Постанова

від 10.10.2023 по справі 753/23876/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/23876/19 Головуючий у суді І інстанції: Колесник О.М.

провадження №22-ц/824/13897/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Максимук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_5", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , філія "135 Домобудівельний комбінат" Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_5" про визнання права на проживання в жилому приміщенні, визнання дій протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права на проживання в жилому приміщенні, визнання дій протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач, з урахуванням зміни позовних вимог, обгрунтовував позовні вимоги тим, що у 2008 році позивач під час проходження військової служби в органах прокуратури отримав в порядку забезпечення житлом згідно договору найму житла від 01.11.2008 року та акту прийому-передачі від 01.11.2008 року житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в якому позивач разом із сім`єю проживає по теперішній час. ОСОБА_1 на законних підставах у 2008 році отримав у користування вказане житлове приміщення. Філією 135 ДБК ДП «ІНФОРМАЦІЯ_5» Міністерства оборони України на ім`я позивача було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (6), відповідно до якого позивачу нараховувалися платежі за користування квартирою та споживання житлово-комунальних послуг. Позивачем відкриті особові рахунки на постачання електроенергії та гарячої води. Заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги немає. Позивач у спірному приміщенні проживає без реєстрації місця проживання, він разом з сім`єю зареєстрований за юридичною адресою військової частини НОМЕР_2 , як особа, що не забезпечена житлом, а тому є наймачем квартири АДРЕСА_2 , отриманої під час проходження військової служби. Згідно вимог чинного законодавства особи звільнені з військової служби, які були забезпечені службовим жилим приміщенням, жилою площею у гуртожитку (сімейному гуртожитку) та залишені на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, не підлягають виселенню до забезпечення їх встановленим порядком постійним житлом. Крім того, в 2017 році договір найму жилого приміщення між позивачем та відповідачем було пролонговано. Правочин вважається схваленим у випадку коли сторони вчиняють дії щодо продовження його виконання. Схвалення може відбуватись також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів особи - сторони договору. Позивач продовжує проживати у вказаній квартирі, сплачує за отримані житлово-комунальні послуги, а відповідачем безпідставно не визнається право позивача на проживання вказаною квартирою, в результаті чого вчиняються перешкоди в користуванні житлом, в тому числі шляхом незаконного відключення електроенергії та води попри відсутність заборгованості. В 2019 році представники відповідача неодноразово відключали електропостачання до квартири АДРЕСА_3 , де проживає позивач з родиною. Однак після кількох скарг подачу електропостачання було поновлено. Однак незаконним відключенням світла позивачу було нанесено матеріальної шкоди в розмірі 376 грн. 69 коп. В результаті незаконного відключення зупинилась робота електроприладів: холодильника, праски, електроплити, комп`ютера, тощо. Багато придбаних позивачем м`ясних, молочних продуктів зіпсувались. За відсутності світла неможливо було приготувати їжу, тому родина позивача вимушена була харчуватись в закладах громадського харчування, витрачаючи 80 грн. на одну особу родини, що в цілому склало 40 640 грн. за період відсутності світла з 5.06.2019 року по 12.06.2019 року і з 18.07.2019 року по день подачі позову до суду.

Таким чином, просить визнати право на проживання позивача та його родини з 4 осіб в квартирі АДРЕСА_2 , стягнути з відповідача на користь позивача понесену матеріальну шкоду в сумі 45 116 грн. 69 коп. та 50 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2023 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовував тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову взяв до уваги по суті єдину підставу - встановлені та оцінені обставини в рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2023 року у цивільній справі № 753/5267/22, як такі, що не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, в якому йдеться про відсутність ордеру та завершення договірних стосунків.

Однак скаржник не погоджується з такими висновками суду, оскільки він зроблений помилкового з посиланням на рішення суду, яке не набрало законної сили, не відповідає вимогам закону, містить суперечливі висновки і не відповідає дійсним обставинам справи, заявленим позовним вимогам та наданим на їх підтвердження доказів.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував на те, що доказом пролонгації дії умов договору найму від 10.01.2012 року є підписана 17.03.2017 року директором ДП "ІНФОРМАЦІЯ_5" ОСОБА_7 заява наймача ОСОБА_1 про продовження дії договору найму.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також вказував на те, що висновок суду першої інстанції про належність квартири до нежитлового фонду є необгрунтований, оскільки відповідно до висновку експерта будівельної лабораторії КП "Київжитло-спецексплуатація" КМДА виключає приналежність її до нежитлового приміщення, а навпаки підтверджує, що квартира є житловим приміщенням, як окреме ізольоване помешкання.

Вказував також, що позивач проживає разом із сім`єю більше 14 років, як особа незабезпечена житлом, перебуває на квартирному обліку, а тому потребує судового захисту.

Оскільки відповідач незаконно чинив йому перешкоди в користуванні цим житлом, починаючи з 2019 року через безпідставне невизнання його право на проживання згідно пролонгації дії договору від 10.01.2012 року, саме це стало підставою для звернення до суду. Скаржник вважає, що відсутність ордеру не спростовує законності вселення чи пролонгації договору, оскільки самовільного зайняття житла не було.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також зокрема тим, що позивачем постійно сплачувались та сплачуються комунальні послуги, що підтверджується відповідними квитанціями та рахунками відповідача. Тому належне виконання своїх обов`язків наймечем даної квартири щодо сплати житлово-комунальних послуг по діючим державним тарифам, на думку скаржника, вказує на те, що дії відповідача щодо перешкоджання в користуванні житлом, є незаконним.

07 вересня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_5" в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_1 звертаючись з позовом вказував, що вселився з сім`єю до приміщення №133 на підставі договору від 10.01.2012 року, який був пролонгований, однак доказів в розумінні ст.76-80 ЦПК України суду не надав. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_5 ордер на вселення до займаного ним приміщення не надавався, і не міг надаватися, оскільки це приміщення не є житловим, а строк дії укладеного з ним цивільного договору, який надавав йому право проживати в спірному приміщенні, закінчився, таким чином у позивача ОСОБА_1 відсутні правові підстави для проживання в приміщенні АДРЕСА_2 .

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на проживання в жилому приміщенні АДРЕСА_2 його дружини та доньок, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони також не підлягають задоволенню, оскільки вказані особи таких позовних вимог по даній цивільній справі не заявляли, є третіми особами по справі і згідно цивільно-процесуального законодавства ОСОБА_1 не є уповноваженою особою представляти їх інтереси в суді по даній цивільній справі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд першої інстанції також вважав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки вони мають похідний характер від основної позовної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.

У відповідності до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 ЖК України видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ст. 122 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Відповідно до ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із абзацами 1, 3 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Встановлено, що приміщення АДРЕСА_2 разом з вказаним будинком та іншими будинками і спорудами, які розташовані по АДРЕСА_4 , а також 135 заводом залізобетонних виробів Міністерства оборони України, який розташований по АДРЕСА_4 , входили до складу військового містечка № НОМЕР_3 Дарницької квартирно-експлуатаційної частини району Збройних сил України. Військове містечко № НОМЕР_3 знаходилось на утриманні 135 заводу залізобетонних виробів Міністерства оборони України, органом управління якого була військова частина НОМЕР_4 , а в подальшому військова частина НОМЕР_5 - Головне управління військового будівництва, яке на даний час існує в складі Концерну „ІНФОРМАЦІЯ_4" Міністерства оборони України. Військове містечко № НОМЕР_3 знаходилось на балансі вказаної військової частини, так як 135 завод залізобетонних виробів Міністерства оборони України самостійного балансу не мав.

01.01.1999 року 135 завод залізобетонних виробів МО України був ліквідований.

18.03.1999 року будинок АДРЕСА_5 разом з іншими будинками та спорудами військового містечка № НОМЕР_3 був переданий 135 заводом залізобетонних виробів МО України до квартирно-експлуатаційного відділу м. Києва виключно на утримання на підставі акту приймання-передачі будівель, споруд та території військового містечка (том 1, а.с.184-186). Таким чином, даний будинок разом з іншими будинками як на момент передачі, так і після передачі має статус майна Збройних сил України.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24.10.2016 року у справі №753/6949/16-ц було встановлено, що будинки АДРЕСА_4 , тобто і будинок АДРЕСА_5 є військовим майном, що перебуває на обслуговуванні Державного підприємства МО України „Укрвійськбуд". Водночас будь-якого рішення щодо вилучення та передачі приміщення АДРЕСА_2 або будь-якого іншого будинку АДРЕСА_4 , що входять до складу військового містечка № НОМЕР_3 , до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном Кабінетом Міністрів України не приймалось.

Крім цього, ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_5» засноване на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності і розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна за згодою Уповноваженого органу управління у випадках, передбачених законодавством України.

01.11.2008 року між Філією „135 Домобудівельний комбінат" ДП МО України «ІНФОРМАЦІЯ_5» та командиром військової частини НОМЕР_2 було укладено договір, згідно якого надано приміщення площею 82 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для тимчасового проживання сім`ї заступника військового прокурора Дарницького гарнізону - ОСОБА_1., яке придатне для проживання з відповідними зручностями (т.1, а.с.195-197). Згідно акту прийому-передачі приміщення для проживання в листопаді 2008 року військова частина НОМЕР_2 отримала вищевказане приміщення для подальшої передачі ОСОБА_1 .

Згідно плану-характеристики «цокольного» поверху будинку АДРЕСА_5 виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації група приміщень №№122, 123, 124, 126, 127, 128, 129 використовуються як житлові квартири, дозвіл на переведення до житлового фонду в БТІ не наданий.

За даними довідки військового прокурора Дарницького гарнізону від 27.01.2009 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій прокуратурі Дарницького гарнізону з 21.10.2008 року. За наказом Генерального прокурора України від 14.10.2011 року №1469-к за вчинення проступку, який порочить працівника органу прокуратури, підполковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України (том 1, а.с.202-203).

На даний час ОСОБА_1 в складі сім`ї з 4 осіб: він, його дружина ОСОБА_1 , має наступний склад сім`ї: дружина ОСОБА_1 , доньки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1999 року народження та 2002 року народження, які постійно проживають в квартирі АДРЕСА_2 без реєстрації.

10.01.2012 року між Філією ДП МО України «ІНФОРМАЦІЯ_5» - «135 ДБК» та колишнім військовослужбовцем ОСОБА_1 укладено договір про надання приміщення для проживання сім`ї звільненого в запас військовослужбовця, який не забезпечений житлом в порядку ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого наймодавець передав у користування та володіння наймача приміщення, яке придатне для проживання, розташоване в АДРЕСА_6 для проживання його сім`ї в складі 4-х осіб (т.1, а.с.211-213).

За змістом розділу 6 вказаного договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, укладений на 5 років і діє до 1.02.2017 року, умови договору можуть бути змінені лише після письмової домовленості про це в двосторонньому порядку та підписанням відповідної додаткової угоди сторонами або їх уповноваженими особами. Договір може бути достроково припинений лише за домовленістю сторін.

Крім того, представником відповідача наданий, ще один договір від січня 2012 року (без дати), укладений між ФДП МОУ «УВБ-135 ДБК» та ОСОБА_1 , відповідно до якого виконавець надає послуги по проживанню, а замовник приймає в користування приміщення АДРЕСА_7 . Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 (т.1, а.с.204-205).

В кінці вказаного договору міститься відмітка про наявність додаткової угоди до договору, сторони домовились про продовження строку цього договору терміном на 12 місяців до 31.12.2013 року.

30.05.2013 року ОСОБА_1 звернувся до директора Філії ДП МО України «ІНФОРМАЦІЯ_5» - «135 ДБК» із заявою, в якій просив розірвати договір на проживання. В подальшому з 01.06.2013 року нарахування за отримані житлово-комунальні послуги проводити по діючим державним тарифам (том 1, а.с.207).

Довідкою начальника ЖКВ 135 ДБК №8 від 27.01.2016 року підтверджено, що ОСОБА_1 разом із сім`єю проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

10.03.2017 ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_5» листом № 63 повідомило Міністерство оборони України про те, що укласти договір оренди нежитлового приміщення з ОСОБА_1 на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 не є можливим (т.1, а.с.215).

22.04.2019 року ОСОБА_1 директором Філії ДП МО України «ІНФОРМАЦІЯ_5» - «135 ДБК» повідомлено про необхідність звільнення займаного ним нежилого приміщення №133 (т.1, а.с.217- 218). Вказана вимога була вручена ОСОБА_1 24.04.2019 року (т.1, а.с.219).

Відповідно до довідки № 26501 від 25.07.2019 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в ЖК гарнізону м. Київ з грудня 2004 року.

За змістом довідки про реєстрацію місця проживання від 03.05.2019 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 .

З виданої командиром військової частини НОМЕР_2 довідки №А/642 від 26.07.2019 вбачається, що ОСОБА_1 разом із сім`єю зареєстрований з 03.03.2012 в АДРЕСА_8 , за юридичною адресою військової частини НОМЕР_2 , як особа, що незабезпечена житлом та здійснює його піднайом за договором від 10.01.2012 року з філією 135 ЗБК ДП МО України «ІНФОРМАЦІЯ_5» (за адресою АДРЕСА_1 ), який протягом лютого - березня 2017 року пролонговано на тих же умовах та аналогічний термін, того ж приміщення, яке йому у 2008 році (за час служби в органах військової прокуратури) було орендовано військовою частиною НОМЕР_2 згідно договору від 1.11.2008 року. Дію останнього договору було припинено 30.11.2011 року у зв`язку із звільненням, однак житло ОСОБА_1 не звільнялось, оскільки 10.01.2012 року ним було укладено з філією 135 ЗБК ДП МО України «ІНФОРМАЦІЯ_5» договір про надання приміщення для проживання сім`ї звільненого в запас військовослужбовця за станом здоров`я, який незабезпечений житлом. За місцем реєстрації військовою частиною НОМЕР_2 житлом не забезпечувався та не проживає.

17.05.2022 року між Філією «135 ДБК» ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_5» та ОСОБА_6 було укладено договір №37-133/2022 про надання послуг на тимчасове користування приміщенням для проживання, відповідно до якого виконавець надає замовнику у тимчасове користування терміном на 12 місяців для власних потреб в складі 3 осіб, приміщення загальною площею 82 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.232-235).

19.05.2022 року комісією Філії «135 ДБК» складено акт про самовільне проникнення до приміщенням АДРЕСА_2 ОСОБА_1 (т.1, а.с.236).

З уточненої позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати право на проживання ОСОБА_1 разом із сім'єю у складі 4-х осіб - дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ідентифікаційний код - НОМЕР_6 та доньок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_7 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_8 правомірним за договором найму від 10.01.2012 року який пролонговано у 2017 році кв. АДРЕСА_2 , а дій відповідача протиправними із відключення електропостачання і води від вказаної квартири (а.с. 39-40 том 2).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що судовим рішенням не може бути наділено або на підставі рішення суду не може виникати право на проживання. Суд в рамках позовних вимог може захистити або відновити права

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із вище переліченими нормами законодавства, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав жодного доказу того, що він має право користування спірним житловим приміщенням на підставі договору за 2012 рік.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач ОСОБА_1 використовує приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_6 без договору, який би давав право позивачу на користування та володіння вказаним приміщенням як наймача. Крім того матеріали справи не містять ордеру на вселення, як це передбачено ст. 58 ЖК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що доказом пролонгації дії умов договору найму від 10.01.2012 року є підписана 17.03.2017 року директором ДП "ІНФОРМАЦІЯ_5" ОСОБА_7 заява наймача ОСОБА_1 про продовження дії договору найму, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з наданої позивачем вказаної заяви вбачається наявний напис від 17.03.2017 "Погоджено" та підпис особи без зазначення прізвища ім`я та по батькові (а.с. 35 том 1). Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що дана заява не зареєстрована у відповідності до правил організації діловодства, тому твердження апелянта щодо пролонгації договору найму приміщення є необгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач незаконно чинив скаржнику перешкоди в користуванні житлом, починаючи з 2019 року через безпідставне невизнання його право на проживання згідно пролонгації дії договору від 10.01.2012 року, суд апеляційної інстанції відхиляє, враховуючи те, що ордер на проживання у приміщенні АДРЕСА_9 позивачу не видавався, договір про надання приміщення для проживання сім`ї звільненого в запас військовослужбовця, який не забезпечений житлом в порядку ст. 12 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", який був укладений 10 січня 2012 року строком на 5 років, закінчив свою дію 01 лютого 2017 року, тому суд апеляційної інстанції вважає, що позивач проживає у вищевказаному приміщенні без належних правових підстав передбачених чинним законодавством України. А тому підстав для відшкодування шкоди немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем постійно сплачувались та сплачуються комунальні послуги за користування зайнятим приміщенням, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі обставини не є підставою, що породжують право користування спірним приміщенням.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що право позивача на користування житловим приміщенням не було порушено відповідачем.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що майнові та немайнові права позивача не були порушені відповідачами.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив докази, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «16» жовтня 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник