Постанова

від 19.02.2024 по справі 272/579/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 272/579/22

провадження № 61-17339св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «МОБІ СТАР»,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІ СТАР» на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Чуб І. А., додаткове рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Чуб І. А., та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , звернулися до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5 ), якого було змінено на належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «МОБІ СТАР» (далі - ТОВ «МОБІ СТАР»), про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 14 жовтня 2019 року приблизно о 22 год. 00 хв. на автодорозі сполученням «Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський» поблизу с. Пряжів Житомирського району Житомирської області водій автопоїзда у складі тягача «RENAULT MAGNUM 440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричепа «PACTON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , рухаючись в напрямку м. Бердичева у крайній правій смузі руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пішохід ОСОБА_6 був госпіталізований до відділення інтенсивної терапії Комунального управління «Житомирська обласна клінічна лікарня і. м. О. Ф. Гербачевського», в якій ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060170000884.

Постановою від 31 березня 2020 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Внаслідок загибелі ОСОБА_6 його близьким родичам, а саме: матері ОСОБА_1 , дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 , завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки «RENAULT MAGNUM 440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у складі напівпричепа «PACTON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час ДТП була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТзДВ СК «Альфа-Гарант»), відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ8185656. ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплатило ОСОБА_1 16 692,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 75 114,00 грн у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника; ОСОБА_2 16 692,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, як дружині потерпілого, 16 692,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, як сину потерпілого та 75 114,00 грн у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, належної синові потерпілого.

Однак, сума відшкодування, яку здійснив страховик, значно менша, ніж та, яку було завдано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому звернулися до суду із позовом до власника транспортного засобу, яким спричинено ДТП, за відшкодуванням решти розміру заподіяної моральної шкоди.

Позивачі просили стягнути з відповідача:

- на користь ОСОБА_1 283 308,00 грн решти моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

- на користь ОСОБА_2 283 308,00 грн решти моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

- на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , 283 308,00 грн решти моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області від 20 січня 2023 року замінено первісного відповідача ФОП ОСОБА_5 на належного відповідача ТОВ «МОБІ СТАР».

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «МОБІ СТАР» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «МОБІ СТАР» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «МОБІ СТАР» на користь ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «МОБІ СТАР» на користь держави судовий збір у розмірі 980,77 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачам, як рідним загиблого ОСОБА_6 , була заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, як власником наземного транспортного засобу. Відповідач не довів, і не надав суду належних та допустимих доказів того, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тому з урахуванням засад розумності, виваженості, справедливості, глибини фізичних та душевних страждань позивачів, а також з урахуванням грубої необережності потерпілого, суд вважав, що розмір відшкодування моральної шкоди, заявленої позивачами, підлягає зменшенню.

Додатковим рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , - адвоката Лабика Р. Р. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «МОБІ СТАР» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 516,80 грн.

Стягнуто з ТОВ «МОБІ СТАР» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 648,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «МОБІ СТАР» на користь ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 648,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 48 000,00 грн, та стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «МОБІ СТАР» залишено без задоволення.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2023 року та додаткове рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що виходячи із встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що законний володілець джерела підвищеної небезпеки заподіяв позивачам моральну шкоду.

Відповідач не довів, що ДТП трапилася внаслідок умислу ОСОБА_6 або непереборної сили, оскільки доводи апеляційної скарги з приводу умисних дій потерпілого ґрунтуються на припущеннях, а не на беззаперечних доказах. Обов`язок же доведення умислу потерпілого або наявність непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. За таких обставин, цивільна відповідальність законного володільця джерела підвищеної небезпеки, яким є ТОВ «МОБІ СТАР», не виключається.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивачів документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У грудні 2023 року ТОВ «МОБІ СТАР» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просило скасувати рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2023 року, додаткове рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга ТОВ «МОБІ СТАР» мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково дійшли висновку, що зазначені в справі обставини не свідчать про непереборну силу та умисел з боку потерпілого при зазначених обставинах, тому неправильно застосували норми матеріального права.

Підставою касаційного оскарження рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2023 року, додаткового рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 357/6237/19-ц (провадження № 61-7935св20).

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У грудні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року зупинено виконання рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2023 року, додаткового рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 жовтня 2019 року приблизно о 22 год. 00 хв. поблизу с. Пряжів Житомирського району Житомирської області на автодорозі «Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський» водій автопоїзда у складі тягача «RENAULT MAGNUM 440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричепа «PACTON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , рухаючись у напрямку м. Бердичева в крайній правій смузі руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_6 був госпіталізований до відділення інтенсивної терапії Комунального управління «Житомирська обласна клінічна лікарня і.м. О. Ф. Гербачевського», де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Автопоїзд у складі тягача «RENAULT MAGNUM 440», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та напівпричепа «PACTON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП перебував у оренді ТОВ «МОБІ СТАР», що підтверджується договором оренди транспортних засобів від 02 лютого 2018 року.

Водій вказаного автопоїзда ОСОБА_4 на час здійснення ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ «МОБІ СТАР».

Постановою від 31 березня 2020 року кримінальне провадження № 1201906017000884 закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

У цій постанові встановлено, що причиною виникнення ДТП із її наслідками є грубе порушення пішоходом ОСОБА_6 вимог пунктів 4.4, 4.7, 4.14 «а», «б» Правил дорожнього руху України, який, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, раптово, в безпосередній близькості від автопоїзда «RENAULT MAGNUM 440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у складі напівпричепа «PACTON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебігав проїзну частину, що в свою чергу позбавило можливості водія ОСОБА_4 уникнути наїзду, а тому в діянні останнього відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт в концентрації 1,91 %, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ТОВ «МОБІ СТАР» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, -

також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження того, що законним володільцем джерела підвищеної небезпеки ТОВ «МОБІ СТАР» заподіяно позивачам моральну шкоду, яка підлягає стягненню з ТОВ «МОБІ СТАР», у розмірі меншому, ніж заявлено позивачами, з урахуванням вини потерпілого ОСОБА_6 .

Разом із тим, відповідачем не доведено, що ДТП трапилася внаслідок умислу ОСОБА_6 або непереборної сили, оскільки доводи відповідача з приводу умисних дій потерпілого ґрунтуються на припущеннях, а не на беззаперечних доказах, що суперечить положенням частини шостої статті 81 ЦПК України.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновку Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року зупинено виконання рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2023 року, додаткового рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2023 року, додаткового рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року підлягає поновленню.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІ СТАР» залишити без задоволення.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2023 року, додаткове рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2023 року, додаткового рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник