Рішення

від 13.10.2023 по справі 292/431/23

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/431/23

Провадження № 2/292/99/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

13 жовтня 2023 року смт Пулини

Червоноармійський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Рябенької Т.С., секретаря судового засідання Володіної В.В.,

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції у смт Пулини цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Наталії Олександрівни про визнання недійсним договору дарування, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та державного реєстратора Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права, мотивуючи його тим, що на підставі договору дарування, посвідченого 17.11.2017 державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області за реєстром № 969, ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_1 прийняла у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1825483600:03:002:0096 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га в с. Гуто-Юстинівка Пулинського району Житомирської області. Отже, позивачка є законною власницею вищевказаної земельної ділянки з виключними правами на володіння, користування та розпорядження нею. Однак, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41856577 від 30.06.2018 державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1825483600:03:002:0096 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га. Підставою для вчинення такого запису вказано договір дарування № 743, виданий 30.06.2018 державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. Однак ОСОБА_1 не укладала договору дарування та не відчужувала зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_3 . Прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № № 41856577 від 30.06.2018 призвело до втрати права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно. Оскільки державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 проведена без відповідної правової підстави - без укладеного у встановленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, тому просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41856577 від 30.06.2018, прийняте державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1825483600:03:002:0096 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за адресою: Житомирська область, Пулинський район, с. Гуто-Юстинівка (реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 1331210118254, номер об"єкта в РПВН 21951080) та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на її користь вищевказану земельну ділянку.

Ухвалою судді від 07.04.2023 відкрито провадження по даній справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження.

05.05.2023 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кушніренка А.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони не визнають позовні вимоги повністю, вважають доводи позовної заяви необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав. Так, твердження позивачки про те, що вона не укладала жодних договорів відносно спірної земельної ділянки є абсолютно безпідставними, оскільки 30 червня 2018 року договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. (реєстраційний номер № 743) ОСОБА_1 передала безоплатно у власність ОСОБА_3 зазначену земельну ділянку, а відповідач прийняв цю ділянку у дар. На підставі цього договору 30 червня 2018 року здійснено реєстрацію речового права на це майно та видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.06.2018 № 129314692, що по суті є правовстановлюючими документами. З моменту безоплатної передачі відповідачу у власність спірної земельної ділянки позивачка жодного разу не зверталась до нього чи до суду з вимогами про розірвання цього договору чи визнання його недійсним. Вказуючи у позові підставою для скасування рішення про державну реєстрацію речового права - відсутність правових підстав для такої реєстрації, позивачка у зв"язку зі спливом строку позовної давності не заявляє вимогу про визнання недійсним чи розірвання договору дарування як дійсної правової підстави для такої реєстрації, а поки недійсність даного договору не буде встановлена судом стверджувати про відсутність правової підстави для реєстрації речового права на цю землю є безпідставним. Крім того, позивачкою обрано неналежний спосіб захисту з причин недоведеності порушення її цивільного права, а також у зв"язку з тим, що скасування рішення державного реєстратора не забезпечить поновлення таких порушених, на думку позивачки, прав, оскільки договір дарування як основна підстава для набуття права власності і для реєстрації речового права залишиться. При цьому зауважує, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Крім того, позовні вимоги також не можуть бути задоволені в силу пропуску позивачкою строку позовної давності. Як вбачається з позовної заяви, позивачка дізналася про реєстрацію речового права на земельну ділянку за відповідачем лише 23.03.2023, отримавши інформаційну довідку з реєстру, однак жодним чином не обґрунтовує ту обставину, що вона до цього моменту не знала і не могла знати про те, що її власність зареєстрована на іншу особу. Таким чином, оскільки позивачкою не надано доказів того, що її права порушуються,оспорюються або не визнаються відповідачем, тому відсутній предмет захисту і відповідно відсутні підстави для звернення до суду та задоволення позову, а відтак просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 35-38).

30.05.2023 представник позивачки ОСОБА_6 - адвокат Опанасюк С.П. подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить вважати позовні вимоги ОСОБА_1 такими: визнати недійсним договір дарування, посвідчений 30.06.2018 державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області за реєстром № 743 (а.с. 75-76).

Ухвалою суду від 08.06.2023 заяву представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 про зміну предмету позову було залишено без руху та надано останньому строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків (а.с. 88).

13.06.2023 на виконання ухвали суду від 08.06.2023 від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Опанасюка С.П. до суду надійшла заява про усунення недоліків та позовна заява про визнання недійсним договору дарування в новій редакції, в якій представник позивачки просить визнати недійсним договір дарування, посвідчений 30.06.2018 державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області за реєстром № 743. Свої змінені позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій щодо передачі відповідачу ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:03:002:0096 та/або правовстановлюючих документів на неї, підписання спірного договору дарування було формальністю без настання будь-яких реальних наслідків, а, отже, ОСОБА_3 не набув її у власність. Реальним наміром сторін спірного договору дарування № 743 від 30.06.2018 було майбутнє виведення вказаної земельної ділянки з власності позивачки на сина ОСОБА_3 без фактичної її передачі з метою уникнення ймовірного звернення стягнення на користь вимог кредиторів позивачки. Зокрема, згідно договору про іпотечний кредит № ZRH0GA0040300001 від 31.05.2018, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , остання взяла в борг грошові кошти в сумі 915 400 грн споживчого кредиту та 72 855 грн відновлюваної кредитної лінії під 20,9 % річних. Незадовільний майновий стан позивачки та її сім"ї, частиною якої був відповідач ОСОБА_3 , свідчив про ризики набуття неплатоспроможності та стягнення кредитної заборгованості в примусовому порядку, наслідком чого все належне їй майно було б арештовано.

Станом на дату подання позову позивачка є боржником у виконавчих провадженнях про стягнення з неї значних сум заборгованості. Протягом всього часу з дати укладення договору дарування від 30.06.2018 по даний час фактичним володільцем спірної земельної ділянки є позивачка ОСОБА_1 . Однак на початку 2023 року відповідач ОСОБА_3 заявив позивачці, що відмовляється повернути їй вказану земельну ділянку та/або продати її для погашення існуючих боргових зобов"язань. Так як фактичний володілець майна не змінився, а укладення спірного договору дарування було формальністю без настання реальних наслідків, тому просить визнати недійсним договір дарування, посвідчений 30.06.2018 державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. за реєстром № 743 (а.с.92-96). Ухвалою суду від 13.06.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Пулинська державна нотаріальна контора Житомирської області про визнання недійсним договору дарування прийнято до розгляду та призначено по ній підготовче засідання (а.с. 110).

26.06.2023 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кушніренка А.В. надійшов відзив на позовну заяву про визнання недійсним договору дарування, в якому вони не визнають позовні вимоги повністю, вважають доводи позовної заяви необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав. Так, позивачка в первинній позовній заяві вказує на те, що не укладала з відповідачем договору дарування, тоді як за змістом позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 все таки укладала цей договір, але з метою уникнення накладення стягнення на її майно у зв"язку з борговими зобов"язаннями, тобто позивачка суперечить сама собі. Вважає, що позивачка доданими до позову доказами не спростовує презумпцію правомірності даного договору. Так, згідно договору про іпотечний кредит №ZRH0GA0040300001 від 31.05.2018, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та

ОСОБА_1 , вказаний договір було укладено рівно за місяць до укладання спірного договору дарування. Перший платіж за кредитним договором позивачка мала б здійснити 30.06.2018, тому на момент укладання спірного договору дарування ОСОБА_1 не мала будь-яких заборгованостей по кредитам чи іншим зобов"язанням, що дозволило б стверджувати про ризики набуття статусу неплатоспроможної особи та підтверджувало б наявність ризиків втрати майна через наявні боргові зобов"язання. Вчинивши правочин у вигляді дарування, позивачка не керується принципом добросовісності, звертаючись до суду через п"ять років після укладення цього правочину з метою усунути його наслідки, а саме - набуття відповідачем права власності на цю земельну ділянку, що свідчить про її суперечливу поведінку. Крім того, позовні вимоги також не можуть бути задоволені у зв"язку з пропуском позивачкою строку позовної давності. Як вбачається з позовної заяви, позивачка знала про існування спірного договору, оскільки посилалась на його укладення у зв"язку з несприятливим майновим станом, адже реальним наміром укладення цього договору було уникнення ймовірного звернення стягнення на це майно через борги позивачки. Таким чином, оскільки позивачкою не надано доказів того, що її права порушуються, оспорюються або не визнаються відповідачем, тому відсутній предмет захисту і відповідно відсутні підстави для звернення до суду та задоволення позову, беручи до уваги пропуск позивачкою строку позовної давності, тому просить у задоволенні позовних вимог про визнання договору дарування недійсним відмовити повністю (а.с. 124-126).

31.07.2023 представник позивачки ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, мотивуючи її тим, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41856577 від 30.06.2018 державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1825483600:03:002:0096 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га. Підставою для вчинення такого запису вказано договір дарування № 743, виданий 30.06.2018 державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. Однак ОСОБА_1 не вчиняло жодних дій щодо передачі відповідачу вищевказаної земельної ділянки та/або правовстановлюючих документів на неї, підписання спірного договору дарування було формальністю без настання будь-яких реальних наслідків, а отже, ОСОБА_3 не набув її у власність. З отриманих 13.07.2023 матеріалів реєстраційної справи, сформованої при посвідченні оспорюваного договору дарування, вбачається, що рішення № 41856577 від 30.06.2018 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку приймалося державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. на підставі заяви № 28943894 від 30.06.2018, сформованої у паперовій формі. Однак у вказаній заяві відсутній підпис заявника ОСОБА_3 , а також відсутній підпис на картці прийому цієї заяви. Тобто, державний нотаріус Пулинської державної нотаріальної контори Іващенко Н.О. не мала права здійснювати державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 , оскільки відсутність підписаної ним заяви є підставою для відмови у державній реєстрації прав з підстав, визначених п. п. 2, 3 ч. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Разом з тим, оскільки фактичний володілець майна не змінився, а укладення спірного договору дарування було формальністю без настання реальних наслідків, тому просить суд визнати недійсним договір дарування, посвідчений 30.06.2018 державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. за реєстром № 743, визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41856577 від 30.06.2018, прийняте державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером

1825483600:03:002:0096 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за адресою: Житомирська область, Пулинський район, с. Гуто-Юстинівка (реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 1331210118254, номер об"єкта в РПВН 21951080) (а.с. 184-191).

Ухвалою суду від 01.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та

державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області про визнання недійсним договору дарування, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права прийнято до розгляду та призначено по ній підготовче засідання. Ухвалою суду від 06.09.2023 закрито підготовче засідання у справі та призначено її до судового розгляду. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в режимі відеоконференції змінені позовні підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі. Позивачка ОСОБА_1 суду пояснила, що в 2017 році їй подарували земельну ділянку з кадастровим номером 1825483600:03:002:0096 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за адресою: Житомирська область, Пулинський район, с. Гуто-Юстинівка. У 2018 році вона отримала кредит під заставу будинку. У цьому ж році вона взяла кредит для розвитку бізнесу. Договір дарування між нею та ОСОБА_3 укладався не з метою передачі йому права власності на спірну земельну ділянку, а з метою спроби уникнути арешту у зв"язку із заборгованістю перед діючими та майбутніми кредиторами. В кінці 2022 - на початку 2023 років між нею та сином ОСОБА_3 виник конфлікт, після чого останній відмовляється віддати їй спірну земельну ділянку, на яку нею отримано ліцензію на ведення бізнесу. Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити. Відповідач ОСОБА_3 суду пояснив, що у його матері ОСОБА_1 було три земельні ділянки, одну з яких вона йому подарувала в 2018 році для ведення сільського господарства. Він користувався даною ділянкою, викопав на ній ставок та завів качок. Інші дві земельні ділянки мають перейти до його братів. Після смерті батька в 2020 році йому перейшла 1/4 частина його спадкового майна, яке він подарував меншому брату. Після сварки з матір"ю та братами в грудні 2022 року фірму також віддав довіреній особі, після чого відокремився від сім"ї та проживає окремо. Відповідач державний нотаріус Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. в судове засідання не з"явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, будь-яких заяв та клопотань від неї на адресу суду не надходило. Згідно ч. 3 ст. 211ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов такого висновку. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно дост. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за

зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судом встановлено та вбачається з копії договору дарування від 17.11.2017, посвідченого державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 969, що ОСОБА_5 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_1 прийняла у власність земельну ділянку площею 2 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Пулинський район, с. Гута-Юстинівка, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1825483600:03:002:0096 (а.с. 13-15). Згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна №326684963 від 23.03.2023 право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1825483600:03:002:0096, розташована в с. Гута-Юстинівка Пулинського району Житомирської області, зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41846577 від 30.06.2018, винесеного державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. (а.с. 16). Відповідно до копії довідки про оціночну вартість об"єкта нерухомості від 27.03.2023 оціночна вартість земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1825483600:03:002:0096, розташованої в с. Гута-Юстинівка Пулинського району Житомирської області, складає 39 510,16 грн (а.с. 17-18). Як вбачається з копії договору дарування від 30.06.2018, посвідченого державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 743, що ОСОБА_1 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність земельну ділянку площею 2 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Пулинський район, с. Гута-Юстинівка, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1825483600:03:002:0096 (а.с. 40-41, 101-102). Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 129314692 від 30.06.2018 земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 1825483600:03:002:0096, розташована в с. Гута-Юстинівка Пулинського району Житомирської області, належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки № 743 від 30.06.2018 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41846577 від 30.06.2018, винесеного державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. (а.с. 42). На підтвердження змінених позовних вимог представник позивачки надав суду інформацію з Єдиного реєстру боржників від 10.06.2023 та витяг з автоматизованої системи виконавчого провадження від 10.06.2023, згідно яких ОСОБА_1 є боржником у семи виконавчих провадженнях (а.с. 97-98, 99-100). Згідно з копією договору про іпотечний кредит № ZRH0GA0040300001 від 31.05.2018, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , остання отримала в борг грошові кошти у розмірі 915 400 грн споживчого кредиту та 72 855 грн відновлюваної кредитної лінії під 20,9 % річних (а.с. 103-107).

Згідно наданої державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. електронної копії документів, взятих під час проведення реєстраційних дій щодо запису про відомості про речове право №26844144, подана ОСОБА_3 30.06.2018 заява про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1825483600:03:002:0096 отримана державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Іващенко Н.О. та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.06.2018 за реєстраційним номером 28943894. До заяви додано договір дарування земельної ділянки № 743, видавник - державний нотаріус Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ № 1805326932018, видавник - ОСОБА_7 , відділ у Пулинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, відомості з ДЗК серії та номер 3160519, видавник - Державний земельний кадастр (а.с. 148-176). Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі грошові кошти та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України). Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що підписання спірного договору дарування було формальністю і не було спрямовано на реальне настання правових наслідків. Згідно частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України). Згідно роз`яснень, постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Частинами першою та другою статті 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тлумачення статті 234 ЦК України дає підстави для висновку, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі

якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення правочину лише для виду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для виду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився і Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц, від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц, від 21 травня 2020 року у справі № 468/1736/17-ц. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, оскільки мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Судом встановлено, що відповідач прийняв у власність подароване йому нерухоме майно, а саме - земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1825483600:03:002:0096, розташовану в с. Гута-Юстинівка Пулинського району Житомирської області та зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на зазначене нерухоме майно. З аналізу наявного в матеріалах справи договору дарування вбачається, що даний договорів був підписаний його сторонами, учасники договору досягли згоди з усіх істотних його умов, сторони володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Відповідно до п. п. 13, 15 договору дарування дарувальник та обдаровуваний підтверджують, що цей договір не носить характеру мнимої чи удаваної угоди та в присутності нотаріуса стверджують, що договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Їх волевиявлення як сторін за договором є вільним і відповідає внутрішній волі. Договір, що укладається, не має характеру фіктивного чи удаваного правочину. Таким чином, позивачкою не доведено, що її майнові права порушені з укладенням цього договору, не надано суду доказів, що даний договір не відповідав внутрішній волі сторін, а також не доведено, що він укладений з метою приховування іншого дійсного договору. В позовній заяві позивачки посилається на те, що підставою для укладення спірного договору дарування був незадовільний майновий стан її сім"ї, який свідчив про ризики набуття неплатоспроможності та стягнення кредитної заборгованості в примусовому порядку, в тому числі шляхом накладення арешту на все належне їй майно. Разом з цим, ознайомившись зі змістом наданого позивачкою договору про іпотечний кредит від 31.05.2018, судом встановлено, що перший платіж за даним договором ОСОБА_1 повинна була здійснити до 30.06.2018, тобто будь-якої кредитної заборгованості станом на день укладення спірного договору дарування у позивачки не було. Крім того, згідно

п.п.3.1 вказаного договору про іпотечний кредит від 31.05.2018 виконання позичальником зобов"язань за цим договором забезпечується іпотекою нерухомого майна житлового призначення, а саме: будинку з надвірними будівлями та спорудами та земельної ділянки площею 0,0936 га за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про відсутність ризиків накладення стягнення на інше майно, що належало позивачці на момент укладення спірного договору дарування. Суд також зауважує, що додані до позовної заяви докази у вигляді витягів з Єдиного реєстру боржників та автоматизованої системи виконавчого провадження не підтверджують факт наявності у позивачки будь-якої заборгованості на момент укладення договору дарування, оскільки дані виконавчі провадження відкриті майже через рік після його укладення (з 07.06.2019 по 15.05.2023). Щодо доводів сторони позивача про відсутність підпису заявника ОСОБА_3 на картці прийому заяви № 28943894 від 30.06.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), сформованої у паперовій формі, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 8 постанови КМ України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, діючій на дату укладання оспорюваного договору дарування) державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови відсутності підстав для її неприйняття, передбачених законом. Згідно п. 10 вищевказаної постанови (в редакції, діючій на дату укладання оспорюваного договору дарування) під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор виготовляє скановані копії документів, поданих заявником для проведення державної реєстрації прав у паперовій формі, з дотриманням вимог, передбачених Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у державного реєстратора підстав для неприйняття від ОСОБА_3 заяви про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частина третя статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частинами першою-четвертою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що воля дарувальника ОСОБА_1 в оспорюваному правочині відповідала її дійсним намірам щодо розпорядження належною їй земельною ділянкою на користь відповідача ОСОБА_3 , та враховуючи, що наявність підстав, які вказували б, що спірний договір дарування укладений унаслідок приховування іншого дійсного договору, судом не встановлено і такі

підстави позивачкоюта їїпредставником недоведені,тому позовзадоволенню непідлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-78, 81, 263-265, 273, 352,354,355 ЦПК України, ст.ст. 4, 15, 16, 202, 203, 215, 717-719, 722 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області про визнання недійсним договору дарування, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні підчас оголошення рішення,можуть податиапеляційну скаргупротягом тридцятиднів здня отримання копіїцьогорішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.С. Рябенька

Повний текст рішення складено 16.10.2023