Постанова

від 21.09.2023 по справі 909/419/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. Справа №909/419/22

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:СКРИПЧУК О.С.

ЗВАРИЧ О.В.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників учасників справи від:

прокуратури: Твардовська М.М. (прокурор відділу прокуратури).

розглянувши апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця Павлусевича Сергія

Сергійовича, м.Галич б/н від 17.12.2022 (вх.ЗАГС №0105/3164/22 від 23.12.2022)

на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області

від 16.11.2022 (повний текст 28.11.2022, суддя Неверовська Л.М.)

у справі № 909/419/22

за позовом Івано-Франківської обласної прокуратури в

інтересах держави в особі Дубовецької сільської ради, с.Дубівці Івано-Франківської області

до відповідачаФізичної особи-підприємця Павлусевича Сергія

Сергійовича, м.Галич

про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за землю у розмірі 75033,19 грн, розірвання договору оренди землі від 01.03.2012 та зобов`язання повернути земельну ділянку комунальної власності площею 8,0071 га

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

У червні 2023 року перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дубовецької сільської ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП Павлусевича С.С. про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за землю у розмірі 91444,14 грн, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням 16.11.2022 позов задовольнив: стягнув з ФОП Павлусевича С.С. на користь Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області заборгованість по сплаті орендної плати за землю у розмірі 75033,19грн; розірвав договір оренди землі від 01.03.2012, укладений між Медухівською сільською радою Галицького району Івано-Франківської області та ФОП Павлучевичем С.С.; зобов`язав ФОП Павлусевича С.С. повернути Дубовецькій сільській раді земельну ділянку комунальної власності площею 8,0071 га.

Узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідач не погодився із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначив наступні обставини:

- не відповідають дійсності доводи прокурора та висновки суду про систематичну несплату відповідачем орендних платежів, адже протилежне підтверджується копіями меморіальних ордерів (квитанцій), згідно з якими орендна плата була оплачена в період з 2019 по 2022 рр.;

- не можуть бути належними і допустимими доказами заборгованості по орендній платі інформація від Дубовецької сільської ради, яка хоч і є правонаступником Медухівської сільської ради, але оскільки оплата здійснена у період 2019-2021 рр. на рахунок Медухівської сільської ради, то саме ця сільська рада мала б підтвердити наявність чи відсутність заборгованості або системність таких порушень у разі їх вчинення. Проте, в матеріалах справи такі докази відсутні;

- не обгрунтованими у цій справі є підстави дострокового розірвання договору оренди через не використання земельної ділянки за цільовим призначенням, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зазначеного;

- чинне законодавство України не дає права прокуратурі приймати рішення щодо дострокового розірвання договору оренди, оскільки сторонами спірного правочину є сільська рада і ФОП Павлусевич С.С.;

-при прийнятті оскарженого рішення суд не зазначив перелік доказів , якими позивач обґрунтовував обставини позову, у рішенні відсутні мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка входить до предмету доказування.

Дубовецька сільська рада заперечила проти вимог і доводів апеляційної скарги, подала відзив на апеляційну скаргу і просила залишити оскаржене рішення без змін. І зазначила, що в силу вимог ст.269 ГПК України апеляційний суд не вправі приймати доводи і докази скаржника зазначені в апеляційній скарзі, оскільки суд повідомляв відповідача про розгляд справи належним чином.

Івано-Франківська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Прокуратура зазначила, що суд належним чином повідомляв відповідача про дату, час і місце судового засідання у даній справі. Проте, відповідач правами передбаченими ст.ст. 80, 169 ГПК України не скористався і не подав суду докази про здійснення оплати оренди чи заперечення щодо правильності нарахування чи неврахування здійсненої оплати. Доводи апелянта про використанням ним земельної ділянки за цільовим призначенням спростовується листом Управління Державного агентства меліорації і рибного господарства у Івано-Франківській області у Івано-Франківській області від 17.01.2022. Окрім цього, Івано-Франківська обласна прокуратура подала письмові пояснення з метою спростування доводів апеляційної скарги.

Інших клопотань та заяв в порядку ст. 207 ГПК України учасники справи не подали.

В судове засідання з`явилася прокурор, яка заперечила проти вимог апеляційної скарги і просила оскаржуване рішення залишити без змін. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, хоча були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2023, що підтверджується списком розсилки судової кореспонденції.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що Дубовецька територіальна громада утворена відповідно до Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" згідно з рішенням Івано-Франківської обласної ради від 28 листопада 2019 року та є правонаступником Медухівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області.

Суд встановив, що згідно рішення Медухівської сільської ради Галицького району від 16.01.2012, в оренду ФОП Павлусевичу С.С. передана земельна ділянка несільськогоподарського призначення загальною площею 8,0071 га, в тому числі під водою 6,9365 га та під дамбою 1,0706 га (кадастровий номер 2621285401:01:001:0576) для рибогосподарських потреб, яка розташована в урочищі "Стави" с. Медуха Галицького району.

01.03.2012 на підставі вказаного рішення, ця ж сільська рада і ФОП Павлусевич С.С. уклали договір оренди земельної ділянки строком на 5 р., який 27.03.2012 зареєстрований в управлінні Держкомзему у Галицької районі за № 262120004004218.

Згідно із п. п. 1, 2 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в межах с. Медуха Галицького району Івано-Франківської області. В оренду передається земельна ділянка несількогосподарського призначення загальною площею 8,0071 га, в тому числі під водою 6,9365 га та під дамбою 1,0706 га.

Згідно із п. 11 договору, земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарської діяльності.

Відповідно до п. 25 договору, орендар зобов`язаний: використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у п. 11 цього договору, дотримуючись при цьому діючого в Україні земельного та природоохоронного законодавства; відповідно до вимог п. 8 цього договору своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п. 29 договору, його дія договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до п. 8 договору, оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 22300 грн на рік. Орендна плата вноситься на зазначений у договорі рахунок рівними частинами два рази на рік: до 25 березня та 25 жовтня кожного року.

01.12.2010 та 16.01.2014 сторони внесли зміни до договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати.

01.02.2017 Павлусевич С.С. подав до Медухівської сільської ради заяву про продовження дії договору оренди терміном на 25 років.

13.02.2017 Медухівська сільська рада прийняла рішення, згідно з яким продовжила строк договору оренди, укладеного з ФОП Палусевичем С.С.; доручила сільському голові підписати додаткову угоди терміном на 10 років; встановити орендну плату в розмірі 3,5 % від грошової оцінки.

Додатковою угодою від 28.03.2017 сторони продовжили дію договору оренди земельної ділянки терміном на 10 років та встановили орендну плату в розмірі 3,5% від грошової оцінки землі, згідно із рішенням Медухівської сільської ради від 13.02.2017.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право оренди земельної ділянки зареєстроване 30.05.2017 за Павлусевичем С.С. строком на 10 років.

Крім договору оренди земельної ділянки, між Медухівською сільською радою та ФОП Павлусевичем С.С. був укладений договір оренди водного фонду №1 від 11.02.2019, згідно якого Медухівська сільська рада передала в платне користування два ставки загальною площею 8,0071 га, площею водного дзеркала 6,9365 га строком на період дії договору оренди землі.

Відповідно до п. 6.2 договору оренди водного об`єкту, передача водного об`єкту в оренду здійснюється після погодження цього договору з державними органами екології та природних ресурсів, санітарно-епідеміологічної служби та обласного управління водного господарства. Передача водного об`єкта орендарю здійснюється протягом 10 днів з часу погодження цього договору з вищевказаними органами державної влади, але не пізніше одного місяця з дня його підписання, про що складений акт прийому-передачі.

Згідно з інформацією Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Івано-Франківській області від 17.01.2022, ФОП Павлусевич С.С. вказану земельну ділянку не використовує відповідно до цілей та умов їх надання для вирощування риби. В порушення ч. 2 ст. 5 Закону України "Про аквакультуру" підприємець протягом 2021-2022 років не подав до Управління щорічну звітність №1А-риба "Виробництво продукції аквакультура", затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 141 від 21.03.2012.

Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із цим позов.

Оцінка суду.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст.25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі").

Пунктом "д" ст. 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, підставою задоволення позову про розірвання договору оренди землі має бути доведена позивачем і встановлена судом на підставі належних і достовірних доказів обставина щодо систематичної несплати відповідачем орендних платежів за спірний період.

Разом з тим, з огляду на зміст норми ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", а також пункту "д" ч.1 ст. 141 ЗК України та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, то в даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення норми ч.2 ст. 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом з підстав істотного порушення договору оренди земельної ділянки, суд повинен встановити також і міру позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Тому, судова колегія погоджується із запереченнями прокурора і сільської ради, що докази подані скаржником в суді апеляційної інстанції не можуть бути предметом апеляційного дослідження у цій справі, оскільки відповідач не обгрунтував неможливість подати відповідні докази в суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.80, 169 ГПК України у встановлений строк.

Проте, ч.1 ст.277 передбачає такі підстави скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції як: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції в частині систематичної несплати оренди обгруноване зокрема тим, що за 2019 рік відповідачу нарахована орендна плата в сумі 42 569,75 грн, з яких оплачено 14 980,23 грн, а борг за 2019 рік становить 27 589,52 грн.

За 2020 рік нарахована орендна плата складає 42 569,75 грн, яка стягнута рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №300/4452/21 за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ФОП Павлусевича С.С. про стягнення податкового боргу. Вказане рішення суду набрало законної сили та перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби.

За 2021 рік нарахована орендна плата складає 42569,75 грн, яка не оплачена.

Станом на 20.08.2022 заборгованість відповідача за 2022 рік становила 4873,92 грн.

На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що загальна сума боргу відповідача зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2019-2022 роки становить 75 033,19 грн.

Однак, судова колегія вважає помилковим зазначений висновок суду першої інстанції.

Відповідно до розрахунку заяви розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на 01.03.2012, що доданий прокурором до позовної заяви та відповідно до п.6 договору оренди, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 445 995,47 грн.

Згідно із п.2 додаткової угоди від 28.03.2017 орендна плата встановлена сторонами у розмірі 3,5% від грошової оцінки землі, згідно із рішенням Медухівської сільської ради від 13.02.2017.

У клопотанні про зменшення позовних вимог, яке подане до суду першої інстанції прокурор серед іншого зазначив, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с.Медуха Дубовецької сільської ради, розроблена та затверджена у 2021 році, а вступила в дію з 01.01.2022. Враховуючи, що у цій технічній документації нерозрахована нормативна грошова оцінка земель для рибогосподарських потреб, відповідно до ст.298 Податкового кодексу України, для нарахування податку земельної ділянки використовують середню базову оцінку ріллі по області станом 01.01.2022, яка відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 становить 26 087,00 грн/га.

Отже, на підставі документальних доказів у справі, які подані прокурором та позивачем на підтвердження обставин покладених в основу заявлених позовних вимог до суду першої інстанції, судова колегія встановила, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки з моменту укладення договору оренди, після укладення додаткової угоди від 28.03.2017, а також до 01.01.2022 становила 445 995,47 грн, а 3,5 % цієї суми становть 15 609,84 грн.

Зазначені обставини не заперечив і не спростував представник сільської ради, який був присутній в судовому засіданні під час розгляду цієї справи в апеляційній інстанції 13.07.2023. Проте, ці ж обставини не були враховані і досліджені судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до доводів позовної заяви, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог заборгованість відповідача, яка є предметом позову в даній справі обчислена прокурором за 2019 р., за 2021 р. і за 2022 р., але до 20 серпня.

Згідно із п.п. 2, 3 додаткової угоди від 28.03.2017 орендна плата за спірну земельну ділянку, в період з 28.03.2017 по 31.12.2021 становила 15 609,84 грн за рік, яка вноситься рівними частинами два рази на рік: до 25 березня і 25 жовтня кожного року, враховуючи п.8 договору оренди.

Таким чином, загальний розмір орендної плати за 2019 р., за 2021 р. і за 2022 р. до 20 серпня цього ж року, складає 36 091,92 грн, оскільки орендна плата за 2020 рік не є предметом стягнення у цій справі.

Згідно із листом Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області №09/780 від 29.08.2022, який сільська рада подала до суду першої інстанції після поданого прокурором клопотання про зменшення позовних вимог, відповідач у 2019 році оплатив 14 980,23 грн, у 2021 році оплата відсутня, у 2022 році станом на 20.08.2022 відповідачу нарахована орендна плата в сумі 4 873, 92 грн.

Окрім цього, відповідно до листа Головного управліня ДПС в Івано-Франківській області від 09.02.2022 адресованого Спеціалізованій екологічній прокуратурі Івано-Франківської області (а.с.55, том. 1) ФОП Павлусевич С.С. сплатив за оренду спірної земельної ділянки у 2019 р. грошові кошти в сумі 20 000, 00 грн, у 2020 р. 40 000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні, а учасники справи не подали інших доказів і не заявили про наявність у ФОП Павлусевича С.С. інших договірних зобов`язань зі сплати оренди за землю, аніж ті, що встановлені на підставі зазначеного вище договору оренди землі.

Всі зазначені документальні докази, на підставі яких апеляційний суд встановив вищеописані обставини, подані прокурором і сільською радою під час розгляду справи у суді першої інстанції, однак не досліджені судом і не враховані при прийнятті рішення.

Тому, судова колегія вважає помилковим і необгрунтованим висновок першої інстанції про задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 75 033,19 грн, про розірвання договору оренди землі і про повернення орендованої земельної ділянки, оскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, на підставі яких заборгованість з орендної плати нарахована відповідачу у вказаному розмірі, натомість вірним є загальний розмір орендної плати за спірний період в сумі 36091,92 грн.

Відповідач згідно із матеріалами справи, які були у справі і мали бути дослідженні та враховані судом першої інстанції, у 2019 і 2020 рр. за оренду землі оплатив грошові кошти в сумі 60 000,00 грн, що встановлено згідно з інформації наданої самою ж Дубовецькою сільською радою з урахуванням листа Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 09.02.2022.

Окрім цього, як зазначали прокурор і сільська рада та встановив суд першої інстанції, за 2020 рік нарахована орендна плата в розмірі 42 569,75 грн була стягнута рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 300/4452/21 за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ФОП Павлусевича С.С., яке набрало законної сили і перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби.

Водночас, враховуючи вищеописані умови договору оренди і додаткової угоди, а також розмір нормативно грошової оцінки, судова колегія критично оцінює покликання сільської ради на рішення суду у вказаній адміністративній справі, адже заборгованість, яка була предметом стягнення в такій справі заявлена до стягнення Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області на підставі спірного договору оренди, який також є підставою позову у цій справі №909/419/22.

Враховуючи межі апеляційного перегляду судового рішення встановлені у ст.269 ГПК України та те, що згідно із ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, апеляційний суд не може встановити розмір орендної плати за 2020 рік, адже набрало законної сили і підлягає обов`язковому виконанню рішення суду в адміністративній справі про задоволення такої позовної вимоги.

Проте, враховуючи приписи норми ч.5 ст. 236 ГПК України, згідно з якою обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, розмір заборгованості з орендної плати в сумі 75 033,19 грн за спірний період є необрунтований, нарахований безпідставно за відсутності належних та допустимих доказів, а відтак не може бути задоволений позов у цій справі з вищеописаних підстав і за наявними документальними матеріалами, які були у справі під час розгляду в суді першої інстанції та з огляду на дійсні обставини справи, які не були належним з`ясовані місцевим господарським судом, хоча мають значення для справи.

Таким чином, вищезазначене спростовує висновки суду першої інстанції щодо обгрунтованості та доведеності обставин, покладених в основу заявлених позовних вимог у даній справі.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.п. 1,2,4 ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, судова колегія Західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2022 у справі №909/419/22 необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Судові витрати.

Відповідно п.2 ч.1 ст.129 судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи норму ч.9 зазначеної статті ГПК України, оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій Дубовецької сільської ради та прокуратури Івано-Франківської області (позов внаслідок неправильних дій пред`явлений проратурою, а позивачем підприманий), а рішення суду першої інстанції скасоване внаслідок неправомірного нарахування сільською радою розміру заборгованості з орендної плати, який є предметом стягнення у цій справі, несплата якої була також зазначена підставою для розірвання спірного договору і повернення земельної ділянки, судова колегія дійшла висновку про покладення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції порівно на Дубовецьку сільську раду та Івано-Франківську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2022 у справі

№909/419/22 скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Дубовецької сільської ради (код ЄДРПОУ: 04357561, адреса: 77172, Івано-Франківська обл., Галицький р-н, село Дубівці, пл.Незалежності, 2) судовий збір в сумі 5582,25 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4.Стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 03530483, адреса: 76018, Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11) судовий збір в сумі 5582,25 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складений 13.10.2023.

Постанова прийнята з окремою думкою судді Зварич О.В.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіО.В. ЗВАРИЧ

О.С. СКРИПЧУК