Постанова

від 04.10.2023 по справі 272/579/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №272/579/22 Головуючий у 1-й інст. Чуб І. А.

Категорія 44 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №272/579/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІ СТАР», третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІ СТАР»

на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2023 року

та на додаткове рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року, які ухвалені під головуванням судді Чуб І.А. у м.Андрушівці,

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє і в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через представника адвоката Лабика Руслана Романовича звернулися до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 . Просили стягнути з ФОП ОСОБА_5 : на користь ОСОБА_1 283 308 грн решти моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, та 30 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу; на користь ОСОБА_2 283 308 грн решти моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, та 30 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу; на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , 283 308 грн решти моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Позов обґрунтований тим, що 14 жовтня 2019 року приблизно о 22 годині на автодорозі сполученням «Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський» поблизу села Пряжів Житомирського району Житомирської області водій автопоїзда у складі тягача «RENAULT MAGNUM 440», р.н. НОМЕР_1 , у складі напівпричепа «PACTON», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , рухаючись в напрямку м.Бердичева у крайній правій смузі руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 був госпіталізований до відділення інтенсивної терапії КУ «Житомирська обласна клінічна лікарня і.м.О.Ф.Гербачевського», де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019060170000884. Постановою від 31 березня 2020 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. У результаті вищевказаного зіткнення та наслідків від нього у вигляді загибелі ОСОБА_6 його близьким родичам, а саме, матері ОСОБА_1 , дружині ОСОБА_2 та синові ОСОБА_3 , завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «RENAULT MAGNUM 440», р.н. НОМЕР_1 , у складі напівпричепа «PACTON», р.н. НОМЕР_2 , внаслідок дії якого загинув ОСОБА_6 , була застрахована у ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ8185656. Страховик ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» виплатив: ОСОБА_1 (матері потерпілого) - 16 692 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та 75 114 грн у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника; ОСОБА_2 (дружині потерпілого) - 16 692 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; 16 692 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої синові потерпілого та 75 114 грн у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, належної синові потерпілого. Проте, сума відшкодування, яку здійснив страховик, значно менша ніж та, яку завдано позивачам, тому вони вирішили звернутися з позовом до власника транспортного засобу, яким спричинено ДТП, за відшкодуванням решти розміру заподіяної моральної шкоди. Зазначений вище розмір відшкодування є розумним і справедливим та зможе хоча б частково допомогти їм в організації життя після тяжкої втрати близької людини. Мінімальний розмір грошового відшкодування, завданої моральної шкоди кожному із позивачів, становить 300 000 грн, який визначений з урахуванням допомоги, яку надавав потерпілий своїм близьким людям, як син, чоловік та батько, а також міг надавати у майбутньому, а також із урахуванням грубої необережності потерпілого. Враховуючи частку моральної шкоди, яка виплачена страховою компанією, решта суми складає 283 308 грн (300 000 - 16 692). Розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, які мати та дружина потерпілого очікують понести, становить по 30 000 грн. кожна.

Ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області від 20 січня 2023 року замінено первісного відповідача ФОП ОСОБА_5 на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МОБІ СТАР» (а.с.217 т.1), оскільки ДТП сталася за участю вантажного автомобіля у складі напівпричепа під керуванням водія ОСОБА_4 , який на момент цієї пригоди перебував у трудових відносинах із ТзОВ «МОБІ СТАР», що підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема, протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , характеристикою, виданою ТзОВ «МОБІ СТАР», індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела отриманих доходів у 2019 році.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2023 року позов задоволений частково. Стягнуто з ТзОВ «МОБІ СТАР»: на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 80 000 грн, на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100 000 грн, на користь ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 100 000 грн. Вирішено питання судового збору.

Додатковим рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року клопотання представника позивачів ОСОБА_7 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «МОБІ СТАР»: на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 516,80 грн, на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 648 грн, на користь ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 648 грн.

Не погодившись із рішенням від 26 квітня 2023 року та додатковим рішенням від 22 травня 2023 року суду першої інстанції, відповідач ТзОВ «МОБІ СТАР» через представника адвоката Остапчука О.Ю. подало на них апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення та додаткове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що 31 березня 2020 року винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Вказану постанову позивачі не оскаржували, а її відомості та відомості, що вказані в експертних висновках, протоколах допиту та інших документах, наявних у матеріалах кримінального провадження, у позовній заяві не заперечувалися. На думку скаржника, суд неправильно кваліфікував дії потерпілого як необережність, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з грубим порушенням вимог пунктів 4.4, 4.7, 4.14 «а»,«б» Правил дорожнього руху України, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, раптово вибіг на автодорогу, тобто усвідомлював протиправний характер своєї дії, передбачав її шкідливі наслідки і бажав їх (прямий умисел) або свідомо допускав настання цих наслідків (непрямий умисел). Наполягає на тому, що дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати як прямий умисел, винну діяльність, а не необережність. Наголошено на тому, що шкода завдана внаслідок вибігання пішохода на автодорогу, а не внаслідок використання джерела підвищеної небезпеки. Крім того, виплата страховою компанією позивачам страхового відшкодування не може свідчити про вину водія ОСОБА_4 . Суд першої інстанції не взяв до уваги, висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні, яке проведено в режимі відеоконференції, представник відповідача адвокат Остапчук О.Ю. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивачів адвокат Лабик Р.Р. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Судова повістка повернута поштою з грифом: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.146 т.2). Відповідно до положень частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування. За правовою позицією Верховного Суду третя особа вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

За загальним правилом явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції від 26 квітня 2023 року та додаткове рішення суду першої інстанції від 22 травня 2023 року відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

За загальними положеннями частини першої ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У свою чергу п.1 частини другої ст.1167 ЦК України унормовано, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною першою ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до вимог частини другої ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята ст.1187 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 14 жовтня 2019 року приблизно о 22 год. поблизу села Пряжів Житомирського району Житомирської області на автодорозі «Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський» водій автопоїзда у складі тягача «RENAULT MAGNUM 440», р.н. НОМЕР_1 , у складі напівпричепа «PACTON», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , рухаючись у напрямку м.Бердичева в крайній правій смузі руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 був госпіталізований до відділення інтенсивної терапії КУ «Житомирська обласна клінічна лікарня і.м.О.Ф. Гербачевського», де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Автопоїзд у складі тягача «RENAULT MAGNUM 440», р.н. НОМЕР_3 , у складі напівпричепа «PACTON», р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП перебував у оренді ТзОВ «МОБІ СТАР», що підтверджується договором оренди транспортних засобів від 02 лютого 2018 року (а.с.116-119 т.1).

Водій вказаного автопоїзда ОСОБА_4 на час здійснення ДТП перебував у трудових відносинах із ТзОВ «МОБІ СТАР», що учасниками справи не заперечується (а.с.163-170, 188-190 т.1).

Постановою від 31 березня 2020 року кримінальне провадження №1201906017000884 закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.15-17 т.1).

Вказаною постановою встановлено, що причиною виникнення ДТП із її наслідками є грубе порушення пішоходом ОСОБА_6 вимог пунктів 4.4; 4.7; 4.14 «а», «б» Правил дорожнього руху України, який не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, раптово, в безпосередній близькості від автопоїзда «RENAULT MAGNUM 440», р.н. НОМЕР_1 , у складі напівпричепа «PACTON», р.н. НОМЕР_2 , перебігав проїзну частину, що в свою чергу позбавило можливості водія ОСОБА_4 уникнути наїзду, а тому в діянні останнього відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт в концентрації 1,91%, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння.

Стягуючи у відшкодування моральної шкоди на користь матері загиблого 80 000 грн та на користь дружини та сина загиблого по 100 000 грн, тобто задовольняючи вимоги частково та зменшуючи суми відшкодування, суд першої інстанції виходив із того, що моральна шкода, завдана позивачам внаслідок смерті ОСОБА_6 , спричинила їм душевні страждання на все життя, оскільки відновити становище, яке існувало до смерті самої рідної у житті людини, неможливо. При цьому суд першої інстанції врахував, що смерть ОСОБА_6 сталася також із грубої необережності, а саме недодержання померлим Правил дорожнього руху.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачам законним володільцем джерела підвищеної небезпеки завдана моральна шкода. Разом із тим, скаржником не доведено, що дорожньо-транспортна пригода трапилася внаслідок умислу ОСОБА_6 або непереборної сили. Доводи апеляційної скарги з приводу умисних дій потерпілого ґрунтуються на припущеннях, а не на беззаперечних доказах. Обов`язок же доведення умислу потерпілого або наявність непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. За таких обставин, цивільна відповідальність законного володільця джерела підвищеної небезпеки, яким є скаржник ТзОВ «МОБІ СТАР», не виключається.

Також чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від цивільної відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого.

Натомість за положеннями частини другої ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеню вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди,- також залежно від ступню її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Виникненню моральної шкоди сприяла груба необережність самого загиблого, який перебував у стані середнього ступеню алкогольного сп`яніння й порушив вимоги пунктів 4.4; 4.7; 4.14 «а», «б» Правил дорожнього руху України, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, раптово, в безпосередній близькості від автопоїзда у складі тягача «RENAULT MAGNUM 440», р.н. НОМЕР_3 , у складі напівпричепа «PACTON», р.н. НОМЕР_2 , перебігав проїзну частину, що позбавило водія ОСОБА_4 можливості уникнути наїзду.

За вказаних обставин, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, завданої володільцем джерела підвищеної небезпеки, суд першої інстанції обґрунтовано зменшив її розмір на підставі частини другої ст.1193 ЦК України. Решта доводів апеляційної скарги ґрунтуються на переоцінці доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції у відповідності до положень ст.89 ЦПК України. Груба необережність потерпілого стала підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, а наявність умислу з боку потерпілого та непереборної сили беззаперечними доказами, які б містилися у матеріалах справи, як вже зазначалося вище, не доведено. Крім того, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати як прямий умисел, винну діяльність, а не необережність є безпідставними, оскільки не підтвердженні належними та допустимими доказами щодо наявності у потерпілого прямого умислу та свідомого порушення ним Правил дорожнього руху України.

Закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, автоматично не звільняє законного володільця джерела підвищеної небезпеки, яким на час ДТП було ТзОВ «МОБІ СТАР», від обов`язку відшкодувати моральну шкоду близьким родичам потерпілого (загиблого), оскільки законний володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за спричинену моральну шкоду незалежно від вини водія, із яким він перебуває у трудових правовідносинах, бо моральна шкода спричинена смертю фізичної особи саме внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суд першої інстанції при розгляді цього спору правильно застосував правові позицій, висловлені у постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги з цього приводу безпідставні з огляду на нерелевантність фактичних обставин у справах.

Доводи апеляційної скарги не змінюють висновків суду першої інстанції, а тому на підставі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції від 26 квітня 2023 року без змін.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції правильно врахував, що позов задоволений частково, а тому стягнув на користь позивачів документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, додаткове рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року також залишається без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІ СТАР» залишити без задоволення.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2023 року та додаткове рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: