Ухвала

від 10.10.2023 по справі 753/7897/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Київський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

10 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12022100020001654 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця смт Глибокий Каменського району Ростовської області,

Російська Федерація, без зареєстрованого та постійного місця проживання,

судимого вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2023

за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.187, ч.2 ст.289 КК України

на 5 років позбавлення волі,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.186 КК України,

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року,

у с т а н о в и л а :

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30.05.2023 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.186 КК України і йому призначено покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України - 5 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.15 ч.4 ст.186 КК України - 6 років 8 місяців позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2023, більш суворим, призначеним цим вироком, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вирок суду змінити та пом`якшити ОСОБА_7 покарання, призначивши його із застосуванням ч.1 ст.69 КК України: за ч.4 ст.185 КК України - 1 рік обмеження волі; за ч.2 ст.15 ч.4 ст.186 КК України - 4 роки позбавлення волі; на підставі ч.ч.1, 2 ст.70 КК України за сукупністю злочинів з урахуванням покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2023, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Захисник не оспорює фактичні обставини кримінальних правопорушень, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_7 та правову кваліфікацію його дій, однак вважає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через суворість.

Звертає увагу, що вчинення злочинів не було пов`язано із застосуванням насильства, обставини, що обтяжують покарання, відсутні, і суд врахував як обставину, що пом`якшує покарання, - щире каяття. Проте згідно з ч.2 ст.66 КК України суд може додатково визнати обставиною, яка пом`якшує покарання, - невелику суспільну небезпеку вчинених злочинів, предметами злочинного посягання яких був гаманець, рулон туалетного паперу, паперові рушники та побутова хімія, і що дії ОСОБА_7 отримали відповідну правову кваліфікацію лише з огляду на воєнний стан.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.

Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 вчинив крадіжку чужого майна та замах на грабіж чужого майна за наступних обставин.

15 червня 2022 року близько 8 години ОСОБА_8 , знаходячись у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1 , реалізуючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, переконався, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв з шаф для одягу належний ОСОБА_9 гаманець, який матеріальної цінності не становить, в якому знаходились грошові кошти в сумі 1500 гривень, посвідчення водія та платіжна картка "А-Банк", та належний ОСОБА_10 гаманець, який матеріальної цінності не становить, в якому були грошові кошти в сумі 400 гривень, паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів, платіжні картки "ПриватБанк" та "А-Банк", картка АЗС "КЛО". Після цього ОСОБА_7 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_9 і ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 1 900 гривень.

Крім того, 15 червня 2022 року близько 12 години ОСОБА_7 , знаходячись у туалеті навчального закладу "Скандинавська гімназія", розташованого в будинку № 3-Б на вул. Гмирі в м. Києві, реалізуючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, взяв майно, що перебувало на балансі вказаного навчального закладу, загальною вартістю 93 гривні 66 копійок, а саме: рулон туалетного паперу, гель для миття унітазів, рушники паперові, - яке поклав у рюкзак. Вказані дії були викриті сторонніми особами, проте ОСОБА_7 продовжив їх з метою заволодіння майном і, утримуючи його при собі, намагався втекти з місця вчинення кримінального правопорушення. Таким чином ОСОБА_7 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак його не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_7 був затриманий сторонніми особами.

Конец формы

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.

За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану; та за ч.2 ст.15 ч.4 ст.186 КК - закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, - є вірною.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжкими, обставини кримінального провадження, особу винного, який на час вказаних раніше подій судимостей не мав, обставину, яка пом`якшує покарання, щире каяття, і відсутність обставин, які його обтяжують. Отже, суд взяв до уваги обставини, у тому числі й ті, на які є посилання в апеляційній скарзі, і правильно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, встановлений відповідними санкціями закону України про кримінальну відповідальність, взявши при цьому до уваги ступінь реалізації злочинного наміру при вчиненні грабежу.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ОСОБА_7 ніде не працює, на час ухвалення вироку вже мав судимість за вчинення кримінальних правопорушень проти власності.

Обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, судом апеляційної інстанції не встановлено, і в сукупності з даними про особу обвинуваченого вони не дають підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції, або перейти до іншого більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного у відповідній санкції.

Правильно застосовано і положення ч.ч.1, 4 ст.70 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, який є найбільш сприятливим для обвинуваченого.

Як за видом, так і за розміром призначене судом першої інстанції покарання є справедливим, і буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченого та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, і підстави для його зміни відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3