади.
26. 14.07.2020 виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколовим О.В. видано наказ «Про попередження працівників» № 336 та направлено лист на адресу Директорів (виконуючих обов`язків) територіальних управлінь, в якому відповідач-2 просив прибути особисто та забезпечити своєчасне прибуття перших заступників та заступників до Державного бюро розслідувань - 16.07.2020.
27. 16.07.2020 виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколовим О.В. винесено попередження про наступне вивільнення позивача, в якому останнього попереджено про скорочення посади по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення даного попередження, та про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
28. 16.07.2020 Управлінням кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань складено акт № 16 про те, що позивач не прибула до Державного бюро розслідувань для отримання попередження про наступне вивільнення, у зв`язку із скороченням посади державної служби.
29. 16.07.2020 Управлінням кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань складено протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця, відповідно до якого попередження про наступне вивільнення надіслано позивачу.
30. 16.07.2020 на 2 адреси електронної пошти та засобами поштового зв`язку за адресою: вул. Олега Сухарєва, 95, м. Бердянськ, яке отримано позивачем 27.07.2020 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
31. 17.07.2020 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Державного бюро розслідувань про переведення її на рівнозначну посаду заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.
32. 13.08.2020 виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколовим О.В. видано наказ № 514-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, 20.08.2020, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби.
33. 13.08.2020 відповідачем-2 видано розпорядження № 3-Р-20, яким позивача зобов`язано прибути до Управління кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань разом із службовим посвідченням та актами передачі справ і майна - 20.08.2020.
34. 14.08.2020 позивачем повідомлено виконуючого обов`язки Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві про знаходження на лікарняному, що в подальшому було доведено до відома відповідача-2 (доповідна записка №15/15-03 від 17.08.2020).
35. 20.08.2020 Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, листом № 12289/15-10 повідомило відповідача-2 про те, що позивачка об 11 год 47 хв 20.08.2020 перебуває на лікарняному.
36. 20.08.2020 відповідачем-2 на підставі вказаного листа видано наказ № 531-ос «Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 13.08.2020 № 514-ос», який прийнято у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивачки та змінено пункт 9 наказу від 13.08.2020 № 514-ос з викладенням його в наступній редакції: «Звільнити ОСОБА_1 з посади першого заступника Директора Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби».
37. 21.08.2020 відповідач-1 листом № 10-13-01-18686 направив наказ № 531-ос від 20.08.2020 на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.
38. Наказом від 13.10.2020 № 616-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника Директора Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, 13.10.2020 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
39. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
40. Державне бюро розслідувань відповідно до статті 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
41. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
42. За приписами частини другої статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.
43. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».
44. Пункт 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення.
45. Приписами частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
46. Абзацом першим частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
47. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
48. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
49. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» та підпункту 8 пункту 6 розділу I Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 17.01.2018, при застосуванні судом статті 9-1, частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу».
50. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить із такого.
51. Так, за змістом частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
52. Статтею 9-1 Закону України «Про державну службу» врегульовано питання щодо порядку доведення до відома державного службовця інформації або документів.
53. За приписами означеної статті доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.
Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.
Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.
54. Відповідно до зазначеної норми Кабінетом Міністрів України 11.12.2019 прийнято постанову № 1042 «Про затвердження Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку» (далі - Порядок № 1042).
55. Згідно з пунктом 1 названого Порядку № 1042 він визначає процедуру фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» (далі - Закон).
56. Пунктами 2 - 6 Порядку № 1042 передбачено, що інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.
Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (далі - протокол).
Протокол складається в довільній формі працівником державного органу, визначеним суб`єктом призначення або керівником державної служби, та повинен містити: 1) дату, час та місце складення протоколу; 2) підставу надіслання інформації або документів державному службовцю з посиланням на відповідну норму Закону; 3) дату, час та вид засобу телекомунікаційного зв`язку, за допомогою якого надіслано інформацію або документи державному службовцю; 4) контактні дані державного службовця, за якими надіслано інформацію або документи з використанням засобу телекомунікаційного зв`язку (номер телефону, адресу електронної пошти тощо); 5) короткий зміст інформації або документів, які надіслані державному службовцю; 6) найменування посади, прізвище та власне ім`я державного службовця, якому надіслано інформацію або документи; 7) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я працівника державного органу, який надіслав інформацію або документи державному службовцю; 8) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я уповноваженого працівника державного органу, який склав протокол; 9) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я керівника служби управління персоналом; 10) додатки до протоколу, що підтверджують факт надіслання інформації або документів (копію знімку екрану засобу телекомунікаційного зв`язку тощо).
Протокол складається в одному примірнику та зберігається у службі управління персоналом.
Державний службовець, якому доведено інформацію або документи до відома, має право отримати завірену в установленому порядку копію відповідного протоколу.
57. Так, аналізуючи положення статті 9-1 Закону України «Про державну службу», Верховний Суд у постанові від 09.08.2022 у справі № 380/876/21 дійшов висновку про альтернативність вибору керівником державної служби способів доведення інформації або документів до відома державного службовця: особисто, поштою, електронною поштою, використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку. При чому, вибір одного із зазначених способів доведення інформації не тягне за собою обов`язку одночасного використання іншого.
58. Крім того, у вказаній постанові суд звернув увагу, що законодавцем у вищенаведеній нормі Закону України «Про державну службу» не визначено імперативних вимог щодо вибору конкретного виду відправлення документів державного службовця засобами поштового зв`язку (простого, рекомендованого, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю), який, в розумінні Закону України «Про державну службу», вважатиметься належним повідомленням.
59. Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 22.11.2022 у справі № 320/8522/20, від 22.12.2022 у справі № 160/8601/20, від 16.03.2023 у справі № 520/10516/2020.
60. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державного бюро розслідувань «Про попередження працівників» від 14.07.2020 № 336 Управлінню кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань доручено персонально попередити працівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, посади яких з 17.08.2020 скорочуються, про наступне вивільнення.
61. Згідно з додатком 5 до цього наказу, до списку працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, які попереджаються про скорочення посади державної служби внаслідок змін до штатного розпису, зокрема, включено ОСОБА_1 .
62. У зв`язку із службовою необхідністю Виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколовим О.В. повідомлено керівництву територіальних управлінь про необхідність прибути особисто та забезпечити своєчасне прибуття перших заступників та заступників 16.07.2020 до Державного бюро розслідувань. Однак, позивач 16.07.2020 не прибула до Державного бюро розслідувань для отримання попередження про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади державної служби, яку вона обіймає, про що складено Акт від 16.07.2020 № 16.
63. У зв`язку із цим, 16.07.2020 складено попередження про наступне вивільнення позивача, у зв`язку зі скороченням посади державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
64. На виконання наказу Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 336 «Про попередження працівників» на підставі положень статті 9-1 Закону України «Про державну службу» та Порядку № 1042, на поштову та електронні адреси позивача направлено попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020 № 10-13-01-15472, про що відповідачем складено відповідний протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця із зазначенням відомостей, передбачених пунктом 4 Порядку № 1042.
65. Позивачем не спростовується факт отримання попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020 засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу його електронної пошти.
66. Водночас, за доводами касаційної скарги позивача, на електронну пошту позивача була направлена фотокопія, електронна копія оригіналу паперового документа, отримана шляхом сканування (фотографування) паперового документа, яка не засвідчена кваліфікованою печаткою установи, за відсутності якої, на думку заявника, її не можна вважати такою, що попереджена про наступне вивільнення.
67. Реагуючи на такі доводи позивача Верховний Суд зауважує, що за приписами частини четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
68. Під час касаційного перегляду справи з`ясовано, що позовна заява не містить підстав позову щодо неналежного повідомлення позивача про попередження про наступне вивільнення з підстав отримання такого у вигляді фотокопії без засвідчення кваліфікованою печаткою установи. Крім того, про такі обставини позивачем не заявлялось і у суді апеляційної інстанції.
69. При цьому встановлено, що доводи апеляційної скарги позивача щодо неналежного попередження про наступне звільнення, серед іншого, обґрунтовуються відсутністю електронного цифрового підпису уповноваженої особи при направленні відсканованого листа у вигляді попередження про наступне вивільнення.
70. Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника, що у постанові від 22.11.2022 у справі № 320/8522/20 за подібних правовідносин Верховний Суд, аналізуючи положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» виснував, що електронним документом є документ, інформація у якому зафіксована у вигляді електронних даних. Іншими словами, такий документ має буту створений у електронному вигляді. При цьому, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
71. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що попередження позивача про звільнення створювалось не у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а саме, не є електронним документом, то до нього не застосовуються положення цього Закону щодо завірення електронного документу електронним цифровим підписом автора.
72. Такі висновки підтримані Верховним Судом і у постановах від 23.11.2023 у справі № 560/5575/20, від 22.12.2022 у справі № 160/8601/20.
73. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що законодавець, доповнивши Закон України «Про державну службу» статтею 9-1, мав на меті забезпечити право державного службовця бути обізнаним щодо інформації або документів, які можуть впливати, зокрема, на проходження ним публічної служби.
74. З огляду на те, що до відома ОСОБА_1 доведено попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020, то мета, закладена в положення статті 9-1 Закону України «Про державну службу» була досягнута.
75. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про дотримання відповідачем-2 вимог частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» щодо попередження позивача про наступне звільнення.
76. Інші доводи касаційної скарги позивача судом не оцінюються з огляду на приписи статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
77. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
78. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Висновки щодо розподілу судових витрат
79. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі № 160/10294/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.Г. Загороднюк
Н.М. Мартинюк
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2024 |
Оприлюднено | 19.12.2024 |
Номер документу | 123869579 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Мельник-Томенко Ж.М.
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Мельник-Томенко Ж.М.
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Мельник-Томенко Ж.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні