Ухвала

від 09.10.2023 по справі 916/774/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"09" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/774/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Скрипченко Г.В. розглянувши справу №916/774/23

За позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства (67755, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Бритівка, вул. Артільна, 2а, код ЄДРПОУ 210131142), Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40477150)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, код ЄДРПОУ 42114410)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 362 098,12грн.

Представники сторін:

Від прокуратури Лянна О.А. посвідчення;

від позивачів - 1. не з`явився; 2. Бойко К.О. самопредставництво;

від відповідача Підкова Л.В. ордер

Заступник керівник Одеської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія з вимогами про:

- Визнання недійсною додаткову угоду № 2 від 26.08.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 28.05.2021 № 67, укладеної між Білгород-Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія».

- Визнання недійсною додаткову угоду № 3 від 28.08.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 28.05.2021 № 67, укладеної між Білгород-Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія».

- Визнання недійсною додаткову угоду № 4 від 25.11.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 28.05.2021 № 67, укладеної між Білгород-Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія».

- Визнання недійсною додаткову угоду № 5 від 26.11.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 28.05.2021 № 67, укладеної між Білгород-Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія».

- Визнавання недійсною додаткову угоду № 6 від 29.11.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 28.05.2021 № 67, укладеної між Білгород-Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія».

- Визнання недійсною додаткову угоду № 10 від 28.02.2022 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 28.05.2021 № 67, укладеної між Білгород-Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія».

- Стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на користь Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства кошти в сумі 1362098,12 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що укладання додаткових угод в дуже малий проміжок часу, а саме 26.08.2021, 28.08.2021, 25.11.2021, 26.11.2021, 29.11.2021, 28.02.2022 на думку прокурора, дають підстави для висновку, що такий підхід до оформлення змін до ціни до договору був зумовлений не відповідними коливаннями на ринку товару, а формальним дотриманням приписів щодо не перевищення 10 % одноразового збільшення, який суттєво дотримано не був тобто укладання спірних додаткових угод не мало легітимної мети у розумінні частини першої статті 203 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2023р. провадження по справі №916/774/23 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 22.05.2023р. провадження у даній справі було зупинено до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах по справі №905/1907/21.

15.08.2023р. до суду від Одеської обласної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження по даній справі у зв`язку з переглядом Великою Палатою Верховного Суду судових рішень по справі №905/1907/21 шляхом ухвалення постанови від 21.06.2023р.

Ухвалою суду від 29.08.2023р. провадження по справі було поновлено із призначенням до розгляду в засіданні суду.

Обґрунтовуючи необхідність представництво інтересів держави прокурор вказує, що з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Одеською обласною прокуратурою скеровано до Білгород- Дністровського МУВГ лист від 07.09.2022 № 12-907вих-22, яким повідомлено про обставини порушення інтересів держави при укладенні з ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» додаткових угод до Договору та сплати зайвої суми коштів.

Білгород-Дністровським МУВГ листом від 27.09.2022 № 02-08/07-167 повідомлено, що Білгород-Дністровське МУВГ не заперечує щодо представництва прокурором інтересів держави при визнанні недійсними додаткових угод до договору, а також стягнення надмірно сплачених коштів.

Крім того, обласною прокуратурою про обставини порушення інтересів держави повідомлено Південний офіс Держаудитслужби відповідно до листа від 07.09.2022 № 12-906вих-22.

Листом Південного офісу Держаудитслужби від 16.09.2022 № 151507- 17/2654-2022 повідомлено, що викладені у листі обласної прокуратури факти в межах повноважень будуть враховані Південним офісом Держаудитслужби під час планування державного фінансового контролю у замовника.

Обставини бездіяльності Білгород-Дністровського МУВГ та Південного офісу Держаудитслужби підтверджують також і відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, згідно з якими з моменту укладення оспорюваних додаткових угод відповідними органами заходи щодо звернення з позовом до суду не вживались.

Факт незвернення до суду відповідного органу влади з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав захистити інтереси громадян, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом.

Таким чином, прокурор вважає, що Білгород-Дністровське МУВГ та Південний офіс Держаудитслужби обізнані про необхідність захисту інтересів держави та мали відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжили, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції У країни та ст. 23 Закону У країни «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів Прокурора та відповідача фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, виходячи з такого.

У п.п.8.1 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20 зазначено таке:

,,Відповідно до ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ч.3 ст.41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно із частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України). Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Після ратифікації Верховною Радою України 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

Частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV, встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Принцип рівності сторін є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова рівності сторін у розумінні справедливого балансу між сторонами фактично застосовується як у цивільних, так і у кримінальних провадженнях (рішення у справі "Фелдбрюгге проти Нідерландів" від 29.05.1986, заява № 8562/79, § 44).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005, заява № 61517/00, § 27).

Європейський суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Росії" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, § 35) зазначив, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

У Висновку Консультативної ради європейських прокурорів "Роль прокуратури поза межами сфери кримінального права" від 21.10.2008 № 3 зазначено, що цілі діяльності прокурорів у некримінальній сфері незалежно від їхніх реальних або процесуальних відмінностей дуже співзвучні, це у тому числі і захист майна та інтересів держави, захист державного інтересу (або громадського порядку); водночас констатовано й випадки неналежної діяльності прокурорів за межами сфери кримінального судочинства, до яких належать, зокрема, втручання у судові провадження без обґрунтованого інтересу (інтересу держави, громадського інтересу або необхідності захищати права) з порушенням принципу рівності сторін позову, необмежене право починати провадження.

З цього міжнародного документа вбачається, що у демократичній державі прокурори можуть мати, а можуть і не мати повноважень за межами сфери кримінального права, однак якщо ці повноваження у них наявні, слід забезпечити їх реалізацію відповідно до таких принципів, за якими, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають також характеризуватися чесністю та неупередженістю; ці повноваження реалізовуються "від імені суспільства та у державних інтересах" з метою забезпечення застосування права із дотриманням основних прав та свобод у межах компетенції, наданої прокурорам законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та прецедентним правом Європейського суду з прав людини; такі повноваження прокурорів мають якомога точніше регулюватися законом.

Отже наведені міжнародні стандарти визначають, що основна роль прокурорів стосується сфери кримінального права, а відтак їх діяльність у приватних юридичних сферах, у тому числі шляхом вступу до таких видів проваджень, як, наприклад, цивільне, господарське навіть в інтересах держави, має бути завжди субсидіарною та не допускати свавільного втручання цих суб`єктів у права і свободи осіб.

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Так, як вбачається з матеріалів справи Одеською обласною прокуратурою на адресу Південного офісу Держаудитслужби направлено лист із запитом на інформацію від 07.09.2022 за № 12-906ВИХ-22 щодо проведення перевірки дотримання вимог законодавства Білгород-Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства при проведенні відкритих торгів за предметом закупівлі: ДК 021:2015-09310000-5: Електрична енергія (оголошення розміщено в електронній системі Prozorro за ідентифікатором UA-2021 -03-29-001408-Ь) та надання інформації щодо оскарження вказаних додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів.

Листом від 16.09.2022 № 151507-17/2654-2022 Південним офісом Держаудитслужби, серед іншого, повідомлено, що перевірка фактів, викладених у листі від 07.09.2022 за № 12-906ВИХ-22 не проводилась, заходи щодо скарження додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів не вживались. Водночас прокуратуру проінформовано, що викладені в листі факти будуть враховані під час планування заходів державного фінансового контролю у Білгород-Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою України, її міжрегіональними територіальними органами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 № 550.

Відповідно до звернення Одеської обласної прокуратури від 07.09.2022 № 12-906ВИХ-22 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДР11ОУ 21013142, далі - Білгород- Дпістровське МУВГ, Управління, Замовник) за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, за результатами якої складено Акт від 21.03.2023 № 07-1 1/09.

Так, з наявного в матеріалах справи Витягу з Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Білгород- Дністровського міжрайонного управління водного господарства за період 01.01.2019 по 31.12.2022 (від 21.03.2023 № 07-11/09) вбачається, що ревізію включено до плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби відповідно до звернення Одеської обласної прокуратури від 07.09.2022 № 12-906ВИХ-22. Ревізію проведено з 06.02.2023 по 17.03.2023 (21 робочий день із зупиненням з 21.02.2023 по 05.03.2023 включно), у відповідності до питань програми ревізії.

Подільська окружна прокуратура звернулась до Південного офісу Держаудитслужби з повідомленням від 27.01.2023 в порядку статті 23 ЗУ Про прокуратуру відповідно до якого було повідомлено, що прокуратурою підготовлено позов в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства до ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 1 362 098,12 грн.

24.02.2023 до Господарського суду Одеської області прокурор звернувся із позовною заявою від 06.02.2023 12-215ВИХ-23 (вх. № 805/23).

Суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, згідно із якими, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право, крім іншого, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Як зазначено вище, ревізію Білгород- Дністровського міжрайонного управління водного господарства за період 01.01.2019 по 31.12.2022 було включено до плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби саме відповідно до звернення Одеської обласної прокуратури від 07.09.2022 № 12-906ВИХ-22., та відповідно проведено з 06.02.2023 по 17.03.2023 (21 робочий день із зупиненням з 21.02.2023 по 05.03.2023 включно).

Отже, з огляду на те, що на момент подання прокурором позову до Господарського суду Одеської області, Південним офісом Держаудитслужби, як компетентним орган вже була призначена та проводилась перевірка по фактам порушення законодавства, виявлених прокурором та зазначених в листі від 07.09.2022 № 12-906ВИХ-22, за наслідками якої зокрема було проінформуємо позивача 1, що відповідно до пунктів 8 та 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, орган Держаудитслужби має право звернутися до суду в інтересах держави, суд вважає що в діях Південного офісу Держаудитслужби, як компетентного органу відсутні ознаки бездіяльність на які посилається прокурор, як підставі для представництва інтересів держави в їх особі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби.

Щодо неможливості звернення прокурора в суд в інтересах розпорядника бюджетних коштів, який є замовником публічної закупівлі в дійсній справі - Білгород-Дністровське міжрайонне управління водного господарства, суд вважає за необхідне відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, врахувати висновки викладені в поставні Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 р. по справі № 905/1907/21.

Так, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 р. по справі № 905/1907/21 зазначено:

« 8.19. За висновками КГС ВС, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

8.20. Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

8.21. Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

8.22. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

8.23. Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

8.24. Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).

8.25. Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

8.26. За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

8.27. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Школа у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (див. mutatis mutandis висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

8.28. Водночас слід зазначити, що ТОВ «АС» є суб`єктом господарювання, а метою його діяльності як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 ГК України.

8.29 Згідно із частиною четвертою статті 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

8.30 Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18.

8.31 Велика Палата Верховного Суду вважає незастосовними у цій справі висновки КГС ВС, викладені у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/4210/20, про те, що за певних умов державна компанія може бути визнана органом держави, зроблені з посиланням на практику трибуналу Центру з розв`язання інвестиційних спорів (ICSID), на які посилалась колегія суддів в ухвалі від 21.12.2022 про передання цієї справи на розгляд Великої Палати (див. підпункт 6.6 цієї постанови), оскільки правовідносини у справі № 905/1907/21 та справі № 910/4210/20 не є подібними за змістовим критерієм.

8.32 Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Школи та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Школи, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, а також відхиляє протилежні доводи Скаржника, викладені в підпункті 4.2 цієї постанови»

Так, в обґрунтуванні позовних вимог у даній справі прокуратурою зазначалося, що Білгород- Дністровське МУВГ є державною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України. Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою мало значення для зміцнення правопорядку у сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Крім того, стабільне постачання електроенергії необхідне для забезпечення природоохоронних заходів у вигляді зміцнення матеріально-технічної бази Білгород-Дністровського МУВГ для забезпечення систематичного водопостачання населення в зоні обслуговування Білгород-Дністровського групового водопроводу та аграріїв у зоні ризикованого землеробства.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 БК України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Враховуючи вищевикладене, Білгород-Дністровське МУВГ, як сторона оспорюваного правочину, підлягає визнанню позивачем як орган уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, про що зазначалось прокуратурою.

Разом з тим, у правовідносинах із ТОВ «ООЕК» Білгород-Дністровське МУВГ діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником електричної енергії в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, а саме Державного агентства водних ресурсів України.

Отже, у спірних правовідносинах Білгород-Дністровське МУВГ виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах, що, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 р. по справі №905/1907/21, виключає можливість звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі Білгород-Дністровського МУВГ.

Суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у пункті 54 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 і пункті 8.41 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, згідно із якими, якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про залишення позову Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства та Південного офісу Держаудитслужби без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України

Керуючись 2 ч.1 ст.226, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства, Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 362 098,12грн. залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 16.10.2023р.

Суддя К.Ф. Погребна