Постанова

від 11.10.2023 по справі 359/3691/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 359/3691/19

провадження № 61-12015св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року у складі судді Хоменко В. С., додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року у складі судді Хоменко В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дика Людмила Олександрівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 рокуу складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст первісних позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

На обґрунтування позову посилався на те, що з 02 грудня 2004 року до 23 грудня 2015 року він та відповідачка перебували в зареєстрованому шлюбі. У період зареєстрованого шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства він набув рухоме та нерухоме майно, яке просив поділити.

На сімейні потреби ними були позичені грошові кошти у сумі 705 000,00 дол. США, що на день подання позову становить 18 929 250,00 грн, з яких: 75 000,00 дол. США позичені у ОСОБА_3 , 130 000,00 дол. США - у ОСОБА_4 та 500 000,00 дол. США - у ОСОБА_5 .

Також 08 травня 2013 року він подарував ОСОБА_2 частку у розмірі 93,75 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат-Агро», корпоративні права на Приватне підприємство «ЛОО», 02 травня 2016 року подарував частку Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАЛЕНД» у розмірі 23,7 % у статутному капіталі товариства, що відповідає 474 000,00 грн, а 19 листопада 2018 року подарував 48/100 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що згоди про добровільний поділ майна між ним та відповідачкою не досягнуто, в рахунок поділу майна просив передати йому у власність:

домоволодіння, розмір загальної площі 316,8 кв. м, розмір житлової площі 178,6 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_2 , на земельній ділянці, кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, загальною площею 0,1500 кв. м, вартістю 7 528 578,00 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, загальною площею 0,15 га, що розташована у с. Вишеньки Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, вартістю 510 308,00 грн;

земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3220287000:23:051:0010, загальною площею 2,0000 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 37 223,00 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:051:0017, загальною площею 9,9999 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 183 531,17 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:058:0014, загальною площею 7,0818 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 131 803,59 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:057:0014, загальною площею 23,8618 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 444 106,16 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:051:0016, загальною площею 15,3771 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 286 192,36 грн;

легковий автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», номер кузова НОМЕР_2 , тип: загальний легковий універсал - В, дата випуску 2011 рік, пробіг: 340 530 км, колір: чорний, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 939 750,00 грн.

У порядку поділу майна просив передати у власність ОСОБА_2 :

земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, загальною площею 0,1000 га, що розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартістю 1 561 365,00 грн;

житловий будинок цегляний, розмір загальної площі - 400,70 кв. м, розмір житлової площі - 227,90 кв. м, позначений на плані під літерою «А», а також спорудження № 1-2, що знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, загальною площею 0,1000 га, на АДРЕСА_1 , вартістю 10 644 531,00 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 322484600:02:005:0118, загальною площею 1,0539 га, що розташована на території Личанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 1 346 357,00 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:004:0163, загальною площею 0,1001 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва, вартістю 468 277,00 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1277, загальною площею 0,6133 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 482 235,00 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1083, загальною площею 5,0000 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 2 941 396,00 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1084, загальною площею 2,3627 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільський район Київської області, вартістю 1 535 354,00 грн;

легковий автомобіль марки «LEXUS», модель «RX 350», тип: загальний легковий універсал - В, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі « НОМЕР_5 », колір білий, вартістю 684 675,00 грн.

Просив також визнати за ним ( ОСОБА_1 ) 1/2 боргових зобов`язань щодо боргу у розмірі 705 000 дол. США, а саме у розмірі 352 500 дол. США, з яких: 37 500,00 дол. США - борг перед ОСОБА_3 ; 65 000,00 дол. США - борг перед ОСОБА_4 ; 250 000,00 дол. США - борг перед ОСОБА_5 ;

визнати за ОСОБА_2 1/2 боргових зобов`язань щодо боргу у розмірі 705 000,00 дол. США, а саме у розмірі 352 500,00 дол. США (705 000,00 дол. США / 2), з яких: 37 500,00 дол. США - борг перед ОСОБА_3 ; 65 000,00 дол. США - борг перед ОСОБА_4 ; 250 000,00 дол. США - борг перед ОСОБА_5 ;

стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію за спільне майно у розмірі 4 511 229,04 грн.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

На обґрунтування позову посилалася на те, що вона перебувала з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2016 року, було розірвано. У шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею.

У період зареєстрованого шлюбу вони як подружжя набули рухоме та нерухоме майно, яке вона просила поділити, не враховуючи при такому поділі земельні ділянки, які набуті нею, хоч і в зареєстрованому шлюбі, проте внаслідок приватизації, і є її особистою приватною власністю та не підлягають поділу між сторонами.

Також зазначила, що оскільки автомобіль марки «LEXUS», модель «RX 350», 2011 року випуску, державний номерний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , хоча і є об`єктом спільної сумісної власності, однак при вирішенні питання щодо поділу майна не може бути врахований, оскільки вибув із її володіння і перебуває у розшуку.

Вказувала, що 48/100 частини житлового будинку (будинковолодіння) на АДРЕСА_1 було набуто нею, хоча в зареєстрованому шлюбі, проте на підставі договору дарування, а тому є її особистою приватною власністю та не підлягає поділу.

З урахуванням наведеного просила визнати за нею право особистої приватної власності на:

житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021;

земельну ділянку площею 0,1001 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер 3220882600:04:004:0163;

земельну ділянку, площею 1,0539 га, що розташована на території Личанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222484600:02:005:0118;

земельну ділянку площею 5,0000 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220882600:04:006:1083;

земельну ділянку площею 2,3627 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220882600:04:006:1084;

земельну ділянку площею 0,6133 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 3220882600:04:006:0017.

Просила визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на:

домоволодіння, що знаходиться на АДРЕСА_2 ;

земельну ділянку площею 0,1500 га, що розташована у с. Вишеньки Вишеньківської сільської ради Бориспільський район Київської області, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3220881301:01:009:0145;

земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,0000 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:051:0010;

земельну ділянку площею 9,9999 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:051:0017;

земельну ділянку площею 7,0818 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:058:0014;

земельну ділянку площею 23,8618 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:057:0014;

земельну ділянку площею 15,3771 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220281700:23:051:0016;

автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_2 , тип загальний легковий універсал - В;

яхту «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Просила також стягнути з ОСОБА_1 на її користь:

469 875,00 грн у рахунок компенсації за 1/2 частини автомобіля марки «PORSCHE» модель «CAYENNE», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_2 , тип загальний легковий універсал - В;

3 667 235,20 грн у рахунок компенсації за спільне майно.

Просила визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на яхту «ІНФОРМАЦІЯ_3», стягнувши з нього на її користь компенсацію вартості 1/2 частини яхти.

Просила також стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені судові витрати: зі сплати судового збору у розмірі 9 605,00 грн, зі сплати судової оціночно-земельної експертизи у розмірі 42 000,00 грн, зі сплати судової оціночно-будівельної експертизи у розмірі 17 000,00 грн; на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок у розмірі 5 000,00 грн; на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року первісний позов про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:

домоволодіння, розмір загальної площі - 316,8 кв. м, розмір житлової площі - 178,6 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_2 , на земельній ділянці, кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, загальною площею 0,1500 кв. м, вартістю 8 192 000,00 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, загальною площею 0,1500 га, що розташована у с. Вишеньки Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, вартістю 840 330,00 грн;

земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3220287000:23:051:0010, загальною площею 2,0000 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 135 631,25 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:051:0017, загальною площею 9,9999 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 678 149,45 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:058:0014, загальною площею 7,0818 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 480 256,68 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:057:0014, загальною площею 23,8618 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 1 532 751,22 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:051:0016, загальною площею 15,3771 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 987 740,60 грн;

легковий автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», номер кузова НОМЕР_6 , тип: загальний легковий універсал - В, дата випуску 2011 рік, пробіг: 340 530 км, колір: чорний, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 939 750,00 грн.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:

земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, загальною площею 0,1000 га, що розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартістю 1 528 470,00 грн;

житловий будинок цегляний, розмір загальної площі - 400,70 кв. м, розмір житлової площі - 227,90 кв. м, позначеного на плані під літерою «А», а також спорудження № 1-2, що знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, загальною площею 0,1000 га, на АДРЕСА_1 , вартістю 6 935 000,00 грн;

земельну ділянку загальною площею 1,0539 га, кадастровий номер 322484600:02:005:0118, що розташована території Личанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, вартістю 1 311 579,00 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1277, загальною площею 0,6133 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, вартістю 210 178,00 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1083, загальною площею 5,0000 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, вартістю 1 713 500,00 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1084, загальною площею 2,3627 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, вартістю 809 697,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:

житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, загальною площею 0,1000 га, що розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

земельну ділянку загальною площею 1,0539 га, кадастровий номер 322484600:02:005:0118, що розташована на території Личанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:004:0163, загальною площею 0,1001 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1277, загальною площею 0,6133 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1083, загальною площею 5,0000 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1084, загальною площею 2,3627 га, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:

домоволодіння, що знаходиться на АДРЕСА_2 ;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, загальною площею 0,1500 га, що розташована у с. Вишеньки Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку;

земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3220287000:23:051:0010, загальною площею 2,0000 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:051:0017, загальною площею 9,9999 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:058:0014, загальною площею 7,0818 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:057:0014, загальною площею 23,8618 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:051:0016, загальною площею 15,3771 га, що розташована на території Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

легковий автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», номер кузова НОМЕР_6 , тип: загальний легковий універсал - В.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок компенсації за 1/2 частини автомобіля марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», номер кузова НОМЕР_6 , тип: загальний легковий універсал - В, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , грошову суму 469 875,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок компенсації за спільне майно 3 667 235,20 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судової оціночно-будівельної експертизи у загальному розмірі 59 000,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок в розмірі 5 000,00 грн.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги та повністю зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вказане майно набуто сторонами під час шлюбу, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, оскільки іншого не було встановлено домовленістю між сторонами, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

48/100 частки у праві власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 було набуто ОСОБА_2 на підставі договору дарування, тому зазначена частка є виключно особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не підлягає поділу між сторонами у справі. Таким чином, частка житлового будинку, яка підлягає поділу між сторонами у справі, складає 52/100, що в рівних частинах становить по 26/100 частки кожному. Оскільки земельна ділянка, на якій розташований зазначений будинок, була набута ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, тому земельна ділянка підлягає поділу між сторонами в рівних частинах - по 0,05 га кожному.

Крім того, земельна ділянка, кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, загальною площею 0,1500 га, що розташована: с. Вишеньки, Вишеньківська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, набута ОСОБА_2 внаслідок приватизації. Таким чином, вказана земельна ділянка є виключно особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не підлягає поділу між сторонами у справі, а отже, не може бути об`єктом спільної сумісної власності сторін.

Зважаючи на те, що зазначена земельна ділянка площею 0,1500 га є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не підлягає поділу між сторонами у справі, а домоволодіння, що розташоване на цій земельній ділянці, підлягає поділу в рівних частках між сторонами у справі: по 50/100 частки кожній із сторін.

Відповідно до державного акта земельна ділянка площею 0,1001 га, що розташована за адресою: Гнідинська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, була набута ОСОБА_2 на підставі розпорядження Бориспільської райдержадміністрації від 06 червня 2006 року № 590, що свідчить про те, що земельна ділянка набута саме внаслідок приватизації земельної ділянки, тому вказана земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не підлягає поділу між сторонами.

Автомобіль марки «LEXUS», модель «RX 350», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , є об`єктом спільної сумісної власності сторін, однак, при вирішенні питання щодо поділу майна сторін не може бути врахований, оскільки зазначений автомобіль вибув із володіння ОСОБА_2 і перебуває у розшуку.

Крім того, ОСОБА_1 не було доведено належними та допустимими доказами того факту, що в період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_1 взяв у борг у третіх осіб грошові кошти у розмірі 705 000,00 дол. США, які витрачались в інтересах сім`ї та на її користь.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, встановлені у справі обставини, докази, які містяться в матеріалах справи, позицію сторін у справі, щодо поділу майна подружжя, суд вважав, що первісні позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги в іншій частині підлягають задоволенню.

Оскільки вартість майна, що виділяється сторонам у справі, не є рівнозначною і частка ОСОБА_1 перевищує за своєю вартістю майно, що виділяється ОСОБА_2 , тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 у рахунок компенсації за 1/2 частину автомобіля марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», номер кузова: НОМЕР_2 , тип: загальний легковий універсал - В, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , грошову суму у 469 875,00 грн, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок компенсації за спільне майно 3 667 235,20 грн.

Звіти про експертну грошову оцінку Приватного підприємства «Бюро послуг та консультацій» (далі - ПП «Бюро послуг та консультацій») суд до уваги не прийняв з огляду на те, що ці звіти не відповідають вимогам, визначеним статтею 102 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а з їх змісту випливає, що вони підготовлені (їх мета) для визначення ринкової вартості об`єктів для визначення розміру судового збору.

Крім того, висновки земельно-оціночної експертизи та оціночно-будівельної експертизи, які були проведені на замовлення ОСОБА_1 , містять неточності, оскільки неправильно вказані кадастрові номери та площі деяких земельних ділянок, які є предметом поділу між сторонами у справі.

Отже, ринкова вартість об`єктів спільної сумісної власності, які підлягають поділу між сторонами у справі, визначається судом на підставі оціночно-земельної експертизи, оціночно-будівельної експертизи та експертно-грошової оцінки земельних ділянок, які проведені на замовлення ОСОБА_2 .

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року, ухваленим за заявою ОСОБА_2 , стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що питання щодо розподілу витрат, понесених позивачкою за зустрічним позовом на оплату професійної правничої допомоги, не вирішено, тому заява ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Головатенко О. С., про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.

25 липня 2022 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Венгаренко Т. А., надіслав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та додаткове рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року через систему «Електронний суд».

Ухвалами Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду на 29 вересня 2022 року.

Також 23 вересня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на вказані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та додаткове рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не усунув недоліки апеляційної скарги та не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, тому відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року залишено без змін. Додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року змінено, зменшено суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу з 70 000,00 грн до 50 000,00 грн. В іншій частині додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказане майно набуто сторонами під час шлюбу, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, оскільки іншого не було встановлено домовленістю між сторонами, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя майно набуто.

Рішення суду першої інстанції в частині обсягу визнання спільного майна подружжя і поділу його об`єктів сторони у цьому провадженні не заперечували і не оскаржували.

На думку суду апеляційної інстанції, позивачем ОСОБА_1 не було доведено належними та допустимими доказами того факту, що в період зареєстрованого шлюбу ним було взято в борг у третіх осіб грошові кошти, які витрачались в інтересах сім`ї та на її користь.

Посилання скаржника на можливі показання свідків на підтвердження цих обставин суд відхилив, зважаючи на недопустимість і неналежність доказування грошових зобов`язань та (або) їх цільового використання показаннями свідків.

Суд апеляційної інстанції в судовому засіданні оглянув оригінали висновків судового експерта Малого О. В. від 27 лютого 2020 року № 55/19 і № 56/19, копії яких були надані ОСОБА_1 до суду першої інстанції, та виходив з того, що оскільки висновок від 27 лютого 2020 року № 56/19 містить неправильні визначення кадастрових номерів та площ земельних ділянок, тому висновок суду першої інстанції про неналежність такого доказу є правильним. Водночас позивач ОСОБА_1 не уточнював заявлені ним позовні вимоги після складення на його замовлення експертних висновків, відповідно до вартості об`єктів нерухомості, зазначеної у вказаних висновках.

Щодо додаткового рішення, то суд апеляційної інстанції погодився з ОСОБА_1 щодо завищеної суми витрат на правничу допомогу, яку відповідачка просила стягнути з позивача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, оскільки такий розмір не відповідає складності справи, наданим адвокатом обсягом послуг в апеляційному суді та не відповідає критерію розумності.

Виходячи з вимог законодавства, засад розумності і справедливості та враховуючи заперечення позивача, суд апеляційної інстанції визначив, що сума витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції підлягає зменшенню з 70 000,00 грн до 50 000,00 грн, яка є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг і позиції інших учасників

У грудні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дика Л. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргоюна ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати, справу направити для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що 10 жовтня 2022 року в зв`язку з тим, що Київський апеляційний суд працював дистанційно адвокатом Дикою Л. О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року з метою усунення недоліків було подано шляхом направлення з офіційної електронної адреси адвоката Дикої Л. О. на офіційну електрону адресу суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків та заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження. Зазначене підтверджується листом, що надійшов 19 жовтня 2022 року на офіційну електрону адресу адвоката Дикої Л. О. з офіційної електронної адреси суду апеляційної інстанції. Із зазначеного листа випливає, що вказані заяви були отримані судом 10 жовтня 2022 року о 17:43 год. Отже, заявник не пропустив визначений судом апеляційної інстанції процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права: статей 120, 123, 124 ЦПК України, неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2022 року у справі № 918/1195/21, від 25 квітня 2018 року у справі № 803/350/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 815/4720/16, від 13 червня 2018 року у справі № 815/1298/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1387/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 814/4170/15, від 08 жовтня 2018 року у справі № 927/490/18.

У січні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на вказану вище касаційну скаргу від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головатенко О. С., у якому відповідачка просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року було відкрито апеляційне провадження на рішення суду першої інстанції та призначено справу до судового розгляду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 вже реалізував своє право на подання апеляційної скарги через свого представника - адвоката Венгаренко Т. А.

Апеляційна скарга, яка подана ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Венгаренко Т. А., вже розглянута.

Київський апеляційний суд отримав від адвоката ОСОБА_1 - Дикої Л. О. електронний лист разом із заявою про усунення недоліків в апеляційній скарзі лише 16 жовтня 2022 року, проте останнім днем для подачі вказаної заяви до суду є 10 жовтня 2022 року.

Отже, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, що ним була подана до суду заява про усунення недоліків у встановлені строки.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року, додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) про проведення судової земельно-оціночної та будівельно-оціночної експертиз, що призвело до неправильного встановлення вартості спірного майна колишнього подружжя, заяву (клопотання) про виклик свідків, у яких знаходились розписки щодо запозичення коштів для сімейних потреб, що призвело до нерозподілення між бувшим подружжям боргових зобов`язань.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема в основу рішення суду було покладено звіт про оцінку майна, в якому не зазначено про обізнаність про кримінальну відповідальність, натомість не прийнято до уваги експертний висновок, який відповідає вимогам ЦПК України.

Також не розподілено весь обсяг майна, зокрема автомобіль марки «LEXUS», модель «RX 350», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , яке було заявлено до розподілу, відступлено від рівності часток майна подружжя без зазначення відповідних обставин для цього та поділено майно, що є особистою приватною власністю.

Враховуючи те, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року переглядалось судом апеляційної інстанції в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за спільне майно та в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : в рахунок компенсації за 1/2 частини автомобіля марки «PORSCHE», модель «CAYENNE»,державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , грошових коштів у розмірі 469 875,00 грн; в рахунок компенсації за спільне майно грошових коштів у розмірі 3 667 235,20 грн; судового збору у розмірі 9 605,00 грн; витрат зі сплати судової оціночно-будівельної експертизи у загальному розмірі 59 000,00 грн; витрат на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок у розмірі 5 000,00 грн та додаткового рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року, тому в іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, від 15 лютого 2012 року у справі № 6-98цс11, постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19, від 14 липня 2021 року у справі № 902/834/20, від 13 серпня 2021 року у справі № 917/1196/19, від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, від 24 вересня 2020 року у справі № 570/685/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17; недослідження зібраних у справі доказів; необґрунтоване відхилення клопотання про витребування та дослідження доказів учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

У лютому 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головатенко О. С., у якому відповідачка просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на таке.

ОСОБА_1 , подаючи апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на її користь у рахунок компенсації за 1/2 частини автомобіля марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», грошову суму 469 875,00 грн, стягнення 3 667 235,20 грн у рахунок компенсації за спільне майно, судового збору у розмірі 9 605,00 грн, витрат зі сплати судової оціночно-будівельної експертизи у загальному розмірі 59 000,00 грн, витрат на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок у розмірі 5 000,00 грн та ухвалити в цій частин нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4 802,50 грн, а в решті вимог за зустрічним позовом відмовити. В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року просив залишити без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 по суті змінив свої вимоги, які раніше були заявлені в суді апеляційної інстанції, та просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції у повному обсязі, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Заявник, подаючи касаційну скаргу, змінив вимоги, які ним були заявлені в суді апеляційної інстанції, що суперечить основоположним нормам цивільно-процесуального законодавства.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що під час розгляду справи суди не взяли до уваги та не надали належної оцінки вартості майна, визначеної на замовлення ОСОБА_1 на підставі звітів про незалежну оцінку об`єктів майна, поданих разом з первісним позовом. Такі доводи не відповідають дійсності, оскільки в первісному позові позивачем було заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за спільне майно у розмірі 4 511 229,04 грн. Однак в апеляційній скарзі позивач фактично змінив свої позовні вимоги та просив стягнути компенсацію за спільне майно у розмірі 3 304 370,84 грн. Водночас під час судового розгляду позивач не подав до суду заяви про зменшення позовних вимог та не обґрунтував, з яких підстав відповідачка має компенсувати позивачу саме суму у розмірі 3 304 370,84 грн.

Позивач за первісним позовом не врахував, що деякі земельні ділянки, які набуті відповідачкою, хоч і в зареєстрованому шлюбі, проте внаслідок приватизації є особистою приватною власністю відповідачки за первісним позовом та не підлягають поділу між сторонами у справі, що відповідно унеможливлює не тільки поділ таких земельних ділянок між сторонами у справі, а й врахування вартості цих земельних ділянок при поділі майна.

Висновки земельно-оціночної та оціночно-будівельних експертиз, які розроблялись на замовлення позивача за первісним позовом, містять значні помилки та недоліки, тому такі висновки є необґрунтованими та не можуть братись до уваги при визначенні реальної вартості нерухомого майна та подальшого стягнення з відповідачки будь-якої компенсації на користь позивача. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій мали підстави визначати ринкову вартість об`єктів спільної сумісної власності, які підлягають поділу між сторонами у справі, саме на підставі оціночно-земельної експертизи, оціночно-будівельної експертизи та експертно-грошової оцінки земельних ділянок, які проведені на замовлення ОСОБА_2 .

Позов про поділ майна ОСОБА_1 був поданий у квітні 2019 року, при цьому підготовче засідання у цій справі було закрито 14 квітня 2021 року, тобто через два роки. Отже, позивач за первісним позовом мав достатньо часу для подання всіх процесуальних документів у встановлені цивільно-процесуальним законом строк.

Враховуючи те, що підготовче провадження у справі було закрито 14 квітня 2021 року, а заяви про виклик свідків були направлені позивачем за первісним позовом лише 09 вересня 2021 року, тобто через шість місяців після закриття підготовчого засідання та через два роки після подання позовної заяви, тобто з пропуском строку, що визначений статтею 91 ЦПК України, то такі заяви не підлягають задоволенню.

Посилання ОСОБА_1 на можливі показання свідків на підтвердження обставин про взяття в борг грошових коштів, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили, зважаючи на недопустимість і неналежність доказування грошових зобов`язань та (або) їх цільового використання показаннями свідків.

Докази у цій справі є достатніми для встановлення обставин у справі, а саме вартості майна, що підлягає поділу між сторонами у справі, тому це питання не потребувало додаткового дослідження та вивчення іншими експертами. Однак позивачем за первісним позовом 21 лютого 2022 року, тобто через два роки після подання позову та після закриття підготовчого провадження, було подане клопотання про призначення комплексної судової експертизи. З урахуванням того, що позивач не обґрунтував поважність подання зазначеного клопотання після закриття підготовчого провадження, тому суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанцій, обґрунтовано на підставі частини другої статті 222 ЦПК України залишив таке клопотання без розгляду.

Позивач за первісним позовом в поданій ним позовній заяві зазначив, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада, ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3220287000:23:051:0010, була набута в період зареєстрованого шлюбу та просив при поділі майна сторін визнати за ним право особистої власності на зазначену земельну ділянку. Проте позивачем при поділі іншого майна між сторонами у справі, було враховано вартість такої земельної ділянки. Отже, в поданому клопотанні позивач за первісним позовом по суті змінив свої позовні вимоги, всупереч статті 49 ЦПК України подав вказане клопотання після закінчення підготовчого засідання, а отже, таке клопотання не підлягало задоволенню.

На підтвердження того, що зазначена земельна ділянка є особистою власністю позивача за первісним позовом надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Проте з витягу не випливає, що вказана земельна ділянка була набута позивачем внаслідок приватизації.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили зазначене клопотання, оскільки доказів набуття ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки в особисту власність шляхом приватизації до судів попередніх інстанцій надано не було. Тобто позивач за первісним позовом заявив у позовній заяві про поділ вказаної ділянки між подружжям, тому надалі подане ним клопотання суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду, зважаючи на недотримання первісним позивачем положень статті 49 ЦПК України. Отже, вказана земельна ділянка підлягає поділу між сторонами у справі як об`єкт спільної сумісної власності колишнього подружжя.

Оскільки вартість майна, що виділяється сторонам у справі, не є рівнозначною і частка позивача за первісним позовом значно перевищує за вартістю майно, що виділяється відповідачці за первісним позовом, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано стягнули з позивача за первісним позовом на користь відповідачки в рахунок компенсації за спільне майно грошові кошти у розмірі 3 667 235,20 грн та компенсацію за 1/2 частини автомобіля марки «PORSCHE», модель «CAYENNE»,у розмірі 469 875,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що в період зареєстрованого шлюбу та за спільні кошти сторін у справі був придбаний легковий автомобіль марки «LEXUS», модель «RX 350», тип: загальний легковий універсал - В, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , колір: білий. Однак вказаний автомобіль з листопада 2016 року та по теперішній час перебуває у розшуку.

Отже, вказаний автомобіль, хоча і є об`єктом спільної сумісної власності сторін, однак при вирішенні питання щодо поділу майна не може бути врахований, оскільки вибув із володіння відповідача за первісним позовом і перебуває у розшуку, що підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дика Л. О.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг та відзиви на них, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року, додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року - задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

З 09 листопада 2002 року сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2016 року, шлюб розірвано.

У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з ОСОБА_2 .

За час зареєстрованого шлюбу сторони набули таке майно, яке зареєстровано за ОСОБА_2 :

земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, яка набута на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2013 року;

житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який набуто ОСОБА_2 на підставі договору дарування 48/100 частки нерухомого майна (будинку) від 29 листопада 2013 року, а 52/100 частки - на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2013 року;

домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

земельна ділянка площею 0,1500 га, що розташована: с. Вишеньки, Вишеньківська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, яка набута на підставі приватизації;

земельна ділянка площею 0,1001 га, що розташована: Гнідинська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер 3220882600:04:004:0163, яка набута на підставі приватизації; земельна ділянка, площею 1,0539 га, що розташована: Личанська сільська рада, Києво-Святошинський район, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222484600:02:005:0118, яка набута на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 грудня 2005 року;

земельна ділянка площею 5,0000 га, що розташована: Гнідинська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220882600:04:006:1083, яка набута на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 грудня 2008 року № 4015;

земельна ділянка площею 2,3627 га, що розташована: Гнідинська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220882600:04:006:1084, яка набута на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 грудня 2008 року № 4020;

земельна ділянка площею 0,6133 га, що розташована: Гнідинська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 3220882600:04:006:0017, яка набута на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 грудня 2008 року;

легковий автомобіль марки «LEXUS», модель «RX 350», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_7 , який з листопада 2016 року і по сьогоднішній день перебуває в розшуку.

Також за час зареєстрованого шлюбу сторони набули таке майно, яке зареєстровано за ОСОБА_1 :

земельна ділянка площею 2,0000 га, що розташована: АДРЕСА_3 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:051:0010; земельна ділянка, площею 9,9999 га, що розташована: Селищанська сільська рада, Баришівський район, Київська область, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:051:0017;

земельна ділянка площею 7,0818 га, що розташована: Селищанська сільська рада, Баришівський район, Київська область, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:058:0014;

земельна ділянка площею 23,8618 га, що розташована: Селищанська сільська рада, Баришівський район, Київська область, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:057:0014;

земельна ділянка, площею 15,3771 га, що розташована: Селищанська сільська рада, Баришівський район, Київська область, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220281700:23:051:0016; легковий автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_2 , тип: загальний легковий універсал - В.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року, додаткового рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, стаття 60 СК України, стаття 368 ЦК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18) та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), від 22 лютого 2022 року у справі № 642/8107/14-ц (провадження № 14-108звц21), від 14 лютого 2023 року у справі № 759/864/20 (провадження № 61-10998св21).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що на підставі договору дарування частин нерухомого майна ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 безоплатно в дар у власність 48/100 частки житлового будинку (будинковолодіння) на АДРЕСА_1 .

29 листопада 2013 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбала 52/100 частки зазначеного житлового будинку.

29 листопада 2013 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

З урахуванням того, що 48/100 частки вказаного житлового будинку було набуто ОСОБА_2 на підставі договору дарування, тому відповідно до статті 57 СК України, ця частка зазначеного житлового будинку, є виключно особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не підлягає поділу між сторонами у справі.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що частина житлового будинку, яка підлягає поділу між сторонами у справі, складає 52/100, що в рівних частинах становить по 26/100 частини кожному.

Також правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що земельна ділянка, кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, загальною площею 0,1500 га, набута ОСОБА_2 внаслідок приватизації, а тому відповідно до статті 57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не підлягає поділу між сторонами у справі.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить по 50/100 частки житлового будинку (домоволодіння) за адресою: АДРЕСА_2 , тому суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням статті 70 СК України, дійшли правильного висновку, що вказане домоволодіння, що підлягає поділу в рівних частинах між сторонами у справі, зокрема по 50/100 частки кожній із сторін. Оскільки сторони не заперечували щодо залишення вказаного будинку разом із земельною ділянкою за первісним позивачем ОСОБА_1 , тому з останнього на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація вартості частини цього майна.

Враховуючи, що автомобіль марки «PORSCHE» модель «CAYENNE», 2011 року випуску, тип загальний легковий універсал - В є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому він підлягає поділу між ними в рівних частках.

Оскільки вартість зазначеного автомобіля становила 939 750,00 грн, з якою сторони погодились, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок компенсації за 1/2 частини вказаного автомобіля у розмірі 469 875,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо висновків про оцінку вартості спільного майна подружжя

Встановлено, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 до суду першої інстанції були надані звіти, виконані ПП «Бюро послуг та консультацій» від 17 квітня 2019 року, із визначенням: ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, у розмірі 1 561 365 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:004:0163, у розмірі 468 277,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3222485600:02:005:0118, у розмірі 1 346 357,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:006:1083, у розмірі 2 941 396,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, у розмірі 510 308,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:006:1084, у розмірі 1 535 354,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:006:1277, у розмірі 482 235,00 грн (т. 1, а. с. 105-204, т. 2, а. с. 27-68).

Крім того, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 до суду першої інстанції були надані звіти, виконані ПП «Бюро послуг та консультацій» від 18 квітня 2019 року із визначенням: ринкової вартості житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 7 528 578,00 грн; ринкової вартості житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 10 644 531,00 грн (т. 1, а. с. 211-242, т. 2, а. с. 1-26).

ОСОБА_2 на обґрунтування вимог заявленого нею зустрічного позову були надані: висновок судового експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр» (далі - ТОВ «Київський експертно-дослідний центр») Коваленко Л. А. від 22 серпня 2019 року № 14815 із визначенням: ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, у розмірі 1 528 470,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, у розмірі 840 330,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3222485600:02:005:0118, у розмірі 1 311 579,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:004:0163, у розмірі 37 728,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:006:1083, у розмірі 1 713 500,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:006:1084, у розмірі 809 697,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:006:0017, у розмірі 210 178,00 грн (т. 3, а. с. 20-63, т. 4, а. с. 60-103).

Крім того, відповідачкою ОСОБА_2 на обґрунтування вимог заявленого нею зустрічного позову був наданий висновок судового експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» Комашко Р. В. від 23 серпня 2019 року № 14814 із визначенням: ринкової вартості житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 6 935 000,00 грн; ринкової вартості домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , без урахування вартості земельної ділянки у розмірі 8 192 000,00 грн (т. 3, а. с. 64-108, т. 4, а. с. 104-148).

Також відповідачкою ОСОБА_2 на обґрунтування вимог заявленого нею зустрічного позову був наданий звіт суб`єкта оціночної діяльності Фінансової компанії «Титан» від 27 серпня 2019 року № 27/08 із визначенням ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220287000:23:051:0010, у розмірі 135 631,25 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220287000:23:051:0017, у розмірі 678 149,45 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220287000:23:058:0014, у розмірі 480 256,68 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220287000:23:057:0014, у розмірі 1 532 751,22 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220281700:23:051:0016, у розмірі 987 740,60 грн. До вказаного звіту також не було надано доказів, що оцінювач має свідоцтво судового експерта (т. 3, а. с. 109-148, т. 4, а. с. 149-188).

За наданим позивачем ОСОБА_1 висновком судового експерта Малого О. В. від 27 лютого 2020 року № 55/19 ринкова вартість житлового будинку загальною площею 400,7 кв. м, житловою площею 227,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , визначена у розмірі 10 740 062,00 грн; ринкова вартість житлового будинку, загальною площею 316,8 кв. м, житловою площею 178,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , визначена у розмірі 5 001 483,00 грн (т. 5, а. с. 38-58).

Крім того, позивачем ОСОБА_1 надано висновок судового експерта Малого О. В. від 27 лютого 2020 року № 56/19 року із визначенням: ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, у розмірі 3 170 680,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, у розмірі 509 364,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3222484600:02:005:0118, у розмірі 1 578 110,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:006:1277, у розмірі 644 180,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:006:1083, у розмірі 3 075 062,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:006:1084, у розмірі 1 453 061,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220287000:23:051:0010, у розмірі 109 800,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220287000:23:051:0017, у розмірі 466 995,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220287000:23:058:0014, у розмірі 342 051,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220287000:23:057:0014, у розмірі 1 021 285,00 грн; ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 3220287000:23:051:0016, у розмірі 750 402,00 грн (т. 5, а. с. 59-95).

В матеріалах справи є докази повідомлення судовими експертами ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» сторін у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про проведення експертних досліджень об`єктів нерухомого майна, що є предметом поділу (т. 4, а. с. 234-246, т. 5, а. с. 5-17).

Кваліфікація судових експертів ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» Коваленко Л. А. і Комашко Р. В. підтверджена належними доказами, в експертних висновках міститься відмітка про попередження експертів про кримінальну відповідальність (т. 3, а. с. 63, 108, т. 6, а. с. 234в-234г).

Кваліфікація судового експерта Малого О. В. відповідачкою ОСОБА_2 та її представником - адвокатом Головатенко А. С. в суді не заперечувалась, проте зверталась увага суду на порушення і недоліки у складеному експертному висновку судового експерта Малого О. В.

Відхиляючи висновок судового експерта Малого О. В. від 27 лютого 2020 року № 56/19, суд першої інстанції виходив з того, що у висновку експертом неправильно зазначені площі деяких земельних ділянок, зокрема: земельної ділянки з кадастровим номером 3220881301:01:009:0145 замість площі 0,1500 га зазначено 0,151 га, а при визначенні вартості земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:006:1083 експертом оцінено площу ділянки 5,0001 га, замість 5,0000 га, тобто неправильно визначено площу оцінюваної ділянки. У цьому ж висновку експертом визначена ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 322484600:02:005:0118, хоча предметом поділу у справі була земельна ділянка з кадастровим номером 3222484600:02:005:0118. Крім того, експертом помилково визначено ринкову вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:006:1277, проте предметом поділу у справі є земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:006:0017 та визначено вартість ділянки з кадастровим номером 3220287000:23:051:0016, хоча дослідженню і визначенню ринкової вартості підлягала земельна ділянка 3220281700:23:051:0016 (т. 5, а. с.59-95). Також ОСОБА_1 не уточнював заявлені ним позовні вимоги після складення на його замовлення експертних висновків, відповідно до вартості об`єктів нерухомості, зазначеної у вказаних висновках, тому суд апеляційної інстанції виходив з того, висновок судового експерта Малого О. В. від 27 лютого 2020 року № 55/19 застосування не підлягає.

Крім того, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованого відхилення клопотання (заяви) про проведення судової земельно-оціночної та будівельно-оціночної експертиз, що призвело до неправильного встановлення вартості майна колишнього подружжя, та заяви (клопотання) про виклик свідків, у яких знаходились розписки щодо позики коштів для сімейних потреб, що призвело до нерозподілення між колишнім подружжям боргових зобов`язань, Верховний Суд відхиляє.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що «враховуючи те, що сторони не дійшли згоди щодо дійсної вартості спірного автомобіля, суд апеляційної інстанції, в порушення норм процесуального права, не роз`яснив сторонам про право заявити клопотання про призначення у справі судової експертизи щодо з`ясування питання про дійсну вартість автомобіля на час розгляду справи».

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 902/834/20, від 13 серпня 2021 року у справі № 917/1196/19, від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

У цій справі встановлено, що підготовче провадження у справі було закрито 14 квітня 2021 року, а заяви про виклик свідків були подані позивачем 08 вересня 2021 року, заява про призначення експертизи була подана позивачем 09 лютого 2022 року, тобто більше ніж через шість місяців після закриття підготовчого засідання та через два роки після подання позовної заяви, тобто з пропуском строку, що визначений статтею 91 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені заяви необхідно залишити без розгляду.

Крім того, посилання ОСОБА_1 на можливі показання свідків на підтвердження обставин про взяття в борг грошових коштів, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, зважаючи на недопустимість і неналежність доказування грошових зобов`язань та (або) їх цільового використання показаннями свідків.

Доводи касаційної скарги про поділ земельної ділянки, кадастровий номер 3220287000:23:051:0010, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка є особистою власністю ОСОБА_1 , Верховний Суд відхиляє, оскільки доказів набуття ОСОБА_1 вказаної ділянки в особисту власність шляхом приватизації надано не було.

Крім того, ОСОБА_1 у позовній заяві заявив вимогу про поділ вказаної ділянки між подружжям, проте надалі подав клопотання про визнання вказаного майна особистою власністю з порушенням положень пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України, тому суд першої інстанції обґрунтовано залишив зазначене клопотання без розгляду.

Аргументи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, від 15 лютого 2012 року у справі № 6-98цс11, постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19, від 14 липня 2021 року у справі № 902/834/20, від 13 серпня 2021 року у справі № 917/1196/19, від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, від 24 вересня 2020 року у справі № 570/685/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17, Верховний Суд відхиляє.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 зазначено, що експертний висновок, в якому не зазначено про обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, є неналежним доказом вартості майна.

Проте в експертних висновках ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» Коваленко Л. А. і Комашко Р. В. міститься відмітка про попередження експертів про кримінальну відповідальність. Тому аргументи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

У постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18 зазначено, що «відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17. Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї».

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 570/685/19.

З урахуванням наведеного оскаржувані судові рішення не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду про те, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У постанові Верховного Суду України від 15 лютого 2012 року у справі

№ 6-98цс11 вказано, що «відповідно до положень ст. ст. 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Ухвалюючи рішення в справі, яка переглядається, та відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА-1 про визнання права власності на частку земельної ділянки, суд першої інстанції, ураховуючи встановлені обставини справи та визначені відповідно до них відносини на підставі ст. ст. 81, 116 ЗК України, ст. 60 СК України, дійшов правильних висновків, про те, що одержана громадянином під час шлюбу, у листопаді 2006 року, у власність шляхом приватизації земельна ділянка є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя».

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17.

Водночас суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що земельна ділянка, яка розташована: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3220287000:23:051:0010, була набута позивачем внаслідок приватизації.

Тому аргументи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги Верховний Суд відхиляє, оскільки рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року переглядалось судом апеляційної інстанції в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за спільне майно та в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : в рахунок компенсації за 1/2 частини автомобіля марки «PORSCHE», модель «CAYENNE»,державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , грошових коштів у розмірі 469 875,00 грн; в рахунок компенсації за спільне майно грошових коштів у розмірі 3 667 235,20 грн; судового збору у розмірі 9 605,00 грн; витрат зі сплати судової оціночно-будівельної експертизи у загальному розмірі 59 000,00 грн; витрат на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок у розмірі 5 000,00 грн та додаткового рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року, тому в іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року не є предметом перегляду в касаційному порядку(стаття 400 ЦПК України).

Щодо оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (§ 53 рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03).

Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 358 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Із матеріалів справи випливає, що Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення 21 лютого 2022 року та додаткове рішення від 22 червня 2022 року.

Не погодившись із зазначеними судовими рішенням 25 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Венгаренко Т. А. надіслала до суду апеляційну скаргу через систему «Електронний суд» (т. 6, а. с. 1-55).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що безпосередньо в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Венгаренко Т. А. заявила про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначила, що повний текст рішення суду отримала на електронну пошту 23 червня 2022 року, на підтвердження чого надала докази (т. 6, а. с. 20).

Суд зазначив, що інших доказів отримання копії повного тексту оскаржуваного рішення матеріали справи не містять, тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 червня 2022 року, яка подана 25 липня 2022 року.

23 вересня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції ще одну апеляційну скаргу на вказані судові рішення Голосіївського районного суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року, подану 23 вересня 2022 року, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Апеляційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, визнано підстави для поновлення строку неповажними та зазначено, що для усунення недоліків до суду необхідно надіслати заяву, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження (т. 6, а. с. 178-179).

Згідно з розпискою, яка міститься у матеріалах справи, 29 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дика Л. О. отримала копію ухвали Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року для виконання (т. 6, а. с. 202).

Оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 рокувідмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не усунув недоліки апеляційної скарги та не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Частиною другою статті 357 ЦПК України унормовано, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху, повернення заяви).

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 185 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У постановах Верховного Суду від 27 вересня 2022 року у справі № 918/1195/21, від 25 квітня 2018 року у справі № 803/350/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 815/4720/16, від 13 червня 2018 року у справі № 815/1298/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1387/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 814/4170/15, від 08 жовтня 2018 року у справі № 927/490/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що в практиці Верховного Суду сформовано сталу позицію щодо застосування прийменників «до» і «по» у нормативних актах, а також договорах, зокрема, відповідно до неї прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Оскільки копію ухвали Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дика Л. О. отримала 29 вересня 2022 року, то останнім днем подання заяви на усунення недоліків було 10 жовтня 2022 року.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої-дев`ятої, тринадцятої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.

Згідно з частинами п`ятою-дев`ятою статті 43 ЦПК України документи (зокрема процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду (підпункт 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Відповідно до частини сьомої статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України.

01 грудня 2018 року в газеті «Голос України» та на офіційному вебпорталі «Судова влада України» Державна судова адміністрація України оголосила про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Наказом Державної судової адміністрації України від 22 грудня 2018 року № 628 «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах» вирішено запровадити тестовий режим експлуатації підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України, Касаційному адміністративному суді (пілотних судах).

Надалі наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2020 року № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» визнано таким, що втратив чинність наказ Державної судової адміністрації від 22 грудня 2018 року № 628 зі змінами до нього та запроваджено з 01 червня 2020 року в дослідну експлуатацію підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет» (далі - Підсистеми) у всіх місцевих та апеляційних судах України (крім Київського апеляційного суду) та Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду (далі - пілотні суди).

Таким чином, на час подання апеляційної скарги ОСОБА_1 та усунення її недоліків у Київському апеляційному суді Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не працювала.

Отже, адвокат Дика Л. О., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , мала право подати процесуальні документи на електрону адресу Київського апеляційного суду в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним цифровим підписом учасника справи.

Встановлено, що 10 жовтня 2022 року у зв`язку з тим, що Київський апеляційний суд працював дистанційно, адвокат Дика Л. О., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , з метою усунення недоліків подала шляхом надіслання зі своєї офіційної електронної адреси на офіційну електрону адресу суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року та заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження.

Вказане підтверджується листом, який надійшов 19 жовтня 2022 року на офіційну електрону адресу адвоката Дикої Л. О. з офіційної електронної адреси суду апеляційної інстанції.

Із зазначеного листа випливає, що вказані заяви були отримані судом апеляційної інстанції 10 жовтня 2022 року о 17:43 год. Тому заявник не пропустив визначений судом апеляційної інстанції процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

Разом з тим відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, яка подана 23 вересня 2022 року, є передчасною, оскільки суд не проаналізував надані відповідачем документи щодо причин несвоєчасного подання апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд переглянув рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року, додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і які не знайшли свого підтвердження.

Підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги немає.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року, додаткове рішення цього ж суду від 22 червня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, то її належить скасувати, а справу у вказаній частині передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Під час розгляду питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої 23 вересня 2022 року, та можливості відкриття за нею апеляційного провадження суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене у цій постанові, проаналізувати доводи та докази, подані заявником на підтвердження поважності причин пропущення відповідного процесуального строку.

Суду апеляційної інстанції належить також врахувати, що ОСОБА_1 вже скористався правом на подання апеляційної скарги на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 червня 2022 року шляхом подання апеляційної скарги 25 липня 2023 року.

За приписами статті 352, 354 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково у встановлені законом строки.

Водночас особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її лише протягом строку на апеляційне оскарження (частина перша 364 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року, додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року підлягають залишенню без змін, а за результатами касаційного перегляду ухвала Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року, додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дика Людмила Олександрівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року скасувати.

Справу в частині вирішення питання про прийняття апеляційної скаргиОСОБА_1 , поданої 23 вересня 2022 року, та відкриття за нею апеляційного провадження направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко