Рішення

від 06.10.2023 по справі 344/9406/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/9406/20

Провадження № 2/344/243/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк І.П.,

секретарів Караїм Ю.В., Довганич А.В., Михайленко О.І.,

Ярової І.В., Павлюк Н.І.,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , представників третіх осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , спеціаліста ОСОБА_7 , дитини ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дітей,-

В С Т А Н О В И В:

23.07.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_9 про визначення способу участі батька у вихованні дітей, в якому просив: визначити спосіб його участі, як батька, у вихованні доньок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши наступний графік спілкування з ними, який відповідає інтересам дітей такого віку: для спілкування з дочкою та її виховання - кожного тижня місяця у середу, п`ятницю з 15.00 години до 18.00 години, в присутності психолога (соціального працівника) служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради; для відпочинку та оздоровлення дітей - під час літнього періоду один календарний місяць та під час зимового періоду два тижні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до укладення договору про поділ спільного майна подружжя, попри напружені відносини, що мали місце між ним та відповідачкою, непорозумінь щодо надання йому можливості бачитись з дітьми, між ними не виникало. Однак, після цього відповідачка систематично перешкоджає йому у можливості бачитись з дітьми, негативно їх налаштовує щодо нього, перешкоджає їхньому спілкуванню. Попри це, минулого року (2019 року), на прохання відповідачки ним було надано нотаріальну згоду на виїзд дітей за кордон разом з матір`ю. Надаючи таку згоду, він не мав будь-яких застережень з цього приводу, натомість просив тільки мати можливість бачитись з дітьми, проводити з ними час та брати участь у їх вихованні. При цьому, коли вони бачились з дівчатками протягом 2018 р., вони як і завжди, відносилися до нього з приємністю та ніжністю. Проте минулого року (2019 року), коли відповідачка зрідка погоджувалась надати можливість побачити доньок у її присутності, дівчатка були дуже напружені, та з острахом дивилися на відповідачку перед тим як щось йому сказати. Разом з тим, останнім часом відповідачка відмовляє йому у можливості бачитись з дітьми, зазначаючи що їхні діти (які перебувають на її вихованні) начебто не хочуть його бачити. Однак, наведене не відповідає дійсності, оскільки між ним та доньками завжди був сталий психологічний зв`язок, та сформована емоційна прив`язаність, а твердження відповідачки про те, що діти начебто не хочуть його бачити, може бути виключно наслідком нав`язування такої позиції відповідачкою. Вважає, що такі дії відповідачки порушують його права як батька, та права дітей, зокрема, їхнє право на особисте спілкування з батьком, а тому вимушений звернутися з даним позовом до суду, та просити суд усунути перешкоди у спілкуванні з доньками та визначити спосіб його участі як батька у їхньому вихованні і спілкуванні шляхом встановлення систематичних побачень, які вважає за доцільне проводити в присутності психолога служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, для налагодження конструктивної комунікації та спілкування, а у разі необхідності - відновлення емоційної прив`язаності доньок. Жодних обставин, які б унеможливлювали його право на спілкування з дітьми, чи обставин, які б свідчили, що його спілкування з ними перешкоджає нормальному розвитку дітей - немає. Зазначає, що з даного приводу він звернувся у службу у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, для визначення способу участі у вихованні дітей, однак з огляду на діючі карантинні обмеження, розгляд цього питання на даний час не відбувся. Питання щодо визначення місця проживання дітей у судовому порядку не вирішувалось.

В судових засіданнях позивач підтримував заявлений позов із обґрунтувань, наведених в ньому. Суду пояснив, що має бажання бачитися з дітьми, брати участь у їх вихованні, однак відповідачка в добровільному порядку не надає такої можлисвості. Однак, після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказів, уже після того як суд перейшов до стадії судових дебатів, позивач подав заяву про відвід судді, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою Івано-Франківського міського суду від 17.07.2023 року (с. Пастернак І.А.). В подальшому, 15.09.2023 року позивач подав заяву про залишення позову без розгляду ( у зв`язку з недовірою судді) та в подальші судові засідання не прибув, хоча належним чином повідомлявся про час розгляду справи, про поважність причин неявки суд не повідомив. Також, 18.09.2023 року представник позивача адвокат Футерко В.Л. подав заяву про припинення повноважень представника.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Враховуючи, що така заява подана позивачем на стадії судових дебатів, суд її до уваги не приймає. Звертає увагу позивача на те, що на вказаній стадії розгляду справи він мав право відповідно ст. 206 ЦПК України відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що після розірвання шлюбу із позивачем, вона уклала шлюб з іншим чоловіком, з яким проживають у злагоді разом із її дітьми від першого шлюбу. Теперішній чоловік з повагою та турботою ставиться до її дітей, бере участь у їх вихованні та допомагає утримувати їх. Позивач, у свою чергу, при розірванні шлюбу дуже некоректно себе поводив по відношенні до неї та дітей. Діти його бояться, не хочуть іти з ним на контакт, самі уникають будь-яких розмов про біологічного батька. Особисто вона перешкод не вчиняє, але і травмувати своїх дітей не хоче. Більш того, у позивача була можливість спілкуватися у телефонному режимі із старшою дочкою, оскільки знає її номер телефону. Однак, цього не робив, не привітав її жодного разу із днем народженням чи іншими святами. Перешкод йому ніхто не створював у телефонному спілкуванні, він сам не бажав цього робити. Просить винести рішення, яке буде справедливим по відношенню до дітей.

В судовому засідання представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Широких Ю.В. вимоги позову заперечила, вказала, що наведена позивачем інформація не відповідає дійсності і небажання дітей бачитися з ним зумовлене саме його поведінкою та відношенням до них. Вказала також, що відповідно до висновку шкільного психолога Приватної початкової школи «КАТОЛИЦЬКА ШКОЛА СВЯТОГО ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО», учениця ОСОБА_11 повністю ігнорує роль рідного батька ( ОСОБА_1 ), розмова про якого викликає занепокоєння і тривогу, активізують душевний біль і важкі спогади, пов`язані з травматичним досвідом і негативним впливом цієї особи на сім`ю в цілому і особисто на дитину. Просила врахувати думку дитини, яка була висловлена нею в судовому засіданні в присутності спеціаліста. Вказала, що позивачем не наведено та не надано доказів, які б підтверджували те, що йому вчиняються будь-які перешкоди у спілкуванні з дітьми. В задоволені позову просила відмовити.

Представники третьої особи в судовому засіданні подали висновок та поклалися на розсуд суду.

В судому засіданні, в присутності спеціаліста-психолога ОСОБА_7 , малолітня дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказала, що спілкуватися та зустрічатися із батьком вона не хоче, оскільки пам`ятає його погане ставлення до неї та сестрички, а також до мами, у зв`язку з чим вона його боїться. За той час, коли він з ним не живе, він жодного разу не вітав їх з днем народження та ніколи не дзвонив.

Спеціаліст-психолог ОСОБА_7 в суді вказала, що судячи із розповіді ОСОБА_11 , то в неї дійсно є страх спілкування з батьком.

Заслухавши пояснення сторін, думку дитини, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.12.2012 року розірвано.

Від вказаного шлюбу сторони мають спільних дітей, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.12.2012 року неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено на проживання з матірю ОСОБА_12 .

Разом з тим, сторонами не було вирішено питання щодо визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Позивачем зазначено, що між ним та відповідачем інколи виникають непорозуміння щодо його права участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно із ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Частинами 1, 2 статті 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Конвенція про права дитини у пункті 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

З наведених вище норм діючого законодавства слід дійти висновку, що сторони по справі зобов`язані здійснювати свої батьківські обов`язки щодо дітей, мають право на спілкування з ними, їх виховання.

Відповідно до ст. 159 Сімейного кодексу України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Стаття 141 Сімейного кодексу України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Тобто права та обов`язки матері та батька щодо дитини є рівними навіть тоді, коли вони не є подружжям. На обсяг батьківських прав та обов`язків не впливає та обставина, що один із батьків проживає окремо від дитини.

Інтереси дитини захищаються передусім, і не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Слід звернути увагу на положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, ч. 3 ст. 9 Конвенції проголошує правило про те, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Як зазначено у Загальному коментарі Комітету з прав дитини № 14 (2013 рік) щодо права дитини на першочергове врахування її найкращих інтересів (п. 1 ст. 3), з метою довести, що право дитини на оцінювання та першочергову увагу до її найкращих інтересів було дотримане, усі рішення стосовно дитини або дітей мають бути вмотивовані, обґрунтовані та пояснені. У мотивації рішення необхідно чітко вказати усі фактичні обставини, що стосуються дитини, які елементи було визнано необхідними під час оцінювання найкращих інтересів, склад таких елементів у кожній справі, а також яким чином їх було оцінено для визначення найкращих інтересів дитини. Якщо рішення не збігається з поглядами дитини, слід чітко вказати причину для цього. У виключних випадках, коли обране рішення не відповідає найкращим інтересам дитини, слід вказати підстави для такого рішення і таким чином показати, що найкращі інтереси дитини було враховано, незважаючи на результат. Недостатньо вказати у загальних формулюваннях, що інші міркування переважають над найкращими інтересами дитини. Слід чітко перерахувати такі міркування у зв`язку з розглянутою справою та надати причини для їхньої першочергової важливості. В обґрунтуванні також має бути доведено, що найкращі інтереси дитини не були достатньо вагомими, щоб переважити інші міркування. Слід визначити обставини, за яких найкращі інтереси дитини мають бути найвагомішим міркуванням.

У даній ситуації суд звертає увагу на те, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

При цьому, батькам необхідно усвідомлювати, що на психофізичному стані дітей також позначається спроможність (чи нездатність) батьків ладнати між собою. Потенційно вона впливає на все: від психічного здоров`я до успіхів у навчанні та стосунків у майбутньому.

Цілком імовірно, що налагодження стосунків між батьками також досить швидко принесе свої плоди - велику користь дітям. Крім того, в майбутньому дітям буде легше підтримувати нормальні стосунки з людьми.

Розуміння батьками, як їхні стосунки впливають на розвиток дітей, означає підготувати основу для здоров`я дітей сьогодні - та здорової сім`ї в майбутньому.

Тобто, у даному випадку вирішення питання про усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням в їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

В силу статті 9 Конституції України, Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори», стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Враховуючи особливості правовідносин, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне з однієї сторони розглянути правомірність втручання в їх право на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції, з іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав малолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дітей (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Згідно із ст. 158 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

При вирішенні даного спору, суд бере до уваги висновок Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про встановлення порядку участі батькові ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З даного висновку вбачається, що Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за доцільне встановити такий порядок участі батькові ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : щоп`ятниці з 16.00 год до 17.00 год за взаємною згодою обох батьків та у присутності матері дітей; Різдвяні, новорічні свята, дні народження, вихідні, канікули за взаємною згодою обох батьків та дітей у присутності матері.

За клопотанням представника відповідача, щодо задоволення якого не заперечував і позивач, в справі було призначено судово-психологічну експертизу, виконання якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. У зв`язку із звільненням фахівця за вказаною експертною спеціальністю експертиза проведена не була.

Суд не бере до уваги як доказ подані стороною відповідача комплексні психологічні характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_8 , оскільки вони носять рекомендаційний характер та були проведені без участі обох сторін.

Відповідно до висновку шкільного психолога Приватної початкової школи «КАТОЛИЦЬКА ШКОЛА СВЯТОГО ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО» , що протягом останніх місяців ОСОБА_13 проживає в повній сім`ї, в атмосфері тепла, любові, розуміння, стабільності і впевненості в завтрашньому дні. На першому місці в дитини є мама і вітчим, як головні і найбільш значущі особи в житті. В дитини відбулась позитивна зміна емоційного фону, проявилися нові творчі здібності, покращилася якісь життя. В дівчинки немає відчуття відсутності батька: свого вітчима вона вважає батьком, який її любить і піклується про неї разом із мамою.

Згідно характеристики № 65 від 10.07.2020 року наданої Приватною початковою школою «КАТОЛИЦЬКА ШКОЛА СВЯТОГО ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО» щодо учениці ОСОБА_11 , з першого по четвертий клас життям дитини в школі займалася тільки мати дитини. Батька за ці 4 роки класний керівник бачила кілька разів, коли він приводив дівчинку до школи, востаннє це було у третьому класі. Він з класним керівником не спілкувався, за дитину не питав, не цікавився її успіхами в навчанні. На батьківські збори, які проводилися щороку по 4-5 разів, приходила тільки мама. На шкільних і класних святах (більше 5 заходів на рік), в родинних поїздка, Прощах, екскурсіях були присутня тільки мама дитини, бабуся і дідусь з боку мами. В школу дитину привозила мама або дідусь з боку мами, забирала також мама або няня. Оплату за навчання в школі, екскурсії та інші потреби дитини здійснювала тільки мама.

Виходячи з наведеного, матеріалів справи та досліджених судом доказів, думки дитини, а також те, що таке спілкування не перешкоджатиме розвитку дітей, враховуючи також і неможливість сторін добровільно визначити порядок участі позивача у спілкуванні та вихованні дітей, суд вважає, що має бути визначений порядок участі позивача у вихованні його дітей.

Таким чином, позовні вимоги про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми підлягають до часткового задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 157, 159, 160, 161 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дітей, - задовольнити частково.

Визначити ( встановити) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКП НОМЕР_1 ) наступний порядок та спосіб участі у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом:

- побачення з дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_10 за взаємною згодою обох батьків та дітей, з урахуванням стану їх здоров`я з 16 години п`ятниці до 17 години п`ятниці кожного тижня кожного місяця в присутності матері ОСОБА_14 ; Різдвяні, новорічні свята, дні народження дітей, вихідні дні та канікули за взаємною згодою обох батьків та дітей, у присутності матері ОСОБА_3 .

Зустрічі та побачення проводити із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дітей.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 13 жовтня 2023 року.

Суддя Іванна КОВАЛЮК