Постанова

від 04.04.2024 по справі 344/9406/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/9406/20

Провадження № 22-ц/4808/97/24

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Ігнатюк І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2023 року, постановлене в складі судді Ковалюк І.П. в м. Івано-Франківськ, повний текст складено 13 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дітей,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дітей.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що сторони перебували у шлюбі, у якому народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.12.2012 року неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено на проживання з матір`ю ОСОБА_5 . Після укладення договору про поділ спільного майна подружжя, відповідачка систематично перешкоджає йому у можливості бачитись з дітьми, негативно їх налаштовує щодо нього, перешкоджає їхньому спілкуванню. Твердження відповідачки про те, що діти начебто не хочуть його бачити, може бути виключно наслідком нав`язування такої позиції відповідачкою. Вважає, що такі дії відповідачки порушують його права як батька, та права дітей, зокрема, їхнє право на особисте спілкування з батьком, а тому вимушений звернутися з даним позовом до суду, та просити суд усунути перешкоди у спілкуванні з доньками та визначити спосіб його участі як батька у їхньому вихованні і спілкуванні шляхом встановлення систематичних побачень, які вважає за доцільне проводити в присутності психолога служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, для налагодження конструктивної комунікації та спілкування, а у разі необхідності - відновлення емоційної прив`язаності доньок. Службою у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не надано висновок для визначення способу участі у вихованні дітей, у зв`язку з карантинними обмеженнями та розгляд цього питання на даний час не відбувся. Просив визначити спосіб його участі, як батька, у вихованні доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши наступний графік спілкування з ними, який відповідає інтересам дітей такого віку: для спілкування з дочкою та її виховання - кожного тижня місяця у середу, п`ятницю з 15.00 години до 18.00 години, в присутності психолога (соціального працівника) служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради; для відпочинку та оздоровлення дітей - під час літнього періоду один календарний місяць та під час зимового періоду два тижні.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дітей, - задоволено частково. Визначено ( встановлено) ОСОБА_1 наступний порядок та спосіб участі у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом: - побачення з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за взаємною згодою обох батьків та дітей, з урахуванням стану їх здоров`я з 16 години п`ятниці до 17 години п`ятниці кожного тижня кожного місяця в присутності матері ОСОБА_6 ; Різдвяні, новорічні свята, дні народження дітей, вихідні дні та канікули за взаємною згодою обох батьків та дітей, у присутності матері ОСОБА_7 . Зустрічі та побачення проводити із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дітей. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про залишення без розгляду позовну заяву посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення. Зокрема вказує, що ним 15 вересня 2023 року подавалась заява про залишення його позовної заяви без розгляду та не подавалась заява про розгляд справи за його відсутності. Таким чином, у зв`язку з його повторною неявкою в судове засідання без поважних причин та не подання заяви про розгляд справи без його участі, були підстави про залишення його позовної заяви без розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак не з`явились у судове засідання, подавши заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутності, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про визначення способу участі батька у вихованні дітей, суд першої інстанції врахував висновок Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про встановлення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріали справи та досліджених судом доказів, думку дитини, а також те, що таке спілкування не перешкоджатиме розвитку дітей, враховуючи також і неможливість сторін добровільно визначити порядок участі позивача у спілкуванні та вихованні дітей, суд вважав, що має бути визначений судом порядок участі позивача у вихованні його дітей

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.12.2012 року розірвано(а.с.4 Т.1).

У зареєстрованому шлюбі в сторін народилось двоє спільних дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.12.2018 року неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено на проживання з матірю ОСОБА_5 .

Згідно заяви ОСОБА_5 , посвідчену Приватним нотаріусом Квочак Л.Т., зареєстровану в реєстрі 33483 ОСОБА_5 не має будь-яких претензій фінансового, майнового та морального арактеру до ОСОБА_1 . Позовну заяву до суду щодо сплату аліментів подавти не буде (а.с.32 Т.1).

Згідно висновку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про встановлення порядку участі батькові ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З даного висновку вбачається, що Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за доцільне встановити такий порядок участі батькові ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : щоп`ятниці з 16.00 год до 17.00 год за взаємною згодою обох батьків та у присутності матері дітей; Різдвяні, новорічні свята, дні народження, вихідні, канікули за взаємною згодою обох батьків та дітей у присутності матері(а.с.57-60 Т.1).

Відповідно до висновку шкільного психолога Приватної початкової школи «Католицька школа святого Василія Великого » , що протягом останніх місяців ОСОБА_8 проживає в повній сім`ї, в атмосфері тепла, любові, розуміння, стабільності і впевненості в завтрашньому дні. На першому місці в дитини є мама і вітчим, як головні і найбільш значущі особи в житті. В дитини відбулась позитивна зміна емоційного фону, проявилися нові творчі здібності, покращилася якісь життя. В дівчинки немає відчуття відсутності батька: свого вітчима вона вважає батьком, який її любить і піклується про неї разом із мамою (а.с.70 Т.1).

Згідно характеристики № 65 від 10.07.2020 року наданої Приватною початковою школою «Католицька школа святого Василія Великого» щодо учениці ОСОБА_3 , з першого по четвертий клас життям дитини в школі займалася тільки мати дитини. Батька за ці 4 роки класний керівник бачила кілька разів, коли він приводив дівчинку до школи, востаннє це було у третьому класі. Він з класним керівником не спілкувався, за дитину не питав, не цікавився її успіхами в навчанні. На батьківські збори, які проводилися щороку по 4-5 разів, приходила тільки мама. На шкільних і класних святах (більше 5 заходів на рік), в родинних поїздка, Прощах, екскурсіях були присутня тільки мама дитини, бабуся і дідусь з боку мами. В школу дитину привозила мама або дідусь з боку мами, забирала також мама або няня. Оплату за навчання в школі, екскурсії та інші потреби дитини здійснювала тільки мама.

Згідно комплексної психологічної характеристики психоемоціного стану дитини та сімейних відносин Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» від 03.07.2020 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 рекомендована корекційна робота психотерапевта, спрямована на зниження рівня тривоги, перживань у дитини, посилення депресивни теденцій. (а.с.77-81 Т.1)

Згідно комплексної психологічної характеристики психоемоціного стану дитини та сімейних відносин Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» від 19.11.2020 ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 рекомендована корекційна робота психотерапевта, спрямована на зниження рівня тривоги, перживань у дитини, посилення депресивни теденцій. (а.с.82-86 Т.1)

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції про права дитини).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства»визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно достатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК Українипередбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно достатті 153 СК Українимати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Застаттею 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частиною першоюстатті 159 СК Українипередбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьмастатті 7 СК України,стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другоїстатті 155 СК Українибатьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»і частини четвертоїстатті 10 ЦПК Українизастосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Зокрема, частиною другоюстатті 159 СК Українипередбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про визначення способу участі батька у вихованні дітей, судом першої інстанції вірно враховано висновок Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про встановлення порядку участі батькові ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , думку дитини, а також те, що таке спілкування не перешкоджатиме розвитку дітей, враховуючи також і неможливість сторін добровільно визначити порядок участі позивача у спілкуванні та вихованні дітей та визначений порядок участі позивача у вихованні його дітей.

Позивач ОСОБА_1 не оспорює встановлений судом спосіб участі у виховання неповнолітніх дітей, отже погоджуєтися з таким рішенням суду.

Щодо вирішення питання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Положеннями статті 43 ЦПК України передбачено загальні процесуальні права та обов`язки учасників справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Тлумачення пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що указаний пункт передбачає залишення без розгляду позову за заявою позивача до початку розгляду справи по суті.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду (частина друга статті 126 ЦПК України).

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судові справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 196 ЦПК України).

Завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (частина перша статті 189 ЦПК України).

Пунктом 1 частини другої статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про, зокрема, залишення позовної заяви без розгляду.

У частині третій статті 217 ЦПК України зазначено, що з оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дітей

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28 липня 2020 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду (а. с. 12 Т.1 ).

23 листопада 2020 року головуючим у справі було відкрито судове засідання, оголошено склад суду, роз`яснено учасникам справи їх права та відкладено розгляд справи на 15 лютого 2021 року. (а.с.46 Т.1.)

15 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення позову без розгляду (а. с. 117 Т.2 ).

Ураховуючи наведене, суд відхиляє доводи апеляційної скарги про залишення без розгляду позовної заяви, оскільки така заява подана після початку розгляду справи по суті, при цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідне клопотання було заявлено позивачем до початку розгляду справи по суті, тому відсутні підстави для задоволення заяви та залишення позову без розгляду.

Крім того, після початку розгляду справи по суті передбачено право ОСОБА_1 відмовитись від позову, згідно зі статтею 206 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2024 року.

Судді: В.Д.Фединяк

Л.В.Василишин

І.О.Максюта