Ухвала

від 12.10.2023 по справі 354/1220/23

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/1220/23

Провадження № 2/354/357/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі: головуючої судді Ваврійчук Т.Л., за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лейбюка Василя Петровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Питлюка Василя Івановича про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,-

встановив:

ОСОБА_1 25.08.2023 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного між сторонами 22.10.2020 року договору купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 2611091500:01:001:0010 площею 0,1553 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., за реєстром № 1002. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що вказаний договір вчинено ним під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах по заниженій ціні.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30.08.2023 року відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Питлюка В.І.

У ході підготовчого провадження, 11.10.2023 року представник позивача адвокат Лейбюк В.П. подав через канцелярію суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відповідачу вчиняти продаж третім особам, а також проводити поділ земельної ділянки із кадастровим номером 2611091500:01:001:0010 площею 0,1553 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті. В обґрунтування даної заяив зазначено, що від достовірних джерел (підприємець ОСОБА_3 ) позивачу стало відомо, що після відкриття провадження по справі відповідач звернувся до підприємців регіону із заявою про поділ спірної земельної ділянки на дві різні ділянки для, можливо, подальшого продажу третім особам. Після поділу новоутворені ділянки отримають інші кадастрові номери і у відповідача не буде перешкод щодо їх відчуження на користь третіх осіб незалежно від результатів розгляду даної справи, що в майбутньому унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до ч. ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи(учасників третейського(арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п.1,2 ч.1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Згідно положень ч.ч.6,7 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, за змістом ст.150 ЦПК України забезпечення позову-це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обгрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви про забезпечення позову є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Також достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дані правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 04.09.2020 року № 200/12227/17.

Верховний Суд у постанові від 27.05.2019 року у справі №923/65/19 прийшов до висновку, що у випадку звернення до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, немає взагалі застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як «достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду», а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як «достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду».

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Стаття 321 ЦК України встановлює принцип непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст.1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову представник позивача зазначив, що відповідачем вживаються заходи щодо поділу набутої у власність за оспорюваним договором купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 2611091500:01:001:0010,що зробитьнеможливим виконаннярішення судуу разізадоволення судомпозовних вимог ОСОБА_1 .

Разом з тим, предметом спору у даній справі є вимога немайнового характеру про визнання недійсним договору купівлі-продажу, а тому при вирішенні питання щодо відповідності обраного позивачем заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам, не підлягає дослідженню чи забезпечитьзастосування відповідногозаходу забезпеченняпозову фактичневиконання судовогорішення,а слідз`ясувати чи не призведе невжиття відповідних заходів забезпечення позову до ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заявником не обґрунтовано, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до неможливості ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся, з урахуванням положень ст.216 ЦК України якою визначено наслідки недійсності правочину, а обраний захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно із забороною його відчуження та поділу покликаний забезпечити збереження існуючого на момент подання позовної заяви стану - залишення незмінним спірного об`єкта нерухомого майна та суб`єкта прав на нього, що не є об`єктом дослідження у спорах з немайновими вимогами.

При цьому, зазначивши у своїй заяві про забезпечення позову про необхідність застосування заходів забезпечення позову у найбільш обтяжливій для відповідача формі-шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_2 земельну ділянку із кадастровим номером 2611091500:01:001:0010заявник одночасно не зазначив та не долучив до вказаної заяви жодних доказів, що свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб може зробити неможливим ефективний захист прав позивача та виконання рішення суду, а також ним не доведено та не підтверджено відповідними доказами те, що відповідачем вживаються будь-які заходи, спрямовані на поділ чи відчуження на користь третіх осіб належної йому на праві власності земельної ділянки, а також не надано доказів про наявність у відповідача наміру створювати в майбутньому будь-які перешкоди у виконанні рішення суду, чи вчиняти дії, спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Водночас саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, зокрема на вчинення дій, спрямованих на відчуження чи поділ нерухомого майна, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, зважаючи на те, що останній є власником земельної ділянки з жовтня 2020 року, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки жодним чином не підтверджує наявність у відповідача наміру ухилятися від виконання рішення суду у вказаній справі чи створити умови за яких його виконання та ефективний захист порушених прав позивача будуть значно утрудненими чи неможливими.

На даному етапі судового розгляду матеріали справи не містять пітвердження того, що на момент подання заяви про забезпечення позову, відповідач взагалі обізнаний про наявність даного спору, оскільки направлені на його адресу ухвала про відкриття провадження у справі та судові повістки повернуті до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що ставить під сумнів наведені у заяві доводи про те, що після відкриття провадження у справі ОСОБА_2 став вживати заходів щодо поділу земельної ділянки для ймовірного відчуження на користь третіх осіб.

Суд також звертає увагу на те, що вказана цивільна справа на даний час знаходиться на стадії підготовчого провадження, а тому позиції сторін спору, як і надані до справи докази не встановлювались судом і оцінка таким не надавалась.

З оглядуна викладене,проаналізувавши заявупро забезпеченняпозову таїї мотиви,виходячи зізмісту заявленихпозовних вимог, суд приходитьдо переконання,що узадоволенні заявипро забезпеченняпозову слідвідмовити,оскільки заявникомне наданодоказів,що невжиттязаявлених заходівзабезпечення позовупризведе донеможливості ефективногозахисту порушенихправ позивача,за захистомяких вінзвернувся,азастосування заходів забезпечення позову в обраний спосіб у вигляді накладення арешту на майно із забороною вчиняти дії щодо його відчуження та поділу не є пропорційним та співмірним із заявленими вимогами у цій справі та може призвести до неправомірного обмеження права власності відповідача на володіння та розпорядження належним йому нерухомим майном.

На підставінаведеного,керуючись статтями151-153,258-260,п.4ч.1ст.353,ст.354ЦПК України,суд,-

постановив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лейбюка Василя Петровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Питлюка Василя Івановича про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки-відмовити.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя: Т. Л. Ваврійчук